Ухвала

від 22.04.2024 по справі 916/1732/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

22 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1732/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Аленіна О.Ю.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1" Гудима І.Б.,

від ОСОБА_1 участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2023, прийняте суддею Петренко Н.Д., м. Одеса, повний текст складено 18.09.2023,

у справі №916/1732/23

за позовом: Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1"

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 279 344,69 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 р. Обслуговуючий кооператив "Золоті ключі-1" звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому стягнути з відповідачки на користь позивача борг у загальній сумі 279344,69 грн, з яких: 182903 грн заборгованості зі сплати членських внесків, 57314,56 грн пені, 33894,54 грн інфляційних втрат та 5232,59 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю невиконання відповідачкою, як асоційованим членом Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1", свого обов`язку зі сплати членських внесків.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 01.05.2023 відкрито провадження у справі №916/1732/23.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.09.2023 у справі №916/1732/23 (суддя Петренко Н.Д.) позов задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1" заборгованість по сплаті членських внесків у розмірі 227761,58 грн, з яких: 182903 грн членські внески, 5731,45 грн пеня, 33894,54 грн інфляційні втрати, 5232,59 грн 3% річних, а також судовий збір у розмірі 4190,17 грн.

Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання відповідачкою, яка виступає асоційованим членом Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1", своїх зобов`язань щодо сплати членських внесків, що зумовлює правомірність заявлення вимог про стягнення з неї основної заборгованості зі сплати вказаних внесків разом зі штрафними санкціями (пеня) та компенсаційними нарахуваннями (інфляційні втрати та 3% річних), при цьому суд першої інстанції врахував наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2023 у справі №916/1732/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржниця наголошує на тому, що питання сплати членських внесків асоційованим членом у період з січня місяця 2021 року по лютий місяць 2023 року (включно) було врегульоване статутом кооперативу, який був чинним в редакції, що передувала редакції, затвердженій протоколом загальних зборів №01/03/23 від 01.03.2023, між тим статут, чинний у період існування заявленої до стягнення у цій справі заборгованості, позивачем до місцевого господарського суду подано не було, у зв`язку з чим суд не міг достеменно встановити обґрунтованість доводів Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1" стосовно неналежного виконання відповідачкою положень цього статуту. Крім того, за твердженням апелянта, здійснений позивачем розрахунок членських внесків не відповідає встановленим загальним зборам членів кооперативу тарифам та розміру земельних ділянок (соток) відповідачки, що безпідставно залишилось поза увагою суду першої інстанції, який також необґрунтовано не врахував наявний у матеріалах справи чинний протокол №27/02/22 від 27.02.2022 щодо зупинення індексації членських внесків з 01.03.2022 до припинення/скасування воєнного стану в Україні. Скаржниця зауважує і на тому, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази сповіщення останньої про загальні збори членів кооперативу, які відбулися з 30.12.2020 по 31.01.2023 та на яких були прийняті рішення про встановлення обов`язку зі сплати членських внесків у повному (збільшеному) розмірі, а також докази існування (прийняття) загальними зборами рішень про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з урахуванням збитків, пені та штрафів, розмір яких визначається головою кооперативу та повинен затверджуватися загальними зборами. Водночас апелянт посилається на те, що при здійсненні розрахунку пені, заявленої до стягнення в межах даної справи, було порушено шестимісячний строк нарахування, встановлений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, а також на те, що, зменшуючи розмір пені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, у резолютивній частині цього рішення Господарський суд Одеської області вказав про задоволення позову у повному обсязі. Скаржниця вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права і в тому, що спір у цій справі за своєю природою є корпоративним, у зв`язку з чим в силу пункту 3 частини четвертої статті 247 Господарського процесуального кодексу України даний спір не міг бути розглянутий за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2024 для апеляційного перегляду оскаржуваного рішення у справі №916/1732/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Поліщук Л.В., суддів: Богатиря К.В., Аленіна О.Ю.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Поліщук Л.В., суддів: Богатиря К.В., Аленіна О.Ю. від 20.02.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2023 у справі №916/1732/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/1732/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

23.02.2024 до суду апеляційної інстанції з Господарського суду Одеської області надійшли матеріали справи №916/1732/23.

26.02.2024 головуючим суддею Поліщук Л.В. було подано заяву про самовідвід від розгляду справи №916/1732/23, яку ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 задоволено, у зв`язку з чим проведено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 для апеляційного перегляду оскаржуваного рішення у справі №916/1732/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Аленіна О.Ю.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Аленіна О.Ю. від 04.03.2024 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 19.03.2024.

Обслуговуючий кооператив "Золоті ключі-1" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 призначено справу №916/1732/23 до розгляду на 10.04.2024 об 11:00.

Між тим, з огляду на оголошення повітряної тривоги, судове засідання у справі №916/1732/23, призначене на 10.04.2024 об 11:00, не відбулося, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 призначено справу №916/1732/23 до розгляду на 15.04.2024 об 11:30.

Однак, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги судове засідання у справі №916/1732/23, призначене на 15.04.2024 об 11:30, не відбулося, що підтверджується відповідною довідкою.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 призначено справу №916/1732/23 до розгляду на 22.04.2024 о 12:40.

При цьому, здійснивши у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду відповідно до статті 267 Господарського процесуального кодексу України опрацювання відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, Південно-західний апеляційний господарський суд встановив, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 прийнято до розгляду справу №750/319/18, яку було передано Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду з посиланням на необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 24.04.2019 у справі 509/577/18 (провадження №14-170цс19) та від 29.05.2019 у справі №592/2083/15-ц (провадження №14-165цс19), шляхом їх конкретизації та визначення, що асоційований член обслуговуючого кооперативу не наділений правомочностями, які б відповідали ознакам поняття корпоративних прав, у зв`язку з чим спори між асоційованим членом та обслуговуючим кооперативом не є такими, що виникають з корпоративних відносин.

З огляду на викладене, у судовому засіданні 22.04.2024 на обговорення учасникам справи було поставлене питання щодо зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2023 у справі №916/1732/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №750/319/18.

У вищевказаному судовому засіданні представник Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1" проти зупинення апеляційного провадження заперечував; представник ОСОБА_1 участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення (т.ІІ а.с.36).

Зупинення провадження у справі це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов`язковий (зазначений в законі), за наявності якого господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов`язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

За умовами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.

Згідно з частиною першою, пунктом 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

В силу частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав`язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).

Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі "Бентем проти Нідерландів" від 23.10.1985), при цьому очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики виступають причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини").

Реалізація фундаментального права на захист судом прав особи, закріпленого у національній правовій системі Конституцією України, неможлива без утвердження в Україні комплексу необхідних умов для забезпечення кожному права на "справедливий суд" як однієї з основних конвенційних засад, встановлених пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства є чітке, юридично обґрунтоване розмежування повноважень судів окремих ланок системи судоустрою, а також судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення судових справ. Важливим кроком на шляху до розгляду справи компетентним судом є правильне визначення юрисдикції конкретної справи, оскільки це традиційно вважається необхідною передумовою практичного втілення права на звернення до суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

У справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Водночас у рішенні у справі "Занд проти Австрії" ("Zand v. Austria", заява №7360/76) судом наголошено на тому, що термін "суд, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" ("Sokurenko and Strygun v. Ukraine", заяви №29458/04 та №29465/04).

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За умовим статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

В силу частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Право особи на розгляд справи компетентним судом є юридично забезпеченою можливістю особи звернутися за захистом до суду, який законодавством наділений необхідною сукупністю повноважень щодо розгляду даної справи.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Як зазначалося вище, на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №750/319/18, в межах якої перед судом касаційної інстанції поставлене питання юрисдикційної належності спорів між обслуговуючим кооперативом та його асоційованим членом, від вирішення якого, в свою чергу, залежить можливість розгляду відповідних справ за правилами певного судочинства (а саме: господарського або цивільного).

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що правовідносини у справах №916/1732/23 та №750/319/18 за характером спору та сферою правового регулювання є подібними (в межах зазначених справ розглядаються спори між обслуговуючим кооперативом та його асоційованим членом про стягнення з останнього заборгованості зі сплати внесків), з метою сприяння забезпеченню єдності судової практики (зокрема, в контексті такої фундаментальної правової категорії як юрисдикція), дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, з огляду на те, що постанова Великої Палати Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2023 у справі №916/1732/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №750/319/18.

При цьому колегія суддів наголошує на тому, що зупинення провадження у даній справі, беручи до уваги існування об`єктивної необхідності у такому зупиненні з метою визначення можливості/неможливості продовження судового розгляду справи №916/1732/23 за правилами господарського судочинства, жодним чином не порушує права учасників справи на її розгляд протягом розумного строку, а, навпаки, зумовлює зупинення перебігу процесуальних строків та сприяє дотриманню принципів процесуальної економії та визначеності, внаслідок чого сторони будуть достеменно обізнані про юрисдикційну належність відповідного спору.

Керуючись статтями 228, 229, 232-235, 281 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Зупинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2023 у справі №916/1732/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №750/319/18.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.04.2024.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя О.Ю. Аленін