Постанова

від 15.04.2024 по справі 912/1108/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2024 року м. Дніпро Справа № 912/1108/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чередка А.Є. - доповідача

суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Промбудсервісальянс"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області (суддя Кабакова В.Г.) від 15.11.2023р. у справі № 912/1108/23

за позовом Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області, м. Олександрія, Кіровоградська область, в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби, м. Дніпро, в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, м. Кропивницький

до відповідача 1 Приватного підприємства "Промбудсервісальянс", м.Олександрія, Кіровоградська область,

до відповідача 2 Управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради, вул. Бульварна, 25, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000

за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпро, Дніпропетровська область

про визнання недійсним договору, стягнення 3 723 407,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області, в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби, в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області до Приватного підприємства "Промбудсервісальянс" та Управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради з такими вимогами про визнання недійсним договору від 19.03.2019 №45, укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради та Приватним підприємством "Промбудсервісальянс" та стягнення з останнього на користь Управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради 3 723 407,00 грн, а з Управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради одержані ним за рішенням суду 3 723 407,00 грн стягнути у дохід держави.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що дії ПП "Промбудсервісальянс" спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку, з метою одержання права на укладення договору №45 від 19.03.2019 на неконкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2023р. у справі №912/1108/23:

- позов задоволено повністю;

- визнано недійсним договір від 19.03.2019 №45, укладений між Управлінням житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради та Приватним підприємством "Промбудсервісальянс";

- стягнуто з Приватного підприємства "Промбудсервісальянс" на користь Управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради 3 723 407,00 грн, а з Управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради одержані ним за рішенням суду 3 723 407,00 грн стягнуто у дохід держави;

- стягнуто з Приватного підприємства "Промбудсервісальянс" на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 58535,11 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд виходив з того, що ПП "Промбудсервісальянс" порушило законодавство про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які полягають у спотворенні результатів проведеного Управлінням ЖКГ тендера, уникненні установлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень та протиправному усуненні конкуренції під час проведення публічної закупівлі, а також у одержанні у незаконний спосіб права на укладення спірного договору не на конкурентних засадах. Суд визнав, що така поведінка суб`єкта господарювання не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі. Одночасно суд встановив, що перебіг строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом розпочався з 27.10.2022 - коли прокурор та позивач могли дізнатись про порушення інтересів держави ПП "Промбудсервісальянс", яким укладено спірний договір № 45 від 19.03.2019, тому не є пропущеним.

Не погодившись з рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне підприємство "Промбудсервісальянс", в якій з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що:

- процедура публічних закупівель, яка передбачена та регулюється Законом України "Про публічні закупівлі", не являє собою один безкінечний правочин, а є сукупністю декількох окремих правочинів, які мають свій початок (момент укладання), виконання та завершення (припинення), ці правочини несуть відповідні юридичні наслідки та в різні моменти контролюються відповідними державними органами у межах своїх компетенцій;

- у межах наданих повноважень АМКУ рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення АМКУ від 27.10.2022 № 54/26- р/к у справі № 04-ВДР/03-2020 встановлено порушення норм законодавства про економічну конкуренцію та накладено штраф на ПП "Промбудсервісальянс", при цьому накладення даного штрафу не тягне за собою автоматичне визнання недійсним процедури проведення відкритих торгів (тендеру) та рішення тендерного комітету № 32 від 27.02.2019;

- на даний момент рішення тендерного комітету судом не визнано недійсним, як і таким, що завідомо суперечить інтересам держави, при цьому питання щодо визнання його недійсним у позовній заяві не ставилось взагалі;

- порушення стосувались процедури проведення тендеру, правочин закінчений, за його наслідками ПП "Промбудсервісальянс" не отримав безпосередньо кошти, а отримав право на укладення договору про закупівлю, що представляє собою окремий правочин;

- навіть якщо судом було встановлено, що тендерна процедура була проведена з боку відоповідача-1 з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, це не означає, що наступні правочини здійснені з такою ж метою та з умислом, оскільки не існує норми, яка б передбачала автоматичний перехід мети та умислу одного правочину до інших;

- відповідач-1 у момент укладання договору не мав мету, яка завідомо суперечить інтересам держави, враховуючи, що зобов`язання виконані у повному обсязі зі сплатою всіх необхідних платежів;

- специфічні кваліфікуючі ознаки ч. 3 ст. 228 ЦК України потребують доведення до конкретного правочину і у даному випадку у договорі № 45 їх не існує, тому застосування цієї норми, до цього договору є неправомірним;

- порушення у сфері бюджетного законодавства, фінансового контролю повинні бути встановлені відповідними актами ДАСУ, що є єдиною підставою для початку процедури захисту порушеного інтересу (права), однак у даній справі відсутній будь-який документ, що підтверджує зазначені порушення;

- Антимонопольний комітет України, у силу покладених обов`язків, не має повноважень на встановлення порушень у бюджетній сфері (ЗУ «Про Антимонопольний комітет України», ЗУ «Про захист економічної конкуренції»);

- про відсутність порушень у сфері фінансового контролю ДАСУ повідомило прокурору листом від 08.05.2023 з фінальним висновком, що «У Східного офісу Держаудитслужби відсутні підстави для звернення до суду з відповідним позовом»;

- позовна заява подана керівником Олександрійської окружної прокуратури Моргаєм А.С., який набув повноваження відповідної сторони процесу, у судовому засіданні приймала участь прокурор Ледовська Т.В., між тим , на думку скаржника, участь іншого прокурора у судовому засіданні повинно бути оформлено або розпорядженням (наказом) прокурора Моргая А.С., або прокурора вищого рівня.

Управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради (відповідач-2 ) у відзиві на апеляційну скаргу підтримало доводи апелянта та просило апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідач-2 зазначив, що договір №45 від 19.03.2019 не є недійсним/нікчемним, скаржником при укладенні цього договору повністю дотримано загальні вимоги, передбачені законодавством, роботи за ним прийняті без зауважень.

Щодо органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних відносинах, то відповідач-2 зазначає, що Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області повідомляло прокуратуру листом №041131-17/1540-2023 про те у Держаудитслужби відсутні підстави для звернення до суду.

Посилання в оскаржуваному рішенні на те, що Управління не вживало жодних заходів із захисту порушених інтересів держави за фактами, викладеними у листі прокуратури не відповідають нормам чинного законодавства України.

Відповідач-2 посилається на неможливість повторного проведення ним заходів фінансового контролю у замовника по об`єкту будівництва за договором №45 від 19.03.2019, оскільки такі заходи вже були проведені у ході ревізії, за результатами проведення якої не було виявлено жодних порушень.

Прокурор проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Зазначив, що доводи відповідача зводяться до того, що процедура проведення публічної закупівлі проведена відповідно до закону, спірний договір на цей час є фактично виконаним. Крім того, у позові не ставилось питання про визнання недійсним рішення тендерного комітету.

Зазначає, що процедура закупівлі формально відповідала нормам Закону України «Про публічні закупівлі» у частині її початку, проведення та підведення підсумків. Натомість, прокурором пред`явлено даний позов з приводу вчинення ПП "Промбудсервісальянс" та ТОВ «Еліт Груп.» антиконкурентних узгоджених дій, що спотворили результат публічної закупівлі, тобто порушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Прокурором не оспорюються дії замовника щодо прийняття конкретних рішень під час проведення процедури закупівлі та виконанні спірного договору, між тим, на думку прокурора, поведінка ПП "Промбудсервісальянс" під час участі у тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.

Також у відзиві йдеться про те, що скаржник під час розгляду справи не спромігся надати контраргументи щодо доводів прокурора по суті позовних вимог, натомість намагається оспорити правові підстави звернення прокурора до суду, правильність органу, уповноваженого державною на здійснення повноважень із захисту інтересів держави та строк позовної давності.

Щодо відсутності у позові вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету прокурор вказав, що Велика Палата Верховного Суду в пункті 104 постанови від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 дійшла висновку про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту, оскільки таке рішення вичерпує свою дію фактом укладення відповідного договору.

Крім того, прокурор не погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для застосування положень ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Стосовно тверджень скаржника про відсутність у прокурора підстав для звернення до суду з даним позовом, то прокурор звернув увагу, що обґрунтування наявності таких підстав ним було наведено у позовній заяві, при цьому існують висновки Верховного Суду щодо представництва прокурором інтересів держави, які є сталими та актуальними на цей час.

Також вказав на те, що прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідний компетентний орган, який у супереч вимогам закону не здійснює захисту держави або робить це неналежно.

Згідно з протоколом розподілу судової справи між суддями від 13.12.2023 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2024, після надходження справи на запит, відкрито провадження за апеляційною скаргою та призначено її розгляд у судове засідання на 15.04.2024.

У судовому засіданні 15.04.2024 прокурор, а також представники відповідачів - 1,2 надали пояснення у справі.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з`явилися, про час та місце засідання повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради 08.02.2019 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів із закупівлі робіт з капітального ремонту вулиці Шевченка (від вул. Першотравневої до вул. Софіївської) у м. Олександрії Кіровоградської області (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2019-02-08-002593-b), доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-02-08-002593-b.

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 4 300 000 грн.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб`єктами господарювання: ПП "Промбудсервісальянс" та ТОВ «Еліт Груп.», що підтверджується реєстром отриманих тендерних пропозицій.

Остаточна цінова пропозиція ПП "Промбудсервісальянс" становила 4 212 764,00 грн, остаточна цінова пропозиція ТОВ «Еліт Груп.» становила 4 297 681,20 грн. Таким чином, електронною системою закупівель автоматично найбільш економічно вигідною визначено пропозицію ПП "Промбудсервісальянс".

Розглянувши пропозицію вказаного учасника, тендерним комітетом встановлено, що остання відповідає вимогам тендерної документації та, як наслідок, переможцем вказаної закупівлі визначено саме ПП "Промбудсервісальянс". Вказане рішення оформлено протоколом засідання тендерного комітету №32 від 27.02.2019. Цим же рішенням тендерного комітету вирішено укласти з указаним учасником договір на виконання робіт з капітального ремонту вулиці Шевченка в м. Олександрія.

У зв`язку з викладеним, електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

19.03.2019 між Управлінням ЖКГ (Замовником) і ПП "Промбудсервісальянс" (Генеральним підрядником) укладено договір № 45 (далі - Договір, а.с. 25-27) за умовами якого:

- Генеральний підрядник зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту вулиці Шевченка (від вул. Першотравневої до вул. Софіївської) у м. Олександрії Кіровоградської області, а Замовник прийняти і оплатити їх (п. 1.1.),

- ціна Договору становить 4 212 764,00 грн (п. 3.1.),

- обсяг закупівлі може бути змінений в залежності від реального фінансування видатків або за взаємною згодою сторін (п. 1.4.),

- усі розрахунки здійснюються після пред`явлення Генеральним підрядником рахунку на оплату виконаних робіт на підставі актів прийомки - здачі робіт по формі КБ-2 (п. 4.1.),

- вид розрахунків: безготівковий (п. 4.3.),

- оплата за цим договором проводиться за наявності бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань (п. 4.4.),

- Договір набрав чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 (п. 5.2).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Між сторонами 05.07.2019 укладено додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої сторони дійшли згоди зменшити суму договору до 3 770 076 грн. 23.12.2019 укладено додаткову угоду №2 до Договору, за умовами якої сторони дійшли згоди зменшити суму договору до 3 723 407 грн.

Згідно листа Олександрійського управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області від 26.04.2023 №02-33-06/691 джерелом фінансування Договору №45 від 19.03.2019 є кошти місцевого бюджету.

На виконання умов Договору за платіжними дорученнями від 06.05.2019 №6 на суму 819 300,00 грн; від 14.05.2019 №7 на суму 314 999,00 грн; від 21.05.2019 №8 на суму 1421 487,00 грн; від 23.05.2019 №9 на суму 406 546,00 грн; від 21.06.2019 №15 на суму 294 016,00 грн; від 21.12.2019 №38 на суму 205 811,00 грн; від 21.12.2019 №39 на суму 127 434,00 грн; від 23.12.2019 №43 на суму 133 814,00 грн Управління ЖКГ сплатило на користь ПП "Промбудсервісальянс" 3 723 407,00 грн.

Як вбачається зі Зведених відомостей щодо спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу, які оприлюднені на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України, рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення від 27.10.2022 № 54/26-р/к у справі № 04-ВДР/03-2020 визнано, що ПП "Промбудсервісальянс" та ТОВ «Еліт Груп.» вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендеру (торгів) шляхом узгодження ними своїх дій під час підготовки та участі у закупівлі за бюджетні кошти, проведеної Управлінням житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради на придбання робіт з капітального ремонту вулиці Шевченка (від вул. Першотравневої до вул. Софіївської) у м. Олександрії Кіровоградської області за допомогою системи електронних закупівель "Prozorro" (ідентифікатор в системі: UA-2019-02-08- 002593-b).

За вказане порушення накладено штрафи.

Рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення АМКУ не оскаржено.

Рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення від 27.10.2022 № 54/26-р/к у справі № 04-ВДР/03-2020 встановлено, що участь в аукціоні під час спірної закупівлі взяли лише два учасники, яких у подальшому визнано такими, що вчинили антиконкурентні узгоджені дії, котрі стосувались спотворення результатів цих торгів.

За результатами закупівлі, яка була предметом розслідування у справі № 04-ВДР/03-2020 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що розглядалась Адміністративною колегією Південно - Східного міжобласного територіального відділення, між Управлінням та ПП "Промбудсервісальянс" укладено договір № 45 від 19.03.2019 про виконання робіт з капітального ремонту вулиці Шевченка (від вул. Першотравневої до вул. Софіївської) у м. Олександрії Кіровоградської області.

Відтак, дана закупівля робіт відбулась за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками закупівлі її видимості.

Указане рішення (за винятком конфіденційної та інформації з обмеженим доступом) оприлюднене на офіційному веб-сайті Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та доступне за наступним посиланням в мережі Інтернет:https://southeastmtv.amcu.gov.ua/storage/app/uploads/public/636/b6b/895/636b6b895009d374379037.pdf.

Рішення Колегії обґрунтоване спільними інтересами та взаємозв`язком ПП "Промбудсервісальянс" та ТОВ "ЕЛІТ ГРУП.", а саме:

- орендою нежитлових приміщень учасниками закупівлі за однією адресою та в одному офісі;

- завантаженням тендерних пропозицій та файлів в один день;

- перерахуванням коштів електронним майданчикам в один день з невеликим проміжком часу з різних банківських установ;

- завчасним входом на аукціон;

- використанням однієї 1Р - адреси під час подачі тендерних пропозицій та участі в аукціоні;

- спільними особливостями електронних файлів;

- ціновою поведінкою учасників закупівлі під час підготовки тендерних пропозицій у частині визначення первинних цінових пропозицій.

Адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України дійшла висновку, що учасники цієї закупівлі, узгодили свої дії під час підготовки та участі у торгах, замінили ризики, що породжує конкуренцію, на координацію своєї економічної поведінки. Така координація економічної поведінки призвела до усунення між ними конкуренції під час участі у торгах, і як наслідок спотворила підсумки проведених Управлінням ЖКГ торгів, порушивши його право на отримання найбільш ефективного для себе результату.

Відповідно до інформації Південно-східного міжобласного управління територіального відділення Антимонопольного комітету України (лист від 03.05.2023 №54-02/956) ПП "Промбудсервісальянс" сплатило накладений на нього штраф в розмірі 160 000 грн, що підтверджується наданим до органу АМКУ платіжним дорученням №58545 від 29.11.2022.

Копія рішення №54/26-р/к направлена на поштову адресу ТОВ "ЕЛІТ ГРУП.", останнім не отримана (поштове відправлення повернуто відділенням поштового зв`язку з відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою").

З метою належного повідомлення суб`єкта господарювання про прийняте рішення, на виконання вимог ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" Колегією інформацію про таке рішення опубліковано на сторінках офіційного друкованого органу в газеті "Урядовий кур`єр" від 07.03.2023 №46.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Враховуючи вищевказане, рішення Колегії вважається таким, що належним чином вручено 17.03.2023 і останнім днем його оскарження є відповідно 17.05.2023.

У результаті такої узгодженої поведінки ПП "Промбудсервісальянс" та ТОВ "ЕЛІТ ГРУП." під час участі в торгах не дотримано принципів здійснення закупівель, передбачених ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме: добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії й ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель.

Викладені обставини слугували підставою для звернення прокурора з даним позовом.

Щодо представництва інтересів держави у суді колегія суддів враховує наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Згідно з ч. 4-5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відтак, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Прокурор зазначає, що у даному випадку пред`явлення позову прокурором зумовлено порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення ПП "Промбудсервісальянс" порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, призвело до придбання товару за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання товару з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.

Закон України "Про публічні закупівлі" установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Так, відповідно до п. 1-2 ч. 1 ст. 5 цього Закону закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників і максимальної економії, ефективності та пропорційності.

Проте порушення вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", спрямованого на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, учасниками закупівель нівелює можливість втілення вказаних принципів бюджетної системи України та публічних закупівель, призводить до неефективного та неекономного використання бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг.

Суперечності, які виникають у бюджетних правовідносинах, зачіпають як інтереси держави, так і суспільні інтереси, тож порушення інтересів держави у цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок представництва в суді.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

За сталою практикою Верховного Суду у судовому процесі держава бере участь як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач і визначив стороною у справі певний орган.

У цій справі прокурор звернувся до господарського суду в інтересах Східного офісу Держаудитслужби з огляду на таке.

За приписами ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" регулювання та державний контроль у сфері закупівель здійснюють, в тому числі центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (Державна аудиторська служба України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю серед іншого є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів і майна у бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

За змістом п. 1, 7-8, 10 ч. 1 ст. 10 вказаного Закону органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів тощо.

Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до пп. 3, 9 п. 4 вказаного Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Державна аудиторська служба України, як орган, який здійснює фінансовий контроль, під час моніторингу публічних закупівель має право, при виявлені випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.

З урахуванням наведеного, Держаудислужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 06.04.2016 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до п. 1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно з додатком 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Відповідно до п. 1 Положення у складі Східного офісу утворені як структурні підрозділи управління в Донецькій, Запорізькій та Кіровоградській областях. Ці управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

Таким чином, органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах, є Східний офіс Держаудитслужби України в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області.

Олександрійська окружна прокуратура відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" листом від 14.04.2023 №55-2367ВИХ-23 повідомила Східний офіс Держаудитслужби, а також його структурний підрозділ Управління Східного офісу у Кіровоградській області про існування порушення інтересів держави від укладення договору №45 від 19.03.2019 за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ПП "Промбудсервісальянс". Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

Листом від 08.05.2023 за №041131-17/1546-2023 Управлінням Східного офісу Держаудитслужби у Кіровоградській області вказано, що оскільки строк дії договору закінчився 31.12.2019, тобто останній фактично виконано, в Управління відсутні підстави для проведення моніторингу процедури закупівлі.

Крім того зазначено, що відповідно до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби на II квартал 2023 року не передбачено проведення заходів державного фінансового контролю у Замовника.

Як вбачається з цього листа, Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області не вживало та не планує вживати жодних заходів із захисту порушених інтересів держави за фактами, викладеними у листі Олександрійської окружної прокуратури.

У цьому зв`язку слід також враховувати п. 58 постанови Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 в якому вказано, що з листа Держаудитслужби дійсно випливає, що цей орган навіть після отримання інформації від прокурора про можливі порушення законодавства про публічні закупівлі не планував проводити перевірку і не збирався звертатися до суду, що дійсно може бути кваліфіковано як бездіяльність органу.

Крім того, наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даному спорі не оскаржена на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Також, за приписами ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість звернення прокурора у даній справі з позовом в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області та наявність підстав для представництва інтересів.

Отже, колегія суддів вважає підтвердженими підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді за поданим у даній справі позовом згідно визначеного позивача. При поданні даного позову прокурор не замінює позивача та не є їх альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються із публічним інтересом, не були незахищені.

При цьому колегія суддів зазначає, що та обставина, що позовна заява подана керівником Олександрійської окружної прокуратури Моргаєм А.С., який набув повноваження відповідної сторони процесу, а в судовому засіданні приймала участь прокурор Ледовська Т.В., не є підставою для скасування рішення суду, оскільки перед початком судового засідання судом перевірено повноваження прокурора Ледовської Т.В. на представництво керівника Олександрійської окружної прокуратури. Заперечень з цього приводу від інших учасників не надійшло.

Щодо розгляду справи по суті слід зазначити таке.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між відповідачами в ході виконання спірного договору, колегія суддів зазначає, що такі містять ознаки договору будівельного підряду, за яким, відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З приписами ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Частиною 3 ст. 228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 208 ГК України.

Зі змісту ст. 228 ЦК України вбачається, що у ній законодавець передбачив дві окремі обставини, з якими закон пов`язує нікчемність або недійсність правочину, - порушення публічного порядку (ч. ч. 1, 2 цієї статті) та невідповідність інтересам держави та суспільства (ч. 3).

У першому випадку правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а тому визнання його недійсним судом не вимагається. При цьому ст. 228 ЦК України не встановлює наслідків такої недійсності правочину.

У п. 68 постанови від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17, щодо того, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.

Натомість, у випадку невідповідності правочину інтересам держави та суспільства, він за ч. 3 указаної статті може бути визнаний судом недійсним, що вказує на його оспорюваний характер. Ця ж правова норма передбачає й наслідки такої недійсності правочину.

За приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України стягнення в дохід держави одержаного чи належного за зобов`язанням здійснюється лише в тих випадках, коли завідомо суперечний інтересам держави і суспільства договір був повністю або частково виконаний хоча б однією із сторін. Наслідком визнання правочину недійсним не може бути його розірвання, оскільки відповідні вимоги є за своїм правовим характером взаємовиключними.

Наявність умислу у сторони угоди означає, що вона, виходячи з обставин справи, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків.

Щодо безпосередньо наслідків такої недійсності зобов`язання, то при наявності наміру лише в однієї із сторін зобов`язання, все отримане стороною, яка вчинила протиправний правочин, повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане іншою стороною, яка такого наміру не мала, або належне їй на відшкодування виконаного, стягується за рішенням суду в дохід держави.

Наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін цього правочину.

Отже, правові наслідки вчинення правочину з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, є заходом цивільно-правової відповідальності, що полягає у припиненні права власності на майно, яке переходить у власність держави. Фактично це повернення в первісний майновий стан однієї із сторін недійсного правочину, яка не мала умислу вчинити правочин, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та стягнення за рішенням суду в дохід держави з іншої сторони, яка мала умисел вчинити правочин, визнаний судом недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, одержаного нею за правочином або належного їй на відшкодування виконаного.

Враховуючи необхідність захисту публічних інтересів держави і суспільства, особливі правові наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, в умовах боротьби з корупційними явищами в державі є доцільним та обґрунтованим задля забезпечення виконання державою своїх завдань перед суспільством та людиною. Це сприяє більш ефективному захисту цивільних прав та інтересів учасників цивільних правовідносин та захисту інтересів держави і суспільства цивільно-правовими заходами.

У даному випадку, прокурор звернувся до суду з оскарженням договору у зв`язку з його невідповідністю інтересам держави та суспільства та просить визнати його недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 228 ЦК України. При цьому, враховуючи наявність умислу лише у ПП "Промбудсервісальянс" як сторони оспорюваного договору, одержані ним за цим правочином 3723407,00 грн на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України необхідно повернути Управлінню ЖКГ - іншій стороні договору, а з неї стягнути у дохід держави.

У законодавстві відсутні визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства". Законодавство не містить ні орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Конституційний Суд України у рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999 у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У наукових працях зазначається, що поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

Частиною 3 ст. 5 ГК України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.03.2019 №922/1391/18, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права неодноразово викладалися і в постановах Верховного Суду (зокрема від 09.07.2019 у справі №911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17, від 13.01.2022 у справі №908/3736/15).

Отже, для прийняття рішення зі спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (ч. 1 ст. 95 Конституції України). Положення ч. 3 ст. 95 Конституції України, згідно з яким держава прагне до збалансованості бюджету України, Конституційний Суд України розглядає як намагання держави при здійсненні бюджетного процесу дотримуватися рівномірного співвідношення між доходною та видатковою частинами Державного бюджету України і як її завдання та обов`язок при цьому реалізовувати конституційні засади розвитку і зміцнення демократичної, соціальної, правової держави, забезпечення її суверенітету і економічної самостійності, утвердження прав і свобод людини (рішення Конституційного Суду України від 27.11.2008 №26- рп/2008).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

У свою чергу, практична реалізація вказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету досягається завдяки Закону України "Про публічні закупівлі". Цей Закон, як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Сфера публічних закупівель є функціонально орієнтованим елементом економічної безпеки держави, вбудованим у механізм функціонування бюджетного сектора економіки, ресурсно-економічного і фінансового забезпечення галузей державного управління, освіти, культури та охорони здоров`я. При цьому економічна безпека у сфері закупівель полягає в цільовому та ефективному витрачанні бюджетних коштів, дотриманні необхідної якості товарів, що поставляються, і послуг, максимально повному використанні конкурсних правил при виборі постачальників, протидії кримінально-корупційним загрозам.

Забезпечення економічної безпеки у сфері державних закупівель означає її розвиток відповідно до суспільно необхідних потреб державних інститутів, економічних норм і нормативів забезпеченості та витрачання відповідних ресурсів, встановлених стандартів якості та ефективності та в рамках правового поля.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції на час проведення закупівлі) закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Згідно з п. 28 ч. 1 ст. 1 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції на час проведення закупівлі) тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі).

Держава намагається створити умови для ефективного використання бюджетних коштів при закупівлі товарів, робіт та послуг, створюючи відповідні механізми при проведенні закупівель, які закладені в Законі України "Про публічні закупівлі". Дотримуватись цих правил повинні всі учасники процедур закупівель.

При цьому метою Закону України "Про публічні закупівлі" є саме забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Так, Верховний Суд, розглядаючи справу № 910/114/19 про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що, зокрема, суперечить інтересам держави та суспільства, у п. 32-33 постанови від 10.06.2021 вказав, що визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог.

Невід`ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища - результату й сукупності умов взаємодії усіх суб`єктів ринку за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію.

Вільне змагання суб`єктів господарювання забезпечує встановлення цін на рівні, що приводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково - технічного прогресу.

Держави - учасниці Конвенції ООН проти корупції, прийнятої на 58 сесії Генеральної Асамблеї ООН 31.10.2003, беручи до уваги принципи належного управління державними справами й державним майном, справедливості, відповідальності й рівності перед законом і необхідність забезпечити добропорядність, домовилися про те, що цілями Конвенції є, зокрема, заохочення чесності, відповідальності й належного управління громадськими справами й державним майном (преамбула та ст. 1 Конвенції).

У сфері державних закупівель та управління державними фінансами кожна Держава - учасниця, зокрема й Україна, вживає згідно з основоположними принципами своєї правової системи необхідних заходів для створення належних систем закупівель, які ґрунтуються на прозорості, конкуренції та об`єктивних критеріях прийняття рішень і є ефективними (ч. 1 ст. 9 Конвенції ООН проти корупції).

Отже, порушення законодавства про публічні закупівлі шляхом усунення конкуренції під час проведення тендеру призводять до незабезпечення положень Конвенцій та підриву авторитету України.

Обставини вчинення та наслідки таких діянь для економіки держави свідчать про невідповідність указаних фактів як правовій природі здійснення публічних закупівель у цілому, яка заснована на чесній господарській діяльності учасників тендерів та замовників, так і інтересам держави та суспільства.

Зазначені обставини та наслідки передбачають розпорядження бюджетними коштами з недотриманням принципів максимальної економії, ефективності та результативності їх витрачання, які забезпечуються завдяки добросовісній конкуренції суб`єктів господарювання.

Близька за змістом правова позиція, висловлена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.08.2022 у справі № 904/6691/20 (910/18605/19).

Порушення процедури публічних закупівель унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів, спричиняє істотну шкоду інтересам держави щодо здійснення права державної власності, тобто права держави володіти, доцільно, ощадливо, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і у своїх інтересах коштами, що належать їй як безпосередньо, так і через органи державної влади, і, як наслідок, не відповідає суспільному інтересу. Виконання зобов`язань за оскаржуваним правочином, укладеним із порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, не відповідає принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Саме держава взяла на себе обов`язок відповідно до ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" здійснювати заходи щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб`єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції.

Таким чином, прийняття та дотримання законодавства про боротьбу з недобросовісною конкуренцією, зокрема, у сфері публічних закупівель та закупівель, які прирівнюються до державних, відповідає інтересам держави і суспільства (цієї ж позиції дотримується Верховний Суд, про що зазначено у постанові Касаційного господарського суду від 26.10.2022 у справі №904/5558/20).

Одночасно слід враховувати загальні засади цивільного законодавства до яких, у тому числі, належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Як констатує Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому ч. 5 ст. 13 ЦК України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 указаного Закону антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 цього Закону).

У даному випадку, оголошуючи проведення відкритих торгів, Управління ЖКГ Олександрійської міської ради мало на меті не просто задовольнити потребу з капітального ремонту вулиці, а здійснити його на засадах конкурентності учасників відповідного тендера.

Натомість рішенням Адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №54/26-р/к у справі № 04-ВДР/03-2020 від 27.10.2022 підтверджено порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні його учасниками, у тому числі ПП "Промбудсервісальянс", результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь - якою ціною, зокрема шляхом домовленостей з іншим учасником.

Таким чином, порушення ПП "Промбудсервісальянс" законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного тендеру, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки воно є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який встановлено Законом України "Про публічні закупівлі", нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси в державі і суспільстві.

Через вчинення ПП "Промбудсервісальянс" та ТОВ «Еліт Груп.» антиконкурентних узгоджених дій, змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Внаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а у результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

З огляду на викладене, дії ПП "Промбудсервісальянс" спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору із замовником не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки порушують правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин та не сприяє, а, навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Завідомо суперечлива мета дій цього підприємства полягала у тому, щоб уникнути встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

При цьому ПП "Промбудсервісальянс" усвідомлювало або повинно було усвідомлювати протиправність вчинення своїх дій та суперечність їх Закону України "Про публічні закупівлі", а також інтересам держави і суспільства та прагнуло настання таких наслідків.

У силу приписів ст. 202 ЦК України рішення тендерного комітету Управління ЖКГ Олександрійської міської ради, оформлене протоколом засідання його тендерного комітету від 25.09.2018, яким ПП "Промбудсервісальянс" визначено переможцем торгів, вирішено акцептувати його пропозицію та укласти з ним угоду, є правочином, вчиненим замовником та спрямованим на набуття у нього та вказаного суб`єкта господарювання цивільних прав та обов`язків щодо укладення договору № 45 від 19.03.2019.

Схожий за змістом висновок щодо застосування ст. 202 ЦК України в подібних правовідносинах також викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 по справі № 910/353/19.

З огляду на викладене рішення тендерного комітету Управління ЖКГ Олександрійської міської ради, оформлене протоколом його засідання від 25.09.2018, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони - ПП "Промбудсервісальянс".

Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції на час проведення закупівлі) замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладено раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

Неправомірна поведінка ПП "Промбудсервісальянс", що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття рішення тендерного комітету, не може мати правомірного наслідку - укладення договору.

Недобросовісність дій підприємства доводиться фактичними обставинами справи, у тому числі не оскарженим рішенням Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо узгодження поведінки учасників конкурсних торгів.

Таким чином, господарський суд дійшов правильного висновку, що спірний договір укладено у результаті прийняття рішення тендерного комітету Управління ЖКГ Олександрійської міської ради, оформленого протоколом його засідання від 25.09.2018, що завідомо суперечить інтересам держави. Тому договір №45 від 19.03.2019 підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Отже, ПП "Промбудсервісальянс" вчинило порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендеру, а тому договір укладено з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, порушує правові засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг та не сприяє розвитку конкуренції в державі.

При цьому доводи скаржника фактично зводяться до того, що процедура проведення публічної закупівлі проведена відповідно до закону, спірний договір на цей час є фактично виконаним. Крім того, в позові не ставилось питання про визнання недійсним рішення тендерного комітету.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що процедура закупівлі формально відповідала нормам Закону України "Про публічні закупівлі" в частині її початку, проведення та підведення підсумків. Натомість, прокурором пред`явлено даний позов з приводу вчинення ПП "Промбудсервісальянс" та ТОВ «Еліт Груп.» антиконкурентних узгоджених дій, що спотворили результат публічної закупівлі, тобто порушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Зокрема, прокурором не оспорюються дії замовника щодо прийняття конкретних рішень під час проведення процедури закупівлі та виконанні спірного договору.

Як зазначено вище, Управління ЖКГ Олександрійської міської ради покладалось на добросовісність учасників процедури закупівлі щодо дотримання принципу конкуренції і вимог законодавства про публічні закупівлі.

Між тим, поведінка ПП "Промбудсервісальянс" під час участі у тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.

Скаржник під час розгляду судом справи не надав будь-які контраргументи щодо доводів прокурора про те, що відповідача було викрито на вчиненні антиконкурентних узгоджених дій при проведенні публічної закупівлі, що і стало фактичною підставою пред`явлення прокурором цього позову. Однак, намагався оспорити правові підстави звернення прокурора до суду, правильність визначення органу, уповноваженого державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, строк позовної давності.

Тобто, із заяв по суті відповідача-1 можна зробити висновок, що останній не заперечує ті обставини, які встановлені рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного ТВ Антимонопольного комітету України від 27.10.2022 № 54/26-р/к у справі № 04-ВДР/03-2020.

Крім того, беручи до уваги той факт, що відповідач-1 добровільно сплатив накладений на нього за цим рішенням штраф, не оспоривши його до суду, то виявлені порушення законодавства про захист економічної конкуренції визнаються ним повністю.

Доводи апелянта про відсутність у позові вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету є безпідставними.

Так, Велика Палата Верховного Суду в пункті 104 постанови від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 дійшла висновку про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту, оскільки таке рішення вичерпує свою дію фактом укладення відповідного договору.

У п. 54 постанови від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 Велика Палата Верховного Суду, досліджуючи питання застосування ст. 203, 215 ЦК України, дійшла висновку, що, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними.

Цивільний кодекс України не пов`язує недійсність правочину як приватно-правову категорію з обставинами невиконання чи неналежного виконання господарського договору.

Згідно зі ст. 610, ч. 1 ст. 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від нього, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Підставою даного позову стало порушення вимог антиконкурентного законодавства, а саме п. 1 ч. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Саме ці порушення призвели до спотворення результатів тендеру та порушення інтересів держави і суспільства. І саме ця підстава визначена прокурором у позові для визнання недійсним спірного договору.

У даному випадку очевидним є порушення інтересів держави у бюджетній сфері, оскільки вчинення ПП "Промбудсервісальянс" антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання послуги за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, вільним змаганням суб`єктів господарювання, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.

Юридична відповідальність - це застосування в особливому процесуальному порядку до особи, яка вчинила правопорушення, засобів державного примусу, передбачених санкцією правової норми. Метою відповідальності є охорона правопорядку, що здійснюється шляхом примусового поновлення порушених прав, припинення протиправного стану чи покарання правопорушника. Дієвість цього інституту забезпечує реальну можливість безперешкодного здійснення суб`єктивних прав та можливість досягнення правового результату правомірною поведінкою суб`єктів суспільних відносин.

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового чи майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення, допущеного суб`єктом господарювання, та ліквідацію його наслідків.

Так, за вчинення антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення торгів Закон України "Про захист економічної конкуренції" встановлює відповідальність у вигляді штрафу у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Також Закон України "Про публічні закупівлі" позбавляє суб`єкта господарювання права протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель.

Водночас, ч. 3 ст. 228 ЦК України не передбачає відповідальності за вчинення таких неправомірних дій, а регламентує настання наслідків вчинення правочину, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Тобто наслідки, що настають для порушника за вчинення узгоджених антиконкурентних дій, та наслідки, що застосовуються за результатами визнання правочину недійсним, за своєю юридичною суттю є різними юридичними категоріями.

У зв`язку із тим, що неправомірна поведінка ПП "Промбудсервісальянс" не може мати правомірного наслідку, прокурор оспорює дійсність договору з підстав його невідповідності інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони - підприємства.

При цьому застосування до ПП "Промбудсервісальянс" адміністративно-господарських санкцій не впливає на можливість застосувати наслідки недійсності правочину.

Отже, враховуючи, що ПП "Промбудсервісальянс" порушило законодавство про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного Управлінням ЖКГ тендера, уникнувши установлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунувши конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, у незаконний спосіб одержавши право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що така поведінка суб`єкта господарювання не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

До аналогічного висновку прийшов й Верховний Суд, зазначивши у п. 46 постанови від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20, що договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, укладений за результатами аукціону, проведеного за відсутності добросовісної конкуренції серед учасників, є недійсним відповідно до частини першої статті 203, частини третьої статті 215 та частини третьої статті 228 ЦК України як такий, що суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства щодо необхідності додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування та забезпечення добросовісної конкуренції при виборі переможця конкурсу на отримання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами. Взаємовиключні висновки судів щодо нікчемності такого договору (суд першої інстанції визнав такі обставини недоведеними, а суд апеляційної інстанції навпаки доведеними), що мали наслідком відмову у позові, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм ст. 228 ЦК України.

Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи господарським судом правомірно визнано недійсним договір від 19.03.2019 №45, укладений між Управлінням житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради та Приватним підприємством "Промбудсервісальянс" та підставно стягнуто з останнього 3 723 407,00грн на користь Управління ЖКГ, а з Управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради одержані ним за рішенням суду стягнуто 3 723 407,00грн у дохід держави.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про те, що факт вчинення ПП "Промбудсервісальянс" антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів тендеру, проведеного Управлінням ЖКГ, стало відомо з рішення Адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №54/26-р/к від 27.10.2022, тому перебіг строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом розпочався з 27.10.2022 - коли прокурор та позивач могли дізнатись про порушення інтересів держави ПП "Промбудсервісальянс", яким укладено спірний договір № 45 від 19.03.2019, тобто не є пропущеним.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Промбудсервісальянс" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2023р. у справі № 912/1108/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2023р. у справі № 912/1108/23 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство "Промбудсервісальянс".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 22.04.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз