Постанова

від 23.04.2024 по справі 904/5761/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2024 року м.Дніпро Справа № 904/5761/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Верхогляд Т.А.( доповідача),

суддів Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2023 року (суддя Ліпинський О.В.) у справі №904/5761/23

за позовом Колективного підприємства "Магдалинівський маслозавод", смт.Магдалинівка, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м.Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 49 299, 27 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство "Магдалинівський маслозавод" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про стягнення заборгованості в розмірі 49 299,27 грн., з яких: 34 386, 16 грн. інфляційних втрат та 14 913, 56 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань, встановлених рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2023 року у справі № 904/3193/22.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2023 року у даній справі позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на користь Колективного підприємства "Магдалинівський маслозавод" 34 386,16 грн інфляційних втрат, 14 913, 56 грн 3% річних та 2 684,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на те, що рішення у справі №904/3193/22 про стягнення коштів на користь позивача виконано відповідачем лише 06.10.2023 року, тому кредитор вправі вимагати стягнення на свою користь з відповідача в судовому порядку суму інфляційних нарахувань та процентів річних до дати повного виконання грошового зобов`язання відповідно до приписів ст.625 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат до 4 929,97 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на наступні обставини:

- судом першої інстанції залишено поза увагою, що позивачем не було понесено реальних збитків або інших втрат;

- стягнуті господарським судом Дніпропетровської області у справі №904/3193/22 грошові кошти у розмірі 486 456,61 грн. є по суті збитками, які понесені ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", а не позивачем, оскільки вказана сума є різницею між ціною закупки газу та фактичної реалізації за збитковою ціною позивачеві;

- враховуючи, що основна сума переплати виникла в результаті проведеного перерахунку позивачем вартості спожитого газу за іншою ціною, значно меншою від ціни реалізації споживачам, позивач не поніс жодних втрат, оскільки фактично розрахувався за спожитий газ за значно нижчою ціною, аніж ринкова ціна. Відповідно, стягнення додатково ще 3% річних та інфляційних втрат не є справедливим та не відповідає принципам справедливості та добросовісності, оскільки використовується позивачем як інструмент на шкоду відповідача;

- виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач вказує наступне:

- грошові кошти у розмірі 486 456,61 грн., які були стягнуті рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2023 року у справі №904/3193/22, є грошовим зобов`язанням, виконання якого відповідачем було прострочено, що є підставою для застосування приписів ст.625 Цивільного кодексу України;

- доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду, оскільки ці доводи суперечать фактичним обставинам спору, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права та зводяться до його власних міркувань і припущень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2024 року витребувано у господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/5761/23; відкладено розгляд питання щодо руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2023 року до надходження матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2023 року залишено без руху; повідомлено скаржника про необхідність усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 3 220,80 грн. та надсилання копії апеляційної скарги позивачу по справі.

На виконання вимог ухвали суду від 01.02.2024 року скаржником надані докази усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 16.02.2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2023 року в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, у вересні 2022 року Колективне підприємство "Магдалинівський маслозавод" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" заборгованості за договором постачання №1141006N98CP016 від 01.01.2016 року у розмірі 829 948,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент звернення позивачем до суду з цим позовом існувала переплата вартості газу за договором №1141006N98CP016 на постачання природного газу від 01.01.2016 року в розмірі 829 948,39 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2023 року у справі №904/3193/22, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2023 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на користь Колективного підприємства Магдалинівський маслозавод переплату в розмірі 486 456,61 грн., яка виникла за період серпня - жовтня 2021 року, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 296,85 грн. В решті позову відмовлено.

03.11.2023 року на виконання вказаного рішення господарським судом видано відповідний наказ.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини справи - це факти, які мають значення для вирішення спору, як-от: вчинення чи невчинення особою певної дії; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій або настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України) суд виснує про доведеність чи недоведеність певних обставин (п.60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі №917/1338/18).

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що преюдиційне значення мають лише встановлені судом обставини, тобто факти, а не правова їх оцінка. Преюдиційні факти істотно відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (постанови Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 48/340, від 03.07.2018 року у справі №917/1345/17, від 24.05.2018 року у справі № 922/2391/16, від 17.02.2021 року у справі № 914/1257/18 та інші).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2023 року та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2023 року у справі №904/3193/22 набрали законної сили, а відтак, встановлений судами у цій справі факт щодо виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем в розмірі 486 456,61 грн., не потребує додаткового доказування.

06.10.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на користь позивача сплачено грошові кошти в розмірі 486 456,61 грн.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цій строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За приписами ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 року у справі №915/880/18, від 26.09.2019 року у справі №912/48/19, від 18.09.2019 року у справі №908/1379/17, на які посилається скаржник).

Таким чином вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі №905/600/18).

Визначене ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

У зв`язку з наявністю прострочення відповідачем грошового зобов`язання позивач, враховуючи приписи ст.625 Цивільного кодексу України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язання за договором на постачання природного газу №11410О6N98CP016 від 01.01.2016 року, зокрема, 3% річних в розмірі 34 386,16 грн. за період з 27.09.2022 року по 04.10.2023 року та 14 913,56 грн. інфляційних втрат за вказаний період.

Встановивши факт порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Зміст апеляційної скарги свідчить про те, що відповідач просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов частково та зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат до 4 929,97 грн.

За приписами ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до 4 929,97 грн. колегія суддів враховує наступні обставини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, вирішуючи питання щодо права суду зменшити нараховані відсотки річних за статтею 625 Цивільного кодексу України, зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити лише розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, за висновком Великої Палати Верховного Суду, підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У цій справі судом не встановлено істотних обставин, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру процентів річних.

Так, заявлений позивачем до стягнення розмір 3% річних не є надмірним, а встановлений на рівні, що відповідає принципу справедливості, тобто розрахований за встановленою у ст. 625 Цивільного кодексу України ставкою, без порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності при її нарахуванні, а також забезпечує компенсацію знецінення грошових коштів позивача за період прострочення відповідачем свого грошового зобов`язання.

Щодо зменшення інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції зазначає, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 Господарського кодексу та ст.551 Цивільного кодексу України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 07.09.2022 року у справі № 910/9911/21).

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що стягнуті господарським судом Дніпропетровської області у справі №904/3193/22 грошові кошти у розмірі 486 456,61 грн. є по суті збитками, які понесені ТОВ Дніпропетровськгаз буд, а не позивачем, оскільки вказані обставини не є предметом вирішення спору у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують та з урахуванням всіх обставин справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, передбачені ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд вважає, що підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду відсутні, тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2023 року у справі №904/5761/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А.Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя О.Г.Іванов