Рішення

від 16.04.2024 по справі 914/3426/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2024 Справа № 914/3426/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман Інвест", м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Олнова", м. Буськ, Львівська

про стягнення 718 443,77 грн

Суддя Наталія Мороз

За участю секретаря с/з Соломії Дицької

Представники:

Від позивача: Ковальчук Д. Ю.

Від відповідача: не з`явився

Суть спору.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олнова» про стягнення 718 443, 77 грн.

Ухвалою від 27.11.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.01.2024.

Ухвалою від 20.12.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман Інвест" від 18.12.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

09.01.2024 підготовче засідання відкладено на 06.02.2024, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

Ухвалою суду від 15.01.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман Інвест" від 11.01.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 06.02.2024 відхилено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман Інвест" від 05.02.2024 про закриття підготовчого засідання; продовжено підготовче провадження на 30 днів з 12.02.2024 та відкладено підготовче засідання на 05.03.2024.

Ухвалою суду від 08.02.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман Інвест" від 08.02.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 05.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 19.03.2024.

Ухвалою суду від 13.03.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман Інвест" від 12.03.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

19.03.2024 розгляд справи по суті відкладено на 16.04.2024, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

Ухвалою від 19.03.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман Інвест" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судове засідання 16.04.2024 представник позивача з`явився в режимі відеоконференції, дав пояснення по суті спору, позов просить задоволити. Крім того, повідомив, що докази реальності понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Явка повноважних представників учасників справи в судове засідання визнавалась судом обов`язковою.

Позиція позивача.

Предметом позову у даній справі є стягнення 3% річних, інфляційних втрат, штрафу та пені за несвоєчасну сплату відповідачем заборгованості, що виникла на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 12/07/2022 від 12.07.2022. Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 9 434,89 грн - інфляційних втрат, 557 395,82 грн - штрафу, 141844,55 грн - пені та 9 768,51 грн - 3% річних.

Позиція відповідача.

Відповідач участі у судових засіданнях особисто або через уповноваженого представника не забезпечив, правом подання відзиву на позовну заяву в порядку статті 80 ГПК України не скористався.

Суд зазначає про належне виконання обов`язку щодо повідомлення учасників справи про час, дату та місце розгляду справи, зокрема відповідача, шляхом надіслання ухвал суду в електронній формі до Електронного кабінету відповідача, та оприлюднення в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.

Згідно з ч. ч. 5, 5 ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

У відповідності до ч.11 ст.242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом п.17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 37 Положення про ЄСІТС унормовано, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Таким чином, ухвали суду у даній справі були внесені до АСДС та автоматично направлені та доставлені в електронний кабінет відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа від 11.12.2023, 09.01.2024, 08.02.2024, 06.03.2024 та 19.03.2024.

Згідно з п. 42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21, довідка про доставку документа в електронному вигляді до "Електронного кабінету" є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

За змістом ст. 2 ЗУ "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

Суд також зазначає, що ухвали від 06.02.2024 та 05.03.2024 додатково були надіслані відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: В.Івасюка, 5, Буськ, Львівська область, 80500, а також на електронні адреси: office@olnova.com.ua, o.sen@olnova.com.ua, olnovarecycling@gmail.com.

Крім того, на офіційному сайті Господарського суду Львівської області розміщувалось оголошення про розгляд справи № 914/3426/23 для належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Олнова" про дату та час судового засідання.

З наведеного суд констатує про повідомлення відповідача завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, однак, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд звертає увагу на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України, спрямований на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження, в тому числі щодо подання доказів. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно з тим, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наведене, в тому числі неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Обставини справи.

12.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Леман Інвест" (позивач, за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олнова» (відповідач, за договором - покупець) укладено договір поставки № 12/07/2022.

За даним договором постачальник зобов`язується у порядку та строки, встановлені цим договором постачати (передавати у власність) покупцю металопродукцію (далі по тексту - «товар»), а покупець зобов`язується прийняти товар, у порядку та строки встановлені договором оплатити вартість товару (п.1.1). Кожна партія товару визначається специфікацією, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1) в якій зазначається найменування (асортимент, номенклатура за сортами марками, типами, розмірами) кількість, ціна за одиницю загальна сума товару, що поставляється за цим договором, а також умови терміни поставки та оплати (п.1.2). Кількість товару обумовлюється в специфікаціях до договору (п.2.1). Постачальник зобов`язаний здійснити передачу товару покупцеві відповідно до розділу 4 цього договору (п.3.1.1). Покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його вартість в порядку, терміни, встановлені цим договором (п.3.3.1). Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі та/ або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі-приймання товару на складі постачальника або передачі товару перевізнику покупця. Факт передачі товару засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної, або підписання постачальником та представником (водієм) перевізника покупця або покупцем товарно-транспортної накладної. Дата отримання партії товару покупцем вказується в видатковій накладній або у товарно-транспортній накладній (п.4.4). При доставці товару перевізниками покупця, товар вважається переданим по кількості, асортименту, якості (крім прихованих недоліків) на складі постачальника після підписання представником (водієм) перевізника покупця або покупцем товарно-транспортної накладної. В такому випадку перевізник який прийняв товар без заперечень і зауважень несе відповідальність за збереження товару перед покупцем (п.4.5). Ціна товару визначається на підставі узгодженої сторонами у специфікації і може бути змінена за попереднім узгодженням сторін та зазначається у специфікації до цього договору (п.5.1). Загальна сума цього договору визначається сумою вартостей всіх партій товару, поставленого на підставі рахунку-фактури та специфікації до цього договору (5.2). Постачальник має право направити покупцю акт звірки розрахунків, а покупець зобов`язаний підписати такий акт протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання та один примірник акта відправити постачальнику. В разі якщо покупець у вказаний строк не надішле підписаний акт або мотивовані зауваження, такий акт вважається підписаним покупцем (п.5.3). Термін оплати вказується у договорі, специфікації та в рахунках на оплату (п.5.5). Оплата товару здійснюється покупцем у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника у строк, вказаний у специфікації до цього договору (п.6.1). Покупець здійснює оплату за цим договором на умовах і у терміни передбачені у відповідних специфікаціях до цього договору (п.6.3). Моментом оплати є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі та/ або рахунку-фактурі постачальника (п.6.6). У випадку наявності заборгованості у покупця з оплати вартості поставленою товару, то отримана від покупця оплата вартості товару за наступними поставками товару буде зараховуватися постачальником у рахунок погашення заборгованості за товар, отриманий раніше в порядку черговості виникнення заборгованості, незалежно від призначення платежу, зазначеного в платіжному доручені покупцем. При цьому, вказане зарахування здійснюється постачальником без додатково письмового повідомлення покупця (п.6.9). Прийом-передача товару оформлюється видатковою накладною або товарно-транспортною накладною у випадку передачі товару перевізнику покупця (п.7.1). Покупець зобов`язаний в момент отримання товару підписати видаткову накладу та/ або товарно-транспортну накладну у разі перевезення товару перевізником покупця. У разі необґрунтованої відмови покупця від підписання вказаних документів на товар, сторони погодили, що товар вважається поставленим постачальником у повному обсязі належності якості, кількості та асортименті, а вказані документи підписані сторонами (п.7.10). У разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов`язань по оплаті за цим договором він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період її нарахування за кожен день прострочення з дня виникнення заборгованості до дня фактичної оплати сплачує заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості (п.8.2). Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до «31» грудня 2022 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Якщо до закінчення строку дії даного договору будь-яка із сторін письмово не попередить іншу сторону про припинення дії договору або між сторонами не буде укладено новий договір, даний договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах (п.12.1). Зміна і дострокове розірвання цього договору можливі тільки за взаємною згодою сторін, про що сторони складають додаткову угоду, крім випадків, передбачених у цьому договорі (п.12.2).

На виконання договору поставки № 12/07/2022, 06.03.2023 сторонами підписано специфікацію № 1, за умовами якої постачальник повинен поставити товар загальною вартістю 1546136,32 грн. Пунктом 3 специфікації передбачено, що покупець зобов`язується здійснити оплату вартості товару, передбаченою даною специфікацією, протягом 45 календарних днів з дня поставки товару.

08.03.2023 згідно видаткової накладної № 115 та товарно-транспортної накладної № Р115 покупцю поставлено товар загальною вартістю 769 266,56 грн, а також згідно видаткової накладної № 114 та товарно-транспортної накладної № Р114 поставлено товар загальною вартістю 776 869,74 грн. Зазначені видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань, покупцем оплачено товар із недотриманням встановлених специфікацією строків: 08.05.2023 на суму 800 000,00 грн та 29.05.2023 на суму 746 136,40 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.

30.06.2023 сторонами підписано специфікацію № 4, за умовами якої постачальник повинен поставити товар загальною вартістю 2 374 787,04 грн. Пунктом 3 специфікації передбачено, що покупець зобов`язується здійснити оплату вартості товару, передбаченою даною специфікацією, протягом 45 календарних днів з дня поставки товару.

05.07.2023 згідно видаткової накладної № 324 покупцю поставлено товар загальною вартістю 779 760,00 грн, а згідно видаткової накладної № 325 поставлено товар загальною вартістю 559 269,00 грн.

06.07.2023 згідно видаткової накладної № 326 покупцю поставлено товар загальною вартістю 500 162,21 грн, а згідно видаткової накладної № 327 поставлено товар загальною вартістю 501 651,60 грн. Зазначені видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань, покупцем оплачено товар із недотриманням встановлених специфікацією строків: 19.07.2023 на суму 600 000,00 грн, 15.08.2023 на суму 500 000,00 грн, 13.09.2023 на суму 100 000,00 грн, 17.10.2023 на суму 100 000,00 грн, 01.11.2023 на суму 200 000,00 грн, 02.11.2023 на суму 300 000,00 грн та 03.11.2023 на суму 541 622,81 грн. Дана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.

Внаслідок прострочення оплати за поставлений товар, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача нарахованих на підставі ст.625 ЦК України та п.8.2 договору 9434,89 грн - інфляційних втрат, 9 768,51 грн - 3% річних, 557 395,82 грн - 20% штрафу та 141844,55 грн - пені.

Оцінка суду.

У відповідності до положень ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом положень ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно з ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язання щодо оплати за поставлений товар позивачем нараховано відповідачу 3% річних від простроченої суми основної заборгованості в розмірі 9 768,51 грн та інфляційні втрати у розмірі 9 434,89 грн, у відповідності до розрахунку, доданого до позовної заяви та за вказані в ньому періоди.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Стаття 625 ЦК України, яку позивачем визначено як підставу позовних вимог у даній справі, входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Таким чином, вказаною статтею визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Положення ст. 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц.

За змістом ст. ст. 524, 533-535 та 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб через неправомірні дії боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер, тоді як ст. ст. 551 ЦК України та 233 ГК України, на які посилається відповідач у клопотанні, передбачена можливість зменшення виключно штрафних санкцій.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з врахуванням встановлених в мотивувальній частині цього рішення обставин справи, в тому числі дати і суми поставки, дати виникнення прострочки оплати поставки товару, судом встановлено, що зазначені нарахування обраховано арифметично вірно, відтак, позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 9768,51 грн та інфляційних втрат у розмірі 9434,89 грн визнаються судом обґрунтованими і законними та підлягають до стягнення у повному обсязі.

Розглядаючи вимоги щодо стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

За змістом ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.6 ст.231 ГК України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Так, сторони у п.8.2 договору поставки погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов`язань по оплаті за цим договором він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення заборгованості до дня фактичної оплати сплачує заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Відповідач, уклавши договір поставки № 12/07/2022, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умову про нарахування штрафу та пені за порушення або неналежне виконання зобов`язань.

Враховуючи наведене, здійснивши перевірку нарахування пені та штрафу у відповідності до розрахунку, доданого до позовної заяви та за вказані в ньому періоди за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» платформи «LIGA:ZAKON», суд зазначає, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 141 844,55 грн та 20% штрафу в розмірі 557 395,82 грн - відповідає умовам укладеного договору є арифметично вірною, правомірною та обґрунтованою, відтак підлягає до стягнення з відповідача у повному обсязі.

При цьому, судом враховано, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 вказала, що одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено ч.2 ст.231 ГК України. Щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу. Відповідно, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідача Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Таким чином, станом на день прийняття рішення, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання - підтверджена матеріалами справи і становить 9 434,89 грн - інфляційного збільшення заборгованості, 557395,82 грн - штрафу, 141 844,55 грн - пені, 9 768,51 грн - 3% річних. Доказів зворотнього суду не надано.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олнова» (80500, Львівська область, м. Буськ, вул. Івасюка, 5, ідентифікаційний код 43394616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман Інвест" (49027, м. Дніпро, вул. Івана Акінфієва, 18, оф. 216, ідентифікаційний код 43049704) 9 434,89 грн - інфляційних втрат, 557 395,82 грн - штрафу, 141 844,55 грн - пені, 9 768,51 грн - 3% річних та 10 776,66 грн - судового збору.

Рішення складено 23.04.2024

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.