Рішення

від 15.04.2024 по справі 914/2710/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2024 Справа № 914/2710/23

За позовом: Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич Львівської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Берізка-2016», м. Дрогобич Львівської області,

про стягнення 618'025,97 грн безпідставно збережених коштів.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: Б. Ластов`як,

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Дрогобицької міської ради Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берізка-2016» про стягнення 558'147,17 грн безпідставно збережених коштів та орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07.09.2023 справу №914/2710/23 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав. Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на адресу сторін, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернута відправнику без вручення адресату. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. Отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення відповідача та на нього як на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійсненням ним такої діяльності. Отже, негативні наслідки неодержання товариством звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19). Відтак, в розумінні ст. 242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі. Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 у справі №910/16249/19 звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

У підготовчому засіданні суд прийняв заяву позивача (вх.№4953/23 від 11.12.2023) про збільшення розміру позовних вимог до розгляду, а у підготовчому засіданні 29.01.2024 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/2710/23 до судового розгляду по суті на 27.02.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 27.02.2024 позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав, інформував суд про розмір здійснених оплат відповідачем, просив задоволити позовні вимоги у розмірі 583'525,96 грн. та відзначив, що у прохальній частині позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог помилково не враховано здійсненої відповідачем оплати.

Відповідач участь повноважного представника у підготовчі засідання та судове засідання не забезпечив, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами був укладений договір оренди землі (кадастровий номер 4640600000:01:001:0241), термін дії якого закінчився 04.10.2019. Новий договір оренди землі №2021/23 укладений 14.06.2021. Відповідач з 01.07.2020 по 13.06.2021 користувався земельною ділянкою без достатніх правових підстав, і оплати за фактичне користування земельною ділянкою здійснював у неналежному розмірі (26.06.2020 оплатив 34'500,00 грн), а за договором оренди №2021/23 від 14.06.2021 сплатив 33'241,81 грн, тому його заборгованість, складає 188'661,21 грн безпідставно збережених коштів, 355'635,76 грн заборгованість з орендної плати за договором оренди землі №2021/23 від 14.06.2021. Розрахунок проведений на підставі Витягів із технічної документації про НГО земельних ділянок за 2021 та 2022 роки. Крім того, за неналежне виконання свого обов`язку щодо оплати орендованого майна позивачем нараховано 73'729,00 грн пені, які також просить стягнути з відповідача.

Аргументи відповідача.

Відповідач участь повноважного представника у судові засідання не забезпечував, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався, правом на подання відзиву не скористався.

Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження та судові засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України та відсутністю відповідача.

У судовому засіданні 15.04.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

04 жовтня 2016 року Дрогобицькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берізка - 2016» укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі громадської забудови для обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться у АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610600000:01:001:0241).

В оренду здається земельна ділянка загальною площею 1600 кв.м., у тому числі: забудовані землі - 701 кв.м., проїзди та двори - 525 кв.м., земельні насадження - 374 кв.м. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - нежитлове приміщення, яке належить орендарю на праві власності. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 912'528,00 грн (п.п.2.1-.2.3 договору).

Відповідно до п.4.1 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить 3'802,20 грн в місяць. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

За умовами п.3.1 договору, договір укладено строком на три роки. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Якщо орендар після закінчення договору оренди не має бажання продовжити термін дії договору на новий строк і по акту приймання-передачі не передав земельну ділянку орендодавцеві, орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю збитки в розмірі не отриманої орендної плати, нарахованої на підставі нормативної грошової оцінки, яка діяла на момент нарахування збитків, за весь період до моменту передачі земельної ділянки орендодавцю, або до моменту набрання чинності нового договору оренди землі.

22 квітня 2021 року рішенням Дрогобицької міської ради №335 «Про надання в оренду земельної ділянки» вирішено надати в оренду ТОВ «Берізка 2016» земельну ділянку міськземфонду загальною площею 1600 кв.м. по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, строком на 3 роки.

14 червня 2021 Дрогобицькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берізка - 2016» укладено договір оренди землі №2021/23, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яа знаходиться у АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610600000:01:001:0241).

В оренду здається земельна ділянка загальною площею 1600 кв.м., у тому числі: забудовані землі - 701 кв.м., проїзди, двори - 525 кв.м., земельні насадження - 374 кв.м. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - нежитлова будівля, яка належить орендарю на праві власності. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4'950'351,36 грн (п.п.2.1-2.3 договору).

За умовами п.4.1-4.3 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 4% нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить 16'501,17 грн в місяць. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Орендна плата вноситься орендарем щомісячно до 20 числа наступного місяця, за звітним на бюджетний рахунок Дрогобицької міської ради.

За умовами п. 4.5 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ несплаченої суми за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє сторони від виконання зобов`язань, передбачених цим договором.

Сторони погодили, що договір укладено строком на три роки. Договір оренди підлягає автоматичному поновленню на той самий строк і на тих самих умовах у порядку, визначеному ст.126-1 Земельного кодексу України та договором (п.3.1).

Рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №364 від 01.12.2022 затверджено акт №6/1-22 від 15.11.2022 про визначення безпідставно збережених коштів ТОВ «Берізка-2016», які підлягають поверненню власнику землі.

Згідно Витягу із технічної документації про НГО земельної ділянки (кадастровий номер 4610600000:01:001:0241), нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на 03.11.2022 становить 4'950'292,80 грн.

03.04.2023 та 29.11.2023 фінансовим управлінням Дрогобицької міської ради надано довідки про розміри сплати ТОВ «Берізка-2016» орендної плати.

Позивач стверджує, що термін дії договору оренди землі від 04.10.2016 закінчився 04.10.2019, відповідач у період 04.10.2019-14.06.2021 користувався земельною ділянкою без достатніх правових підстав, а з 01.07.2020 по 13.06.2021 - оплату за користування переданої йому в оренду земельної ділянки здійснив у розмірі 33'241,81 грн, і його заборгованість складає 544'296,97 За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди землі №2021/23 від 14.06.2021 позивачем нараховано 73'729,00 грн пені, яку просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Приписами частини ч. 1 ст. 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюючи владні управлінські функції при прийнятті рішень щодо земель державної та комунальної власності мають діяти виключно у порядок та спосіб визначений законом.

Згідно статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (ст. 80 ЗК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин) у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин), у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів автономної Республіки Крим, обласних Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, відповідно до закону.

Частина 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин) передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України). Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.72, 14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Таким чином, в залежності від правових підстав передання прав землекористування ділянками законодавець вживає поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності».

Відповідно до ст.ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст.79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків (ч.2 ст. 152 ЗК України).

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20 відзначила, що якщо землекористувач сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, використовує її без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, а також підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20.

У даному випадку судом встановлено, що відповідач без оформлення права користування чи права власності у період 04.10.2019-14.06.2021 фактично використовував земельну ділянку та не сплачував за таке користування, тобто, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування земельними ділянками.

Розрахунок безпідставно збережених коштів на суму 154'161,20 грн правомірно проведено на підставі Порядку, затвердженого рішенням Дрогобицької міської ради від 27.05.2021 №402 та Положення про оренду земельних ділянок на території Дрогобицької міської ради, витягів про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок за 2020 та 2021 рік. Суд також звертає увагу позивача на те, що ним при визначенні заборгованості не враховано здійсненої відповідачем 26.06.2020 оплати у розмірі 34'500,00 грн, тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 154'161,20 грн. У задоволенні решти вимог про стягнення безпідставно збережених коштів необхідно відмовити.

Щодо вимоги про стягнення 355'635,76 грн заборгованості за договором оренди земельної ділянки №2021/23 від 14.06.2021 суд відзначає, що до стягнення підлягає заявлена позивачем сума заборгованості

Згідно ст.1 Закону України «Про оренду землі», ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (ст.96 ЗК України).

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (п.3 ч.1 ст.15 Закону).

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Стаття 24 Закону України «Про оренду землі» визначає права та обов`язки орендодавця, зокрема: орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд бере до уваги інформацію надану фінансовим управлінням Дрогобицької міської ради від 05.12.2023 про розміри сплаченої орендної плати за землю. Представник ради зазначив, що розмір заборгованості згідно розрахунку становить 355'635,76 грн та зазначив, що відповідних оплат не надходило.

Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 355'635,76 грн заборгованості з орендної плати.

Щодо стягнення 73'729,00 грн пені суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п.4.5 договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ несплаченої суми за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє сторони від виконання зобов`язань, передбачених цим договором.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягають заявлені позивачем 73729,00 грн пені.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №929 від 06.06.2023 на суму 8'372,21 грн. та №1938 від 14.12.2023 на суму 380,69 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у відповідній частині, то судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Берізка-2016» (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Завалля, 5; ідентифікаційний код 40319756) на користь Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, Львівська область, м.Дрогобич, пл.Ринок, 1; ідентифікаційний код 04055972) 154'161,20 грн. безпідставно збережених коштів, 355635,23 грн заборгованості з орендної плати, 73'729,00 грн пені та 8'752,89 грн. сплаченого судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.04.2024.

Суддя Б. Яворський.