Рішення

від 11.04.2024 по справі 916/34/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2024 р. Справа № 916/34/24

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Єгоров О.С. на підставі ордеру;

Від відповідача: Василець Ю.В. за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю СК Хаджибей до товариства з обмеженою відповідальністю Завод Стеко про стягнення 60 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СК Хаджибей (далі по тексту ТОВ СК Хаджибей) звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Завод Стеко (далі по тексту ТОВ Завод Стеко) про стягнення збитків у розмірі 60000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання від 28.07.2021 в частині своєчасної поставки товару, що мало наслідком завдання позивачу збитків у вигляді сплати штрафних санкцій іншому суб`єкту господарювання з огляду на неможливість передання приміщення в суборенду в обумовлені в договорі суборенди строки.

Ухвалою суду від 15.01.2024 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

ТОВ Завод Стеко у відзиві на позовну заяву наголошувало, що відповідач повністю не згодний із позовними вимогами. Відповідач вказує, що твердження позивача про постачання товару 26.10.2023 не відповідає дійсності. Так, надані відповідачем видаткові накладні позивач відмовився підписати взагалі, а приймальний акт при отриманні товару підписав лише 24.10.2023. Крім того, відповідач наголошує про відсутність зауважень позивача щодо строків поставки товару під час листування сторін у месенджері; про ненадходження від позивача претензії про сплату штрафу за порушення строків поставки товару; про заявлення до стягнення збитків, розмір яких майже відповідає ціні товару. Відповідач наголошує, що затримка строків виготовлення та постачання товару обумовлена воєнним станом. ТОВ Завод Стеко просить суд зменшити розмір заявленого позивачем до стягнення штрафу, посилаючись на покладення на відповідача невиправданого тягаря.

Ухвалою від 04.03.2024 судом було відмовлено ТОВ Завод Стеко у задоволенні заяви про передачу справи за підсудністю до іншого суду.

У підготовчому засіданні 04.03.2024 судом було оголошено ухвалу, занесену до протоколу судового засіданні, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

10.04.2024 до суду від ТОВ Завод Стеко надійшло клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 11.04.2024, судом було оголошено ухвалу, занесену до протоколу судового засіданні, про залишення клопотання відповідача про витребування доказів без розгляду згідно з приписами ст. 207 ГПК України, оскільки відповідачем не було доведено неможливості подання вказаного клопотання у межах підготовчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, господарський суд встановив наступне.

28.07.2021 між ТОВ Завод Стеко (Постачальник) та ТОВ СК Хаджибей (Покупець) було укладено договір постачання №34, відповідно до п. п. 1.1, 4.1 якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця частину товару в асортименті: а) металопластикові вікна, двері, ролети, підвіконня, відливи, москітні сітки; б) алюмінієві вироби: фасади, ролети та гаражні ворота. Покупець зобов`язується перепродавати товар, що отриманий за даним договором, за рекомендованими Постачальником цінами.

Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 договору постачання №34 від 28.07.2021 строк постачання стандартної продукції складає до 15 робочих днів, нестандартної до 30 робочих днів від дня надходження 100% оплати на розрахунковий рахунок Постачальника. Під час сезону строки постачання можуть бути змінені Постачальником. Постачання здійснюється на склад Покупця за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, 38.

Згідно з п. 5.1 договору постачання №34 від 28.07.2021 Покупець оплачує 100% передоплату за кожну партію товару протягом 2 календарних днів з моменту виставлення Постачальником відповідного рахунку.

29.08.2023 ТОВ Завод Стеко було виставлено ТОВ СК Хаджибей рахунок №430615 на суму 62 723,77 грн. на поставку відповідачем алюмінієвої конструкції №1 у кількості 1 штука.

На підставі платіжних інструкцій №2743 від 31.08.2023, №2744 від 31.08.2023, №2745 від 31.08.2023 ТОВ СК Хаджибей було перераховано на рахунок ТОВ Завод Стеко грошові кошти у розмірі 62 723,77 грн.

Окремі умови постачання відповідачем товару були погоджені сторонами під час листування у месенджері, на підтвердження чого відповідачем були надані суду відповідні скриншоти. При цьому, 23.10.2023 позивач повідомив відповідача, що затримує передачу приміщення з огляду на порушення строків доставки товару.

01.09.2023 між ТОВ СК Хаджибей (Орендар) та ФОП Іойшев Б.С. (Суборендар) було укладено договір суборенди №016, відповідно до п. 1.1 якого Орендар передає, а Суборендар приймає в тимчасове платне користування приміщення (офіс) загальною площею 70,0 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 19/21. Об`єкт суборенди на час укладання договору потребує ремонту.

Згідно з п. п. 2.1, 3.4 договору суборенди №016 від 01.09.2023 об`єкт суборенди надається Суборендареві для здійснення господарської діяльності, на умовах визначених цим договором. Об`єкт суборенди повинен бути переданий Орендарем та прийнятий Суборендарем у строк до 16 жовтня 2023 року шляхом підписання акту прийому - передачі.

Положеннями пп. 5.1.1 п. 5.1 договору суборенди №016 від 01.09.2023 встановлено, що плата за користування об`єктом суборенди за кожний календарний місяць суборенди складає 30 000,00 грн. та додатково включає компенсацію вартості комунальних послуг, що спожиті Суборендарем протягом місяця.

Відповідно до п. 8.1.6 договору суборенди №016 від 01.09.2023 у разі прострочення строку передачі Орендарем об`єкту суборенди, що зазначений у п.3.4. договору, Орендар зобов`язаний сплатити Суборендарю штраф еквівалентний розміру суборендної плати за два календарних місяці.

Листом від 14.10.2023 ФОП Іойшев Б.С. звертав увагу ТОВ СК Хаджибей, що при огляді 14.10.2023 об`єкту суборенди було встановлено, що у приміщенні об`єкту суборенди досі триває ремонт, а саме - відсутні вхідні двері. Суборендар зазначав, що об`єкт має бути переданий у користування у строк до 16.10.2023.

Листом №03/10 від 15.10.2023 ТОВ СК Хаджибей повідомив ФОП Іойшева Б.С. про неможливість передачі об`єкта суборенди, у зв`язку з відсутністю вхідних дверей, які були замовлені 31.08.2023 згідно з договором постачання №34 від 28.07.2021. ТОВ СК Хаджибей просило також надати час на завершення ремонтних робіт.

Листом від 15.10.2023 ФОП Іойшев Б.С. у відповідь на прохання позивача повідомив про неможливість надання додаткового часу на завершення ремонтних робіт.

Листом від 20.10.2023 ФОП Іойшев Б.С. повідомив позивача про розірвання договору суборенди №016 від 01.09.2023 в односторонньому порядку та вимагав сплати штрафу у розмірі 60 000,00 грн.

Листом №05/10 від 21.10.2023 ТОВ СК Хаджибей повідомляло про можливість сплати штрафних санкцій у розмірі 60 000,00 грн. у строк до 05.12.2023.

На підтвердження факту поставки відповідачем товару за договором постачання №34 від 28.07.2021 ТОВ СК Хаджибей було надано суду карту комплектації, на якій наявна відмітка про отримання товару 26.10.2023.

Натомість, ТОВ СК Хаджибей на підтвердження факту передання товару позивачу 24.10.2023 було надано суду приймальний акт.

На підставі платіжної інструкції №2896 від 29.11.2023 ТОВ СК Хаджибей було перераховано на рахунок ФОП Іойшева Б.С. грошові кошти у розмірі 60 000,00 грн.

Листом №01/12 від 06.12.2023 ТОВ СК Хаджибей звернулось до ТОВ Завод Стеко із претензією, відповідно до якої позивач просив відшкодувати завдані збитки у розмірі 60 000,00 грн., які були понесені позивачем у зв`язку з простроченням поставки відповідачем продукції за договором постачання №34 від 28.07.2021. Вказана претензія була направлена на електронну пошту відповідача.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що за умовами укладеного між сторонами договору постачання №34 від 28.07.2021 ТОВ Завод Стеко має поставляти стандартну продукцію до 15 робочих днів, нестандартну до 30 робочих днів. При цьому, строки розраховуються від дня надходження 100% оплати на розрахунковий рахунок.

Вартість замовленого ТОВ СК Хаджибей у відповідача товару була сплачена 31.08.2023, що підтверджується платіжними інструкціями, а, отже, товар мав бути поставлений у строк до 12.10.2023, як вірно зазначає позивач. При цьому, відповідач не заперечував правильності доводів позивача щодо поставки товару протягом 30 робочих днів, а, отже, позивачем було замовлено нестандартний товар.

Господарський суд зазначає, що поставка відповідачем позивачу товару має бути підтверджена первинними документами, як правило, видатковою накладною. Проте, первинний документ на підтвердження поставки відповідачем товару в матеріалах справи відсутній, надані сторонами документи не містять всіх необхідних реквізитів для встановлення судом вказаної обставини.

Разом з тим, суд зазначає, що обставина постачання товару із порушенням строків, визначених договором №34 від 28.07.2021, тобто до 12.10.2023, не потребує доказуванню згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України, оскільки визнається сторонами та не викликає сумніву у суду. Таким чином, замовлений позивачем 31.08.2023 товар був поставлений відповідачем із порушенням строків, визначених договором.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Господарський суд зазначає, що для настання цивільної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

З огляду на приписи ст. 74 ГПК України саме на позивача покладено обов`язок довести суду наявність у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення.

Предметом заявлених ТОВ СК Хаджибей позовних вимог у межах даної справи є вимоги про стягнення збитків у розмірі, які були ним понесені в результаті сплати на користь ФОП Іойшева Б.С. штрафних санкцій з огляду на неможливість передачі об`єкта суборенди за договором суборенди №016 від 01.09.2023 у строк до 16.10.2023.

За результатами оцінки умом договору суборенди №016 від 01.09.2023 господарський суд, в першу чергу, вважає за необхідне зазначити, що у договорі є лише загальне посилання на необхідність виконання ремонтних робіт. Проте, вказаний договір не визначає характеру, видів ремонтних робіт, як і не передбачає необхідності заміни або встановлення дверей.

Таким чином, з укладеного між ФОП Іойшевим Б.С. та ТОВ СК Хаджибей договору суборенди неможливо встановити факт замовлення позивачем алюмінієвих конструкцій для їх подальшого встановлення в нежитловому приміщенні, яке мало бути передано у користування суборендарю.

Господарський суд зазначає, що згадка про відсутність дверей у приміщенні вперше наявна у листі ФОП Іойшева Б.С. від 14.10.2023. У листі від 15.10.2023 позивач повідомив суборендаря, що двері були замовлені згідно з договором №34 від 28.07.2021, та просив відстрочити передачу об`єкта суборенди.

Договір суборенди №34 був укладений між ТОВ Завод Стеко та ТОВ СК Хаджибей 28.07.2021, а, отже, очевидно, що замовлення позивачем товару у 2023 році за вказаним договором підтверджує довготривалі господарські відносини між сторонами.

Наведене, із урахуванням визначеного у договорі №34 від 28.07.2021 права позивача перепродувати придбаний у відповідача товар, дозволяє господарському суду дійти висновку про неможливість встановлення обставини замовлення позивачем товару саме для встановлення дверей у приміщенні, яке мало бути передано у суборенду.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про недоведеність позивачем у діях ТОВ Завод Стеко такого елемента складу цивільного правопорушення як причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою відповідача та завданими збитками. Враховуючи відсутність у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, господарський суд доходить висновку, що поведінка ТОВ Завод Стеко не може бути кваліфікована як правопорушення, що має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявленого ТОВ СК Хаджибей позову у повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що більшість наведених відповідачем доводів (про помилковість дати поставки товару, про неотримання претензії, про порушення строків поставки товару у зв`язку з введенням воєнного стану тощо) взагалі жодним чином не стосуються обставин, які мають бути встановлені під час вирішення спору про стягнення збитків. Крім того, суд зазначає, що клопотання ТОВ Завод Стеко про зменшення збитків на підставі приписів ст. 549 ЦК України, якою передбачено можливість зменшення штрафних санкцій, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених товариством з обмеженою відповідальністю СК Хаджибей позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю Завод Стеко про стягнення збитків у розмірі 60 000,00 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 22 квітня 2024 р.

Суддя С.П. Желєзна