Рішення
від 18.04.2024 по справі 918/274/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/274/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙДІА ТЕХ" (04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд.23А, прим.20; код ЄДРПОУ 42915534 (ел. пошта company.ideatech@gmail.com)

до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська обл., м. Вараш; Код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу: 05425046)

про стягнення 591 937 грн 32 коп.

у судове засідання з`явилися:

- від позивача: Пришедько Артем Леонідович (в режимі ВКЗ)

- від відповідача: Гаврилюк Ярослав Васильович (в режимі ВКЗ)

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою наявних технічних засобів відео- та звукозапису з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційнотелекомунікаційної системи (підсистема відеоконференцзв`язку).

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2024 року через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙДІА ТЕХ" (далі - ТОВ "АЙДІА ТЕХ", позивач) надійшов позов до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє Філія ВП "РАЕС" АТ "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", відповідач) про стягнення 591 937 грн 32 коп. (з яких: основний борг - 586 600 грн 00 коп., 3% річних - 3 994 грн 92 коп, інфляційні втрати - 2 342 грн 40 коп.) за договором поставки № 53-122-01-23-13705 від 19.07.2023.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін які стосуються суті спору, результати їх розгляду.

Ухвалою від 19.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/274/24. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на "16" квітня 2024 р. на 13:20 год. Визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 10 днів з дня вручення даної ухвали. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

02 квітня 2024 року від відповідача надійшов відзив.

В судовому засіданні 16.04.2024 оголошено перерву до 18.04.2024.

У судове засідання 18.04.2024 з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали викладені у заявах по суті спору правові позиції.

Правова позиція позивача, викладена у позовній заяві

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем договору поставки №53-122-01-23-13705 від 19.07.2023 в частині повного та своєчасного виконання зобов`язань по оплаті поставленого товару.

Враховуючи, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання із оплати за поставлений товар у сумі 585 600 грн 00 коп., позивач здійснив нарахування інфляційних втрат за період із 23.01.2024 до 14.03.2024 із застосувань індексу інфляції "січень 2024" у сумі 2 342 грн 40 коп, а також 3 % річних за період із 23.01.2024 до 14.03.2024 у сумі 3 994 грн 92 коп.

Відтак позивач просить суд стягнути з відповідача 591 937 грн 32 коп (з яких: основний борг - 585 600,00 грн.; 3 % річних - 3 994,92 грн.; інфляційні втрати - 2 342,40 грн).

Правова позиція відповідача, викладена у відзиві, щодо суті спору

Відповідач визнає позовні вимоги про стягнення основного боргу за договором у розмірі 585 600,00 грн та заперечує проти задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 28 000,00 грн.

У зв`язку із визнанням заявлених вимог в частині стягнення суми основного боргу до початку розгляду справи по суті, відповідач просить суд, в порядку ч. 1 ст. 130 ГПК України, вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого даним товариством при поданні позову.

Стосовно вимоги ТОВ "АЙДІА-ТЕХ" про стягнення з відповідача інфляційних втрат, та 3 % річних, відповідач зауважує, що згідно з п. п. 6.1. - 6.4. Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється «Замовником» шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок «Постачальника» протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації «Постачальником» належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Ярлик № 1-8-573 оформлено 07.11.2023, період протермінування оплати позивач ставить з 23.01.2024 по дату подання позову, тобто по 14.03.2024, що становить 52 дні. Проте, згідно розділу ІІІ позовної заяви, вбачається невірний розрахунок 3 % річних, а саме: з необґрунтованих підстав розрахунок включає в себе 83 дні.

Також, у господарських відносинах слід врахувати, що відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання, практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця, а саме: індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменшийперіод визначення складає місяць. А отже, визначений позивачем період стягнення інфляційних втрат «січень 2024» не може бути взятий до розрахунку, так як, протермінування оплати розпочинається 23.01.2024, що відповідно до вищевикладеного не становить повний місяць. При цьому, інших періодів (місяців) позивачем не визначено.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Судом встановлено, що постановою КМУ від 29.12.2023 за № 1420 «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (повний текст якої опубліковано 10.01.2024) відповідно до Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», КМУ постановлено утворити акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 % якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно ЄДРПОУ 24584661).

Пунктом 3 Постанови КМУ від 29.12.2023 за № 1420 установлено, що:

- товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства;

- відокремлені підрозділи державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

Реєстрація Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відбулась 11.01.2024, що підтверджується Витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У розділі «Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа» Витягу з ЄРЮОФОПГФ зазначено: державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», код ЄДРПОУ 24584661.

Відповідно до ст.108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, правонаступником ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" в особі ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція".

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 19.07.2023 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція") (далі - Замовник) (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") та ТОВ " АЙДІА-ТЕХ " (далі - Постачальник) укладено Договір поставки №53-122-01-23-13705 (далі - Договір), предметом якого був обов`язок Постачальника передати у власність Замовника продукцію за кількістю і цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 488 000,00 грн., крім того ПДВ - 97 600,00 грн., що в загальному складає - 585 600,00 грн. (п. 2.2. Договору).

Сторонами погоджено у п. 3.1. Договору, що строк поставки продукції - до 30.11.2023; місцем поставки визначено: 34400, м.Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ".

Заявка на поставку продукції направляється замовником цінним листом з описом вкладення з повідомленням про вручення на поштову адресу постачальника: 04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, будинок 23-а, приміщення 20.

У підписаній Сторонами Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору) Сторони погодили перелік, кількість та ціну Товару, що мав бути поставлений на загальну суму з ПДВ 585 600,00 грн.

Як вбачається, на підставі п. 3.1. Договору, АТ "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє Філія ВП "РАЕС" АТ "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" направив листа № 17946/041 від 20.09.2023, в якому просив здійснити поставку продукції згідно специфікації №1 в повному обсязі. Звернення підтверджується копією конверта трек-номер відправлення № 344030509 1996 від 25.09.2023.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного Договору позивач здійснив поставку відповідачу товару в повному обсязі, що підтверджується: видатковою накладною № 113 від 10.10.2023 на загальну суму 585 600,00 грн.

Отримання товару відповідачем 25.10.2023 в повному обсязі підтверджується зазначенням підпису відповідальної особи Замовника ОСОБА_1 на казаній видатковій накладній, у якій відсутні будь-які застереження чи зауваження.

Весь товар було прийнято відповідачем без зауважень до якості або його кількості, за наслідками чого було оформлено Ярлик на придатну продукцію №1-8-573 від 07.11.2023.

Як вбачається, листом № 21314/041 від 09.11.2023 АТ "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє Філія ВП "РАЕС" АТ "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" повідомило ТОВ " АЙДІА-ТЕХ " про те, що отримана продукція згідно видаткової накладної № 113 від 10.10.2023 пройшла вхідний контроль. Ярлик на придатну продукцію № 1-8-573 від 07.11.2023.

Таким чином, позивачем було належним чином виконано взяте на себе зобов`язання в частині поставки товару відповідачу.

Згідно з п. 6.1. Договору оплата за поставлену продукцію мала здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації Постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

У зв`язку із простроченням оплати поставленого товару позивачем було надіслано на адресу відповідача лист - претензію вих.№72 від 25.01.2024 на суму 585 600,00 грн., за наслідками розгляду якої відповідачем було надіслано позивачу лист-відповідь вих.№22-2211/001-юр від 02.02.2024, у якому повідомлено, що за результатами розгляду претензії-вимоги ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК Енергоатом" вживаються заходи щодо проведення розрахунків з постачальниками товарів. Оплата за поставлену продукцію буде здійснена в обов`язковому порядку.

Оскільки жодних оплат здійснено не було і сума боргу 585 600,00 грн. не змінилася, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договорам поставки.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар 25.10.2023, який прийнято без зауважень. Ярлик на придатну продукцію створено 07.11.2023. Таким чином, з урахуванням порядку розрахунків, визначених сторонами у п. 6.1. Договору, строк на оплату 585 600 грн 00 коп. за отриманий товар виник у АТ "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє Філія ВП "РАЕС" АТ "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" із 08.11.2023 та тривав до 22.12.2023.

Оскільки відповідачем, який є правонаступником АТ "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє Філія ВП "РАЕС" АТ "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", не здійснено оплати за отриманий товару у строки, встановлені договором, в той же час відповідач визнав позовні вимоги про стягнення основного боргу, - суд виснує, що позовні вимоги про стягнення 585 600 грн 00 коп. основного боргу підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму 3 % річних та суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати 3 % річних та інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 по справі №910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У судовому засіданні 16.04.2024 у суду виникло питання стосовно періоду, за який позивач здійснює нарахування 3 % річних, адже у розрахунках позивач зазначив, що прострочення грошового зобов`язання складає 83 дні, однак період зазначено з 23.01.2024 до 14.03.2024, тобто 52 дні.

Представник позивача у судовому засіданні 16.04.2024 під звукозапис вказав, що просить суд задовольнити позовні вимоги про стягнення 3 % річних, заявлені за період з 23.01.2024 до 14.03.2024.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних долучений позивачем до справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу (з 23.01.2024 до 14.03.2024) та встановлено, що останній не є арифметично вірним, а обґрунтований розрахунок 3 % річних за вказаний період (період прострочення грошового зобов`язання складає 52 дні) становить 2 496 грн 00 коп.

Розрахунок 3 % річних, які здійснено господарським судом долучено до матеріалів справи.

Відтак суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 3 % річних частково на суму 2 496 грн 00 коп. В решті заявлених 3 % річних на суму 1 498 грн 92 коп. суд відмовляє.

У судовому засіданні 16.04.2024 у суду виникло питання стосовно періоду, за який позивач здійснює нарахування інфляційних втрат, адже у розрахунках позивач зазначає, що прострочення грошового зобов`язання складає 83 дні, однак період зазначено січень 2024.

Представник позивача у судовому засіданні 16.04.2024 під звукозапис вказав, що просить суд задовольнити позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, заявлені за період з 23.01.2024 до 14.03.2024.

Відповідач просив суд не брати до уваги визначений позивачем період стягнення інфляційних втрат «січень 2024» так як, протермінування оплати розпочинається 23.01.2024, що відповідно до вищевикладеного не становить повний місяць. При цьому, інших періодів (місяців) позивачем не визначено.

Стосовно доводів позивача та відповідача про стягнення інфляційних втрат суд виснує наступне.

Суд приймає до уваги, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, і Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 % (абз 5 п. 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 ЦК передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а вцілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Установлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається "послідовність, утворена за певною закономірністю".

При зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці). Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №924/534/19 та від 23.09.2021 у справі №924/2/21.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок інфляційних втрат у спірних правовідносинах позивач здійснює за видатковою накладною № 113 від 10.10.2023 на суму 585 600,00 грн, ярлик на придатну продукцію за якою виготовлений 07.11.2023.

Таким чином, з урахуванням порядку розрахунків, визначених сторонами у п. 6.1. Договору, відповідач є таким, що прострочив оплату 585 600 грн 00 коп. за отриманий товар із 23.12.2023.

В той же час, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період, визначений самостійно - 23.01.2024 по 14.03.2024, тобто з пропуском цілого місяця з дня настання прострочення виконання зобов`язання. Однак, у даному періоді позивач застосовує індекс інфляції лише за січень 2024, не враховуючи лютого 2024. В той час коли відповідач взагалі просить суд виключити індекс інфляції за січень 2024 із періоду, вказаного позивачем (23.01.2024 по 14.03.2024), бо ніби-то з 23.01.2024 по 31.01.2024 період прострочення тривав менше місяця.

Суд виснує, що як доводи позивача, так і заперечення відповідача є неспроможними у даному випадку.

Нормативною підставою для нарахування інфляційних втрат є ст. 625 ЦК України, що є достатньою підставою для нарахування та стягнення відповідної грошової суми.

Як вже зазначалося вище, ст. 625 ЦК передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, обрані самостійно позивачем, а в цілому за весь період прострочення.

Згідно з правовою позицією, висвітленою у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.08.2023 у cправі № 903/806/21, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 № 921/212/18, - вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким кредитор наділений з огляду на нормативне закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу (місяць), протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.02.2021 у справі № 910/14761/19.

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). Аналогічна висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Щодо аргументів позивача про те, що позивач наділений правом самостійно встановлювати період, за який він вимагає стягнення грошових коштів компенсаційного характеру (який і визначено з 23.01.2024 по 14.03.2024) суд зазначає, що при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.01.2024 у справі 910/9745/22, у якій також враховувались висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

Так, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 дійшла висновків, що методика розрахунку інфляційних збитків відповідно до ст. 625 ЦК України передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції)."

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат долучений позивачем до справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу (з 23.01.2024 по 14.03.2024) та встановлено, що останній не є арифметично вірним, а позивачем здійснено перерву у цілий місяць з моменту прострочення виконання зобов`язання, що порушує безперервність ланцюгу розрахунків, а також не враховано індекс інфляції за лютий 2024.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що із періоду розрахунків слід видалити січень 2024, оскільки такий підхід також порушує безперервність ланцюгу розрахунків.

Суд виснує, що у даному випадку позивач є таким, що використав своє право на заявлення до стягнення розміру інфляційних втрат, визначеному самостійно, однак період за який позивач використав таке своє право - це період із 23.12.2023 по 14.03.2024.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат долучений позивачем до справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE , враховуючи період за який позивач використав таке своє право на стягнення інфляційних втрат - із 23.12.2023 по 14.03.2024, та встановлено, що останній не є арифметично вірним, а обґрунтований розрахунок інфляційних втрат за вказаний період складає 4 106 грн 23 коп. Розрахунок здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ), ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ...... , ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

IIc (100,40 : 100) x (100,30 : 100) x = 1.00701200

Інфляційне збільшення: 585 600,00 x 1.00701200 - 585 600,00 = 4 106,23 грн.

З урахуванням того, що позивачем заявлено до стягнення 2 342 грн 40 коп. інфляційних втрат (період за який позивач використав таке своє право - із 23.12.2023 по 14.03.2024), - суд задовольняє дані позовні вимоги в розмірі, що заявлений позивачем з огляду на диспозитивність у господарському процесі.

Розрахунок інфляційних втрат, які здійснено господарським судом долучено до матеріалів справи.

Щодо інших доказів, доводів та заперечень сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 28.10.2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 590 438 грн 40 коп. (з яких: 585 600 основного боргу, 2 342 грн 40 коп. - інфляційні втрати, 2 496 грн 00 коп. - 3 % річних).

В решті позовних вимог про стягнення 1 498 грн 92 коп. - 3 % річних суд відмовляє.

Розподіл судового збору

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються в тому числі із судового збору в розмірі 8 879 грн 06 коп.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 3 028 грн. 00 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом 2147 до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» включено ч. 3, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підп. «б» підпункту 1 п. 17 § 1 розділу 4).

Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи через підсистему «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, Провадження № 12-26гс22).

За таких обставин, враховуючи, що позивачем заявлено вимоги майнового характеру на загальну суму 591 937 грн 32 коп. та позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд", відповідно останній зобов`язаний був сплатити, при поданні позову до суду, судовий збір у розмірі 7 103 грн 25 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору від суми 8 879 грн 06 коп..

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, аніж необхідно, на суму 1 775 грн 81 коп, що підтверджується платіжною інструкцією № 91 від 11.03.2024 на суму 8 879 грн 06 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З урахуванням того, що відповідачем визнано позовні вимоги в частині стягнення 585 600 грн 00 коп. основного боргу, суд вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору від 7 027 грн 20 коп., належних за вказані позовні вимоги. Ухвалу про повернення судового збору у розмірі 3 513 грн 60 коп. (7 027 грн 20 коп. - 50 %) буде постановлено після набрання рішенням законної сили.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи, що суд повертає позивачу 50 % судового збору у розмірі 3 513 грн 60 коп. у зв`язку із частковим визнанням відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи суті, - то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 3 571 грн 66 коп. та покладається на відповідача.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відтак судовий збір у розмірі 17 грн 99 коп. залишається за позивачем.

Розподіл витрат понесених позивачем по оплаті професійної правничої допомоги

Господарський суд, розглянувши вимогу представника ТОВ "АЙДІА ТЕХ " про стягнення витрат понесених позивачем по оплаті професійної правничої допомоги у справі № 918/274/24, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить суд стягнути на свою користь із відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи, у загальному розмірі 28 000 грн 00 коп.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.07.2023 між адвокатом Пришедько Артемом Леонідовичем (далі - адвокат, виконавець), що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3625, виданий Радою адвокатів Дніпропетровської області 09.02.2018, з однієї сторони, і ТОВ "АЙДІА ТЕХ" (далі - клієнт) в особі Директора Моргуна А.К., який діє на підставі статуту, з іншої сторони, з метою забезпечення права на правову допомогу, укладено Договір про надання правової допомоги № 01/07 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору за цим Договором виконавець зобов`язується за плату надавати клієнту юридичні послуги у вигляді правової допомоги, зокрема, але не виключно: надання письмових та усних консультацій (утому числі за телефоном), підготовка роз`яснень, висновків з правових питань; складання листів, запитів, претензій, скарг, відповідей на занити, інформаційних листів, в тому числі до органів державної влади та місцевого самоврядування, представництво Клієнта в усіх підприємствах, установах, організаціях будь-якої форми власності, органах державної влади та управління, правоохоронних органах, органах місцевого самоврядування; складання перевірка та правовий аналіз договорів, установчих документів, внутрішньої документації; представництво і захист прав, свобод і законних інтересів Клієнта в місцевих судах, апеляційних судах. Верховному Суді, органах державної виконавчої служби, з усіма правами, наданими чинним законодавством України захиснику, підозрюваному, обвинуваченому, виправданому, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу та їх представникам, представнику юридичної особи, заявнику, позивачу, відповідачу, третій особі, скаржнику; підготовка процесуальних документів; представництво клієнта при проведенні перевірок контролюючими органами та правоохоронними органами; представництво Клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування.

Перелік послуг та їх найменування може бути доповнено чи змінено у Додатках до цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору виконання Послуг за цим Договором засвідчуються двосторонніми Актами приймання-передачі наданих послуг, які складаються за результатами наданих послуг.

У розділі 3 Договору сторони визначили умови щодо оплати послуг.

Згідно з п. 3.1. Договору вартість наданих послуг Виконавця, за період дії Договору визначається шляхом множення суми затраченого часу па вартість за годину роботи. Вартість за годину роботи визначається з розрахунку 2 000 грн 00 коп. за 1 (одну) годину правової роботи. Клієнт сплачує грошові кошти виконавцю за надані послуги у готівковій формі протягом 90 календарних днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 (п. 5.1. Договору).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

У ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Судом встановлено, що 14.03.2024 між клієнтом та його адвокатом підписано Акт приймання-передачі наданих послуг до договору. У даному акті сторони зафіксували, що виконавець на виконання умов Договору за період з 01.03.2024 по 14.03.2024 надавав правові послуги та витратив 14 годин, а клієнт прийняв їх у повному обсязі, а саме:

- аналіз документів по взаємовідносинам ТОВ «АЙДІА ТЕХ» та Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" по Договору № 53-122-01-23-13705 від 19.07.2023 - 2 години;

- формування правової позиції способів захисту прав та інтересів ТОВ «АЙДІА ТЕХ" - 2 години;

- надання усної консультації керівництву ТОВ «АЙДІА ТЕХ» з приводу роз`яснення положень чинного законодавства України, узгодження подальших дій для досягнення бажаного результату, формувань плану та стратегії захисту порушених прав - 1 година;

- здійснення розрахунку штрафних санкцій за Договором №53-122-01-23- 13705 від 19.07.2023 - 1 година;

- роздруківка документів, ксерокопіювання додатків, завіряння копій - 2 години;

- підготовка позовної заяви про стягнення коштів за Договором № 53-122-01- 23-13705 від 19.07.2023 - 6 годин.

Також у акті сторони зафіксували, що вартість наданих послуг Виконавця, за період з 01.03.2024 по 14.03.2024 визначається шляхом множення суми затраченого часу в цей період на вартість за годину роботи. Вартість за годину роботи визначається з розрахунку 2 000,00 грн за 1 годину. Вартість наданих послуг Виконавця за період з 01.03.2024 по 14.03.2024, складає 28 000,00 грн без ПДВ. Загальна сума до сплати за період за період 01.03.2024 по 14.03.2024 по Договору про надання правової допомоги № 01 /07 від 01.07.2023 складає 28 000,00 грн без ПДВ. Претензій щодо наданих Виконавцем юридичних послуг Клієнт не має. Відповідно до п. 3.2 Договору про надання правової допомоги № 01/07 від 01.07.2023 сплата вартості наданих послуг Виконавця, за період з 01.03.2024 по 14.03.2024 Клієнтом здійснюється протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з моменту підписання Сторонами цього Акту приймання-передачі. Акт приймання-передачі наданих послуг складено у двох примірниках, по одному для кожної сторони. Клієнт прийняв надані правові послуги без заперечень, вважаючи, що вони надані належним чином у відповідності з умовами Договору. Сторони один до одного претензій не мають.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В матеріалах справи наявні заперечення представника відповідача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на оплату послуг адвокатського об`єднання позивача в розмірі 28 000,00 грн.

В обґрунтування заперечень Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" вказує, що вважає зазначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в загальній сумі 28 000,00 грн завищеним, необґрунтованим, неспівмірним із складністю справи, виходячи з наступного.

Справа № 918/274/24 не є складною, оскільки стягнення заборгованості за поставлену продукцію при наявності документів, які підтверджують факт поставки такої продукції, не потребує опрацювання значної кількості документації чи здійснення додаткових розрахунків тощо. Так, у даному випадку поставка товару за договором підтверджується однією видатковою накладною, а за фактом проходження вхідного контролю був складений один ярлик, тобто відсутня велика кількість документів, які необхідно опрацювати для того, щоб довести факт поставки товару. Стосовно розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, то такий розрахунок також є не складним та затратним у контексті часу, особливо зважаючи на наявність великої кількості електронних сервісів, які в автоматичному режимі здійснюють такі розрахунки за заданими параметрами. Також, написання позовної заяви про стягнення боргу не потребує якихось додаткових експертиз, додаткового аналізу судової практики та не створює складності при формуванні правової позиції, оскільки судова практика у цих справах є сталою.

Крім того, відповідач зауважує, що не враховуючи договору про надання правової допомоги та акта приймання-передачі наданих послуг, до позову додано лише 8 додатків. При цьому, час затрачений на надання цієї послуги (що за своєю природою не є правовою), згідно розрахунків представника позивача, становить 2 години, що об`єктивно не відповідає дійсності для друку 8 додатків та очевидно не вартує 4 000,00 грн. Таку «послугу» не може бути включено до витрат на професійну правничу допомогу і з тих підстав, що позовна заява була подана через підсистему Електронний Суд ЄСІТС та була направлена відповідачу також в електронному форматі, відповідно ні завіряння копій, ні тим більше, роздруківка документів не мали необхідності. При цьому, відповідач звертає увагу, що такі дії взагалі не можуть бути віднесені до складу професійної правничої допомоги в розумінні діючого законодавства та суперечать пункту 3.1. договору про надання правової допомоги, а отже не можуть бути включені до складу витрат на професійну правову допомогу та не підлягають задоволенню.

Оцінюючи обсяг наданих адвокатом позивача послуг, відповідач вважає, що такі послуги, як: «аналіз документів по взаємовідносинам ТОВ «АЙДІА ТЕХ з відповідачем по договору № 53-122-01-23-13705 від 19.07.2023»; «формування правової позиції способів захисту прав та інтересів ТОВ «АД1А ТЕХ»; «здійснення розрахунку штрафних санкцій за договором № 53-122-01-23-13705 від 19.07.2023» - не є окремими, оплачуваними послугами, натомість є складовими послуги виготовлення позовної заяви, а отже не можуть бути задоволені до стягнення.

Відтак відповідач заперечує проти стягнення з нього 28 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та вказує, що дана справа не є складною, а заявлені витрати є неспівмірними та не відповідають критеріям реальності. З огляду на викладене, на думку відповідача обґрунтованою та такою, що відповідає критеріям розумності та справедливості, в частині компенсації витрат на правничу допомогу є сума, що становить 2 000,00 грн.

Розглянувши вимогу представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога, враховуючи заперечення представника відповідача, господарський суд дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Ла-вентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того чи була їх сума обґрунтованою.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано сукупність доказів: договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Частинами 1-3 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 3 ст.126 ГПК визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

При цьому відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 918/274/24 від позивача надійшли наступні докази:

- договір про надання правової допомоги від № 01/07 від 01.07.2023;

- Акт приймання-передачі наданих послуг від 14.03.2024 до договору;

- ордер адвоката від 14.03.2024.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Із викладеного вбачається, що позивачем надано усю сукупність документів, якими стверджується, що адвокатом Пришедько Артемом Леонідовичем була надана правова правнича допомога у справі № 918/274/24 для ТОВ "АЙДІА ТЕХ".

В матеріалах справи міститься ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1192414 виданий 14.03.2024 адвокатом Пришедько Артемом Леонідовичем, що здійснює свою діяльність індивідуально на представлення інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙДІА ТЕХ" на підставі договору про надання правової допомоги № 01/07 від 01.07.2023.

Окрім того, вбачається, що адвокат Пришедько Артем Леонідович був присутнім у 2- х судових засіданнях: 16.04.2024 та 18.04.2024.

Судом встановлено, що на час розгляду справи, доказів недійсності Договору про надання правової допомоги від 01.07.2023 суду не надано. У Договорі міститься посилання, що оплата за надання правової допомоги здійснення із розрахунку 2 000 грн 00 коп. за 1 годину роботи адвоката.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Оскільки як вбачається із Договору про надання правової допомоги від 01.07.2023 між позивачем та його адвокатом узгоджено розмір гонорару у формі погодинної оплати - суд надає оцінку правовій допомозі, яка визначена у Акті приймання-передачі наданих послуг.

Надавши оцінку такому виду послуг як роздруківка документів, ксерокопіювання додатків, завіряння копій, на що адвокатом витрачено 2 години, - суд погоджується із доводами представника відповідача, що означена робота не є різновидом правової допомоги, та не може бути покладена на сторону відповідача у справі за результатами розгляду спору.

Крім того, об`єктивно не відповідає дійсності для друку та завіряння 10 додатків до позовної заяви (однак не 8, як про це помилково вказує відповідач) час 2 години. Крім того, позовна заява була подана через підсистему Електронний Суд ЄСІТС та була направлена відповідачу також в електронному форматі, відповідно адвокат не витрачав час ні на завіряння копій, ні тим більше, роздруківку документів для формування примірника копії позовної заяви з додатками для відповідача. На судові витрати, пов`язані із витрачанням паперу для виготовлення копій додатків до позовної заяви, адвокат міг скласти окремий розрахунок, обрахувавши розмір судових витрат із вартості паперу. Однак такого розрахунку у справі не заявлено.

Відтак суд відмовляє у стягненні 4 000 грн 00 коп (із розрахунку 2 години роботи адвоката вартістю 2 000 грн 00 коп. за 1 години), які заявлені позивачем до відшкодування та які пов`язані із роздруківкою документів, ксерокопіювання додатків та завіряння копій.

При цьому суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що формування правової позиції та складання позовної заяви не потребували докладання представником позивача суттєвих часових витрат. Відхиляючи дані заперечення відповідача суд виходить із того, що із акту чітко вбачається, яка саме правова правнича допомога була надана позивачу у справі, вбачається, що вона прийнята без зауважень і замовник підтверджує отримання усіх послуг у повному обсязі, які вказані у Акті.

Процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019 у справі №923/726/18).

Однак суд виснує, що доволі обґрунтованими є доводи представника відповідача про неспівмірність витрат, витрачених на надання послуг із складністю проведеної роботи, з огляду на наступне.

Надавши оцінку наданим позивачем документам на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що з них, зокрема, з Акту приймання-передачі наданих послуг, в якому детально розшифрована яка правова допомога надавалась при розгляді справи, вбачається, що у суму, яку позивач просить стягнути як оплату за судовий розгляд справи, включено, серед іншого,

1) аналіз документів по взаємовідносинам ТОВ «АЙДІА ТЕХ» та Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" по Договору № 53-122-01-23-13705 від 19.07.2023 ;

2) формування правової позиції способів захисту прав та інтересів ТОВ «АЙДІА ТЕХ";

3) надання усної консультації керівництву ТОВ «АЙДІА ТЕХ» з приводу роз`яснення положень чинного законодавства України, узгодження подальших дій для досягнення бажаного результату, формувань плану та стратегії захисту порушених прав;

4) здійснення розрахунку штрафних санкцій за Договором №53-122-01-23- 13705 від 19.07.2023;

5) підготовка позовної заяви про стягнення коштів за Договором № 53-122-01- 23-13705 від 19.07.2023 .

Суд виснує, що хоча в акті дані послуги розділені на п`ять різних видів, однак за своєю суттю є одним видом правничої допомоги: підготовка позовної заяви.

При цьому правовий аналіз документів, формування правової позиції способів захисту прав та інтересів, надання усної консультації клієнту щодо спірних правовідносин, здійснення розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат та підготовка позовної заяви за своєю суттю є правничою правовою роботою, яка проведена на підставі тих самих документів і правовідносин, аналіз який здійснювався адвокатом при підготовці позовної заяви.

Водночас поділ такого виду послуг як підготовка позовної заяви на різні етапи, що займають різний проміжок часу, є правом адвоката та його клієнта, однак при розподілі витрат суд надає оцінку на предмет співмірності, обґрунтованості, доцільності, розумності і такій що відповідає критеріям реальності такій послузі як підготовка позовної заяви (на що адвокатом витрачено 12 годин) в цілому.

При цьому суд зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Спір у даній справі є типовим та не потребував дослідження адвокатом надмірно великого обсягу практики зі спірних правовідносин.

Однак суд зауважує, що кожна справа є індивідуальною та потребує окремого опрацювання кожного із документів, що виникли під час спірних правовідносин, у тому числі первинних. Клієнт та його адвокат вільні самостійно визначати розмір гонорару адвоката між собою. При цьому для вирішення питання про розподіл судових витрат суд у кожному випадку враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Господарський суд вважає включення до витрат на професійну правничу допомогу написання клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - таким, що не відповідає критерію "розумності витрат на професійну правничу допомогу".

Суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені позивачем у справі не відповідають критерію "розумності їх розміру".

Суд виснує, що доводи представника відповідача про неспівмірність витрат, витрачених на надання послуг із складністю проведеної роботи є доволі обґрунтованими.

Спір у даній справі є майновим, що виник у зв`язку із невиконанням договору поставки. Справа розглядалася у спрощеному позовному провадженні, обсяг доказів, що підлягали опрацюванню є незначним. Розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат не є складними, адже здійснювалися та нараховані на суму основного боргу яка є цілою, без врахування проплат чи додаткових умов.

Крім того, спір у даній справі не відноситься до категорію складних спорів, судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У п. 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

З огляду на викладене у сукупності, суд виснує, що аргументи представника відповідача про неспівмірність витрат зі складністю справи є такими, що частково доводять факт того, що у даній справі було завищено витрати на правову правничу допомогу.

Надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, зокрема, критеріям розумності, враховуючи заперечення представника відповідача, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача із 24 000 грн 00 коп. (які підтверджені та обґрунтовані) до 20 000 грн 00 коп, які є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Зважаючи на викладене у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимоги позивача про стягнення витрат понесених позивачем по оплаті професійної правничої допомоги у справі та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 20 000 грн 00 коп. (24 000 грн 00 коп. - 4 000 грн 00 коп).

Вказана сума понесених витрат позивачем на професійну (правничу) допомогу його адвоката підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому згідно з ст. ст. 126, 129 ГПК України - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони витрати на професійну правничу допомогу.

Однак оскільки позовні вимоги підлягали частковому задоволенню, враховуючи, що суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у загальному розмірі 590 438 грн 40 коп. то суд дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача 19 949 грн 35 коп. витрат на професійну (правничу) допомогу, що є пропорційним до розміру обґрунтованих позовних вимог.

Керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, критеріїв реальності адвокатських витрат, співмірності та розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги складність справи, обставини справи та характер спірних правовідносин, з урахуванням вчинених процесуальних дій адвоката у даній справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 19 949 грн 35 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відтак у решті витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 8 050 грн 65 коп. суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙДІА ТЕХ" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 591 937 грн 32 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська обл., м. Вараш; Код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу: 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙДІА ТЕХ" (04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд.23А, прим.20; код ЄДРПОУ 42915534 (ел. пошта company.ideatech@gmail.com) 585 600 (п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч шістсот) грн 00 коп. основного боргу, 2 342 (дві тисячі триста сорок дві) грн 40 коп. інфляційні втрати, 2 496 (дві тисячі чотириста дев`яносто шість) грн 00 коп. - 3 % річних, 3 571 (три тисячі п`ятсот сімдесят одна) грн 66 коп. судового збору та 19 949 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн 35 коп. витрат на професійну (правничу) допомогу.

3. В решті позовних вимог про стягнення 1 498 грн 92 коп. - 3 % річних та 8 050 грн 65 коп. вимог про відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АЙДІА ТЕХ" (04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд.23А, прим.20; код ЄДРПОУ 42915534 (ел. пошта company.ideatech@gmail.com) з Державного бюджету України 3 513 (три тисячі п`ятсот тринадцять) грн 60 коп. судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 91 від 11.03.2024. Ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано "23" квітня 2024 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич

СудГосподарський суд Рівненської області
Дата ухвалення рішення18.04.2024
Оприлюднено25.04.2024
Номер документу118554691
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —918/274/24

Ухвала від 11.06.2024

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Пашкевич І.О.

Судовий наказ від 11.06.2024

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Пашкевич І.О.

Судовий наказ від 11.06.2024

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Пашкевич І.О.

Постанова від 04.06.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Павлюк І.Ю.

Ухвала від 20.05.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Павлюк І.Ю.

Рішення від 18.04.2024

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Пашкевич І.О.

Рішення від 18.04.2024

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Пашкевич І.О.

Ухвала від 21.03.2024

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Пашкевич І.О.

Ухвала від 19.03.2024

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Пашкевич І.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні