Рішення

від 15.04.2024 по справі 920/138/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.04.2024м. СумиСправа № 920/138/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/138/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Котельня північного промислового вузла (вул. Ковпака, буд. 6, м. Суми, 40020)

до відповідача Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок (вул. Іллінська, буд. 1, м. Суми, 40009)

про стягнення 228 716 грн 89 коп.,

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 228 716 грн 89 коп., в тому числі: 198 933 грн 90 коп. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у період з листопада 2021 року по квітень 2023 року, 4389 грн 93 коп. пені, 8164 грн 31 коп. 3% річних, 17 228 грн 75 коп. інфляційних втрат відповідно до індивідуального договору про надання послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022). Позивач також просить суд стягнути з відповідача судові витрати (3430 грн 75 коп. витрат по сплаті судового збору, 10 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу).

Ухвалою від 14.02.2024 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/138/24; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Копія ухвали суду від 14.02.2024 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження та отримана останнім 19.02.2024, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

23.02.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 1005/24 від 23.02.2024).

23.02.2024 відповідач подав клопотання (вх. № 1017 від 23.02.2024), в якому просить суд розгляд справи провести з повідомленням сторін.

Ухвалою від 28.02.2024 господарський суд повернув без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України Сумській обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок клопотання (вх. № 1017 від 23.02.2024) про розгляд справи № 920/138/24 з повідомленням сторін; повторно роз`яснив відповідачу його обов`язок, як юридичної особи, зареєструвати свій електронний кабінет у підсистемі Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи; зобов`язав відповідача у дводенний строк з дня отримання ухвали суду подати докази, що підтверджують надсилання (опис вкладення, розрахунковий документ) або надання відзиву і доданих до нього доказів позивачу.

18.03.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 792,1450 від 18.03.2024), в якому зазначає, що Сумська обласна організація УТМР згідно зі статутом є неприбутковою громадською організацією, яка входить до єдиної системи Громадської організації УТМР. Грошові кошти товариства складаються із вступних і щорічних членських внесків, внесків на біотехнічні заходи, добровільних внесків, інших щомісячних внесків, доходів від основної діяльності підпорядкованих товариству користувачів мисливських угідь, відрахувань від структурних підрозділів та інше. До 2022 року Сумська обласна організація УТМР мала фінансову можливість сплачувати ТОВ КППВ платежі за спожиту теплову енергію згідно з договором. З початку широкомасштабної агресії рф проти України діяльність всіх структурних підрозділів Сумської обласної організації УТМР призупинилась на невизначений час воєнних дій на території України. Штатні працівники районних і Сумської обласної організації УТМР пішли у вимушені відпустки на час воєнного стану, дехто звільнився. Ведення мисливського господарства практично призупинено через обмеження, які встановлені військовими адміністраціями, зокрема забороною полювання в мисливський сезон 2022-2023 роки, встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду населення в лісах. З 2022 року члени товариства перестали сплачувати щорічні членські внески, полювання під час воєнних дій стало неможливим, припинились фінансові надходження до районних і Сумської обласної організації УТМР. За цих обставин виникло ряд заборгованостей по заробітній платі і за спожиту теплову енергію. Сумська обласна організація УТМР в кінці 2022 року зверталась до директора ТОВ КППВ з пропозицією відключити систему опалення адмінприміщення за адресою: АДРЕСА_1 , так як організація опинилась в скрутному фінансовому становищі, який зазначив, що відключення не можливе, оскільки будинок, в якому розташоване адмінприміщення, зданий в експлуатацію в 1961 році, стояки гарячої води демонтувати не можливо, а зворотна труба замурована під підлогою першого поверху. 19.09.2023 Сумська облорганізація УТМР звернулась до ТОВ КППВ з проханням укласти договір на проведення реструктуризації заборгованості за постачання теплової енергії, але отримала відмову. На даний час відповідач передав в оренду частину адмінприміщення за договором. За отримані грошові кошти як орендну плату відповідач погасив першочергову заборгованість по заробітній платі. По мірі надходження грошових коштів відповідач проводить часткове перерахування коштів ТОВ КППВ за послуги постачання теплової енергії. За умови укладення договору реструктуризації заборгованості між сторонами заборгованість буде погашена до початку опалювального сезону 2024 року. Відповідач просить суд поновити строк на подання відзиву на позовну заяву; відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір неустойки. Відповідач позовні вимоги в частині сплати основної суми боргу визнає.

Станом на 18.03.2024 відповідач зареєстрував свій електронний кабінет у підсистемі Електронний суд. До відзиву додані докази його направлення позивачу в електронному суді (квитанція від 18.03.2024).

27.03.2024 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 908 від 27.03.2024), в якій просить суд відповідно до ст. 119 ГПК України поновити пропущений строк для подання відповіді на відзив та визнати причини пропуску строку поважними; позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач зазначає, що відповідачем в повному обсязі визнаються вимоги щодо стягнення основної заборгованості. Позивач надав відповідачу достатньо часу для оплати існуючої заборгованості, та навіть після невиконання відповідачем вимоги № 1158 від 06.09.2023, згідно з якою заборгованість мала бути оплачена до 14.09.2023, до суду не звернувся. Проте до початку опалювального сезону 2023-2024 років відповідач заборгованість не погасив, з листопада 2023 року поточні платежі за послуги з постачання теплової енергії відповідачем не сплачуються, тому позивач не вважає можливим укладання договору реструктуризації з відповідачем та не вбачає у відповідача фінансової спроможності погасити заборгованість у вказаний ним термін. Щодо твердження відповідача про те, що ТОВ КППВ було відмовлено у відключенні приміщень відповідача від системи централізованого опалення позивач зазначає, що механізм відключення будинків та окремих приміщень від мереж централізованого опалення є законодавчо регульованим та визначається Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169. Відповідно до вказаного Порядку дозвіл на проведення відключення приміщень від мереж централізованого опалення надається органом місцевого самоврядування і ТОВ КППВ як виконавець послуг з постачання теплової енергії не має повноважень проводити відповідні відключення. Щодо заперечень відповідача проти нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних позивач зазначає, що відповідно до статті 551 ЦК України, суд має право зменшити розмір нарахованої неустойки, а не 3 % річних та інфляційних втрат. Щодо зменшення суми неустойки та відмови у її стягненні, то позивач зазначає, що ним нараховано 4 389,93 грн пені за прострочення виконання грошових зобов`язань відповідачем, що становить 2,2% від суми основної заборгованості. Вказана сума не є значною та надміру обтяжливою, не призводить до порушення балансу прав та інтересів сторін господарського зобов`язання. Крім того, відповідачем не надано жодних доказів наявності складного фінансового становища та неможливості оплатити надані послуги у встановлений законодавством та договором строк. До відповіді на відзив додані докази її направлення відповідачу в електронному суді (квитанція від 26.03.2024).

Відповідно до ст. 119 ГПК України, враховуючи рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану, встановлення різного роду строків, їх продовження, для всебічного, повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи, суд продовжує відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 18.03.2024, приймає відзив на позовну заяву до розгляду, продовжує позивачу строк для подання відповіді на відзив до 27.03.2024 та приймає відповідь на відзив до розгляду.

Станом на 15.04.2024 відповідач не скористався правом на подання заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

13.12.2021 між сторонами укладений договір про надання послуг з постачання теплової енергії шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання № ПР36/001 до індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 06.11.2021, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022), що розміщений на офіційному сайті виконавця. Адреса приміщення АДРЕСА_2 , опалювальна площа 304 кв.м.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги (п. 4 договору).

За умовами зазначеного договору позивач зобов`язується надавати відповідачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а відповідач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (п. 5 договору).

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі послуга) індивідуальному споживачу (далі споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу та температури. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги (п. 7 договору).

Згідно з п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі Методика розподілу). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Пунктом 30 договору встановлено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Згідно з п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 33 договору встановлено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).

Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору (п. 38 договору).

Відповідно до п. 41 договору споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 51, 52 договору).

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частина перша статті 903 ЦК України визначає, що у разі, коли договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив, що факт надання позивачем відповідачу послуг за договором за спірний період підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно до виставлених відповідачу рахунків на оплату теплової енергії з урахуванням здійснених перерахунків за період з листопада 2021 року до квітня 2023 року, а також платіжних доручень про часткову оплату послуг з постачання теплової енергії, заборгованість відповідача перед позивачем становить 198 933 грн 90 коп. (квітень 2022 року - квітень 2023 року).

Відповідач не розрахувався за надані послуги у встановлений договором строк, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача; позовні вимоги в частині основного боргу відповідач визнав.

За цих обставин суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 198 933 грн 90 коп. заборгованості.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що відповідач порушив договірні зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих послуг.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати послуг відповідачу нараховані 3 % річних в загальній сумі 8164 грн 31 коп. за період з 01.06.2022 до 31.01.2024 та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 17 228 грн 75 коп. за період з червня 2022 року до січня 2024 року, виходячи з суми заборгованості за надані послуги за кожен місяць за період з квітня 2022 року до квітня 2023 року, з урахуванням строків розрахунків, визначених договором та часткових оплат.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем наданих послуг, суд вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 8164 грн. 31 коп. 3 % річних, 17 228 грн 75 коп. інфляційного збільшення суми боргу.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з поданим розрахунком позивача, за несвоєчасну оплату наданих послуг позивач нарахував відповідачу пеню в загальній сумі 4389 грн 93 коп., виходячи з суми заборгованості за надані послуги з квітня 2022 року по квітень 2023 року, з урахуванням строків розрахунків, визначених договором та часткових оплат.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, суд вставив таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений.

При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначив, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відхилив доводи заявника касаційної скарги про необхідність врахування правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19 та уточнив правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України.

З урахуванням положень ст. 251, 252 ЦК України, суд встановив, що п. 45 договору не містять ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення "до дати фактичного виконання", тощо.

Умова, передбачена цим пунктом договору ("за кожен день прострочення"), не є такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

У зв`язку із зазначеним, суд вважає правомірним нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання з оплати послуг протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (за кожний місяць) згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України.

Також суд зазначає, що з 12 березня 2020 року на усій території України діяв карантин, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Відповідно до постанови від 9 грудня 2020 року № 1236 в редакції від 25 квітня 2023 року Кабінет Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. установив на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17 березня 2020 року № 530-IX на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України Про житлово-комунальні послуги.

Відповідно до статті 5, 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води. Виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація; виконавцем послуг з постачання гарячої води є суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що положення підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону № 530-IX поширюються на правовідносини сторін за договором, тому нарахування позивачем пені за період з 01.07.2023 до 30.07.2023 включно є неправомірним.

З урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України та підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17 березня 2020 року № 530-IX в межах заявленого позивачем періоду нарахування з урахуванням строків розрахунків, визначених договором, суд вважає правомірним нарахування пені: в сумі 9 грн 68 коп. за період з 31.07.2023 до 01.08.2023, виходячи з суми заборгованості за грудень 2022 року (48 417 грн. 29 коп.); в сумі 94 грн 27 коп. за період з 01.08.2023 до 01.09.2023, виходячи з суми з заборгованості за січень 2023 року (29 460 грн. 51 коп.); в сумі 132 грн 25 коп. за період з 01.09.2023 до 01.10.2023, виходячи з суми заборгованості за лютий 2023 року (42 662 грн 35 коп.); в сумі 221 грн 16 коп. за період з 01.09.2023 до 01.11.2023, виходячи з суми заборгованості за березень 2023 року (35 671 грн 62 коп.); в сумі 55 грн 65 коп. за період з 01.09.2023 до 01.12.2023, виходячи з суми заборгованості за квітень 2023 року (6049 грн 28 коп.).

Пеня в іншій частині нарахована позивачем поза межами шестимісячного строку згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та з порушенням положень підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17 березня 2020 року № 530-IX.

Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff; результати долучені до матеріалів справи.

За цих обставин, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем наданих послуг, суд вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в загальній сумі 513 грн 01 коп.

У задоволенні позову в частині щодо стягнення з відповідача пені в сумі 3876 грн 92 коп. суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Щодо клопотання відповідача про зменшення неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

На підставі ч. 3 ст.551 ЦК України, ч. 1 ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.

Оцінюючи наведені відповідачем доводи суд дійшов висновку про відсутність підстав у даному випадку для застосування правового механізму зменшення розміру пені. Суд враховує, що розмір заявленої до стягнення пені, в частині, що визнана судом правомірною (513 грн 01 коп.) є розумним, не є надмірним; відповідач не виконав зобов`язання за договором щодо повної оплати наданих послуг за період з листопада 2022 року до квітня 2023 року, не подав доказів на підтвердження перебування у скрутному фінансовому становищі у цей період.

Також суд зазначає, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки 3% річних та інфляційні втрати не відносяться до штрафних санкцій, передбачених ст. 230 ГК України, ст. 549 ЦК України, чинним законодавством не передбачено можливості зменшення їх розміру в порядку, передбаченому ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Також суд зазначає, що стаття 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

За викладених обставин суд задовольняє правомірні та обґрунтовані вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 513 грн 01 коп. пені, 8164 грн. 31 коп. 3 % річних, 17 228 грн 75 коп. інфляційного збільшення суми боргу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок (вул. Іллінська, буд. 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 03928412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Котельня північного промислового вузла (вул. Ковпака, буд. 6, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 44360724) 198 933 грн 90 коп. заборгованості за надані послуги, 513 грн 01 коп. пені, 8164 грн 31 коп. 3% річних, 17 228 грн 75 коп. інфляційних втрат, 3372 грн 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 22.04.2024.

СуддяД. В. Вдовенко