Рішення

від 23.04.2024 по справі 927/164/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/164/24 Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім - Мустанг ,

вул. Перемоги, 2-С, смт. Олександрівка, м. Чорноморськ, Одеська область, 68091;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АМК - Холдинг,

вул. Шевченка, буд. 18, м. Новгород Сіверський, Чернігівська область, 16000;

предмет спору: про стягнення 84532,12 грн

без повідомлення (виклику) сторін

УСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім - Мустанг (далі ТОВ Торговий дім - Мустанг) поданий позов до Товариства з обмеженою відповідальністю АМК - Холдинг (далі ТОВ АМК - Холдинг) про стягнення 84532,12 грн (з урахуванням виправленої редакції прохальної частини), з них: 52612,00 грн основного боргу за договором поставки від 22.02.2023 № 5 (далі - Договір); 868,60 грн інфляційних втрат за період з травня по грудень 2023 року; 1223,16 грн 3% річних та 16675,36 грн пені за період з 17.04.2023 по 01.02.2024 та 13153,00 грн штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати за поставлений товар (дизельне паливо) за видатковими накладними № ТД-0000349 від 12.04.2023 та № ТД-0000482 від 11.05.2023.

Після усунення недоліків суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; установив учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог, зокрема відповідачу 15 календарних днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження в справі, для подачі до суду відзиву на позов (ухвала від 01.03.2024).

Ухвала про відкриття провадження в справі направлена засобами поштового зв`язку за адресою державної реєстрації відповідача згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (сформованим судом та залученим до матеріалів справи), повернута відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою без її вручення адресату, з відміткою: «за закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення 0600094925506).

У силу статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними.

Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про відкриття провадження в справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

За п. 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлене судом за належною адресою і повернуте поштою з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Факт неотримання поштової кореспонденції за офіційною адресою реєстрації сторони не може вважатися поважною причиною невиконання стороною вимог ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка в належному порядку зареєстрована за такою адресою.

З наведеного слідує, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження в справі № 927/164/24.

За частиною 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз`яснене при відкритті провадження в справі в ухвалі суду від 01.03.2024.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ :

22.02.2023, ТОВ «Торговий дім Мустанг» (далі позивач, постачальник) та ТОВ «АМК-Холдинг» (далі відповідач, покупець) уклали договір поставки нафтопродуктів № 5 (далі - Договір), в порядку та на умовах якого (пункти 1.1., 1.2.) постачальник зобов`язався на протязі дії цього Договору передати покупцю нафтопродукти та газ (далі товар), а покупець - прийняти товар, сплатити грошові кошти на умовах у розділі цього Договору; продаж товару проводиться окремими партіями.

Відповідно до умов пунктів 3.1. - 3.3. Договору зобов`язання постачальника передати товар вважається виконаним, а право власності на нафтопродукти переданим покупцеві, в момент фактичного отримання товару покупцем (уповноваженим представником), що підтверджується записом у відомості. Прийом-передача партії нафтопродуктів на АЗС здійснюється на умовах пред`явлення повноважними представниками покупця посвідчення водія, а також технічного паспорту (свідоцтва про реєстрацію ТЗ покупця, що поданий до заправлення).

Кожні 10 днів або кожен місяць, на підставі відомостей, постачальник надає покупцю видаткову накладну, в якій зазначається вид, обсяг отриманого покупцем товару. Покупець зобов`язаний підписати видаткову накладну та повернути один екземпляр постачальнику, протягом двох днів з моменту її отримання. У випадку неповернення видаткової накладної в установлений строк та ненадання постачальнику мотивованої відмови від підписання, видаткова накладна вважається узгодженою сторонами в варіанті постачальника та обов`язковою до виконання.

Постачання (відпуск) товару проводиться шляхом видачі товару (заправлення ТЗ покупця) за адресами, наведеними в п. 3.5. цього Договору.

Згідно з п. 2.2. Договору вартість товару, що постачається за цим Договором, визначається на дату проведення покупцем оплати товару та зазначаються в відповідному рахунку-фактурі постачальника, який належить до сплати покупцем, а також у видатковій накладній.

Сторони в п. 2.3. Договору встановили, що покупець зобов`язаний проводити оплату за замовлений на умовах цього Договору товар згідно з виставленим постачальником рахунком, протягом п`яти банківських днів від дати поставки, яка вказується в видаткових накладних та рахунку. У випадку непроведення оплати протягом установленого строку постачальник має право змінити ціну товару, а покупець зобов`язаний отримати новий рахунок-фактуру. При цьому, моментом виконання зобов`язань покупця по оплаті товару вважається момент зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

За п. 8.1. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, а в частині, що стосується розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між ТОВ «Торговий дім - Мустанг» та ТОВ «АМК-Холдинг» склались відносини з поставки товару, що врегульовані §1 Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Предметом позову в даній справі є стягнення вартості товару, поставленого за Договором, неустойки (в формі пені та штрафів) за порушення грошових зобов`язань по своєчасному розрахунку за цей товар, а також відсотків річних та інфляційних втрат, право на нарахування та стягнення яких обумовлені частиною 2 статті 625 ЦК України. Тобто до обставин, які входять до предмету доказування в даній справі, належить наявність між сторонами договірних правовідносин; факт поставки товару, погодженого сторонами; порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений та отриманий ним товар; наявність достатніх правових підстав для застосування до нього штрафних санкцій (неустойки), стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за фактом порушення грошових зобов`язань.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач, на виконання умов Договору поставив, а відповідач отримав товар (дизельне паливо), загальною вартістю 56977,88 грн, про що свідчать двосторонні видаткові накладні № ТД-0000349 від 12.04.2023 на суму 42365,88 грн та № ТД-0000482 від 11.05.2023 на суму 14612,00 грн, що підписані обома сторонами та завірені печатками юридичних осіб.

За змістом частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Виходячи з умов п. 2.3., покупець зобов`язаний проводити оплату за замовлений на умовах цього Договору товар згідно з виставленим постачальником рахунком протягом п`яти банківських днів від дати поставки, яка вказується в видаткових накладних та рахунку.

З наведеного слідує, що граничний строк оплати за отриманий відповідачем товар за видатковою накладною № ТД-0000349 від 12.04.2023 настав 19.04.2023 (оплата прострочена з 20.04.2023) та видатковою накладною № ТД-0000482 від 11.05.2023 18.05.2023 (оплата прострочена з 19.05.2023).

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар. Наразі за ним обліковується прострочена заборгованість за переліченими вище видатковими накладними в сумі 52612,00 грн.

У досудовому порядку позивач звертався до відповідача з претензією вимогою від 05.12.2023 № 05.12/1-2023 з проханням оплатити борг за Договором від 22.02.2023 № 5 за отриманий товар на підставі перерахованих вище видаткових накладних, на загальну суму 52612,00 грн (поштове відправлення 6502100465253).

Відповідач за отриманий товар повністю не розрахувався, доказів оплати до суду не надав, правомірність заявлених позивачем вимог не спростував. На момент ухвалення рішення за ним обліковується заборгованість у сумі 52612,00 грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачу товару за переліченими документами первинного бухгалтерського обліку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 52612,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його в строк, установлений договором.

За статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.

За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивач, керуючись частиною 2 статті 625 ЦК України, з огляду на порушення відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за товар, поставлений за Договором, заявив до стягнення на свою користь 868,60 грн інфляційних втрат за період з травня по грудень 2023 року та 1223,16 грн 3% річних за період з 17.04.2023 по 01.02.2024.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджене порушення відповідачем грошових зобов`язань за Договором, суд, керуючись наведеними нормами, перевірив розрахунок позивача, дійшов висновку про правомірність вимог у частині стягнення 868,60 грн інфляційних втрат за вказаний період та 1210,18 грн 3% річних за період з 20.04.2023 по 01.02.2024.

Суд відмовив у частині вимог про стягнення 12,98 грн 3% річних за безпідставністю їх нарахування, оскільки позивачем невірно визначені граничні строки оплати по видатковим накладним, оскільки за № ТД-0000349 від 12.04.2023, строк настав 19.04.2023 (оплата прострочена з 20.04.2023) та за № ТД-0000482 від 11.05.2023 18.05.2023 (оплата прострочена з 19.05.2023), за умовами п. 2.3. Договору.

За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4, 6 статті 231 ГК України унормовано, що в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань установлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

За визначенням статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони, в п. 6.4. Договору встановили, що в випадку прострочення оплати товару покупець повинен сплатити суму основного боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожний календарний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

У випадку прострочення оплати за товар більше ніж на 10 календарних днів покупець додатково сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від простроченої суми.

У випадку прострочення оплати за товар більше ніж на 15 календарних днів покупець додатково сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 15% від простроченої суми.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України сторони в п. 6.5. Договору встановили строк нарахування штрафних санкцій тривалістю три роки та погодили строк позовної давності за штрафними санкціями три роки.

Керуючись наведеними нормами та п. 6.4. Договору позивач заявив до стягнення за порушення грошових зобов`язань по оплаті зазначеного вище товару: 16675,36 грн пені за період з 17.04.2023 по 01.02.2024; 5261,20 грн штрафу (в розмірі 10% від суми боргу) за прострочення оплати товару тривалістю понад 10 календарних днів та 7891,80 грн штрафу (в розмірі 15% від суми боргу) за прострочення оплати товару тривалістю понад 15 календарних днів.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка в формі пені та штрафу, такий вид забезпечення як пеня та її розмір установлений частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», у той же час право встановити в договорі такий вид забезпечення як штраф передбачене частиною 2 статті 549 ЦК України, частиною 4 статті 231 ГК України.

Стаття 61 Конституції України встановлює заборону на притягнення особи до подвійної юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки за статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, так як відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як форми її сплати.

Разом з тим, установлення сторонами в договорі можливості подвійного стягнення штрафів за одне й те саме правопорушення (прострочення оплати за товар, що триває понад 10 календарних днів та понад 15 календарних днів), за висновком суду, не відповідає вимогам статті 61 Конституції України.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання, суд, виходячи з умов погоджених сторонами та принципу non bis in idem, закріпленого в статті 61 Конституції України, перевірив розрахунок позивача та дійшов висновку про правомірність вимог у частині стягнення пені в сумі 16459,15 грн за період з 20.04.2023 по 01.02.2024 та 7891,80 грн штрафу.

Суд відмовив у частині вимог про стягнення 216,21 грн пені за безпідставністю нарахування, оскільки позивачем невірно визначені граничні строки оплати по видатковим накладним № ТД-0000349 від 12.04.2023 та № ТД-0000482 від 11.05.2023.

Суд відмовив у частині вимог про стягнення штрафу в сумі 5261,20 грн, з огляду на заборону притягнення особи до подвійної юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

Частинами 2, 3 статті 13 ГПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлені статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Суд дослідив наявні матеріали справи та встановив, що позивачем, на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у їх сукупності, доведено порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо розрахунку за отриманий товар у сумі 52612,00 грн, у зв`язку з чим ним правомірно нараховані та заявлені до стягнення з відповідача окрім суми основного боргу, ще 868,60 грн інфляційних втрат за період з травня по грудень 2023 року, 1210,18 грн 3% річних, 16459,15 грн пені за період з 20.04.2023 по 01.02.2024, а також 7891,80 грн штрафу.

З урахуванням зазначеного, позов у цій частині вимог підлягає задоволенню.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

За статтею 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Таким чином, з огляду на те, що позов підлягає частковому задоволенню, за рахунок відповідача позивачу мають бути відшкодовані судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2831,33 грн, пропорційно задоволеним вимогам.

За висновком суду, на момент ухвалення судового рішення, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, орієнтовний розмір яких позивач указав у позовній заяві (15000,00 грн). При цьому, суд констатує, що позивач письмово не повідомив про намір додатково, в установленому законом порядку, подати докази на підтвердження розміру та реальності таких витрат.

Керуючись статтями 42, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, частиною 2 статті 178, статтями, 233, 238, 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім - Мустанг (вул. Перемоги, 2-С, смт. Олександрівка, м. Чорноморськ, Одеська область, 68091; код ЄДРПОУ 41194212) до Товариства з обмеженою відповідальністю АМК - Холдинг (вул. Шевченка, буд. 18, м. Новгород Сіверський, Чернігівська область, 16000; код ЄДРПОУ 36300519) про стягнення 84532,12 грн.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АМК - Холдинг (вул. Шевченка, буд. 18, м. Новгород Сіверський, Чернігівська область, 16000; код ЄДРПОУ 36300519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім - Мустанг (вул. Перемоги, 2-С, смт. Олександрівка, м. Чорноморськ, Одеська область, 68091; код ЄДРПОУ 41194212) 52612,00 грн основного боргу, 868,60 грн інфляційних втрат, 1210,18 грн 3% річних, 16459,15 грн пені, 7891,80 грн штрафу та 2831,33 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А.В. Романенко