Ухвала

від 22.04.2024 по справі 911/1111/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/1111/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту"

на рішення Господарського суду Київської області

у складі судді Рябцевої О. О.

від 01.08.2023 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Майданевич А. Г., Гаврилюк О. М., Сулім В. В.

від 04.03.2024

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ОСОБА_2

про стягнення вартості частини майна товариства пропорційно до частки в статутному капіталі у розмірі 17 929 600,62 грн, 1 920 186,55 грн 3% річних та 9 436 054,22 грн інфляційних нарахувань,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" про стягнення вартості частини майна товариства, пропорційно до його частки в статутному капіталі у розмірі 17 929 600,62 грн, 3% річних в сумі 1 920 186,55 грн та інфляційних нарахувань в сумі 9 436 054,22 грн, що разом становить 29 285 841,39 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.08.2023 у справі № 911/1111/20 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" на користь ОСОБА_1 13 364 175,00 грн вартості частини майна товариства пропорційно до частки в статутному капіталі, 1 411 476,57 грн 3% річних, 6 891 555,68 грн інфляційних втрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" на користь ОСОБА_1 325 008,11 грн судового збору та 17 756,46 грн витрат, пов`язаних з проведенням експертизи. Доручено органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2023 у справі № 911/1111/20, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу у 13 364 175,00 грн, починаючи з 11.04.2023 до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 13 364 175,00 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Постановою від 04.03.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2023 у справі № 911/1111/20.

02 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі № 911/1111/20. У вказаній касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" також звернулось до Суду із клопотаннями про відстрочення сплати судового збору та про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

08 квітня 2024 року на адресу Суду надійшли заперечення, в яких ОСОБА_1 , посилаючись на статтю 8 Закону України "Про судовий збір" та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на вказані судові рішення у справі № 911/1111/20. ОСОБА_1 зазначає, що в дійсності скаржник не має перешкод для сплати судового збору, оскільки у нього наявний рахунок в іншому відділенні банку, відкритий в обхід заборони суду, підтвердженням чого є сплата судового збору в інших справах згідно із платіжними інструкціями № 208 від 15.08.2023 та № 14 від 23.01.2024, копії яких додані до заперечення.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту", Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з позовної заявою) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто не менше 2 102,00 грн та не більше 735 700,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року встановлений у розмірі 2 102,00 грн, а позов поданий у 2020 році.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з частиною 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

З тексту касаційної скарги вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" не погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 01.08.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі № 911/1111/20 в частині задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_1 13 364 175,00 грн вартості частини майна товариства пропорційно до частки в статутному капіталі, 1 411 476,57 грн 3% річних, 6 891 555,68 грн інфляційних втрат, що разом становить 21 667 204,25 грн. Отже судовий збір за подання касаційної скарги повинен вираховуватись та сплачуватись щодо перегляду судових рішень в частині стягнення 21 667 204,25 грн.

Враховуючи наведене, судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду у даному випадку підлягає сплаті у сумі - 650 016,22 грн (325 008,11 грн (1,5% від оспорюваної суми 21 667 204,25 грн) * 200%).

Водночас згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" подана через систему "Електронний суд", то застосовується коефіцієнт 0,8 відповідно до вказаної норми права, отже судовий збір за подання касаційної скарги у даному випадку підлягає сплаті у сумі 520 012,98 грн.

Однак до касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" не додано доказів сплати судового збору, проте заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору. В обґрунтування заявленого клопотання скаржник зазначає, що на момент подання касаційної скарги на його рахунки накладено арешт за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі, отже видаткові операції істотно обмежені - дозволено виключно виплата заробітної плати, податків та інших обов`язкових платежів. При цьому обслуговуючий банк відмовляється здійснювати платіж щодо сплати судового збору за подання будь-яких процесуальних документів, в тому числі касаційної скарги.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" про відстрочення сплати судового збору, враховуючи заперечення ОСОБА_1 проти цього клопотання, Суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про виконання зобов`язання забезпечення ефективного права доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, N 32, п. 25 - 26).

Суд підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див., наприклад, рішення суду від 10.07.1998 у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін." і "Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства", Reports 1998-IV, с. 1660, п. 72, та рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява N 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дія в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії" (Case of Stankov v. Bulgaria, заява N 68490/01, п. 57).

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення підпунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини 1 статті 8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

Оскільки предметом спору у даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу

З огляду на викладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, шляхом надання Суду документу про сплату (зарахування) судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі № 911/1111/20 в установленому законом порядку та розмірі, а саме в сумі 520 012,98 грн.

Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

У зв`язку із залишенням касаційної скарги без руху, Суд не розглядає клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" про зупинення виконання рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі № 911/1111/20.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" про відстрочення сплати судового збору - залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" на рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі № 911/1111/20 залишити без руху.

3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

4. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту", що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді Г. О. Вронська

І. Д. Кондратова