Рішення

від 16.04.2024 по справі 161/12814/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/12814/23

Провадження № 2/161/183/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючогосудді Олексюка А.В.,

при секретарі -Новак Л.В.,

за участі позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» про захист особистих немайнових прав, з причин розповсюдження недостовірної інформації її збирання, зберігання, використання та поширення про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

28.07.2023року ОСОБА_1 звернувся досуду звищевказаною позовноюзаявою наобґрунтування якоїзазначив,що предметом даного позову є саме зібрана недостовірна інформація, в листах та поширена в контексті відповідачем недостовірна інформація слова: «відсутність знань», «по вище вказаному «факту аварії»», « ОСОБА_1 через незнання алгоритмів роботи автоматики на котельній дільниці » та «неузгодженість своїх дій з черговим персоналом дільниці». Як дипломований спеціаліст з вищою освітою він був відповідно атестований державною екзаменаційною комісією та допущений відповідачем ТОВ «ЛКПФ» до виконання обов?язків чергового слюсаря з КВПіА 6-го розряду на об?єкті котельної дільниці (КД) згідно КЗпП України для виконання ремонтних робіт конкретного обладнання КВПіА ТОВ «ЛКПФ». Відповідач, з порушенням норм чинного законодавства, вчинив порушення немайнових прав: честі, втручання в особисте життя з збиранням, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації. Твердження: «відсутність знань», «незнання» - ніякими екзаменаційними чи атестаційними перевірками, експертними висновками не були встановлена. А стверджуванняпро «фактаварії» єпсихічним тиском,бо «фактуаварії» 18.10.2021рокуне було. Стверджує, що зазнав моральної шкоди у вигляді: втручання в особисте життя, душевного болю страждань, переживань. Розмір матеріальної шкоди оцінює в сумі 20 000 грн. - як понесені витрати з підготовки та складення даної позовної заяви.

Просив суд, вважати інформацію «Факту аварії» 18.10.2021року на КД ТОВ «ЛКПФ» недостовірною та спростувати; визнати недостовірною в контексті інформацію: «відсутність знань», «по вище вказаному факту аварії», « ОСОБА_1 через незнання алгоритмів роботи автоматики на котельній дільниці » та «неузгодженість своїх дій з черговим персоналом дільниці» - поширену відповідачем ТОВ «ЛКПФ» - твердженням; зобов?язати відповідача ТОВ «ЛКПф» спростувати недостовірну інформацію у спосіб тотожний її поширенню в 10 денний термін за рішенням суду; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в сумі 20 000 грн. витрати на правову допомогу, складання та підготовку процесуальних документів, адвокатських консультаційних, поточних витрат та завданої моральної шкоди у розмірі -800 000 грн. на користь позивача.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 01.08.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі.

23.08.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив, який обгрунтовано тим, що позивач неодноразово звертався в суд з позовами щодо порушення його трудових прав. Інформація, зазначена ТОВ «ЛКПФ» у вищевказаних відзивах, яку Позивач вважає недостовірною, грунтується та викладена у відповідності до тексту службової записки заступника генерального директора з економічної безпеки ТОВ «ЛКПФ» ОСОБА_3 , складеної за результатами службового розслідування щодо невиконання 18.10.2021р. своїх трудових обов?язків слюсарем з КВПіА допоміжних дільниць (черговим) 6 р. ОСОБА_1 , яка була предметом дослідження судом (а.с. 8, 10, 12 Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.05.2022р. у справі №161/927/22)

Позовні вимоги ОСОБА_1 по суті означають вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутих справах - про визнання наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності незаконним та його скасування, а також визнання інформації, викладеної в наказі ТОВ «ЛКПФ» від 27.10.2021р. N?8-С про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4 недостовірною, а також такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, та її спростування. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди є похідними від позовних вимог про визнання недостовірною інформації та спростування недостовірної інформації, тому вони, на думку та переконання ТОВ «ЛКПФ», задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримав та просив задовольнити з наведених у ньому підстав.

Представник відповідача заявлених позовних вимог не визнав та просив відмовити в задоволенні позову з мотивів наведених у відзиві.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, представника відповідача, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи та надані суду докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (статті4,5 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3ст. 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 4ст. 32 Конституції Україникожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституціїта законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію (стаття 68 Конституції України).

Відповідно до Наказу № 8-С «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 27.10.2021 року ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни, невиконання своїх безпосередніх обов`язків та вчинення дій, які призвели до виникнення аварійної ситуації на обладнанні котельної дільниці 18.10.2021 року було оголошено догану (а.с.10).

До матеріалів справи додано диплом серії ЛО №005086 Луцького індустріального інституту від 06.06.1997 на ім`я ОСОБА_1 про присвоєння кваліфікації спеціаліста інженера-механіка (а.с.11).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 суду пояснили, що ОСОБА_1 працював слюсарем КВАіА допоміжних дільниць. Після його втручання в схему роботи котлів відбулися зміни (аварійна ситуація). Дана робота передбачена інструкцією для слюсаря КВАіА 6-го розряду.

Позивач просить визнати недостовірною інформацією, а саме слова «відсутність знань, «по вище вказаному «факту аварії», « ОСОБА_1 через незнання алгоритмів роботи автоматики на котельній дільниці» та «неузгодженість своїх дій з черговим персоналом дільниці», які містяться у відзиві ТОВ «ЛКПФ» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.05.2022р. у справі №161/927/22 про скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення. скасування наказу про звільнення, зміну дати і підстави звільнення з роботи, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди; та у відзиві ТОВ «ЛКПФ» на позовну заяву ОСОБА_1 про скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення та про відшкодування моральної шкоди у справі №161/927/22 та у наказі ТОВ «ЛКПФ» від 27.10.2021р. №8-С про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 (а.с.8-10).

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.05.2022р. у справі 161/927/22, Постановою Верховного суду від 18.10.2023 рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.05.2022 у незміненій частині та постанову Волинського апеляційного суду від 03.10.2022 у цивільній справі № 161/927/22 залишено без змін.

Оскільки інформація, яка міститься в службовій записці від 30.08.2021 мала місце, що встановлено вказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, то відповідно така інформація не може вважатись недостовірною та не підлягає спростуванню.

Що стосується інформації, викладеної у наказі ТОВ «ЛКПФ» від 27.10.2021р. N?8-С про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4 , а саме: « ОСОБА_1 через незнання алгоритмів роботи автоматики на котельній дільниці » та «неузгодженість своїх дій з черговим персоналом дільниці», яка також є предметом позову, суд зазначає наступне.

В постанові Верховного Суду від 29.04.2021р. у справі № 53/21884/17 (провадження №61-6021 св 19). Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, осудження яких відбулося внаслідок притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, оскільки норми К3пП України передбачають спеціальну процедуру. визначену для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, із правами та обов?язками працівника та роботодавця, за яким роботодавець вправі застосувати до працівника дисциплінарне стягнення, а працівник, у визначеному ст. 150 КЗпП України порядку, - оскаржити дисциплінарне стягнення, й процедури поновлення порушеного права працівника, та оцінювання судом при ухваленні судового рішення на предмет оскарження наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів.

Також обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п. 17 постанови пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. Інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред?явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі. а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Крім того, п. 15 постанови пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі. що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім?ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У законодавстві при цьому робиться чітке розмежування між інформацією фактичного характеру, яка має бути доведена й оціночними судженнями, які не підлягають доведенню і спростуванню (ст. 30 Закону України "Про інформацію").

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Таким чином, крім доведення поширення недостовірної інформації щодо позивача, останній має довести, що поширення інформації порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, а також довести, що поширена інформація є недостовірною та не відповідає дійсності.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 81 ЦПК України обов?язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

На підставі вищевикладеного, проаналізувавши зазначені норми закону, рішення судів та наявні в матеріалах позовної заяви докази, суд дійшов висновку, що в позовній заяві не знайшов свого підтвердження факт поширення відповідачем про позивача недостовірної інформації, яка порушує його особисті немайнові права, завдання позивачу відповідачем шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджання позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Позивачем не доведено того, що відповідач вчинив якесь діяння, яке порушило б немайнові права позивача. Що стосується висловлювань ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та інших працівників ТзОВ «ЛКПФ», на які посилається позивач, то суд до них ставиться критично, оскільки останні не є відповідачами у справі.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа, яка має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідностідо ст.237-1КЗпП України,відшкодування власникомабо уповноваженимним органомморальної шкодипрацівнику провадитьсяу разіпорушення законнихправ працівниката увипадку,якщо такепорушення призвелодо моральних страждань.

При цьому, обов?язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Крім того, положенням ст. 22 ЦК України закріплено право на відшкодування збитків, а також визначено способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 1166 ЦК України передбачено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

Частиною 1 вищевказаної норми визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

А тому, оскільки суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди в сумі 800000 грн та матеріальноїшкоди всумі20000грн.в якостівитрат:на правовудопомогу длязахисту порушенихнемайнових правта свободпозивача -складання тапідготовку,обробку процесуальнихдокументів,консультаційних,матеріальних,інтелектуальних іпоточних витратдо задоволенняне підлягає.Крім того, жодних доказів щодо понесення таких витрат позивачем не надано.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, витрати пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові, покладаються на позивача.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.12,13,77,81,89, 137, 141,200,206,263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 12, 23, 81-82, 201, 275, 277, 297, 1167 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» про захист особистих немайнових прав, з причин розповсюдження недостовірної інформації її збирання, зберігання, використання та поширення про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.04.2024.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області А.В. Олексюк