Ухвала

від 22.04.2024 по справі 712/9829/23

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/9829/23

Провадження № 2/712/467/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року С оснівський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого судді Токової С.Є.

при секретарі Білик О.Ю

з участю представників сторін :

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Гаражно-будівельного кооперативу «Переможець» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті членських внесків , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Гаражно-будівельний кооператив "Переможець" у вересні 2023 року звернувся до Соснівського районного суду міста Черкаси з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті членських внесків .

Ухвалою від 06 листопада 2023 року відкрито провадження у зазначеній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Від представника відповідача на адресу суду 29.12.2023 року надійшов відзив на позовну заяву.

29.02.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні на вирішення учасників справи поставлено питання щодо закриття провадження у справі з підстав віднесення вирішення даного спору до юрисдикції господарського судочинства.

Представник позивача заперечував проти закриття провадженняі у справі.

Представник відповідача при вирішенні вказаного питання посилалась на думку суду та просила врахувати існуючу практику по розгляду корпоративнитх спорів.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Предметна і суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Згідно з частинами першою, другою статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). За змістом положень статті 167 ГК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами. Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи.

За змістом положень статті 4, частини першої статті 20 та статті 167 ГК України сторонами корпоративного спору є або юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), або учасники юридичної особи, які володіють корпоративними правами, у тому числі учасник, який вибув. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №916/2791/16 (провадження № 12-141гс18) зроблено висновки про те, що спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 (провадження № 12-8гс19), від 17 грудня 2019 року у справі № 904/4887/18 (провадження № 12-92гс19) зроблено висновки про те, що «обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними». Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справах № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20), № 695/2665/16-ц (провадження № 14-105цс20) зазначено, що «поняття «внутрішньостатутна діяльність» не використовується законодавством про кооперацію, при цьому йдеться про статутну мету або статутну діяльність. Така діяльність може стосуватися суб`єктивних прав та обов`язків особи (сплата членських внесків, управління юридичною особою тощо) і, загалом, такі відносини є корпоративними. Більш того, у правовій доктрині залежно від мети створення юридичної особи вже виділяють корпоративні спори, що виникають між учасниками юридичної особи та юридичною особою, створеною без мети отримання прибутку (саморегулівні організації, споживчі, обслуговуючі кооперативи, кредитні союзи)».

За змістом статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку. Згідно з частиною першою статті 81 ЦК України юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Відповідно до статті 6 Закону України «Про кооперацію» кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Статтею 2 цього Закону визначено, що обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. У частині першій статті 8 вказаного Закону встановлено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Відповідно до частини першої статті 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Згідно із загальними положеннями статуту гаражно-будівельного кооперативу"Переможець" кооператив діє на основі повного господарського розрахунку , самофінансування та самоокупності за рахунок членських, вступних цільових внесків і не передбачає одержання прибутку. Кооператив створено з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, поділ між ними витрат та можливих ризиків. Видами діяльності кооперативу є організація будівництва гаражів індивідуально кожним членом кооперативу за його рахунок.

Членами кооперативу є громадяни України, які набули права власності на гараж на підставі цивільно-правових договорів; на підставі рішеннясуду , а також громадяни, які набули права власності на гараж в спадщину, внесли вступний членський внесок, дотримуються положень статуту та виконують рішення загальних зборів товариства.

Гаражно-будівельний кооператив "Переможець" діє відповідно до Конституції України, ЦК України, Закону України " Про кооперацію" інших чинних законодавчих актів України України та статуту.

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з оплати членських внесків , розмір та порядок сплати яких визначений п.5.2.1 Статуту кооперативу.

Відповідно до вимоги ( а.с.63) за підписом голови правління ГБК " Переможець" Гапєєнка Ю.О. кооператив звернувся до ОСОБА_3 , як до члену кооперативу , яка користується автогаражем 1 Б з повідомленням про існування у неї заборгованості зі сплати членських внесків, встановлених рішенням загальних зборів членів товариства. Отже, гаражно-будівельний кооператив є носієм певних корпоративних прав та відповідних корпоративних обов`язків, невиконанням яких з його боку обґрунтовано позовні вимоги, тобто існує спір щодо виконання відповідачем свого обов`язку зі сплати членських та цільових внесків.

Відносини щодо стягнення заборгованості за членськими та цільовими внесками стосуються діяльності Гаражно-будівельного кооперативу "Переможець", оскільки несплата вказаних внесків впливає на можливість виконувати мету та завдання, задля реалізації яких й створено це товариство.

Крім того, як вбачається із відзиву на позовну заяву відповідач не погоджується із доводами кооперативу щодо набуття нею членства в кооперативі на підставі поданих заяв від 19.04.2007 року та 01.04.2016 року, кількістю гаражів , що обліковуються за нею. Також не погоджується із розміром внесків на утримання кооперативу, що визначені загальними зборами, а тому розгляд позовної вимоги про стягнення заборгованості зі сплати членських внесків передбачає надання оцінки законності дій зазначеного органу товариства. Ці обставини у сукупності доводять існування між сторонами саме корпоративного спору.

Наведене свідчить про те, щоспірні правовідносини стосуються прав учасників справи, пов`язаних із діяльністю юридичної особи. Тобто спір між Гаражно-будівельним кооперативом "Переможець" та ОСОБА_3 , як її членом пов`язаний з корпоративними відносинами.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним упостановах від 13 жовтня 2020 року у справах №683/351/16-ц (провадження№ 14-113цс20),№ 695/2665/16-ц(провадження№ 14-105цс20)та у постанові від 13.07.2022 у справі під № 761/2739/20 (провадження № 61-16613св21), а також правовим висновком про те, що відносини зі сплати членських внесків між учасниками юридичної особи та юридичною особою, створеною без мети отримання прибутку, є корпоративними.

Таким чином, враховуючи що спір у цій справі виник у зв`язку з порушенням прав кооперативу як юридичної особи його членом у формі невиконання корпоративних обов`язків, даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч.1 п. 1 ст. 255 ЦПК України, провадження по справі слід закрити, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з Конвенцією прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу. Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1ст. 378 ЦПК України).

Отже закриття провадження у справі не позбавляє заявника права звернутись до суду в встановленому законом порядку, в порядку господарського позовного провадження. Крім того, згідно п. 5 ч. 1ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі, а тому суд вважає правильним повернути сплачений позивачем судовий збір.

На підставі викладеного, та керуючись Законом України «Про кооперацію», статтями 2,3,55,94-100,167 ГК України, статтями 4,20 ГПК України, статтями 83,85,86 ЦК України, статтями 186,255,260,293,294,315,318,353,378 ЦПК України,суд,-

У Х В А Л И В:

Провадження по справі за позовом Гаражно-будівельного кооперативу «Переможець» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті членських внесків закрити.

Зобов"язати Управління Державної казначейської служби України в м. Черкаси Черкаської області (код ЄДРПОУ:38031150) повернути позивачу ОСОБА_4 (платник) сплачений судовий збір в розмірі 2684 грн. згідно квитанції від 05.09.2023 року № 9316-9389-3626-5323 АТ КБ "Приват Банк".

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 17 квітня 2024 року.

Повний текст судового рішення складено 23 квітня 2024 року.

Головуючий : С.Є. Токова