Рішення

від 09.04.2024 по справі 761/1476/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/1476/23

Провадження № 2/761/1879/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Бохана О.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топлінк Компані» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до Шевченківського районного суду з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топлінк Компані» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі.

У своїй позовній заяві просила суд:

- скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Топлінк Компані» №2 від 27 червня 2022 року про звільнення ОСОБА_3 ;

- поновити ОСОБА_3 на посаді прибиральниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Топлінк Компані» з 28 червня 2022 року;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Топлінк Компані» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Топлінк Компані» на користь ОСОБА_3 невиплачену заробітну плату за період з 08 лютого 2022 року по 27 червня 2022 року у розмірі 36 079 гривень 88 копійок.

Свою позовну заяву обґрунтувала тим, що ОСОБА_3 , 17.08.2010 року була прийнята на посаду адміністратора ТОВ «Готель «Ягодин» в с. Старовойтово, Волинської обл.,Ковельського район, вул. Прикордонників, 6. 19.09.2018 року була звільнена з посади адміністратора ТОВ «Готель «Ягодин» та прийнята на посаду адміністратора в ТОВ «Сота Торг Альянс», залишаючись фактично працювати в готелі «Ягодин» в с. Старовойтово, Волинської обл.,Ковельського район, вул. Прикордонників, 6. Шляхом моніторингу відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб, позивачку неодноразово було звільнено та прийнято на роботу вже на посаді прибиральника на наступних підприємствах: ТОВ «ГОТЕЛЬ ЯГОДИН» (код ЄДРПОУ 31928326), ТОВ «СОТА АЛЬЯНС ТОРГ» (код 41819625), ТОВ «ПРОКС ГРУП» (код ЄДРПОУ 42368082), ТОВ «ЛІРУС ТОРГ» (код ЄДРПОУ 42464781), ТОВ «ФОРТРЕКС ЛТД» (код ЄДРПОУ 42522350), ТОВ «ЦЕНТР ГЛОБАЛТОРГ» (код ЄДРПОУ 42797702), ТОВ «ОПТІКАЛ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 43339246), ТОВ «ТОПЛІНК КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 44350983). Позивачка вказує, що шляхом перевірки відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб було встановлено, що згідно звітності вона була звільнена з посади прибиральниці ТОВ «ТОПЛІНК КОМПАНІ» 27 червня 2022 року, причина звільнення зазначена «ст. 38 КЗпП України (поважна причина)». Відповідач порушував законодавства про працю, у зв`язку з чим Позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2023 року матеріали справи було передано на розгляд судді Фроловій І.В.

Ухвалою суду від 20 квітня 2023 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 12 липня 2023 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 05 вересня 2023 року було витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Топлінк Компані» (код ЄДРПОУ 44350983) наступні документи в оригіналі (для огляду суду) та в копіях для долучення до матеріалів справи: довідку про нараховану та виплачену за час роботи ОСОБА_3 в ТОВ «ТОПЛІНК КОМПАНІ» заробітну плату, наказ про звільнення ОСОБА_3 з роботи в ТОВ «ТОПЛІНК КОМПАНІ» № 2 від 27.06.2022 та документи, на підставі яких він був прийнятий (заява ОСОБА_3 про звільнення чи інші документи); трудову книжку ОСОБА_3 .

05 грудня 2023 року на адресу суду надійшли письмові пояснення від представника відповідача, відповідно до змісту яких заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував, проси відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд дійшов наступних висновків.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , 17 серпня 2010 року була прийнята на посаду адміністратора ТОВ «Готель «Ягодин» в с. Старовойтово, Волинської обл.,Ковельського район, вул. Прикордонників, 6.

19 вересня 2018 року була звільнена з посади адміністратора ТОВ «Готель «Ягодин» та прийнята на посаду адміністратора в ТОВ «Сота Торг Альянс», залишаючись фактично працювати в готелі «Ягодин» в с. Старовойтово, Волинської обл.,Ковельського район, вул. Прикордонників, 6.

Як вбачається з відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб, позивачку неодноразово було звільнено та прийнято на роботу вже на посаді прибиральника на наступних підприємствах: ТОВ «ГОТЕЛЬ ЯГОДИН» (код ЄДРПОУ 31928326), ТОВ «СОТА АЛЬЯНС ТОРГ» (код 41819625), ТОВ «ПРОКС ГРУП» (код ЄДРПОУ 42368082), ТОВ «ЛІРУС ТОРГ» (код ЄДРПОУ 42464781), ТОВ «ФОРТРЕКС ЛТД» (код ЄДРПОУ 42522350), ТОВ «ЦЕНТР ГЛОБАЛТОРГ» (код ЄДРПОУ 42797702), ТОВ «ОПТІКАЛ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 43339246), ТОВ «ТОПЛІНК КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 44350983).

Позивачка вказує, що шляхом перевірки відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб було встановлено, що згідно звітності вона була звільнена з посади прибиральниці ТОВ «ТОПЛІНК КОМПАНІ» 27 червня 2022 року, причина звільнення зазначена «ст. 38 КЗпП України (поважна причина)».

Матеріали справи не містять доказів наявності заяви на звільнення ОСОБА_3 , також суду не було надано доказів ознайомлення позивачки з оскаржуваним наказом про звільнення.

Щодо позовних вимог в частині скасування наказу про звільнення, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У частині першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Так, однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода обов`язкових яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Однією з головних гарантій від незаконного звільнення, яка ґрунтується на положеннях Конвенції Міжнародної Організації Праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця від 22.06.1982 (далі Конвенція МОП №158), є те, що роботодавець не може діяти довільно, на власний розсуд визначаючи як підстави, так і процедуру звільнення.

Згідно статті 9 Конвенції МОП №158, тягар доказування наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Аналогічний правовий висновок щодо принципу розподілу тягаря доказування у трудових спорах та застосування до спірних правовідносин Конвенції МОП №158 міститься в постановах Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №235/3148/17-ц, від 23.01.2019 по справі №520/211/16-ц.

В той же час, як вбачається зі змісту статті 7 Конвенції МОП №158 трудові відносини з працівником не припиняються з причин, пов`язаних з його поведінкою і роботою, доти, доки йому не нададуть можливість захищатись у зв`язку з висунутим проти нього звинуваченням.

Норми ст.47 КЗпП України, передбачають, що власник зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

В той же час, судом було встановлено, що відповідач не дотримався вищевказаних вимог закону, не видав позивачеві трудову книжку (дублікат) і не провів з останнім розрахунок щодо належних виплат заборгованості по заробітній платі та допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком тощо.

З точки зору ст.235 КЗпП України в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За змістом ст.ст.11,15 ЦК України цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.

Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

За змістом зазначеної норми цивільного права, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням порушених трудових прав позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині позову щодо скасування наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Топлінк Компані» №2 від 27 червня 2022 року про звільнення ОСОБА_3 , що призвело до порушення трудового права позивача, а також відновлення становища, яке існувало до такого порушення, шляхом поновлення позивача на раніше займаній посаді - прибиральниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Топлінк Компані» з 28 червня 2022 року.

Щодо позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. за N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», надалі за текстом Постанова № 100, вона застосовується, серед іншого, у випадках вимушеного прогулу. Відповідно до п. 2 Постанови № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

Таким чином, при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середня заробітна плата Позивача повинна обчислюватись виходячи з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи.

Як вбачається з відомостей згідно даних електронного кабінету становить:

середня заробітна плата за останні два повних календарних місяці роботи у Відповідача:

квітень 2022 (30 днів) - 12 000,00 грн.

травень 2022 (31 день) - 12 000,00 грн.

Отже, середня заробітна плата Позивачки за місяць становить 12 000,00грн. та за день: 12 000*2:61 = 393,44 грн.

Таким чином, розмір заробітку за один день вимушеного прогулу становить 393,44 грн.

Період вимушеного прогулу - з 28.06.2022 по 12.01.2023 - 6 місяців 16 днів= 78 295,04 грн. - сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 5 Постанови № 100 основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цієї Постанови визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий п. 8 Постанови № 100).Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій п. 8 Постанови № 100).

Судом враховано, що за час вимушеного прогулу підлягають стягненню відповідача на користь позивача 78 295,04 грн.

Щодо стягнення інших витрат, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачці не вручена копія наказу про звільнення та не видана трудова книжка, а також не надано письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні, тому дана позовна заява подана з дотриманням строку позовної давності, передбаченої законодавством для таких позовів.

Окремо вбачається, що Відповідачем Позивачу під час роботи останнього протягом лютого-червня 2022 року не виплачувалася заробітна плата у повному обсязі, яка була задекларована Відповідачем та надана ним для розрахунку єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України.

За вказаний період роботи Позивачки на робочому місці у Відповідача вона отримала

наступні суми в рахунок заробітної плати:

за лютий 2022 року - 4830,00грн.

за березень 2022 року - 4830,00грн.

за квітень 2022 року - 5000,00грн.

за травень 2022 року - 5000,00грн.

за червень 2022 року - 2600,00грн.

Отже, загальний розмір отриманої готівкою на руки Позивачкою заробітної плати за цей період складає 22 260,00 грн.

Інших коштів Позивачка від Відповідача не отримувала ані готівкою, ані безготівково.

Відповідачем же надано до контролюючих органів, а також до ПФУ інформацію про сплату Позивачці за той самий період заробітної плати у розмірі 46 339,88 грн.:

за лютий 2022 (неповний місяць) - 9 000,00 грн.

за березень 2022 - 0 грн.

за квітень 2022 - 12 000,00 грн.

за травень 2022 - 12 000,00 грн.

за червень 2022 (неповний місяць) - 13339,88 грн.

Як видно з інформації з довідки про заробітну плату з електронного кабінету ОСОБА_3 . Відповідачем безпідставно не нарахована Позивачці заробітна плата за березень 2022 року. Виходячи з середньої заробітної плати за повний місяць 12 000,00 грн., Відповідач має нарахувати та сплатити Позивачці ненараховану та сплачену заробітну плату за березень 2022 року (з урахуванням сплаченої готівкою суми 4830,00 грн.).

Таким чином, заборгованість Відповідача перед ОСОБА_3 із заробітної плати, яку

Позивачка просить стягнути з Відповідача, становить за період з 08.02.2022 по 27.06.2022: 46339,88+ 12 000 - 22260,00 = 36 079,88 грн.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

З матерілів справи слвдує, що за весь час роботи у Відповідача Позивачка не використала жодного дня своєї відпустки, отже, під час звільнення Відповідач повинен був виплатити грошову компенсацію за всі не використані дні щорічної відпустки.

Проте, доказів наведеного не вбачається.

Таким чином, з Відповідача підлягає стягненню компенсація за невикористану відпустку (9 днів), враховуючи відпрацьовані Позивачкою 140 робочих днів з урахування 24 календарні дні відпустки на рік. Сума компенсації становить: 393,44 х 9 = 3 540,96 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступного висновку.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені, суд відповідно до ст. 88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ст. ст. 11, 15, 16 ЦК України, Загальної декларації прав людини, Конституції України, ст. ст. 1, 41, 147-1, 148, 149, 235 КЗпП України, Конвенції Міжнародної Організації Праці N 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. за N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», керуючись ст. ст. 11, 12,13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79,80, 81, 88, 137, 141, 223, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280-282, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топлінк Компані» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Топлінк Компані» №2 від 27 червня 2022 року про звільнення ОСОБА_3 .

Поновити ОСОБА_3 на посаді прибиральниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Топлінк Компані» з 28 червня 2022 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Топлінк Компані» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 28 червня 2022 року по 12 січня 2023 року у розмірі 78 295 (сімдесят вісім тисяч двісті дев`яносто п`ять) гривень 04 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Топлінк Компані» на користь ОСОБА_3 невиплачену заробітну плату за період з 08 лютого 2022 року по 27 червня 2022 року у розмірі 36 079 (тридцять шість тисяч сімдесят дев`ять) гривень 88 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Топлінк Компані» на користь ОСОБА_3 компенсацію за невикористану відпустку за період з 08 лютого 2022 року по 27 червня 2022 року у розмірі 3 540 (три тисячі п`ятсот сорок) гривень 96 копійок.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Топлінк Компані», адреса місцезнаходження - м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 14, оф. 16/59, код ЄДРПОУ 44350983.

Повний текст рішення виготовлений 16 квітня 2024 року.

Суддя: