Ухвала

від 23.04.2024 по справі 120/15751/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження в справі

м. Вінниця

23 квітня 2024 р.Справа № 120/15751/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УРОЖАЙ-С" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УРОЖАЙ-С" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0084080410 від 05.06.2023 року, яким відносно нього застосовано штраф у сумі 50097,64 грн за порушення граничних строків реєстрації податкової накладної. А тому, з метою його скасування, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.2023 року відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

У встановлений судом строк відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що контролюючим органом, відповідно до п.п. 86.7.5 п.86.7 ст.86 ПКУ Податкове повідомлення-рішення форми Н №0084080410 від 05.06.2023 року прийняте уповноваженою особою на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень та вручене платнику засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) 10.06.2023 року.

Разом з тим, відповідач зазначає, що у зв`язку із відсутністю механізму автоматичного перенесення на паперовий носій даних сформованого податкового повідомлення рішення, при заповненні податкового повідомлення рішення № 0084080410 від 05.06.2023 року помилково заповнено позицію щодо суми штрафної санкції за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної а саме, вказано суму штрафної санкції 50097,64 гривень.

При цьому, відповідно програмного забезпечення АІС "Податковий блок" в інтегрованій карточці платника податків, бюджетний класифікатор 14010100 автоматично сформовано Податкове повідомлення-рішення № 0084080410 від 05.06.2023 року, з нарахуванням штрафної санкції за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної в сумі 57097,64 гривень.

Як зазначає представник відповідача, позивачу направлено лист щодо визнання податкового повідомлення рішення в сумі 50097,64 гривень недійсним та надано податкове повідомлення-рішення № 0084080410 від 05.06.2023 року з нарахуванням штрафної санкції за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної в сумі 57097,64 гривень, що відповідає даним інтегрованої картки платника податків, бюджетний класифікатор 14010100.

07.11.2023 року представником позивача подано до суду заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу.

14.11.2023 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає про заборону внесення виправлень в податкові повідомлення-рішення, а тому, дії відповідача, на переконання сторони позивача, щодо визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення суперечать вимогам чинного законодавства.

11.03.2024 року відповідач надіслав суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що позиція контролюючого органу викладена у відзиві повністю узгоджується з висновками викладеними у Постановах Верховного суду від 06.02.2024 у справі №160/10740/23 та від 30.01.2024 року у справі №280/4484/23.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

Так, спір між сторонами виник у зв`язку з прийняттям контролюючим органом на підставі висновків акту документальної планової виїзної перевірки платника №6957/02-32-04-10/37248125 від 24.04.2023 податкового повідомлення-рішення № 0084080410 від 05.06.2023 року, яким відносно нього застосовано штраф у сумі 50097,64 грн за порушення граничних строків реєстрації податкової накладної.

При цьому предметом даного спору є зазначене рішення в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 50097,64 грн.

Втім, як з`ясовано судом, в ході судового провадження та не заперечується сторонами, контролюючим органом, після відкриття провадження в даній справі, автоматично сформовано Податкове повідомлення-рішення № 0084080410 від 05.06.2023 року, з нарахуванням штрафної санкції за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної в сумі 57097,64 гривень.

В подальшому, податковим органом направлено позивачу лист №32500/6/02-32-04-10-18 від 20.10.2023 року щодо визнання податкового повідомлення рішення в сумі 50097,64 гривень недійсним та надано податкове повідомлення-рішення № 0084080410 від 05.06.2023 року з нарахуванням штрафної санкції за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної в сумі 57097,64 гривень, що відповідає даним інтегрованої картки платника податків, бюджетний класифікатор 14010100.

Наведена обставина призвела до того, що податкове повідомлення-рішення № 0084080410 від 05.06.2023 року на суму 50097,64 грн набуло статусу відкликаного (скасованого), виходячи з наступного.

Порядок відкликання податкового повідомлення-рішення врегульовано статтею 60 Податкового кодексу України.

Зокрема, у відповідності до пункту 60.1 статті 60 цього Кодексу податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо (пп. 60.1.1 60.1.5 п. 60.1 ст. 60 ПК України):

- сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення (п.п. 60.1.1);

- контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу (п.п. 60.1.2);

- контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (п.п. 60.1.3);

- рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (п.п. 60.1.4);

- рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (п.п. 60.1.5).

Згідно з пунктом 60.3 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Подібні за змістом правові ситуації деталізовано в Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254 (далі Порядок № 1204).

Так, згідно з пунктом 1 розділу V Порядку № 1204 податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо:

1) контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення;

2) контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання, суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, що зазначені у раніше прийнятому податковому повідомленні-рішенні;

3) рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується податкове повідомлення-рішення контролюючого органу;

4) рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, сума зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, що визначені у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу.

Пунктами 2, 3 і 4 розділу V зазначеного Порядку установлено, що у випадках, визначених підпунктом 1 пункту 1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення.

Як наголошувалося судом вище, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0084080410 від 05.06.2023 року, з нарахуванням штрафної санкції за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної в сумі 57097,64 гривень, що підтверджується листом відповідача №32500/6/02-32-04-10-18 від 20.10.2023 року.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини суд доходить висновку, що наразі даний спір позбавлений свого предмета, позаяк оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0084080410 від 05.06.2023 року, яким відносно позивача застосовано штраф у сумі 50097,64 грн є відкликаним.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Таким чином для закриття провадження у справі з вищенаведених підстав необхідні дві обов`язкові умови: 1) виправлення суб`єктом владних повноважень тих порушень, що є предметом оскарження в суді; 2) відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

В межах розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що вказані умови повністю дотримано, оскільки із прийняттям відповідачем нового податкового повідомлення-рішення № 0084080410 від 05.06.2023 року на суму 57097,64 гривень, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0084080410 від 05.06.2023 року на суму 50097,64 гривень набувши статус відкликаного, перестало нести для позивача будь-які правові наслідки.

Відтак, прийнявши податкове повідомлення-рішення № 0084080410 від 05.06.2023 року на суму 57097,64 гривень відповідач усунув порушення з приводу якого позивач звернувся до суду.

Водночас, заяви про збільшення позовних вимог, а саме, визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0084080410 від 05.06.2023 року на суму 57097,64 гривень, представником позивача до суду не подавалося.

Отже, за встановлених обставин існують достатні фактичні та правові підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України.

Згідно ч.2 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18).

Судом встановлено, що на момент вирішення питання про розподіл витрати на правничу допомогу представником позивача надано суду: договір про надання правничої допомоги №654/21 від 10.10.2023, додаткова угода №1 від 10.10.2023 детальний опис робіт (наданих послуг) від 21.11.2023, акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 21.11.2023, платіжна інструкція №4936 від 28.11.2023 року.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачем понесено витрати на правничу допомогу по даній справі в сумі 13500 грн., але суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору.

За приписами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Беручи до уваги зміст виконаних робіт (наданих послуг), суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними та завищеними, оскільки попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини не вимагало великих зусиль адвоката, оскільки дана адміністративна справа відноситься до справ незначної складності.

Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір є надмірним.

На думку суду, аналіз фактичних обставин справи, збір доказів та узгодження правової позиції не має безпосереднього впливу на результат та входить до процесу складання позовної заяви. Тому, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне зменшити витрати на правничу допомогу до 5000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню.

Щодо повернення судового збору, то тут суд вказує, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини 1, частини 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, враховуючи необхідність закриття провадження у даній справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача сплаченого судового збору в сумі 2684,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 120/15751/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УРОЖАЙ-С" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0084080410 від 05.06.2023 року, яким відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "УРОЖАЙ-С" застосовано штраф у сумі 50097,64 грн - закрити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УРОЖАЙ-С" (вул. Незалежності, 25, с. Біляни, Чернівецький район, Вінницька область, 24110, код ЄДРПОУ: 37248125) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028, код ЄДРПОУ: ВП 44069150) судовий збір у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УРОЖАЙ-С" (вул. Незалежності, 25, с. Біляни, Чернівецький район, Вінницька область, 24110, код ЄДРПОУ: 37248125) витрати на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028, код ЄДРПОУ: ВП 44069150) у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень).

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяЧернюк Алла Юріївна