Рішення

від 22.04.2024 по справі 160/13256/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 рокуСправа №160/13256/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТИЗ ТАС" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТИЗ ТАС" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.05.2023 №516/32-00-04-01-02-05-05393145.

В обґрунтування позову зазначено, що контролюючим органом протиправно та необґрунтовано прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зокрема, зазначає, що в ході проведення перевірки ПАТ «Дніпрометиз» контролюючому органу надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України при формуванні розміру від`ємного значення суми з податку на додану вартість із контрагентами-постачальниками за період, що перевірявся. Окрім цього, представник позивача зазначає, що господарські операції між ТОВ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «БАРАМІСТР», ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «МАГНУС», ПП «СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД», ТОВ ПРОМІНСТРУМЕНТ ДНІПРО» мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність викладених в акті перевірки висновків податкового органу, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, внаслідок чого останнє є таким, що винесене з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню та визнанню протиправним. Крім того, висновки відповідача також обґрунтовані недотриманням податкового законодавства іншими платниками податків - контрагентами позивача та іншими особами, з якими позивач не мав жодних відносин. Однак, законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими особами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 (суддя Верба І.О.) відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

До суду надійшло клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, в обґрунтування якого зазначено, що відповідач заперечує проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження без виклику осіб; обов`язок сплачувати податки і збори передбачений статтею 67 Конституції України, тому судові справи, які пов`язані з виявленням порушень податкового законодавства та ухиленням від сплати податків мають важливе значення; справа має велике значення для відповідача, як для суб`єкта владних повноважень, так і для органу, результат діяльності якого спрямований на захист інтересів держави та поповнення Державного бюджету України; з метою встановлення соціальної справедливості, керуючись виключно інтересами держави, відповідач вважає за необхідне розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 у задоволенні клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про розгляд справи № 160/13256/23 в порядку загального позовного провадження відмовлено.

До суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що надані позивачем первинні документи видані від імені контрагентів та докази перерахування грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки за інформацією податкового органу вказані суб`єкти господарювання не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати обумовлені в господарських договорах зобов`язання (поставити продукцію, виконати роботи). Крім того, відповідачем зазначається, що укладені між ПАТ «Дніпрометиз» та його контрагентами договори не опосередковуються реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет. Також відповідач звертає увагу, що податковий орган має право збирати податкову інформацію про платників податків та використовувати її під час проведення документальних перевірок, у зв`язку з чим докази неможливості реального виконання господарських операцій (відсутність достатньої кількості працівників, основних засобів, неможливість встановлення походження товару/робіт/послуг, невідповідність між наданими до перевірки первинними документами та даними податкової інформації) належним чином зібрані та відображені в акті перевірки.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує наведені відповідачем доводи у відзиві, та зазначає, що під час проведення перевірки позивачем були надані контролюючому органу всі первинні та бухгалтерські документи. Окремо звернув увагу на те, що позивачем були надані до перевірки всі ТТН по взаємовідносинам з зазначеними вище контрагентами і такі ТТН були досліджені перевіряючими та описані у 3.1, 3.2, 3.2, 3.4 до Акту перевірки, при цьому жодних зауважень щодо наведених у ТТН даних стосовно транспортних засобів та водіїв в акті зазначено не було. Посилання відповідача на судову практику ВС щодо ненадання доказів транспортування придбаного за договором поставки товару (постанова ВС від 26.02.2021 у справі №817/1186/16 (№95177199 у ЄДРСР)) вважає недоречним, оскільки з аналізу рішень у цій справі вбачається, що суди дійшли такого висновку через відсутність у матеріалах справи копій ТТН, натомість позивачем копії всіх ТТН були надані до перевірки і до суду. Щодо відсутності зазначення в окремих рахунках посад осіб - підписантів цих рахунків, зазначає, що такі документи не є первинними документами, а тому вимоги ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» про обов`язкові реквізити первинних документів до них не застосовуються. Враховуючи викладене, просить позовні вимоги задовольнити.

До суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач зазначає про те, що позивачем під час проведення перевірки не були надані первинні документи в повному обсязі. Крім того, окремі документи містять недоліки, а податкова інформація, яка міститься в базах даних контролюючого органу свідчить про відсутність реального виконання господарських операцій.

До суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач зазначає про те, що договори та специфікації, надані до перевірки підписані не керівником позивача, а неуповноваженими особами. Також, звертає увагу, що до перевірки не було надано сертифікати якості. Обгрунтовуючи свою позицію, відповідач посилається на відповідь Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській області від 22.08.2023, відповідно до якої транспортні засоби, зазначені в ТТН, зареєстровано за фізичними особами, а не за перевізниками.

До суду від позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення, відповідно до яких позивач зазначає, що жодних зауважень до ТТН під час перевірки зазначено не було. Щодо твердження на підписання первинних документів з боку позивача неуповноваженими особами зазначає, що зазначені особи є уповноваженими особами на підписання первинних документів з боку контрагентів, а не позивача.

Від відповідача до суду надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач повторно зазначає про те, що договори та специфікації, надані до перевірки підписані не керівником позивача, а неуповноваженими особами. Також, звертає увагу, що до перевірки не було надано сертифікати якості. Крім того, посилається на те, що позивач перебуває в стані припинення, а отже особа, яка подала позов не має процесуальної дієздатності, тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Від відповідача до суду надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач зазначає про процесуальні порушення позивача, які полягають у долученні додаткових документів з письмовими поясненнями.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 з посади, адміністративну справу №160/13256/23 призначено на повторний автоматизований перерозподіл. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу № 160/13256/23 розподілено судді Маковській О.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

До суду від відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що надані позивачем первинні документи видані від імені контрагентів та докази перерахування грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки за інформацією податкового органу вказані суб`єкти господарювання не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати обумовлені в господарських договорах зобов`язання (поставити продукцію, виконати роботи). Крім того, відповідачем зазначається, що укладені між ПАТ «Дніпрометиз» та його контрагентами договори не опосередковуються реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет. Також відповідач звертає увагу, що податковий орган має право збирати податкову інформацію про платників податків та використовувати її під час проведення документальних перевірок, у зв`язку з чим докази неможливості реального виконання господарських операцій (відсутність достатньої кількості працівників, основних засобів, неможливість встановлення походження товару/робіт/послуг, невідповідність між наданими до перевірки первинними документами та даними податкової інформації) належним чином зібрані та відображені в акті перевірки.

Також, від відповідача до суду надійшло клопотання про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, яке обґрунтовано тим, що обов`язок сплачувати податки і збори передбачений статтею 67 Конституції України, тому судові справи, які пов`язані з виявленням порушень податкового законодавства та ухиленням від сплати податків мають важливе значення; за рахунок саме податкових платежів формується більша частина доходів, з яких першочергово кошти спрямовуються на виплати соціально-незахищеним верствам населення, забезпечується фінансування закладів охорони здоров`я та освіти, заходів економічного розвитку країни, а також своєчасність виплати заробітної плати, стипендії, інших виплат працівникам бюджетної сфери; як відомо, Україна є соціальною державою, що безпосередньо зазначається в статті 1 Конституції України; відповідач наділений правом подати до суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін; рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження або спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін - залишено без задоволення.

Від позивача до суд надійшла відповідь на відзив, якій зазначає, що до перевірки були надані всі первинні та бухгалтерські документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Звертає увагу, що всі первинні документи підписані уповноваженими особами. Зазначає, що допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю. Таким чином, окремі недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

Від позивача надійшло клопотання про заміну його правонаступником у зв`язку з припиненням шляхом перетворення на ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду замінено Приватне акціонерне товариство «Дніпрометиз» на правонаступника ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОМЕТИЗ ТАС".

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Дніпрометиз» взято на податковий облік ДПІ - 05.03.1994 за №721.

На момент проведення перевірки ПАТ «Дніпрометиз» перебувало на податковому обліку в Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

На підставі повідомлення від 22.03.2023 №39/32-00-07-06/5393145, виданого Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, та наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.01.2023 за №21-п згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п. 79.2 ст.79, п.п.69.2 п. 69 підрозділу ХХ Податкового кодексу України уповноваженими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Дніпрометиз» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн., по деклараціям з податку на додану вартість за січень 2023 року (вх. №90277781239 від 17.02.2023 року).

За результатами перевірки складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 21.04.2023 №391/32-00-04-01-02-05-05393145.

Перевіркою встановленні такі порушення ПАТ «Дніпрометиз»:

-абз. а) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 з урахуванням норм п.44.1 ст. 44, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за січень 2023 року на суму 174 512 гривень;

- п.200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в січні 2023 року в розмірі 174 512 гривень.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про неможливість (нереальність) здійснення господарської діяльності між ПАТ «Дніпрометиз» та ТОВ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «БАРАМІСТР», ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «МАГНУС», ПП «СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД», ТОВ ПРОМІНСТРУМЕНТ ДНІПРО», оскільки контролюючим органом, за результатами аналізу ЄРПН та даних АІС «Податковий блок» встановлено відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових ресурсів, відсутність придбання ними будь-яких послуг з виробництва продукції, а також відсутність матеріальних ресурсів для виробництва ТМЦ.

На підставі акту перевірки від 21.04.2023 №391/32-00-04-01-02-05-05393145 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 30.05.2023 №516/32-00-04-01-02-05-05393145, яким ПАТ «Дніпрометиз» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією за січень 2023 року на суму 174 512 грн.

Не погодившись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі ПК України).

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість включає наступне.

Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, такі як: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Встановлення спеціальної правосуб`єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. А наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Враховуючи викладене, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між ПАТ «Дніпрометиз» та ТОВ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «БАРАМІСТР», ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «МАГНУС», ПП «СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД», ТОВ ПРОМІНСТРУМЕНТ ДНІПРО».

Між ПАТ «Дніпрометиз» та ТОВ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «БАРАМІСТР» укладено договір купівлі-продажу №787/22 від 10.08.2022, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставляти та передавати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити продукцію на умовах, визначених Договором (п. 1.1 Договору).

Найменування, країна походження, асортимент та кількість товару зазначаються у Специфікації (п. 1.2 Договору).

Покупець зобов`язується оплачувати товар у строк зазначений у Специфікації, з якою ця партія поставляється (п. 3.2 Договору).

Умови поставки товару погоджуються у специфікаціях до даного Договору (п. 4.1 Договору).

В межах даного договору стронами була узгоджена специфікація № 2 від 17.01.2023, якою сторони погодили поставку свинцю рафінованого С2С чушка у кількості 3885 кг. На суму 440 559,00 грн. Умови поставки DAP Дніпро. Термін оплати: протягом 30 календарних днів від дати відвантаження.

Вказані документи підписані керівниками підприємств, які уповноважені на здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств відповідно до Статутів.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: видаткову накладну №3 від 18.01.2023, товарно-транспортну накладну № 4556 від 18.01.2023, прибутковий ордер № 91 від 18.01.2023, рахунок №3 від 18.01.2023 з урахуванням акту про встановлення нової ціни № 1 від 21.02.2023 до видаткової накладної № 3 від 18.01.2023, платіжні доручення АТ «Банк Кредит Дніпро» №1328 від 24.02.2023 та №1482 від 24.02.2023.

Взаємовідносини ПАТ «Дніпрометиз» та ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «МАГНУС» на підставі договору купівлі-продажу №1330/21 від 19.10.2021, відповідно до умов якого продавець зобов`язаний передати у власність покупцеві, а покупець прийняти і оплатити матеріали за договірними цінами на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).

Кількість, номенклатура, нормативна документація та технічні умови кожної продаваної партії вказується в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

Ціна, вартість поставки є договірною та узгоджуються сторонами у специфікаціях. У ціну входить вартість упаковки та маркування (п. 2.1 Договору).

Умови і строк поставки товару погоджуються у специфікаціях до даного Договору (п. 2.2 Договору).

В межах даного договору сторонами було погоджено поставку товару (листи), за результатом чого було підписано специфікацію № 8 від 28.01.2022 на суму 222 560,98 грн., специфікацію № 9 від 31.01.2022 на суму 6019,85 грн., специфікацію № 10 від 03.02.2022 на суму 50 338,78 грн., специфікацію № 11 від 16.02.2022 на суму 3586,18 грн.

Вказані документи підписані керівниками підприємств, які уповноважені на здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств відповідно до Статутів.

Реальність поставки товару за цими специфікаціями підтверджується наступними первинними й іншими документами:

-за специфікацією № 8 від 28.01.2022: видаткова накладна № 802-02 від 08.02.2022, товарно-транспортна накладна № Р802-02 від 08.02.2022; прибутковий ордер № 160 від 08.02.2022; за специфікацією № 9 від 31.01.2022: видаткова накладна № 302-06 від 03.02.2022; товарно-транспортна накладна № 994529605 від 03.02.2022; прибутковий ордер № 137 від 03.02.2022;

-за специфікацією №10 від 03.02.2022: видаткова накладна № 802-01 від 08.02.2022; товарно-транспортна накладна № Р802-01 від 08.02.2022; прибутковий ордер №158 від 08.02.2022;

-за специфікацією №11: видаткова накладна №1802-04 від 18.02.2022; товарно-транспортна накладна №005104912 від 18.02.2022; прибутковий ордер №216 від 18.02.2022.

Для оплати товару, поставленого згідно зазначених специфікацій, контрагентом виставлено наступні рахунки на оплату: №3323 від 28.01.2022; №3357 від 31.01.2022; №3380 від 01.02.2022 та №3597 від 16.02.2022.

Розрахунки підтверджено наступними платіжними дорученнями АТ «Банк Кредит Дніпро»: №1299 від 11.02.2022, №1252 від 10.02.2022, №1298 від 11.02.2022, № 2589 від 13.04.2022.

Між ПАТ «Дніпрометиз» та ПП «СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД» укладено договір купівлі-продажу №538/22 від 10.06.2022, відповідно до умов якого продавець зобов`язаний передати у власність покупцеві, а покупець прийняти і оплатити матеріали за договірними цінами на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).

Кількість, номенклатура, нормативна документація та технічні умови кожної продаваної партії вказується в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

Ціна, вартість поставки є договірною та узгоджуються сторонами у специфікаціях. У ціну входить вартість упаковки та маркування (п. 2.1 Договору).

Умови і строк поставки товару погоджуються у специфікаціях до даного Договору (п. 2.2 Договору).

Вказані документи підписані керівниками підприємств, які уповноважені на здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств відповідно до Статутів.

В межах даного договору ПП «СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД» погоджено поставку товару відповідно до наступних специфікацій до цього договору: №19 від 14.12.2022, №21 від 04.01.2023, №22 від 12.01.2023, №23 від 12.01.2023, №24 від 23.01.2023.

Реальність поставки товару за вказаними специфікаціями підтверджується наступними первинними й іншими документами:

-за специфікацією №19 від 14.12.2022: видаткова накладна № 885 від 16.12.2022, товарно-транспортна накладна № Р885 від 16.12.2022, прибутковий ордер № 1166 від 15.12.2022,

-за специфікацією №21 від 04.01.2023: видаткова накладна № 30 від 06.01.2023, товарно-транспортна накладна № Р30 від 06.01.2023, прибутковий ордер № 6 від 06.01.2023;

-за специфікацією №22: видаткова накладна №41 від 13.01.2023, товарно-транспортна накладна №Р41 від 13.01.2023, прибутковий ордер №41 від 13.01.2023, видаткова накладна №64 від 17.01.2023, товарно-транспортна накладна №Р64 від 17.01.2023, прибутковий ордер №57 від 17.01.2023;

-за специфікацією №23: видаткова накладна №63 від 17.01.2023, товарно-транспортна накладна №Р63 від 17.01.2023, прибутковий ордер №56 від 17.01:2023;

-за специфікацією №24: видаткова накладна №76 від 24.01.2023, товарно-транспортна накладна №Р76 від 24.01.2023, прибутковий ордер №82 від 24.01.2023.

Для оплати товару, поставленого згідно зазначених специфікацій, контрагентом виставлено рахунки на оплату: №1677 від 13.12.2022, №9 від 04.01.2023, №28 від 10.01.2023, №37 від 12.01.2023, №71 від 23.01.2023.

В свою чергу, всі поставки товару було оплачено безготівковими коштами за вказаними рахунками, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями АТ «Банк Кредит Дніпро»: №9304 від 22.12.2022, №285 від 11.01.2023, №453 від 18.01.2023, №573 від 24.01.2023, №572 від 24.01.2023, №761 від 31.01.2023.

В межах господарських операцій ПАТ «Дніпрометиз» з ТОВ «ПРОМІНСТРУМЕНТ ДНІПРО» укладено договір купівлі-продажу №1273/21 від 06.10.2021, відповідно до умов якого продавець зобов`язаний передати у власність покупцеві, а покупець прийняти і оплатити матеріали за договірними цінами на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).

Кількість, номенклатура, нормативна документація та технічні умови кожної продаваної партії вказується в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

Ціна, вартість поставки є договірною та узгоджуються сторонами у специфікаціях. У ціну входить вартість упаковки та маркування (п. 2.1 Договору).

Умови і строк поставки товару погоджуються у специфікаціях до даного Договору (п. 2.2 Договору).

Вказані документи підписані керівниками підприємств, які уповноважені на здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств відповідно до Статутів.

Сторонами погоджено поставку товару відповідно до наступних специфікацій до цього договору: №19 від 10.02.2022, №20 від 17.02.2022, №21 від 16.03.2022.

Реальність поставки товару за цими специфікаціями підтверджується наступними первинними й іншими документами:

-за специфікацією №19 від 10.02.2022: накладна №СФ-0000028 від 23.02.2022, прибутковий ордер №180 від 23.02.2022;

-за специфікацією №20 від 17.02.2022: накладна №СФ-0000039 від 23.02.2022, прибутковий ордер №179 від 22.02.2022;

-за специфікацією №21 від 16.03.2022: накладна №СФ-0000050 від 17.03.2022, прибутковий ордер №199 від 17.03.2022.

Для оплати товару, поставленого згідно зазначених специфікацій, контрагентом виставлено наступні рахунки: № СФ-0000028 від 03.02.2022, № СФ-0000039 від 14.02.2022, № СФ-0000050 від 16.03.2022.

Дані поставки товару оплачено безготівковими коштами за вказаними рахунками, що підтверджено наступними платіжними дорученнями АТ «Банк Кредит Дніпро»: №2561 від 12.04.2022, №2562 від 12.04.2022, №3728 від 31.05.2022.

В акті перевірки підтверджено відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку та оплату за вказані послуги.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що обставини порушень позивачем податкового законодавства, сформовані виключно на підставі зібраної податкової інформації.

При цьому, суд зазначає, що в акті перевірки контролюючим органом не надано оцінку господарським взаємовідносинам позивача з його контрагентами на підставі наданої до перевірки первинної документації та документів бухгалтерського та податкового обліку.

Суд звертає увагу, що сама по собі податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Також, суд наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, оскільки отримана податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією.

Крім того, суд зауважує, що отримання податковим органом податкової інформації, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Зібрана податкова інформація щодо контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Судом встановлено, що позивачем надано документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій та існування зв`язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказами на підтвердження отримання позивачем робіт.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій з контрагентами позивача, суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме: документам первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пункту 198.1, статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3, статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.2, ст. 198 ПК України - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6, статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, відповідно до якого первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом досліджено первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік та які складені на підставі договорів із зазначеними вище контрагентами позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно виконання умов досліджуваних договорів, необґрунтованими, оскільки правомірність формування податкового кредиту по вказаним контрагентам підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами.

Також суд зазначає, що надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують, що господарські операції, які є підставою для формування податкового обліку підприємства, відбулись.

Так, рух активів при здійсненні вказаних операцій підтверджується документами про оплату, накладними, укладеними договорами, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи.

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 ПК України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім цього, відповідно до п. 2 Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 5 Розділу ІІ зазначеного Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч зазначеній вище нормі, податковий орган досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, проте у матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Водночас зібраними у справі доказами підтверджуються господарські операції позивача, а відтак спростовуються висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставить під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначає про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2023 у справі №360/1283/20 та від 03.03.2023 у справі № 804/644/16.

Суд вважає за необхідне зазначити, що жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування. Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Аналогічний правовий висновок містяться в постанові Верховного Суду від 16.05.2023 у справі № 805/1357/16-а.

Таким чином, допущені контрагентами порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідальність щодо нього самого та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України. Так, відповідно до статті 47 ПК України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд зазначає, що висновки контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС. Проте, податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Крім того, суд зауважує, що контролюючим органом не було проведено контрольних заходів щодо контрагентів постачальників позивача та дослідження їх первинних документів, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.05.2023 у справі № 810/1052/15.

Щодо доводів відповідача викладених у додаткових поясненнях, стосовно зазначення транспортних засобів у товарно-транспортних накладних, суд вважає їх безпідставними, оскільки під час проведення перевірки позивачем були надані контролюючому органу всі товарно-транспортні накладні по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами, що вбачається із змісту Акту перевірки, при цьому жодних зауважень щодо наведених у товарно-транспортних накладних даних стосовно транспортних засобів та водіїв в акті перевірки зазначено не було.

Більш того, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновки Верховного Суду, висловлені, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, від 19.11.2021 у справі №160/6707/20, від 16.02.2023 у справі №420/4722/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 09.10.2019 у справі № 826/16601/18, від 04.04.2023 у справі №320/4019/19.

Отже, суд доходить висновку, що по-перше, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, не є обов`язковим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, які є підставами формування бухгалтерського обліку.

По-друге, суд вказує, що сама по собі відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

При цьому, контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на спростування реальності господарських операцій, зокрема, не долучено до матеріалів перевірки жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду відносно контрагента позивача, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) позивача та наміру одержати економічний ефект. Податкова ж інформація щодо контрагентів позивача не може слугувати підставою для відмови позивачу в отриманні податкової вигоди за відсутності доведення податковим органом недобросовісних узгоджених дій сторін господарської операції або обізнаності платника податку із податковими зловживаннями контрагентів.

Разом з тим, зазначені обставини, які фактично носять характер припущень з боку контролюючого органу, недостатньо, щоб стверджувати про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 12.12.2019 у справі №814/1439/17 та від 26.01.2023 у справі № 280/5647/19.

В контексті наведеного суд зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, позивачем надано належно оформлені первинні документи та інші документи, складені в межах вчинених господарських операцій, які в сукупності свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій та використання їх в межах господарської діяльності позивача, що є підставою для формування платником податкового обліку.

В свою чергу, викладені відповідачем аргументи є недостатніми, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Контролюючим органом не подано доказів, які б свідчили про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача, як платника податків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Отже, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату, лише, ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.03.2018 у справі №803/1198/16 та від 14.12.2022 у справі № 640/18058/19.

Відтак, відповідачем не доведено правомірність висновків про завищення позивачем від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в січні 2023 року в розмірі 174 512 гривень.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з вимогами ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, за сукупності вказаних обставин висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, у зв`язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2684,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст.139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТИЗ ТАС" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.05.2023 №516/32-00-04-01-02-05-05393145..

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТИЗ ТАС" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська