Рішення

від 22.04.2024 по справі 380/9525/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2024 рокусправа № 380/9525/23

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

розглянув у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 ,

до Військової частини НОМЕР_2

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач 1), у якому заявлено позовні вимоги:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28 лютого 2022 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28 лютого 2022 року за період з вересня 2022 року по 20 січня 2023 року у розмірі 30000 гривень щомісячно пропорційно в розрахунку на місяць;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористане речове майно;

зобов`язати Військову частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість речового майна, що підлягало видачі згідно норм забезпечення за час військової служби;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з квітня 2022 року по день виключення зі списків особового складу частини - 05 лютого 2023 року;

зобов`язати Військову частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з квітня 2022 року по день виключення зі списків особового складу частини - 05 лютого 2023 року із встановленням базового місяця для обчислення індексації - лютий 2023 року;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік;

зобов`язати Військову частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він 04 квітня 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», призваний у Збройні Сили України, а саме до Військової частини НОМЕР_1 , військове звання - сержант. Позивач приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, отримував періодичні травми та поранення в результаті бойових зіткнень. Так, 01 серпня 2022 року близько 10 години 00 хвилин в ході виконання службових зав`язків по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Зайцеве Донецької області під час бойових дій внаслідок ворожого обстрілу отримав поранення. 13 вересня 2022 року було проведено операцію: герніотомію аллогерніоплатику з приводу ветральної кили лівої здухвинної ділянки, довідкою ВЛК від 15 вересня 2022 року підтверджено, що захворювання пов`язане з проходженням військової служби. Однак, після вищенаведеного бойового поранення, з вересня 2022 року ОСОБА_1 припинено виплату додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 гри. щомісячно. 05 лютого 2023 року із витягу з наказу про звільнення № 36, ОСОБА_1 стало відомо, що йому не було виплачено: додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року в розмірі 30 000. 00 гри. щомісячно за період з вересня 2022 року по 20 січня 2023 року; компенсацію щорічної основної та додаткової відпусток за 2022-2023 роки; грошову допомогу на оздоровлення за 2022 -2023 роки; грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки; індексацію грошового забезпечення за період з 04 квітня 2022 року по день виключення зі списків особового складу частини - 05 лютого 2023 року із встановленням базового місяця для обчислення індексації - лютий 2023 року. Позивач не погодившись з діями відповідача звернувся до суду.

Ухвалою від 15.05.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Відповідач 1 Військова частина НОМЕР_1 проти позову заперечила, подала відзив на позовну заяву. В спростування позовних вимог відповідач звертає увагу, що позовна заява не містить зазначення ціни позову, обґрунтованого розрахунку сум, які на думку позивача, підлягають нарахуванню і виплаті позивачу, інформації про речове майно, яке не було видано позивачу згідно норм забезпечення військової служби.

Відповідач 1 стверджує, що сержанту ОСОБА_1 за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 основне та додаткове грошове забезпечення нараховано та виплачено в повному обсязі, додаткова винагорода сержанту ОСОБА_1 нарахована та виплачена у встановлених розмірах з квітня по липень 2022 року.

Відповідач 1 повідомляє, що 03.08.2022, знаходячись в районі зосередження біля м. Костянтинівка Донецької області, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_1 в умовах воєнного стану відкрито відмовився від виконання бойового наказу, про що здійснено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 ККУ, вих. №458 від 04.08.2022, прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил 06.08.2022 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022052100000864. 19.10.2022 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_1 не прибув з відпустки за станом здоров`я до військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , був відсутній на службі більше 10 діб в умовах воєнного стану, про що здійснено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 ККУ, вих. №1155 від 18.12.2022. 26.01.2023 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_1 самовільно залишив місце служби у населеному пункті Дружківка Донецької області, був відсутній на службі без поважних причин більше 3 діб повторно протягом року в умовах воєнного стану, про що здійснено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 ККУ, вих. №317 від 06.02.2023.

Відповідач 1 покликається на те, що позивач подав завідомо недостовірні докази щодо отриманої травми та подання рапортів про надання грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, у якому звертає увагу суду, що йому не вручались підозри у кримінальних провадженнях, не здійснювались допити в якості підозрюваного/обвинуваченого, обвинувальні акти в суд не передавались.

11.10.2023 суд ухвалив розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справ по суті підготовчим засіданням, підготовче засідання призначено на 31.10.2023.

31.10.2023 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 23.11.2023.

23.11.2023 протокольною ухвалою закрито підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду на 14.12.2024.

14.12.2023 відкладено розгляд справи на 23.01.2024.

23.01.2024 протокольною ухвалою залучено до участі у справі співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 (далі відповідач 2), оголошено перерву в судовому засіданні до 27.02.2024.

Відповідач 2 Військова частина НОМЕР_2 подала відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_2 . Військова частина НОМЕР_2 на виконання заявки на кошти від Військової частини НОМЕР_1 замовляє кошти у вищестоящого забезпечувального органу. Заявки на кошти формуються командиром Військової частини НОМЕР_1 . Накази в яких відображено підставність зменшення (позбавлення) складових грошового забезпечення видаються командиром Військової частини НОМЕР_1 та зберігаються у зазначеній частині.

Відповідач 2 вказує, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям призваним під час мобілізації не передбачена законодавством. Також зазначає, що з 2023 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупиняється обов`язок індексації доходів населення, у тому числі грошового забезпечення військовослужбовців. Відповідач 2 просить змінити статус Військової частини НОМЕР_2 у цій справі з відповідача 2 та третю особу.

В судовому засіданні 07.02.2024 оголошено перерву до 21.03.2024.

Відповідач 2 подав додаткові пояснення у яких вказує, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 окремий спеціальний батальйон (OPFOR)) від 14.08.2022 №34-РС сержанта ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Підставою зарахування позивача наказом командира військової частини НОМЕР_1 по особовому складу в розпорядження став підпункт 12-1 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. З 14.08.2022 виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснювалася у відповідності до Розділу ХХІХ НМОУ №260 виходячи з розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років із дня, наступного після дня усунення від виконання службових обов`язків (відсторонення від виконання службових повноважень або від посади), і до дня повернення до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідач 2 наголошує, що 19.10.2022 ОСОБА_1 не повернувся до місця служби з відпустки за станом здоров`я самовільно залишив військову частину і, лише 12.01.2023 прибув у розташування військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.01.2023 №12.

Відповідач 2 наполягає, що позивач не набув права на отримання щорічної основної відпустки за 2023 рік не прослужив жодного повного місяця в році звільнення: з 01.01.2023 по 12.01.2023 період призупинення військової служби в зв`язку із самовільним залишенням військової частини НОМЕР_1 , відповідно й не мав права на отримання грошової допомоги для оздоровлення в році звільнення.

21.03.2024 відкладено розгляд справи в судовому засіданні до 09.04.2024.

09.04.2024 суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд виходив з наступного.

ОСОБА_1 04 квітня 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», призваний у Збройні Сили України, проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , військове звання - сержант.

Наказом командира 214 окремого спеціального батальйону (по особовому складу) № 34-РС від 14.08.2022 сержанта ОСОБА_1 , командира бойової машини командира механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти, увільнено від займаних посад і зараховано в розпорядження командира 214 окремого спеціалізовано батальйону з 14 серпня 2022 року відповідно до підпункту 12-1 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративної діяльності) № 215-АД від 31.08.2022 зобов`язано помічника командира Військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи зупинити нарахування грошового забезпечення за день, в який вчинено правопорушення, не включати до наказу про виплату додаткової винагороди за серпень 2022 року, зупинити нарахування премії за серпень 2022 року у повному обсязі (№ 28) сержанту ОСОБА_1 .

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.11.2022 № 405-АД проведено службове розслідування за фактом неприбуття з відпустки військовослужбовця призваного по мобілізації сержанта ОСОБА_1 . В ході службового розслідування встановлено, що сержант ОСОБА_1 19.10.2022 не прибув з відпустки за станом здоров`я до Військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 167-ОД від 16.12.2022 за порушення вимог статей 11,12,14 Статуту внутрішньої Служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовця призваного по мобілізації сержанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено дисциплінарне стягнення сувора догана із занесенням до службової картки військовослужбовця, наказано помічнику командира батальйону з фінансово-економічної роботи начальника служби відповідно до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (зі змінами) військовослужбовця призваного по мобілізації сержанта ОСОБА_1 не включати до наказу про виплату додаткової винагороди, не нараховувати премію за особистий внесок у загальні результати служби за жовтень, листопад та грудень 2022 року, не нараховувати грошове забезпечення за час відсутності на військовій службі без поважних причин з 19.10.2022.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 33-ОД від 04.02.2023 за порушення вимог статей 11,12,14 Статуту внутрішньої Служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовця призваного по мобілізації сержанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено дисциплінарне стягнення сувора догана із занесенням до службової картки військовослужбовця, наказано помічнику командира батальйону з фінансово-економічної роботи начальника служби відповідно до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (зі змінами) військовослужбовця призваного по мобілізації сержанта ОСОБА_1 не включати до наказу про виплату додаткової винагороди, не нараховувати премію за особистий внесок у загальні результати служби за січень 2023 року, не нараховувати грошове забезпечення за час відсутності на військовій службі без поважних причин з 26.01.2023 по 03.02.2023.

Згідно карток особового рахунку військовослужбовця сформованих Військовою частиною НОМЕР_2 та Військовою частиною НОМЕР_1 , довідки про суми нарахованого грошового забезпечення сержанту ОСОБА_1 за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 09.05.2022 по 05.02.2023, позивачу нараховано і виплачено у травні 2022 року та у першій половині червня 2022 року грошове забезпечення Військовою частиною НОМЕР_2 , та з другої половини червня 2022 року до листопада 2022 року (за жовтень - до 19.10.2022) та у січні, лютому 2013 року у розмірах і за видами, які вказані у цих картках і довідках.

Позивач вважає, що відповідач не нарахував та не виплатив йому у повному обсязі грошове забезпечення, інші належні виплати та звернувся до суду з цим позовом.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

У Рішенні від 06 квітня 2022 року №1-р(II)/2022 Конституційний Суд України зазначив, що частину п`яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки" (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); а також, що з урахуванням вимог частини п`ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України).

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно зі ст.1 Закон 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За змістом ст.9 ч.1-4 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі Порядок № 260).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Так, п.1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Пунктом 4 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Пунктом 6 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).

Відповідно до п.1 цієї Постанови №168 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установити, що становити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до п.2-1 постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168 Міністром оборони України видано Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 (далі Доручення від 23.06.2022 № 912/з/29), яке застосовується з 01.06.2022 та визначає умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.

Згідно з п. 5 Доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (п. 6 Доручення від 23.06.2022 № 912/з/29).

Разом з тим, підпунктом 9.4 пункту 9 Доручення від 23.06.2022 N 912/з/29 передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. не включати військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, можна дійти висновку, що військовослужбовці Збройних Сил України, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів мають право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. або 30000 грн.

При цьому, у разі якщо військовослужбовець самовільно залишив місце служби (військову частину), такий військовослужбовець до відповідного наказу про виплату додаткової винагороди не включається.

Таким чином, із наведеного аналізу визначено, що за процедурою, встановленою вищенаведеними приписами Доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, встановлено ряд підстав для не включення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 у конкретному місяці, зокрема, у разі самовільного залишення місця служби.

Пунктом 14 Розділу XXXIV Порядку № 260 встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Крім того, згідно з п. 15 Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується зокрема за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Згідно довідки про суми нарахованого грошового забезпечення сержанту ОСОБА_1 за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 09.05.2022 по 05.02.2023 позивачу додаткова грошова винагорода у спірний період з вересня 2022 року по 20.01.2023 не нараховувалась та не виплачувалась.

Як слідує з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2022 № 167-ОД (а.с. 102), наказу № 12 від 12.01.2023 причиною не нарахування та не виплати додаткової грошової винагороди позивачу за жовтень, листопад та грудень 2022 року є встановлення факту відсутності його на військовій службі без поважних причин з 19.10.2022 до 12.01.2023.

Позивач не оскаржив наказ, яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, не оспорив встановлені під час службового розслідування обставини щодо самовільного залишення місця служби в умовах воєнного стану.

Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України виданої Військовою частиною НОМЕР_4 від 13.11.2023 № 2716 сержант ОСОБА_1 в період з 09.07.2022 по 30.08.2022, з 01.09.2022 по 01.09.2022, з 17.09.2022 по 17.09.2022, з 12.01.2023 по 26.01.2023, з 03.02.2023 по 05.02.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Отже, в межах спірних правовідносин, відповідач підтвердив право позивача на отримання додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 за 01.09.2022, 17.09.2022 та з 12.01.2023 до 20.01.2023.

Тому, наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 за 01.09.2022, 17.09.2022 та з 12.01.2023 до 20.01.2023 у розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць. В іншій частині позовних вимог щодо виплати цієї допомоги належить відмовити, оскільки участь позивача у бойових діях, здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у інший спірний період не підтверджено. Окрім того, позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за самовільне залишення місця служби у зв`язку з чим його не було включено до наказу про виплату додаткової винагороди за жовтень, листопад та грудень 2022 року.

При вирішенні позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію замість речового майна, що підлягало видачі згідно норм забезпечення на час військової служби суд враховує таке.

ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Згідно картки 887 обліку військового майна особистого користування військовослужбовцю ОСОБА_1 було видано начальником речової служби ст.л-нт ОСОБА_2 речове майно бойовий єдиний комплект (БЄК) згідно переліку у картці (а.с. 99).

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2017 № 232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі Інструкція № 232).

Інструкція № 232 визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці).

Згідно п.17 розділу ІІІ Інструкції № 232 мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі.

Оскільки позивач призваний під час мобілізації, предмети речового майна, які йому не були видані до видачі не належали. Окрім того, з картки обліку військового ОСОБА_1 видно, що речове майно йому було видано у повному обсязі. Позивач не вказав, які належні йому предмети речового майна не були фактично видані військовою частиною. Таким чином, позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими.

Отже, у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористане речове майно належить відмовити.

Під час вирішення позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з квітня 2022 р. по день виключення зі списків особового складу частини суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частин третя статті 9 Закон України №2011-XII).

Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон України №1282-XII) встановлено, що вказаний Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

У статті 1 Закону України №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону України №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

За змістом п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

П. 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини

Згідно карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 та довідки про суми нарахованого грошового забезпечення сержанту ОСОБА_1 за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 09.05.2022 по 05.02.2023, позивачу з травня 2022 року по листопад 2022 року (за жовтень 2022 р) нараховувалась індексація грошового забезпечення у зазначених у цих картах і довідці розмірах.

З 19.10.2022 р по грудень 2022 року позивачу не нараховувалась грошове забезпечення, а, відповідно також індексація грошового забезпечення. Як встановлено вище підставою невиплати грошового забезпечення у ці місяці послугували матеріали службового розслідування та наказ командира Військової частини НОМЕР_5 від 16.12.2022 № 167-ОД, який прийнятий у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 на військовій службі без поважних причин з 19.10.2022.

Оскільки позивачу з 19.10.2022 до грудня 2022 р не нараховувалось грошове забезпечення, що він не оскаржує, вимога зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення є безпідставною.

Щодо вимоги позивача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за січень-лютий 2023 року, то згідно п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, розроблено Кабінетом Міністрів України на виконання вимог ч. 2 ст. 6 вказаного Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Оскільки дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» призупинено, то відповідно Порядок проведення індексації грошових доходів населення також не діє протягом 2023 року.

Отже, починаючи з 01.01.2023 у відповідача 1 був відсутній обов`язок нараховувати, а у відповідача 2 виплачувати індексацію грошового забезпечення позивачу.

Також неправомірними є покликання позивача, що при нарахуванні йому індексації грошового забезпечення слід застосовувати базовий місяць лютий 2023 року, оскільки у цьому місяці, а саме 05.02.2023 позивача виключено зі списків особового складу військової частини.

З огляду на вищевказане, суд не встановив протиправності дій (бездіяльності) відповідачів при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення у спірний період.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п.1 Р.XXIII Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно п.1 Р.XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 та довідки про суми нарахованого грошового забезпечення сержанту ОСОБА_1 за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 09.05.2022 по 05.02.2023 допомога на оздоровлення за 2022 рік та допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік позивачу не виплачувалась.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідач надав копію наказу № 85 командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.03.2024, яким змінено пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.02.2023 № 36, відповідно до якого позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . У зміненій редакції зазначеного наказу вказано, що позивачу належить виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік в сумі 15093,80 грн та грошову допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік відповідно до наказу Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 в сумі 7546,90 грн.

Доказів передання такого наказу для реалізації до Військової частини НОМЕР_2 , на фінансовому забезпеченні якої перебуває Військова частина НОМЕР_1 , та доказів проведення виплати допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік ОСОБА_1 до матеріалів справи до долучено.

Тобто відповідач 1 здійснив нарахування допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, а проведення виплати таких допомог належить до компетенції відповідача 2.

Отже, в межах спірних правовідносин, які не спростовані відповідачами, з метою захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача 2 здійснити виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем та відповідачем, суд доходить висновку, наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, не надав доказів понесення інших судових витрат, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року за 01.09.2022, 17.09.2022 та з 12.01.2023 до 20.01.2023 виходячи з розміру 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28 лютого 2022 року за 01.09.2022, 17.09.2022 та з 12.01.2023 до 20.01.2023 виходячи з розміру 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасного нарахування ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Крутько Олена Василівна