Постанова

від 22.04.2024 по справі 640/20167/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/20167/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного суду міста Києва про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дарницького районного суду міста Києва, в якому просив:

- визнати протиправними дії Дарницького районного суду міста Києва щодо несвоєчасного надання відповіді на його заяву від 23 червня 2020 року №37677;

- визнати протиправними дії Дарницького районного суду міста Києва щодо незазначення у листі від 06 липня 2020 року за вихідним №46795/20-Вих порядку оскарження відмови у наданні копії ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року у цивільній справі №753/11356/19;

- визнати протиправними дії Дарницького районного суду міста Києва щодо ненадання йому належним чином завіреної копії ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року у цивільній справі №753/11356/19;

- зобов`язати Дарницький районний суд міста Києва видати йому належним чином завірену копію ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року у цивільній справі №753/11356/19.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із заявою про: надання йому повного найменування учасників справи №753/11356/19 та їх місцезнаходження, та ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року у цивільній справі №753/11356/19.

Листом від 06 липня 2020 року відповідач повідомив позивача, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року затверджено мирову угоду у справі №753/11356/19 за позовом ОСОБА_2 до кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Лада-2» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та компенсацію за невикористану відпустку. Також, відповідачем відмовлено у видачі позивачу копії ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року у цивільній справі №753/11356/19 з огляду на те, що позивач не є стороною у вказаній справі.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року у цивільній справі №753/11356/19 безпосередньо не стосується прав та інтересів позивача.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до ст.1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.3 цього Закону, право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Статтею 4 Закону №2939-VI передбачено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах:

1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень;

2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом;

3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Відповідно до ст.5 Закону №2939-VI, доступ до інформації забезпечується, зокрема шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно зі ст.12 Закону №2939-VI, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до ч.1, 2, 4, 5 ст.19 цього Закону, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Статтею 20 та 21 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Інформація на запит надається безкоштовно.

Відповідно до ст.22 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Так, питання, які запитувач порушує в запиті на публічну інформацію є предметом регулювання статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 9 Закону України «Про доступ до судових рішень» №3262-IV.

Кодекс адміністративного судочинства України регламентує спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників відповідних процесів до інформації, створеної (одержаної) у ході судового провадження.

Доступ осіб, які беруть участь у розгляді справи, та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов`язки, до інформації, створеної (одержаної) у ході судового провадження, до судових рішень забезпечується у порядку, встановленому процесуальним законодавством, з урахуванням передбачених нормами Закону України «Про доступ до судових рішень» особливостей.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновків, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати та/або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі здійснення ним своїх владних управлінських функцій. У подальшому володіти цим продуктом може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Незалежно від наявності у розпорядника інформації статусу суб`єкта владних повноважень, спори з приводу оскарження його рішень, дій чи бездіяльності є публічно-правовими і на них поширюється юрисдикція адміністративних судів, проте, за обов`язкової умови, що запитувана у нього інформація є публічною у розумінні Закону.

Згідно з п. 4.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» №10 від 29 вересня 2016 року запити про надання інформації про суд, який розглядає справу, сторін спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого можуть адресуватися до суду як установи. Зазначена інформація, відповідно до ч.2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-сайті судової влади України, крім випадків, установлених законом.

Натомість, як вбачається зі змісту запиту на публічну інформацію позивача від 23.06.2020, інформація, яку просить надати позивач, пов`язана саме із особливостями відправлення правосуддя у справі № 753/11356/19.

При цьому, згідно з п. 4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» №10 від 29 вересня 2016 року Процесуальні закони (Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України) регламентують спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників відповідних процесів до інформації, створеної (одержаної) у ході (досудового) судового провадження.

Доступ осіб, які беруть участь у розгляді справи, та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов`язки, до інформації, створеної (одержаної) у ході судового провадження, до судових рішень забезпечується у порядку, встановленому процесуальним законодавством, з урахуванням передбачених нормами Закону України «Про доступ до судових рішень» особливостей.

Так само Закон України «Про виконавче провадження» регламентує спеціальний порядок доступу (ознайомлення) сторін виконавчого провадження до інформації, створеної (одержаної) у ході виконавчого провадження.

Відтак положення Закону № 2939-VІ не поширюються на доступ учасників відповідних процесів та сторін виконавчого провадження до викладеної інформації.

Звернення особи стосовно судового розгляду справи, у якій вона бере участь, належить адресувати до суду як суб`єкта процесуальних правовідносин на підставі процесуального законодавства, а не до суду (керівництва суду) як установи, який у разі отримання такого запиту повинен відмовити у його задоволенні, оскільки не володіє і не зобов`язаний володіти запитуваною інформацією (пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VІ).

Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» особа, яка не брала участі у справі, якщо ухвалене у цій справі судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов`язків, має право на:

1) доступ до матеріалів справи;

2) ознайомлення з судовим рішенням у повному обсязі;

3) отримання копії рішення, що виготовлена апаратом суду;

4) виготовлення копії рішення самостійно за допомогою власних технічних засобів в приміщенні суду.

Щоб реалізувати це право, потрібно звернутися до апарату суду з письмовою заявою. Заява повинна містити обґрунтування, чому саме особа вважає, що судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов`язків.

Така заява розглядається відповідальною службовою особою апарату суду невідкладно, а у випадках, коли розгляд потребує додаткового вивчення, - протягом трьох робочих днів.

З матеріалів справи вбачається, що заява про видачу судового рішення прийнята Дарницьким районним судом м. Києва 23.06.2020 року про що свідчить штамп суду на заяві.

Проте, відповідь Дарницького районного суду м. Києва датовано 06.07.2020 року , тобто відповідь надано з порушенням терміну розгляду заяви позивача, який зазначений в ч. 3 ст. 9 Закну України «Про доступ до судових рішень».

Тобто в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо не зазначення порядку оскарження відповіді Дарницького районного суду м. Києва, колегія суддів, зазначає наступне.

Службова особа апарату суду відмовляє у доступі до судового рішення лише у разі, якщо:

1) заявник не має процесуальної дієздатності або від його імені звернулася особа, яка не має на те відповідних повноважень;

2) матеріали справи передані до іншого суду чи на зберігання до державної архівної установи;

3) судове рішення безпосередньо не стосується прав, свобод, інтересів чи обов`язків заявника.

У доступі до судового рішення не може бути відмовлено заявнику, стосовно якого судом вжито заходів щодо забезпечення позову або запобіжні заходи.

У разі відмови в доступі службова особа апарату суду видає вмотивоване письмове рішення про таку відмову із зазначенням порядку його оскарження.

Надання дозволу на доступ до судового рішення або відмова у цьому можуть бути оскаржені до голови суду або через подання адміністративного позову до суду за правилами адміністративного судочинства.

В вказаного вище, вбачається, що вимогою до відмови у доступі до судового рішення є з поміж іншого обов`язок розпорядника вказати порядок його оскарження, що Дарницьким районним судом м. Києва здійснено не було.

Тобто, Дарницький районний суд м. Києва в порушення вимог Закону України «Про доступ досудових рішень» не роз`яснив заявнику порядок оскарження такої відмови.

Щодо надання копії ухвали Дарницького районного суду м. Києві від 26.12.2019 року у справі № 753/11356/19, колегія суддів, зазначає наступне.

Щоб реалізувати це право, потрібно звернутися до апарату суду з письмовою заявою. Заява повинна містити обґрунтування, чому саме особа вважає, що судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов`язків.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, щодо розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом.

За правилами цієї статті забезпечується також доступ осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до матеріалів справи, що необхідні для оскарження судового рішення.

На відповідача покладено обов`язок мотивувати відмову у наданні копії рішення, а на позивача - довести неможливість ознайомлення з судовим рішенням в Реєстрі.

Так, позивач вказує, що він є кредитором кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Лада-2», на підтвердження чого позивачем було додано до заяви від 23 червня 2020 року копію постанови головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 11 грудня 2018 року про відкриття виконавчого провадження №57885084 з примусового виконання судового наказу №761/30054/18, виданого 04 грудня 2018 року Шевченківським районним судом міста Києва, про стягнення на користь ОСОБА_1 з ГБК «Лада-2» заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має доступ до тексту запитаної ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також, колегія суддів, зазначає, що постановлення судового рішення про затвердження мирової угоди, за якою боржником є ГБК «Лада-2», який в свою чергу є боржником перед позивачем, з огляду на наявність виконавчого провадження №57885084 не впливає безпосередньо на права та інтереси позивача, оскільки особливості виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного й того ж боржника визначені Законом України «Про виконавче провадження».

На думку суду, наявність у ГБК «Лада-2» заборгованості перед кількома особами, які стягують таку заборгованість у судовому порядку, кожен окремо, не вказує, що судові рішення у кожній справі безпосередньо стосуються прав, свобод, інтересів чи обов`язків інших стягувачів, які не є стороною у такій справі.

Колегія суддів, зазначає, що позивачем не було надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження того, що запитувана інформація по справі стосується прав та інтересів заявника.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача частково знайшли своє підтвердження під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 317, 321-322, 325, 328-329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Дарницького районного суду міста Києва про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Дарницького районного суду міста Києва щодо несвоєчасного надання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 23 червня 2020 року №37677.

Визнати протиправними дії Дарницького районного суду міста Києва щодо незазначення у листі від 06 липня 2020 року за вихідним №46795/20-Вих порядку оскарження відмови у наданні копії ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року у цивільній справі №753/11356/19.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Текст постанови виготовлено 22 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма