Постанова

від 10.04.2024 по справі 570/1627/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 570/1627/23 пров. № А/857/1349/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Шевчук С.М.

за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради,

на додаткове рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 грудня 2023 року (суддя Таргоній М.В., час ухвалення 13:29 год., місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту не зазначено),

в адміністративній справі №570/1627/23 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора з паркування Концемала Юрія Валентиновича, Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради,

про скасування постанови,

встановив:

У березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Інспектора з паркування ОСОБА_2 (далі відповідач-1), Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради (далі відповідач-2), в якому просив: 1) визнати неправомірними дії (рішення) суб`єкта владних повноважень відповідача-1 щодо порядку розгляду справи та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на позивача; 2) скасувати постанову серії RVN №007381 від 21.03.2023, винесену відповідачем-1 про застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 340 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП; 3) закрити провадження по справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП; 4) здійснити розподіл судових витрат.

Відповідач-2 в суді першої інстанції позовних вимог не визнав, подавши відзив на позов. Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19.07.2023 задоволено позов. Скасовано постанову серії RVN № 007381 від 21.03.2023 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрито.

За наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача-2 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2023 рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19.07.2023 в адміністративній справі №570/1627/23 - залишено без змін.

21.07.2023 р. позивач подав до суду першої інстанції клопотанням про долучення до справи доказів на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката для їх врахування при прийнятті рішення.

17.11.2023 позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.; сплачений судовий збір в сумі 241,56 грн..

Відповідач-2 подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (заперечення), вказуючи про недостатню обґрунтованість суми про надання правової допомоги. Просив зменшити таку суму до 0 гривень.

Додатковим рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 21.12.2023 заяву про ухвалення додаткового рішення у справі - задоволено частково. Стягнуто з Рівненської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту Муніципальної варти Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 5000 гривень. В стягненні інших витрат на користь позивача - відмовлено.

З цим додатковим рішення суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що суд першої неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, а тому оскаржене додаткове рішення у цій справі підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає апелянт, що з наданого представником позивача акту не є зрозумілим обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, не є зрозуміло обсягу часу, який витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), однак суд першої інстанції, стягнувши витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. не переконався, чи є вони співрозмірними з ціною позову. Вважає скаржник, що заявлені витрати на правову допомогу є явно завищеними відповідно з ціною позову. З наданого договору про надання правової допомоги від 21.03.2023 р. із додатком № 1 від 21.03.2023, акту № 1 виконаних робіт (наданих послуг) за цим договором не зрозуміло обсягу фактично наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, кількості витраченого ним часу, відповідності послуг категоріям складності справи, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Крім того, додатковим рішенням суду першої інстанції витрати на правову допомогу стягнуті з Рівненської міської ради, яка не була відповідачем по справі.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене додаткове рішення суду від 21.12.2023 та прийняти постанову, якою в задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у цій справі відмовити повністю.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, вважаючи таку безпідставною і такою, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи і нормах закону. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишивши без змін оскаржене додаткове рішення суду.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково, з врахуванням наступного.

Згідно п.3 ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із абз.1 ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, за положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, проведення експертизи, підготовки справи до розгляду зокрема, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги та витрат на підготовку експертного висновку, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), на проведення судових експертиз, експертних досліджень та надання інших послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, проведенням експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що розгляд справи завершено ухваленням 19.07.2023 Рівненським районним судом Рівненської області у справі рішення, яким позов задоволено.

Представник позивача в адміністративному позові просив здійснити розподіл судових витрат. Після розгляду справи 21.07.2023 представник позивача адвокат Шевчук В.І. подав до суду клопотанням про долучення до справи доказів на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката для їх врахування при прийнятті рішення. Після розгляду справи в апеляційній інстанції представник позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн..

Заявлені вимоги у заяві про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. ґрунтуються на тому, що між позивачем та адвокатом був укладений договір про надання правової допомоги від 21.03.2023 із додатком №1 від 21.03.2023, згідно із якими сторони погодили розмір гонорару адвоката у фіксованому розмірі 5 тис. грн. Вказану суму позивач сплатив 20.07.2023, перерахувавши кошти зі свого рахунку на рахунок адвокатського об`єднання, вказавши відповідне призначення платежу.

На підтвердження сплати вказаної суми за Договором про надання правової допомоги ОСОБА_1 надаю до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги №б/н від 21.03.2023; додаток №1 до договору №б/н від 21.03.2023; акт прийому-передач послуг від 20.07.2023; довідка про відкриття рахунку АО «ЗАХИСТ-ПРАВА» від 21.07.2023; довідку про наявність рахунку ОСОБА_1 від 20.07.2023; квитанцію АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (monobank), що підтверджує оплату послуг за договором про надання правової допомоги адвокатським об`єднанням від 20.07.2023 №Р8Е9-В1Н2-1С4А-11ЕЕ; виписку з ЄДРЮОФОПтаГФ АО «ЗАХИСТ-ПРАВА»; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Шевчук В.І. (а.с. 119-128).

Так, між позивачем та адвокатом укладений договір про надання правової допомоги від 21.03.2023 із додатком №1 від 21.03.2023, згідно із якими сторони погодили розмір гонорару адвоката у фіксованому розмірі 5000 грн. Також сторони вказаного договору склали акт №1 виконаних робіт (наданих послуг) за цим договором із зазначенням переліку (видів) наданих послуг при наданні правової допомоги у даній справі шляхом: усного та письмового консультування з юридичних питань; аналітичної роботи по справі, аналіз законодавства; складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв тощо; виконання доручень щодо отримання чи подання процесуальних документів; заявлених клопотань, подання доказів до справи, дослідження доказів по справі; особистої участі в разі такої необхідності для надання послуг в органах, установах любої форми власності, в т.ч. МВС України, прокуратури та судової влади. Робота виконана в повному обсязі. Загальний розмір виконаних робіт становить 5000,00 грн. Клієнт прийняв ці послуги та зобов`язується оплатити у строк визначений договором шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання. Вказану у договорі та акті суму 5000 грн. позивач сплатив 20.07.2023, перерахувавши кошти зі свого рахунку на рахунок адвокатського об`єднання, вказавши відповідне призначення платежу.

Надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, апеляційний суд враховує те, що ця справа за складом учасників, підставами виникнення та характером спору, позовними вимогами та обсягом досліджуваних доказів відноситься до справ незначної складності. Адміністративні справи такої категорії являються досить поширеними у судовій практиці, із уже сформованими правовими позиціями у подібних правовідносинах. Тому підготовка позовної заяви по суті у даній справі вимагала не надмірного і не значного обсягу юридичної (правової) роботи.

Вказане підтвердив і суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відкриття провадження у вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Колегія суддів враховує, що обсяг і розмір витрат щодо надання правничої (правової) допомоги позивачу в акті виконаних робіт (наданих послуг) не є деталізованими щодо обсягу наданих конкретних послуг, виконаних робіт, їх вартості, затраченого часу.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вартість наданих послуг правової допомоги позивачу щодо складання проектів необхідних процесуальних документів, заявлення клопотань, подання доказів до справи, дослідження інших доказів у вказаній справі у сумі 5000 є завищеною, реальний обсяг якої, на переконання колегії суддів, з урахуванням даної категорії справ, становить не більше 2000 гривень (з розрахунку 2 год. х 1000 грн. = 2000 грн.).

Відтак, з огляду на встановлені обставини, з урахування критеріїв пропорційності, значенням справи для сторони, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, на переконання апеляційного суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції необхідно зменшити до 2000 гривень.

Крім цього, ухвалюючи додаткове рішення у цій справі, суд першої інстанції без належних на те підстав прийняв рішення про стягнення витрат на правничу допомогу з Рівненської міської ради, не врахувавши, що відповідач-2 згідно п.10 Положення про Департамент муніципальної варти, яке затверджене рішенням Рівненської міської ради від 22.07.2021 №1059, є головним розпорядником бюджетних коштів та самостійною юридичною особою.

Отже, на підставі положень статті 317 КАС України, у цій частині оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції необхідно скасувати і у відповідній частині прийняти нову постанову.

Керуючись ст.ст. 243, 252, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради задоволити частково.

Додаткове рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 грудня 2023 року в адміністративній справі №570/1627/23 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора з паркування Концемала Юрія Валентиновича, Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про скасування постанови скасувати частково, а саме, в частині стягнення з Рівненської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту муніципальної варти на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 5000 гривень, і в цій частині прийняти нову постанову.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради (ЄДРПОУ 44350009) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.

В решта частині додаткове рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 грудня 2023 року в адміністративній справі №570/1627/23 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин С. М. Шевчук Повний текст постанови суду складено 22.04.2024 року