Ухвала

від 23.04.2024 по справі 160/12583/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 квітня 2024 року

м. Київ

справа №160/12583/21

адміністративне провадження № К/990/12840/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В.Е.,

суддів - Білак М.В., Губської О.А.,

перевіривши касаційну скаргу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року

у справі №160/12583/21 за позовом Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради до Східного офісу Держаудитслужби, третя особа - приватне підприємство «ЛАНА» про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у задоволенні позову Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради до Східного офісу Держаудитслужби, третя особа - приватне підприємство «ЛАНА» про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі №160/12583/21.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.

Пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною 2 статті 13 КАС України не допускається касаційне оскарження судового рішення першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.

Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З матеріалів касаційного оскарження встановлено, що позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції від 09 листопада 2021 року, оскаржив його в апеляційному порядку лише 06 лютого 2024 року.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків вказавши інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

28 лютого 2024 року до суду надійшло клопотання скаржника, в якому він просив поновити строк на апеляційне оскарження, зазначаючи про те, що копію рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі №160/12583/21 позивачем отримано 15 січня 2024 року, а тому він має право на поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою. При цьому, скаржник зазначає про те, що можливість дізнатися про ухвалене судом першої інстанції рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень є лише правом скаржника.

Перевіривши клопотання заявника, суд апеляційної інстанції вказав наступне.

Так рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року, ухваленого у відкритому судовому засіданні, за участю представника Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Тобто, з 09 листопада 2021 року Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради було відомо про результат розгляду судом поданого ним позову, а тому доводи позивача про те, що можливість дізнатися про ухвалене судом першої інстанції рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень є лише правом скаржника не впливають на питання поновлення строку апеляційного оскарження, так як скаржнику вже було відомо про ухвалене судом першої інстанції рішення, а з Єдиного державного реєстру судових рішень він мав можливість ознайомитися вже з мотивами такого рішення за наявності у нього такого бажання.

Відповідно до положень частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

При цьому, з зазначеної норми вбачається, що доставлення судового рішення на електронну адресу учасника справи, а не до його електронного кабінету не є днем вручення судового рішення в розумінні статті 251 КАС України, а тому зазначена скаржником дата - 15 лютого 2024 року не є датою вручення скаржнику копії оскаржуваного судового рішення.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Натомість з матеріалів справи вбачається, що з 09 листопада 2021 року (дата проголошення судового рішення) по 06 лютого 2024 року (дата подання апеляційної скарги) позивачем не вчинялося будь-яких дій, направлених на отримання зазначеного судового рішення для подальшого його оскарження у разі незгоди з ним.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

У касаційній скарзі скаржник наголошує на тому, що копію рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі №160/12583/21 ним отримано 15 січня 2024 року, а тому останній має право на поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою.

Верховний суд наголошує, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Згідно з частиною першою статті 44 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.

При цьому, слід зазначити, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Жодних інших доводів про поважність причин, з яких відбулося зволікання з поданням апеляційної скарги, заявник у касаційній скарзі не навів.

Так Верховний Суд наголошує, що скаржник при належному добросовісному відношенні не був позбавлений можливості ознайомитись з текстом оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яке надіслано судом 27 травня 2022 року, зареєстровано 28 травня 2022 року, та оприлюднено 30 травня 2022 року, проте таким правом не скористався, що вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржника щодо подальшого розгляду справи, чи дійсного бажання щодо оскарження такого рішення у суді вищої інстанції.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував норми процесуального права (статтю 299 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження у частині оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року.

Керуючись статтями 13, 169, 296, 298, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі №160/12583/21 за позовом Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради до Східного офісу Держаудитслужби, третя особа - приватне підприємство «ЛАНА» про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді М. В. Білак

О. А. Губська