Ухвала

від 23.04.2024 по справі 440/5029/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

23 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 440/5029/20

адміністративне провадження № К/990/9499/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Полтавської міської ради

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року

у справі №440/5029/20

за позовом ОСОБА_1

до Бричківської сільської ради Полтавського району,

треті особи: ОСОБА_2

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Бричківської сільської ради Полтавського району, треті особи: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив:

- скасувати рішення Бричківської сільської ради від 07 лютого 2020 року "Про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року за позовом ОСОБА_1 ";

- визнати протиправним і скасувати рішення Бричківської сільської ради від 16 червня 2020 року "Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" (щодо надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 );

- зобов`язати Бричківську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02 березня 2018 року про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням висновків суду та надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно клопотань від 02 березня 2018 року, від 11 червня 2018 року, від 22 липня 2020 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року позов задоволено частково.

Скасовано рішення Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 07 лютого 2020 року "Про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року за позовом ОСОБА_1 ".

Зобов`язано Бричківську сільську раду Полтавського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02 березня 2018 року про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року в частині зобов`язання Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02 березня 2018 року про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням висновків суду.

У цій частині ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Зобов`язано Бричківську сільську раду Полтавського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, згідно клопотань від 02 березня 2018 року, від 11 червня 2018 року, від 22 липня 2020 року з урахуванням висновків суду.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі №440/5029/20 залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Полтавська міська рада 08 березня 2023 року звернулася з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку скаржник зазначає, що до нього не підлягає застосування частина шоста статті 333 КАС України, тобто відмова судом у відкритті касаційного провадження у зв`язку з пропуском річного строку без можливості його поновлення, оскільки до участі в розгляді справи не був залучений, при цьому рішення у справі впливають на його права, свободи, інтереси та обов`язки, а тому просить поновити строк на касаційне оскарження. Крім того скаржник зазначає, що фактично копію постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року отримано відповідальним працівником лише 09 лютого 2024 року, що підтверджується вхідним номером реєстрації на документі.

Інших обґрунтованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження скаржником не наведено.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року касаційну скаргу Полтавської міської ради було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки наведені у заяві про поновлення строку підстави визнані судом неповажними та встановлено заявнику десятиденний строк для усунення вказаних недоліків з дня отримання копії ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву про поновлення процесуального строку.

Вказану ухвалу Верховного Суду доставлено в електронний кабінет Полтавської міської ради через підсистему "Електронний суд" 27 березня 2024 року о 20:00.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду Полтавська міська рада звернулася з заявою про поновлення строку на касаційне оскарження.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку представник Полтавської міської ради наводить аналогічні обставини, що й при зверненні з касаційною скаргою 08 березня 2024 року.

Так, доводи зводяться до того, що до участі у розгляді справи Полтавська міська рада залучена не була, при цьому після заміни боржника - Бричківської сільської ради на Полтавську міську раду рішення у справі почали стосуватися її прав та обов`язків. Таким чином, скаржник вважає, що оскільки копію постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року отримано ним лише 09 лютого 2024 року, а касаційну скаргу подано 08 березня 2024 року, підстави пропуску строку на касаційне оскарження є поважними та такий строк має бути поновлений.

До того ж, відповідач наводить висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, у якому зазначено, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Інших обґрунтованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження Полтавською міською радою не наведено.

Разом з тим, Суд дійшов висновку, що дані доводи є неналежними для задоволення заяви скаржника виходячи з наступного.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

В свою чергу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" від 07 липня 1989 року заява №11681/85).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

На думку колегії суддів, у Полтавської міської ради, як правонаступника Бричківської сільської ради, було достатньо часу для звернення до суду першої інстанції з метою отримання копії судового рішення, яке мали намір в подальшому оскаржити, оскільки копії матеріалів справи мали передавались їй як правонаступнику для здійснення подальшого супроводу.

До того ж, про існування рішення суду апеляційної інстанцій у справі №440/5029/20 скаржник, щонайменше, мав можливість дізнатися з моменту відкриття виконавчого провадження стягувач - ОСОБА_1 , боржник - Полтавська міська рада.

Водночас встановлені Судом обставини підтверджуються тим фактом, що 13 вересня 2023 року Полтавською міською радою подавався звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі №440/5029/20. При цьому ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року, у прийнятті звіту Полтавської міської ради про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі №440/5029/20 відмовлено.

Отже, незалучення Полтавської міської ради до участі на етапі розгляду справи по суті не вказує на наявність безумовних та об`єктивних перешкод для звернення до суду з метою отримання копії судового рішення. В свою чергу, значне зволікання зі зверненням до суду касаційної інстанції зі скаргою на судові рішення не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки дані обставини не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає касаційну скаргу, та не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень без поважних на те причин.

Таким чином, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Колегія суддів також вважає, що неналежна організація процесу з оскарження судових рішень з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів, які спричинили значне пропущення строку на касаційне оскарження є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, що настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, оскільки підстави пропуску процесуального строку у цій справі були безпосередньо пов`язані із введеним з 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні та обмеженнями, пов`язаними з цим, а тому суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.

Водночас, скаржник не наводить обставин пов`язаних з введенням воєнного стану в Україні, що вплинули на можливість дотримання ним процесуального строку для звернення до Суду та колегією суддів таких обставин не встановлено.

Враховуючи зазначене, Суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 333 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на вищезазначене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження.

Аналогічна позиція щодо вирішення питання про поновлення процесуальних строків висловлена Верховним Судом в ухвалах від 14 липня 2022 року у справі №480/1643/21, від 26 лютого 2024 року у справі №140/5638/23, від 15 квітня 2024 року у справі №640/23993/19.

Керуючись статтями 248, 251, 328, 333, 355, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Полтавській міській раді у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі №440/5029/20.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі №440/5029/20 за позовом ОСОБА_1 до Бричківської сільської ради Полтавського району, треті особи: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа