Рішення

від 19.04.2024 по справі 305/2746/23

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/2746/23

Провадження по справі 2/305/134/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2024 Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ємчука В.Е.

за участі: секретаря судового засідання Шемоти М.І.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки Цебрика Л.В.

представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача Бочкора А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Цебрик Любомир Васильович, до Комунального закладу "Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та заробітної плати про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та заробітної плати,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 далі (далі позивач), інтереси якої представляє адвокат Цебрик Любомир Васильович, звернулася в суд з позовом до Комунального закладу "Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області" (далі відповідач) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та заробітної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.09.1977 позивача було призначено на посаду вчителя географії Богданської середньої школи, у зв`язку з цим фактом між позивачем та вказаною школою виникли трудові правовідносини на підставі безстрокового трудового договору. У 2012 позивача було нагороджено почесною грамотою Управління освіти і науки Закарпатської ОДА як вчителя географії Богданської школи за сумлінну багаторічну працю, особливі заслуги у реалізації державної політики в галузі національної освіти, досягнуті успіхи у справі навчання і виховання підростаючого покоління. 28.04.2020 відповідач попередив позивача про звільнення з роботи в разі неукладення строкового трудового договору на один рік. 18.05.2020 у відповідь на зазначене повідомлення позивач у зв`язку з імперативними приписами абзацу 2 п.п. 2 п. 3 Розділу Х Прикінцеві та перехідні положення, абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» подала відповідачу заяву, в якій просила перевести її з безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір строком на 1 рік з 01.07.2020. Відповідач 05.06.2020 на підставі вказаної заяви позивачки виніс наказ № 43-к/тр «Про укладення строкового трудового договору», яким вирішив укласти строковий трудовий договір строком на 1 календарний рік з 01.07.2020 по 01.07.2021 зі ОСОБА_1 , вчителем географії. В наказі не було зазначено, на яку посаду призначено позивача, а лише констатовано, що позивач станом на 05.06.2020 є вчителем географії. Водночас позивач та відповідач не розірвали безстроковий трудовий договір, який діяв з 01.09.1977, тобто відповідач не виносив наказ про припинення безстрокового трудового договору. Відповідач не вносив жодні записи до трудової книжки позивача про прийняття позивача на роботу на посаду вчителя географії з 01.07.2020 по 01.07.2021. Богданська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області 03.02.2021 була перейменована на Комунальний заклад «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області». 29.06.2021 відповідач видав наказ № 67-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнив позивачку з посади вчителя географії у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України та вирішив виплатити компенсацію за невикористану відпустку у кількості 56 днів днем 30.06.2021. Позивачка 30.06.2021 звернулася до відповідача із заявою про укладення строкового трудового договору з 01.09.2021 по 01.07.2022, тобто на наступний рік. Відповідач не заперечив проти укладення такого договору на вказаний період, тобто проявив мовчазну згоду із позивачем, яка є юридичним фактом, що тягне виникнення трудових правовідносин. 30.06.2021 відповідач виніс наказ №72-К/БШ "Про внесення змін до наказу від 29.06.2021 №67-К/БШ", яким зміни до наказу від 29.06.2021 №67-К/БШ "Про звільнення ОСОБА_1 " та викладено наказ в новій редакції, згідно з якою позивачу вирішено надати щорічну основну відпустку за відпрацьований період на 56 календарних днів з 29.06.2021 року по 23.08.2021 року та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення із подальшим звільненням через припинення строкового трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України днем 23.08.2021. Відповідач 30.06.2021 виніс наказ №73-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнив позивачку з посади вчителя географії у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України днем 23.08.2021. На підставі зазначеного наказу №73-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача було звільнено і внесено 23.08.2021 запис у її трудову книжку. Позивачка подала позов до відповідача та просила визнати незаконними та скасувати : наказ від 29.06.2021 р. № 67-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 », наказ від 30.06.2021 р. №72-К/БШ "Про внесення змін до наказу від 29.06.2021 №67-К/БШ", наказ від 30.06.2021 р. №73-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити позивачку на посаді вчителя географії. Підставами позову зазначено незаконне звільнення позивача з роботи. 22.11.2021 рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області у справі № 305/1340/21 у задоволенні позову було відмовлено. Постановою апеляційного суду від 31.05.2022 рішення першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення. Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 26.07.2023 року у справі № 305/1340/21. Заяву, подану в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд судового рішення за виключними обставинами - задоволено. Скасовано рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 22.11.2021 у справі №305/1340/21, провадження №2/305/639/21. Позов ОСОБА_1 до комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області», відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Богданської сільської ради про скасування наказів та поновлення на посаді задоволено. Скасовано накази від 29.06.2021 року №67-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 », від 30.06.2021 року №72-К/БШ «Про внесення змін до наказу від 29.06.2021 року №67-К/БШ», від 30.06.2021 року №73-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 » Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя географії комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області. 15.08.2023 відповідач виніс наказ № 45-К/ТР, яким поновив з 15.08.2023 позивачку на посаді вчителя географії. 11.09.2023 р. відповідач виніс наказ № 58-К/БШ/ТР «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 та скасування наказів». Згідно з цим наказом у зв`язку зі скасуванням постанови органу ДВС про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа про поновлення позивача на роботі (ухвала Рахівського районного суду Закарпатської області від 07.09.2023 р. у справі № 305/1340/21) відповідач скасував накази ЗЗСО І-ІІІ ступенів с. Богдан від 29.06.2021 р. № 67-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 », від 30.06.2021 № 72-К/БШ «Про внесення змін до наказу від 29.06.2021 № 67-К/БШ», від 30.06.2021 № 73-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 », поновив ОСОБА_1 на посаді вчителя географії з 07.02.2023. Водночас відповідач не зробив запис про поновлення позивача на роботі з 07.02.2023, не виплатив позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.08.2021 до 14.08.2023 (день фактичного поновлення на роботі). Тобто відповідач фактично не поновив позивача на роботі з 07.02.2023. Підставою для винесення наказу № 73-К/БШ/ТР від 18.10.2023 «Про звільнення вчителя географії ОСОБА_1 », як зазначено у ньому, було повідомлення про наступне вивільнення від 15.08.2023 р. № 02-11/238, керівник відповідача керувався при цьому пунктом 1 статті 40 КЗпП та протоколом зборів профспілкового комітету № 2 від 29.08.2023. Пункт 1 наказу сформульовано так: звільнити ОСОБА_1 з посади вчителя географії у зв`язку зі скороченням чисельності працівників днем 19.10.2023. Водночас відповідач не ознайомлював позивача із жодним повідомленням про наступне вивільнення. Як вбачається з протоколу зборів профспілкового комітету № 2 від 29.08.2023 відповідач вважає, що ненадання позивачу керівником відповідача годин предмета «Географія» та відсутність вакантних посад вчителя географії є підставою для звільнення позивача з роботи. Посада вчителя географії скорочена не була. Всупереч п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відповідач не зазначив у наказі про звільнення позивача, чи було скорочено кількість посад вчителя географії. У відповідача не зменшувалася кількість посад вчителя географії. У відповідача не відбулася жодна подія, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто змін в організації виробництва і праці. Відповідач в порушення вимог ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України не попередив позивача про наступне вивільнення персонально не пізніше ніж за два місяці. Відповідач в порушення вимог ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці не враховував переважне право на залишення позивача на роботі, передбачене законодавством. Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника, що не було зроблено відповідачем. До звільнення позивача з роботи педагогічне навантаження в останньої було повним - 18 годин на тиждень, що відповідач не заперечує. 30.06.2021 відповідач виніс наказ № 73-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнив позивача з посади вчителя географії у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України днем 23.08.2021. Відповідач 11.09.2023 виніс наказ № 58-К/БШ/ТР «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 та скасування наказів». Згідно з цим наказом відповідач скасував накази ЗЗСО І-ІІІ ступенів с. Богдан від 29.06.2021 № 67-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 » від 30.06.2021, № 72-К/БШ «Про внесення змін до наказу від 29.0.2021 № 67-К/БШ» від 30.06.2021, № 73-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 », поновив ОСОБА_1 на посаді вчителя географії з 07.02.2023. Оскільки позивач не працював з вини відповідача у період з 24.08.2021 до 14.08.2023, то зазначений період є вимушеним прогулом, протягом якого нараховується середній заробіток, тобто заробітна плата, на користь позивача відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України та постанови Великої Палати ВС від 8 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21). Згідно з розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.08.2021 до 14.08.2023 заробітна плата позивача до звільнення з роботи мала становити всього 30 712,46 грн. Згідно з розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 744 412,5 грн. Відповідач після поновлення позивача на роботі зобов`язаний був забезпечити позивача роботою, надавши повне педагогічне навантаження 18 годин на тиждень. Водночас позивач мав навантаження лише 6 годин на тиждень. Отже, відповідач не забезпечив позивача роботою в кількості 12 годин на тиждень, що становить 70 % педагогічного навантаження. Згідно з розрахунком невиплаченої зарплати за період з 15.08.2023 до 19.10.2023 за період з 15.08.2023 до 19.10.2023 відповідач не виплатив позивачці за серпень 2023 - 10 385 грн, за вересень 2023 - 18 219,25 грн, за період з 1 по 19 жовтня 2023 - 18 219,25 грн. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем по зарплаті за період з 15.08.2023 до 19.10.2023 становить: 40 264,25 грн. Крім того, позивачка вимушено уклала строковий трудовий договір у зв`язку з отриманням повідомлення від 28.04.2020, яким відповідач попередив позивача про звільнення з роботи в разі неукладення строкового трудового договору на один рік. Всупереч статті 22 КЗпП та Конституції України звільняючи позивачку з роботи та не укладаючи новий трудовий договір відповідач не посилався на будь-які підстави та обмеження. Припинення 30.06.2020 безстрокового трудового договору з позивачем та укладення з нею строкового трудового договору не відбулося, а звільнення останньої за закінченням цього договору є незаконними як такі, що безпідставно обмежують її право на працю за ознаками досягнення пенсійного віку та отримання пенсії за віком у порівнянні з працівниками, які займають аналогічну (тотожну) з позивачем посаду в закладах загальної середньої освіти, що не є державними і комунальними, з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які не досягли пенсійного віку, з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку, але яким пенсія за віком не виплачується (зокрема з тими, хто за призначенням цього та будь-якого іншого виду пенсії не звертався незважаючи на наявність у них такого права) або виплачується пенсія з іншої правової підстави (по інвалідності, по втраті годувальника, за вислугу років за посадами, що не належать до категорії педагогічних тощо). У зв`язку з наведеним, просить визнати протиправним та скасувати наказ Богданської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 05.06.2020 № 43-к/тр «Про укладення строкового трудового договору», наказ Комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с.Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області» № 73-К/БШ/ТР від 18.10.2023 «Про звільнення вчителя географії ОСОБА_1 », поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді вчителя географії Комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ степенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області» з 20.10.2023, стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.10.2023 до дня поновлення позивача на роботі, заборгованість по зарплаті за період з 15.08.2023 до 19.10.2023 в розмірі 40 264,25 грн.

У заяві про уточнення позовних вимог від 23.11.2023 позивачка навела ті ж обставини, що і у позовній заяві, при цьому уточнила, що вона з вини відповідача не працювала у період з 24.08.2021 до 14.08.2023, тому зазначений період є вимушеним прогулом, протягом якого нараховується середній заробіток, тобто заробітна плата, яка згідно з розрахунком за цей період становить 682060 гривень за 509 робочих днів. Отже, позовні вимоги за даним позовом, позивачка виклала так: просить визнати протиправним та скасувати наказ Богданської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 05.06.2020 № 43-к/тр «Про укладення строкового трудового договору», а також наказ Комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с.Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області» № 73-К/БШ/ТР від 18.10.2023 «Про звільнення вчителя географії ОСОБА_1 », поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді вчителя географії Комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ степенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області» з 20.10.2023, стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.08.2021 до 14.08.2023 в розмірі 682060 грн, заборгованість по зарплаті за період з 15.08.2023 до 19.10.2023 в розмірі 40 264,25 грн, а також середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.10.2023 до дня поновлення позивача на роботі.

Ухвалою Рахівського районного суду від 29.11.2023 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та учасникам справи встановлений строк для подання відзиву та пояснень.

Директор Комунального закладу "Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Рахівського району Закарпатської області ОСОБА_3 26.12.2023 подала відзив на позов, в якому зазначила, що вимоги Позивачки заклад вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки про звільнення, у зв`язку зі скороченням чисельності працівників з 19.10.2023, ОСОБА_1 було повідомлено ще 19.08.2023, адже вона отримала повідомлення, яке направлялося їй Укрпоштою. Після звільнення їй було виплачено частину щорічної основної відпустки за відпрацьований період з 15.08.2023 по 19.10.2023, тривалістю 10 календарних днів та виплачено вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку. Розподіл навантаження між педагогічними працівниками було здійснено на засіданні педагогічної ради від 31.08.2023, з яким були ознайомлені педагогічні працівники, у тому числі й ОСОБА_1 , яка не погодилась викладати 6 годин географії. Оскільки ОСОБА_1 на повідомлення про таке навантаження повинна була надати згоду до 15 вересня 2023 року, однак відповіді заклад не отримував, отже вона лист про погодження працювати 6 годин проігнорувала, при цьому вона не мала права на переважне право залишення на роботі, оскільки не має утриманців, у той час, коли інші два вчителі географії, які працювали, мали на утриманні по двоє дітей, ОСОБА_1 не володіла уміннями працювати за комп`ютером, відмовлялася проходити курси підвищення кваліфікації вчителів географії та навчання в новій українській школі, при цьому ініші вчителі таке навчання пройшли. Профспілкові збори надали згоду на розірвання трудового договору зі ОСОБА_1 Наказ від 05.06.2020 №43-К/ТР "Про укладення строкового договору" не оскаржувався. Всі кошти, які передбачені законом при звільненні на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП позивачці були виплачені, тому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Цебрик Любомир Васильович надіслав відповідь на відзив, де зазначив, що відповідач не скорочував кількість посад вчителя географії, але ОСОБА_1 звільнив 18.10.2023 у зв`язку зі скороченням чисельності працівників, при цьому рішення профспілкових зборів є невмотивоване. Відповідач не ознайомлював позивачку із жодним повідомленням про наступне вивільнення, а повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 15.08.2023 викликає сумнів з приводу його достовірності. Оскільки у повідомленні про звільнення було допущено орфографічні помилки, тому у представника позивача є сумніви чи взагалі керівник закладу читала та підписувала це повідомлення. Не поновивши позивачку на роботі з 07.02.2023, відповідач передчасно повторно звільнив позивачку з роботи, адже не поновлення на роботі ОСОБА_1 перешкоджає її звільненню. Відповідач не зробив запису у трудові книжці про її поновлення з 07.02.2023 та не виплатив середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.08.2021 до 14.08.2023. Відповідач, профспілковий комітет чи педагогічна рада не вправі були без згоди позивачки встановлювати позивачці педагогічне навантаження менше, ніж іншим вчителям географії, оскільки таке призводить до зменшення заробітної плати., що є зміною істотних умов праці. Позивачка не відмовлялася від проходження курсів підвищення кваліфікації та від навчання в НУШ, заперечує, що вона не володіє комп`ютером і вона має вищу продуктивність праці й кваліфікації у порівнянні з іншими двома вчителями географії, які працюють у школі. Відповідачі не спростували розрахунок заборгованості перед позивачкою, а отже погодилися з ним.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Цебрик Любомир Васильович в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених в позові, та просять такі задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача Комунального закладу "Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області" ОСОБА_3 та адвокат Бочкор Анатолій Петрович в судовому засіданні заперечували щодо позову ОСОБА_1 , вважають, що звільнення позивачки відбулося в межах закону, при цьому наголошують, що рішення Рахівського районного суду, яким було поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя георграфії, скасоване, Отже, за наведених умов відсутні підстави для стягнення коштів, які ОСОБА_1 заявила до стягнення як вимушений прогул, тому просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.

Згідно з положенням ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтями 12, 13 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 6 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

За приписами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем Комунальним закладом "Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області" та обіймала посаду вчителя географії, що стверджується записами у трудовій книжці позивачки.

Відповідно до повідомлення про пропозицію укласти трудовий договір від 28.04.2020 року №02-11/61 ОСОБА_1 було запропоновано укласти строковий трудовий договір терміном на один рік з 01.07.2020, про згоду або відмову від пропозиції просили повідомити заявою. Водночас, відповідно до повідомлення, якщо до 30.06.2020 року позивачка не надає письмової згоди, її звільнять у зв`язку з відмовою укласти строковий трудовий договір на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та п. 2 ч. 3 розділу Х Закону України «Про повну загальну середню освіту» без вихідної допомоги.

Згідно із заявою ОСОБА_1 від 18.05.2020 року, остання просить перевести її з безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір, терміном на один рік з 01 липня 2020 року.

Наказом директора Богданської ЗОШ І-ІІІ ступенів від 30.06.2021 №43-к/тр укладено строковий трудовий договір (контракт) з позивачкою ОСОБА_1 , строком на один рік з 01 липня 2020 року по 01 липня 2021 року. Наказ доведено до її відома, про що свідчить підпис позивачки.

Наказом Комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради» №67-К/БШ від 29.06.2021, ОСОБА_1 , звільнено з посади вчителя географії, у зв`язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору, згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України, з виплатою компенсації за невикористану відпустку у кількості 56 днів, днем 30.06.2021.

Наказом Комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради» №72-К/БШ від 30.06.2021 внесено зміни до наказу від 29.06.2021 №67-К/БШ "Про звільнення ОСОБА_1 ", та викладено його в наступній редакції: Надати ОСОБА_1 , вчителю географії щорічну основну відпустку за відпрацьований період на 56 календарних днів з 29.06.2021 по 23.08.2021 та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення згідно п. 1 ст. 57 ЗУ "Про освіту" із подальшим звільненням через припинення строкового трудового договору, на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, днем 23.08.2021.

Наказом Комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради» від 30.06.2021 №73-К/БШ, ОСОБА_1 , звільнено з посади вчителя географії, у зв`язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору, згідно п.2 ст.36 КЗпП України, днем 23.08.2021.

Не погоджуючись зі звільненням ОСОБА_1 звернулася з позовом до Рахівського районного суду, де зокрема просила визнати незаконними та скасувати накази: від 29.06.2021 №67-К/БШ "Про звільнення ОСОБА_1 "; від 30.06.2021 №72-К/БШ "Про внесення змін до наказу від 29.06.2021 №67-К/БШ"; від 30.06.2021 №73-К/БШ "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя географії комунального закладу "Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан, Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області" та допустити до негайного виконання рішення суду.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 22.11.2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області», відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Богданської сільської ради про скасування наказів та поновлення на посаді відмовлено.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11.04.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 22.11.2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 22.03.2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 22.11.2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11.04.2022 року залишено без змін.

Проте, ОСОБА_1 звернулася до Рахівського районного суду Закарпатської області із заявою про перегляд судового рішення, яку мотивовала тим, що рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 22.11.2021 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову, було ухвалено з посиланням на абзац 3 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту". Водночас, Рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023 за №1-р/2023 (справа №1-5/2020 (118/20), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року №463/1Х та втрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

За наслідками перегляду Рахівським районним судом 26.07.2023 було ухвалено рішення, яким було скасовано рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 22.11.2021 року у справі №305/1340/21, провадження №2/305/639/21. Позов ОСОБА_1 до комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області», відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Богданської сільської ради про скасування наказів та поновлення на посаді задоволено. Скасовано накази від 29.06.2021 року №67-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 », від 30.06.2021 року №72-К/БШ «Про внесення змін до наказу від 29.06.2021 року №67-К/БШ», від 30.06.2021 року №73-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя географії комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області. Також було допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя географії комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області».

На виконання цього рішення суду ОСОБА_1 наказом директора ЗССО І-ІІІ ступенів с. Богдан №45/К/ТР 15.08.2023 була поновлена на посаді вчителя географії з 15.08.2023, а 11.09.2023, у зв`язку зі скасуванням постанови відділу ДВС про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа про поновлення позивачки на роботі, відповідач виніс наказ №58-К/БШ/ТР, яким поновив ОСОБА_1 на посаді вчителя географії з 07.02.2023, а накази про звільнення ОСОБА_1 були скасовані.

Водночас як стверджується матеріалами справи, постановою Закарпатського апеляційного суду Закарпатської області від 18.03.2024 у справі №305/1340/21, рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2023 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Рахівського району Закарпатської області від 22 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області», відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Богданської сільської ради про скасування наказів та поновлення за виключними обставинами відмовлено.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (частина п`ята статті 235 КЗпП України).

Згідно із ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.

Відповідно до п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Стаття 235 Кодексу законів про працю передбачає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися у подальшому.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Стаття 35 КЗпП передбачає відповідальність роботодавця у разі звільнення без законної підстави, де серед іншого обов`язок виплатити працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У ст. 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття «затримка» як «зволікання», затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати не видання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи чи то середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мало місце звільнення без законної підстави, затримка виконання рішення про поновлення на роботі, у разі наявності затримки виконання рішення встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

З матеріалів справи слідує, що рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 26.07.2023 у справі №305/1340/21, яким позивачку було поновлено на роботі, не набрало законної сили та було скасовано судом апеляційної інстанції 18.03.2024, водночас залишилося чинним рішення Рахівського районного суду у даній справі від 22.11.2021, яким було встановлено, що порушень прав позивачки під час звільнення за строковим трудовим договором, які б були підставою для її поновлення на роботі, не виявлено, а накази від 29.06.2021 №67-К/БШ "Про звільнення ОСОБА_1 "; від 30.06.2021 №72-К/БШ "Про внесення змін до наказу від 29.06.2021 №67-К/БШ"; від 30.06.2021 №73-К/БШ "Про звільнення ОСОБА_1 " видані на законних підставах.

Встановивши, що рішенням Рахівського районного суду від 22.11.2021 у справі №305/1940/21, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 11.04.2022 та постановою Верховного Суду від 22.03.2023, не встановлено порушення трудових прав позивачки під час її звільнення, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.10.2023 до дня поновлення позивачки на роботі, а також заборгованості по зарплаті, тобто втраченого заробітку за надану їй меншу кількість годин (не забезпечення позивачки роботою в кількості 12 годин на тиждень) з 15.08.2023 до 19.10.2023 в розмірі 40264,25 грн, адже у розумінні положень ст. 235 та 236 КЗпП України є те, що право на передбачені цією статтею виплати існує та зберігається виключно в разі незаконності звільнення працівника. Тобто правовою метою цієї статті є додатковий захист трудових прав працівника, який незаконно звільнений. На даний час правові підстави у позивачки вимагати виплати їй сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.10.2023 у зв`язку з незаконним звільненням, які формально виникли з ухваленням рішення Рахівського районного суду від 26 липня 2023 року, відпали (припинили існувати), тобто суд не може визнати вимоги позивача у цій справі обґрунтованими з огляду на те, що скасоване рішення суду не може викликати будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його скасуванням, та у будь-якому разі таке скасоване рішення не може породжувати право позивача на стягнення відповідних сум, передбачених положеннями статті 235, 236 КЗпП України; інше розуміння правовідносин, що склалися між сторонами, та задоволення позову суперечитиме принципам справедливості судового розгляду.

Така ж правова позиція викладена Верохвним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 758/15415/15-ц провадження № 61-15891св18.

Також з цих підстав не підлягає до задоволення вимога ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с.Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області» № 73-К/БШ/ТР від 18.10.2023 «Про звільнення вчителя географії ОСОБА_1 », а також поновлення її на посаді вчителя географії Комунального закладу "Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Рахівуського району Закарпатської області з 20.10.2023, оскільки правовідносини між ОСОБА_1 та Комунальним закладом "Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області", які виникли під час та після негайного виконання рішення суду про поновлення на роботі від 26.07.2023, яке наразі скасоване, мають бути повернуті до первісного стану, що передував виконанню рішення суду, тобто ОСОБА_1 вважається звільненою з 29.06.2021 року.

Що стосується вимоги позивачки про скасування наказу Богданської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 05.06.2020 № 43-к/тр «Про укладення строкового трудового договору», то тут слід зазначити, що питання укладення строкового трудового договору досліджувалося судом у вказаних вище справах та було встановлено, що відповідно до повідомлення про пропозицію укласти трудовий договір від 28.04.2020 року №02-11/61 позивачці ОСОБА_1 було запропоновано укласти строковий трудовий договір терміном на один рік з 01.07.2020, про згоду або відмову від пропозиції просили повідомити заявою. Водночас відповідно до повідомлення, якщо до 30.06.2020 року позивачка не надає письмової згоди, її звільнять у зв`язку з відмовою укласти строковий трудовий договір на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та п. 2 ч. 3 розділу Х Закону України «Про повну загальну середню освіту» без вихідної допомоги. Згідно із заявою ОСОБА_1 від 18.05.2020 року, остання просила перевести її з безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір, терміном на один рік з 01 липня 2020 року.

Статтею 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Частиною 3 статті 21 КЗпП України визначено, що контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про повну загальну середню освіту», до 1 липня 2020 року з усіма педагогічними працівниками закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, слід укладати строкові трудові договори терміном на 1 рік. У разі їх незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору - звільнити їх згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

Переукладення надалі договорів може відбуватися за взаємною згодою, а припинення співпраці може відбуватися за ініціативою хоча б однієї сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про повну загальну середню освіту», педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі строкових трудових договорів.

Позивачці ОСОБА_1 28.04.2020 за вих. №02-11/61 було надіслано письмове повідомлення, в якому було запропоновано на виконання вимог підпункту 2 пункту 3 розділу Х „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про повну загальну середню освіту" укласти з нею строковий трудовий договір терміном на один рік з 01.07.2020.

Таким чином, про істотні умови праці позивача було попереджено за два місяці й вона погодилася з такими написавши заяву 18.05.2020, а посилання на рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 №1-р/2023, як на підставу для скасування наказу Богданської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 05.06.2020 № 43-к/тр «Про укладення строкового трудового договору», суд не бере до уваги, оскільки зі змісту вказаного рішення вбачається, що абзац ретій частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-IX, визнаний неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 07.02.2023.

Також, статтею 152 Конституції України передбачено: закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Крім того, відповідно статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Оскаржуваний наказ винесений 05.06.2020 року, отже на момент ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07.02.2023 за №1-р/2023, трудові відносини щодо укладення строкового трудового договору уже були визначені, а тому дія рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 за №1-р/2023 не може поширюватися на ці правовідносини, оскільки вони виникли і закінчилися до його ухвалення.

Наявність рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 за №1-р/2023 не змінює правового регулювання спірних правовідносин у даній справі, які існували до його прийняття. На час виникнення спірних правовідносин абзац 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року №463/ІХ був чинним та підлягав застосуванню.

Наказ директора Богданської ЗОШ І-ІІІ ступенів від 30.06.2021 №43-к/тр яким укладено строковий трудовий договір (контракт) з позивачкою ОСОБА_1 , строком на один рік з 01 липня 2020 року по 01 липня 2021 року був доведений до її відома, про що свідчить підпис позивачки й вона погодилася на такі умови написавши відповідну заяву.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 18.05.2020 самостійно написала заяву про переведення її з безстрокового договору на строковий, терміном на один рік, тобто погодилася на такі умови, тому підстав для визнання протиправним та скасування Наказ директора Богданської ЗОШ І-ІІІ ступенів від 30.06.2021 №43-к/тр "Про укладення строкового договору" суд не знайшов.

Ні позивачка, ні відповідач не ставили вимоги розподілу судових витрат, тому такі залишаються за сторонами.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 158, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Цебрик Любомир Васильович, до Комунального закладу "Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та заробітної плати.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 .

Представник позивача Цебрик Любомир Васильович , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач: Комунальний заклад "Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан, Богданської сільської ради, Рахівського району, Закарпатської області" с. Богдан, вул. Івана Франка, 2, Рахівського району, Закарпатської області, ЄДРПОУ 26211898.

Представник відповідача Бочкор Анатолій Петрович , РНОКПП НОМЕР_3 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_3 , м. Ужгород, Закарпатська область.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 24 квітня 2024 року.

Суддя: В.Е. Ємчук