Постанова

від 12.11.2024 по справі 305/2746/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 305/2746/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 листопада 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Джуги С.Д.,

суддів Кожух О.А., Мацунича М.В.,

з участю секретаря судових засідань: Чичкало М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Цебрик Любомир Васильович, на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 2024 року у складі судді Ємчука В.Е., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та заробітної плати,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Комунального закладу "Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та заробітної плати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 01 вересня 1977 року позивача було призначено на посаду вчителя географії Богданської середньої школи, у зв`язку з цим фактом між позивачем та вказаною школою виникли трудові правовідносини на підставі безстрокового трудового договору.

28.04.2020 відповідач попередив позивача про звільнення з роботи в разі неукладення строкового трудового договору на один рік.

18.05.2020 у відповідь на зазначене повідомлення позивач у зв`язку з імперативними приписами абзацу 2 п.п. 2 п. 3 Розділу Х Прикінцеві та перехідні положення, абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» подала відповідачу заяву, в якій просила перевести її з безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір строком на 1 рік з 01.07.2020.

Відповідач 05.06.2020 на підставі вказаної заяви позивачки виніс наказ № 43-к/тр «Про укладення строкового трудового договору», яким вирішив укласти строковий трудовий договір строком на 1 календарний рік з 01.07.2020 по 01.07.2021 зі ОСОБА_1 , вчителем географії. В наказі не було зазначено, на яку посаду призначено позивача, а лише констатовано, що позивач станом на 05.06.2020 є вчителем географії.

Водночас позивач та відповідач не розірвали безстроковий трудовий договір, який діяв з 01.09.1977, тобто відповідач не виносив наказ про припинення безстрокового трудового договору. Відповідач не вносив жодні записи до трудової книжки позивача про прийняття позивача на роботу на посаду вчителя географії з 01.07.2020 по 01.07.2021.

03.02.2021 Богданська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області була перейменована на Комунальний заклад «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області».

29.06.2021 відповідач видав наказ № 67-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнив позивачку з посади вчителя географії у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України та вирішив виплатити компенсацію за невикористану відпустку у кількості 56 днів днем 30.06.2021.

30.06.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою про укладення строкового трудового договору з 01.09.2021 по 01.07.2022, тобто на наступний рік. Відповідач не заперечив проти укладення такого договору на вказаний період, тобто проявив мовчазну згоду із позивачем, яка є юридичним фактом, що тягне виникнення трудових правовідносин.

30.06.2021 відповідач виніс наказ №72-К/БШ "Про внесення змін до наказу від 29.06.2021 №67-К/БШ", яким зміни до наказу від 29.06.2021 №67-К/БШ "Про звільнення ОСОБА_1 " та викладено наказ в новій редакції, згідно з якою позивачу вирішено надати щорічну основну відпустку за відпрацьований період на 56 календарних днів з 29.06.2021 року по 23.08.2021 року та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення із подальшим звільненням через припинення строкового трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України днем 23.08.2021.

30.06.2021 відповідач виніс наказ №73-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнив позивачку з посади вчителя географії у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України днем 23.08.2021. На підставі зазначеного наказу №73-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача було звільнено і внесено 23.08.2021 запис у її трудову книжку.

Вищевказані накази відповідача були оскаржені в судовому порядку.

22.11.2021 рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області у справі №305/1340/21 у задоволенні позову було відмовлено. Постановою апеляційного суду від 31.05.2022 рішення першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 26.07.2023 у справі № 305/1340/21 заяву, подану в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд судового рішення за виключними обставинами - задоволено. Скасовано рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 22.11.2021 у справі №305/1340/21, провадження №2/305/639/21. Позов ОСОБА_1 до комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області», відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Богданської сільської ради про скасування наказів та поновлення на посаді задоволено. Скасовано накази від 29.06.2021 року №67-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 », від 30.06.2021 року №72-К/БШ «Про внесення змін до наказу від 29.06.2021 року №67-К/БШ», від 30.06.2021 року №73-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 » Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя географії комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області.

15.08.2023 відповідач виніс наказ № 45-К/ТР, яким поновив з 15.08.2023 позивача на посаді вчителя географії.

11.09.2023 р. відповідач виніс наказ № 58-К/БШ/ТР «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 та скасування наказів». Згідно з цим наказом у зв`язку зі скасуванням постанови органу ДВС про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа про поновлення позивача на роботі (ухвала Рахівського районного суду Закарпатської області від 07.09.2023 р. у справі № 305/1340/21) відповідач скасував накази ЗЗСО І-ІІІ ступенів с. Богдан від 29.06.2021 р. № 67-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 », від 30.06.2021 № 72-К/БШ «Про внесення змін до наказу від 29.06.2021 № 67-К/БШ», від 30.06.2021 № 73-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 », поновив ОСОБА_1 на посаді вчителя географії з 07.02.2023.

Водночас відповідач не зробив запис про поновлення позивача на роботі з 07.02.2023, не виплатив позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.08.2021 до 14.08.2023 (день фактичного поновлення на роботі). Тобто відповідач фактично не поновив позивача на роботі з 07.02.2023.

18.10.2023 відповідач виніс наказ №73-К/БШ/ТР «Про звільнення вчителя географії ОСОБА_1 », як підставу для його винесення було зазначено повідомлення про наступне вивільнення від 15.08.2023 № 02-11/238, керівник відповідача керувався при цьому пунктом 1 статті 40 КЗпП та протоколом зборів профспілкового комітету № 2 від 29.08.2023. У пункті 1 наказу зазначено: звільнити ОСОБА_1 з посади вчителя географії у зв`язку зі скороченням чисельності працівників днем 19.10.2023. Водночас відповідач не ознайомлював позивача із жодним повідомленням про наступне вивільнення.

Як вбачається з протоколу зборів профспілкового комітету № 2 від 29.08.2023 відповідач вважає, що ненадання позивачу керівником відповідача годин предмета «Географія» та відсутність вакантних посад вчителя географії є підставою для звільнення позивача з роботи. Посада вчителя географії скорочена не була. Всупереч п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відповідач не зазначив у наказі про звільнення позивача, чи було скорочено кількість посад вчителя географії. У відповідача не зменшувалася кількість посад вчителя географії. У відповідача не відбулася жодна подія, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто змін в організації виробництва і праці. Відповідач в порушення вимог ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України не попередив позивача про наступне вивільнення персонально не пізніше ніж за два місяці. Відповідач в порушення вимог ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці не враховував переважне право на залишення позивача на роботі, передбачене законодавством. Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника, що не було зроблено відповідачем. До звільнення позивача з роботи педагогічне навантаження в останньої було повним - 18 годин на тиждень, що відповідач не заперечує.

Зазначала, що оскільки позивач не працював з вини відповідача у період з 24.08.2021 до 14.08.2023, то зазначений період є вимушеним прогулом, протягом якого нараховується середній заробіток, тобто заробітна плата, на користь позивача відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України та постанови Великої Палати ВС від 8 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21). Згідно з розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.08.2021 до 14.08.2023 заробітна плата позивача до звільнення з роботи мала становити всього 30 712,46 грн. Згідно з розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 744 412,5 грн. Відповідач після поновлення позивача на роботі зобов`язаний був забезпечити позивача роботою, надавши повне педагогічне навантаження 18 годин на тиждень. Водночас позивач мав навантаження лише 6 годин на тиждень. Отже, відповідач не забезпечив позивача роботою в кількості 12 годин на тиждень, що становить 70 % педагогічного навантаження. Згідно з розрахунком невиплаченої зарплати за період з 15.08.2023 до 19.10.2023 за період з 15.08.2023 до 19.10.2023 відповідач не виплатив позивачці за серпень 2023 - 10 385 грн, за вересень 2023 - 18 219,25 грн, за період з 1 по 19 жовтня 2023 - 18 219,25 грн. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем по зарплаті за період з 15.08.2023 до 19.10.2023 становить: 40 264,25 грн.

Крім того, позивач вимушено уклала строковий трудовий договір у зв`язку з отриманням повідомлення від 28.04.2020, яким відповідач попередив позивача про звільнення з роботи в разі неукладення строкового трудового договору на один рік. Всупереч статті 22 КЗпП та Конституції України звільняючи позивачку з роботи та не укладаючи новий трудовий договір відповідач не посилався на будь-які підстави та обмеження. Припинення 30.06.2020 безстрокового трудового договору з позивачем та укладення з нею строкового трудового договору не відбулося, а звільнення останньої за закінченням цього договору є незаконними як такі, що безпідставно обмежують її право на працю за ознаками досягнення пенсійного віку та отримання пенсії за віком у порівнянні з працівниками, які займають аналогічну (тотожну) з позивачем посаду в закладах загальної середньої освіти, що не є державними і комунальними, з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які не досягли пенсійного віку, з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку, але яким пенсія за віком не виплачується (зокрема з тими, хто за призначенням цього та будь-якого іншого виду пенсії не звертався незважаючи на наявність у них такого права) або виплачується пенсія з іншої правової підстави (по інвалідності, по втраті годувальника, за вислугу років за посадами, що не належать до категорії педагогічних тощо).

У заяві про уточнення позовних вимог від 23.11.2023 позивач навела ті ж обставини, що і у позовній заяві, при цьому уточнила, що вона з вини відповідача не працювала у період з 24.08.2021 до 14.08.2023, тому зазначений період є вимушеним прогулом, протягом якого нараховується середній заробіток, тобто заробітна плата, яка згідно з розрахунком за цей період становить 682060 гривень за 509 робочих днів.

За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Богданської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 05.06.2020 № 43-к/тр «Про укладення строкового трудового договору»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с.Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області» № 73-К/БШ/ТР від 18.10.2023 «Про звільнення вчителя географії ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді вчителя географії Комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ степенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області» з 20.10.2023;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.08.2021 до 14.08.2023 в розмірі 682060 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по зарплаті за період з 15.08.2023 до 19.10.2023 в розмірі 40 264,25 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.10.2023 до дня поновлення позивача на роботі.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Цебрик Любомир Васильович, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції, дійшовши висновку, що позивач не має правових підстав для поновлення на роботі, оскільки рішення суду першої інстанції від 26 липня 2023 року про поновлення позивача на роботі у справі про перегляд рішення суду за винятковими обставинами скасовано постановою Закарпатського апеляційного суду від 18.03.2024 у справі № 305/1340/21, не звернув увагу на те, що правовою підставою для звільнення позивача з роботи було не скасування апеляційним судом будь-якого рішення суду, а скорочення чисельності працівників. Тобто відповідач мав довести, що посада вчителя географії, яку займала позивача, була скорочена, однак не довів це. Зазначає, що позивач подав касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 18.03.2024 у справі №305/1340/21. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував обставини, які наведені в обґрунтуванні позову та не надав належної правової оцінки.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 , пояснення представника Комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області» Бочкор А.П., розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Матеріалами справи установлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем Комунальним закладом "Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області" та обіймала посаду вчителя географії, що стверджується записами у трудовій книжці позивачки.

Відповідно до повідомлення про пропозицію укласти трудовий договір від 28.04.2020 року №02-11/61 ОСОБА_1 було запропоновано укласти строковий трудовий договір терміном на один рік з 01.07.2020, про згоду або відмову від пропозиції просили повідомити заявою. Водночас, відповідно до повідомлення, якщо до 30.06.2020 року позивачка не надає письмової згоди, її звільнять у зв`язку з відмовою укласти строковий трудовий договір на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та п. 2 ч. 3 розділу Х Закону України «Про повну загальну середню освіту» без вихідної допомоги.

Згідно із заявою ОСОБА_1 від 18.05.2020 року, остання просить перевести її з безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір, терміном на один рік з 01 липня 2020 року.

Наказом директора Богданської ЗОШ І-ІІІ ступенів від 05.06.2020 №43-к/тр укладено строковий трудовий договір (контракт) з позивачкою ОСОБА_1 , строком на один рік з 01 липня 2020 року по 01 липня 2021 року. Наказ доведено до її відома, про що свідчить підпис позивачки.

Наказом Комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради» №67-К/БШ від 29.06.2021, ОСОБА_1 , звільнено з посади вчителя географії, у зв`язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору, згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України, з виплатою компенсації за невикористану відпустку у кількості 56 днів, днем 30.06.2021.

Наказом Комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради» №72-К/БШ від 30.06.2021 внесено зміни до наказу від 29.06.2021 №67-К/БШ "Про звільнення ОСОБА_1 ", та викладено його в наступній редакції: Надати ОСОБА_1 , вчителю географії щорічну основну відпустку за відпрацьований період на 56 календарних днів з 29.06.2021 по 23.08.2021 та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення згідно п. 1 ст. 57 ЗУ "Про освіту" із подальшим звільненням через припинення строкового трудового договору, на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, днем 23.08.2021.

Наказом Комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради» від 30.06.2021 №73-К/БШ, ОСОБА_1 , звільнено з посади вчителя географії, у зв`язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору, згідно п.2 ст.36 КЗпП України, днем 23.08.2021.

Не погоджуючись зі звільненням ОСОБА_1 звернулася з позовом до Рахівського районного суду, в якому зокрема, просила визнати незаконними та скасувати накази: від 29.06.2021 №67-К/БШ "Про звільнення ОСОБА_1 "; від 30.06.2021 №72-К/БШ "Про внесення змін до наказу від 29.06.2021 №67-К/БШ"; від 30.06.2021 №73-К/БШ "Про звільнення ОСОБА_1 ", та поновити її на посаді вчителя географії комунального закладу "Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан, Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області" і допустити до негайного виконання рішення суду.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 22.11.2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області», відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Богданської сільської ради про скасування наказів та поновлення на посаді відмовлено.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11.04.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 22.11.2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 22.03.2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 22.11.2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11.04.2022 року залишено без змін.

Проте, у лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Рахівського районного суду Закарпатської області із заявою про перегляд судового рішення від 22.11 2021 року за виключними обставинами, яку мотивовала тим, що рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 22.11.2021 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову, було ухвалено з посиланням на абзац 3 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту". Водночас, Рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023 за №1-р/2023 (справа №1-5/2020 (118/20), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року №463/1Х та втрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

За наслідками перегляду Рахівським районним судом 26.07.2023 було ухвалено рішення, яким було скасовано рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 22.11.2021 року у справі №305/1340/21, провадження №2/305/639/21. Позов ОСОБА_1 до комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області», відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Богданської сільської ради про скасування наказів та поновлення на посаді задоволено. Скасовано накази від 29.06.2021 року №67-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 », від 30.06.2021 року №72-К/БШ «Про внесення змін до наказу від 29.06.2021 року №67-К/БШ», від 30.06.2021 року №73-К/БШ «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя географії комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області. Також було допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя географії комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області».

На виконання цього рішення суду ОСОБА_1 наказом директора ЗССО І-ІІІ ступенів с. Богдан №45/К/ТР 15.08.2023 була поновлена на посаді вчителя географії з 15.08.2023, а 11.09.2023, у зв`язку зі скасуванням постанови відділу ДВС про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа про поновлення позивачки на роботі, відповідач виніс наказ №58-К/БШ/ТР, яким поновив ОСОБА_1 на посаді вчителя географії з 07.02.2023, а накази про звільнення ОСОБА_1 були скасовані.

Однак, постановою Закарпатського апеляційного суду Закарпатської області від 18.03.2024 у справі №305/1340/21, рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2023 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Рахівського району Закарпатської області від 22 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області», відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Богданської сільської ради про скасування наказів та поновлення за виключними обставинами відмовлено.

Наказом Комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с.Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області» № 73-К/БШ/ТР від 18.10.2023 «Про звільнення вчителя географії ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя географії у зв`язку зі скороченням чисельності працівників днем 19.10.2023, і виплатити їй частину щорічної основної відпустки за відпрацьований період роботи з 15.08.2023 року по 19 .10. 2023 року тривалістю 10 календарних днів та вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (частина п`ята статті 235 КЗпП України).

Згідно із частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.

Відповідно до пункту 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися у подальшому.

У статті 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття «затримка» як «зволікання», затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Згідно із ч.4 ст. 81 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи доведено, що рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 26.07.2023 у справі №305/1340/21, яким позивачку було поновлено на роботі, не набрало законної сили та було скасовано судом апеляційної інстанції 18.03.2024, водночас залишилося чинним рішення Рахівського районного суду у даній справі від 22.11.2021, яким було встановлено, що порушень прав позивачки під час її звільнення за строковим трудовим договором, які б були підставою для її поновлення на роботі, не виявлено, а накази від 29.06.2021 №67-К/БШ "Про звільнення ОСОБА_1 "; від 30.06.2021 №72-К/БШ "Про внесення змін до наказу від 29.06.2021 №67-К/БШ"; від 30.06.2021 №73-К/БШ "Про звільнення ОСОБА_1 " видані на законних підставах.

Встановивши, що рішенням Рахівського районного суду від 22.11.2021 у справі №305/1940/21, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 11.04.2022 та постановою Верховного Суду від 22.03.2023, не встановлено порушення трудових прав позивачки під час її звільнення, суд дійшов пральних висновків про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.10.2023 до дня поновлення позивачки на роботі, а також заборгованості по зарплаті, тобто втраченого заробітку за надану їй меншу кількість годин (не забезпечення позивачки роботою в кількості 12 годин на тиждень) з 15.08.2023 до 19.10.2023 в розмірі 40264,25 грн,оскільки у розумінні положень ст. 235 та 236 КЗпП України є те, що право на передбачені цією статтею виплати існує та зберігається виключно в разі незаконності звільнення працівника.

Суд першої інстанції правильно зазначив, і з цим погоджується колегія суддів, що на даний час правові підстави у позивачки вимагати виплати їй сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.10.2023 у зв`язку з незаконним звільненням, які формально виникли з ухваленням рішення Рахівського районного суду від 26 липня 2023 року, відпали (припинили існувати), тобто суд не може визнати вимоги позивача у цій справі обґрунтованими з огляду на те, що скасоване рішення суду не може викликати будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його скасуванням, та у будь-якому разі таке скасоване рішення не може породжувати право позивача на стягнення відповідних сум, передбачених положеннями статті 235, 236 КЗпП України; інше розуміння правовідносин, що склалися між сторонами, та задоволення позову суперечитиме принципам справедливості судового розгляду.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 758/15415/15-ц провадження № 61-15891св18.

Судом також з цих підстав обґрунтовано відмовлено у вимозі ОСОБА_1 про визнанняпротиправним таскасування наказу Комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с.Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області» № 73-К/БШ/ТР від 18.10.2023 «Про звільнення вчителя географії ОСОБА_1 », а також поновлення її на посаді вчителя географії Комунального закладу "Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Рахівуського району Закарпатської області з 20.10.2023, оскільки правовідносини між ОСОБА_1 та Комунальним закладом "Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Богдан Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області", які виникли під час та після негайного виконання рішення суду про поновлення на роботі від 26.07.2023, яке в подальшому скасоване, мають бути повернуті до первісного стану, що передував виконанню рішення суду, тобто ОСОБА_1 вважається звільненою з 29.06.2021 року.

Щодо вимог позивачки про скасування наказу Богданської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 05.06.2020 № 43-к/тр «Про укладення строкового трудового договору», суд першої інстанції правильно зазначив, що питання укладення строкового трудового договору досліджувалося судом у вказаних вище справах та було встановлено, що відповідно до повідомлення про пропозицію укласти трудовий договір від 28.04.2020 року №02-11/61 позивачці ОСОБА_1 було запропоновано укласти строковий трудовий договір терміном на один рік з 01.07.2020, про згоду або відмову від пропозиції просили повідомити заявою. Водночас відповідно до повідомлення, якщо до 30.06.2020 року позивачка не надає письмової згоди, її звільнять у зв`язку з відмовою укласти строковий трудовий договір на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та п. 2 ч. 3 розділу Х Закону України «Про повну загальну середню освіту» без вихідної допомоги. Згідно із заявою ОСОБА_1 від 18.05.2020 року, остання просила перевести її з безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір, терміном на один рік з 01 липня 2020 року. 05 червня 2020 року наказом директораЗЗСО І-ІІІ ступенів с. Богдан № 43-к/тр припинено безстроковий трудовий договір зі ОСОБА_1 з одночасним укладенням з нею строкового трудового договору (контракту) терміном наодин рік з 01 липня 2020 року по 01 липня 2021 року.

16 січня 2020 року прийнято Закон «Про повну загальну середню освіту», яким визначено правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти.

Абзацом 3 частини другої статті 22 цього Закону визначено, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі строкових трудових договорів

Відповідно до п. 2 ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону до 1 липня 2020 року з усіма педагогічними працівниками закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, слід укладати строкові трудові договори терміном на 1 рік. У разі їх незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору - звільнити їх згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

Переукладення надалі договорів може відбуватися за взаємною згодою, а припинення співпраці може відбуватися за ініціативою хоча б однієї сторони.

Позивачці ОСОБА_1 28.04.2020 за вих. №02-11/61 було надіслано письмове повідомлення, в якому було запропоновано на виконання вимог підпункту 2 пункту 3 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про повну загальну середню освіту" укласти з нею строковий трудовий договір терміном на один рік з 01.07.2020.

Таким чином, про істотні умови праці позивача було попереджено за два місяці й вона погодилася з такими написавши заяву 18.05.2020, а посилання на рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 №1-р/2023, як на підставу для скасування наказу Богданської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 05.06.2020 № 43-к/тр «Про укладення строкового трудового договору», не може братися до уваги, оскільки зі змісту вказаного рішення вбачається, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-IX, визнаний неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 07.02.2023.

Статтею 152 Конституції України передбачено: закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Крім того, відповідно статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Оскаржуваний наказ винесений 05.06.2020 року, отже на момент ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07.02.2023 за №1-р/2023, трудові відносини щодо укладення строкового трудового договору уже були визначені, а тому дія рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 за №1-р/2023 не може поширюватися на ці правовідносини, оскільки вони виникли і закінчилися до його ухвалення.

Наявність рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 за №1-р/2023 не змінює правового регулювання спірних правовідносин у даній справі, які існували до його прийняття. На час виникнення спірних правовідносин абзац 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року №463/ІХ був чинним та підлягав застосуванню.

Наказ директора Богданської ЗОШ І-ІІІ ступенів від 05.06.2020 №43-к/тр яким укладено строковий трудовий договір (контракт) з позивачкою ОСОБА_1 , строком на один рік з 01 липня 2020 року по 01 липня 2021 року був доведений до її відома, про що свідчить підпис позивачки й вона погодилася на такі умови написавши відповідну заяву.

З врахуванням навденого суд обгрунтовано відмовив позивачу у вимогах про визнання протиправним та скасування наказу директора Богданської ЗОШ І-ІІІ ступенів від 05.06.2020 №43-к/тр "Про укладення строкового трудового договору".

Вирішуючи спір, суд з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263-264 ЦПК України повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку доводам сторін, наданим ними доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заявленого позову.

Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.374,375,382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Цебрик Любомир Васильович, залишити без задоволення.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 22 листопада 2024 року.

Головуючий:

Судді: