Постанова

від 22.04.2024 по справі 442/5229/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/5229/23 Головуючий у 1 інстанції: Василюк Т.В.

Провадження № 22-ц/811/717/24 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Цяцяк Р.П., судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю: секретаря Цьони С.Ю.;

адвоката Яценка С.А. представника позивача ОСОБА_1 ;

адвоката Поронюка І.Б.

представника ТзОВ «Леоні ВаерінгСистемс УАГМБХ»

розглянувши у відкритому судовому засіданні у міста Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг Системс УА ГМБХ», на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 15 лютого 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні2023року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг Системс УА ГМБХ» про поновлення на роботі та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивач працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг Системс УА ГМБХ» (в подальшому «ТзОВ» або «відповідач») на посаді інженера з підготовки виробництва і наказом від 27 червня 2023 року№ 365/ав/тр був звільнений з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України з 27 червня 2023 року. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу та тому ж підприємстві, в установі, організації. Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. При звільненні його з роботи ТзОВ не визначало кваліфікацію, продуктивність праці усіх працівників ТзОВ, які залишилися працювати після 27.06.2023 року, в результаті чого не врахувало його переважне право залишення на роботі, оскільки кваліфікація і продуктивність праці в нього було вищою за інших працівників, які залишилися працювати в ТзОВ, про що (зокрема) свідчить диплом ВК № 41372551 від 30 червня 2011 року про здобуття ним повної вищої освіти за спеціальністю «Облік і Аудит», диплом ВК № 41372551 від 30 червня 2010 року про здобуття ним базової вищої освіти за напрямком підготовки «Економіка і підприємництво», диплом НОМЕР_1 від 02 липня 2007 року про здобуття ним середньої спеціальної освіти за спеціальністю «Бухгалтерський облік». Відтак, вважає, що ТзОВ порушило встановлений трудовим законодавством порядок (процедуру) звільнення.

З огляду на вищенаведене просив суд визнати протиправним та скасувати наказ ТзОВ від 27 червня 2023 року № 365/ав/тр про припинення трудового договору з позивачем, поновити останнього на роботі в ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГМБХ» на посаді інженера з підготовки виробництва з 28 червня 2023 року та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 червня 2023 року до дати ухвалення судового рішення включно (том 1, а.с. 1-6).

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг Системс УА ГМБХ» від 27 червня 2023 року № 365/ав/тр щодо звільнення ОСОБА_1 , інженера з підготовки виробництва, з роботи згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера з підготовки виробництва в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг Системс УА ГМБХ» з 28 червня 2023 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг Системс УА ГМБХ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 червня 2023 року по 15.02.2024 року включно у розмірі 178 409 грн. 44 коп.

Стягнуто зТовариства зобмеженою відповідальністю«Леоні ВаерінгСистемс УАГМБХ» вдохід держависудовий збірв розмірі4207грн.30коп.(том 3, а.с. 165-170).

Дане рішенняоскаржив представник відповідача.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Звертає увагу на те, що «з моменту повідомлення про заплановане звільнення, ОСОБА_1 було запропоновано 9 різних посад для переведення, однак позивач відмовився від переведення на усі запропоновані вакантні посади».

Твердження позивача про те, що «кількість посад, які були йому запропоновані, значно менша від кількості наявних посад», вважає такими, що необгрунтовані та не відповідають дійсності, оскільки «відповідно доДоповідної запискивід 01.09.2023р.в результатіаналізу Штатногорозпису,затвердженого Наказом№ 3-24від 01.05.2023р. (який діяв на дату звільнення позивача), начальником відділу адміністрування персоналом виявлено технічні помилки, що стосуються кількості посад в деяких відділах, про що внесено зміни в штатний розпис.

Також, згідно із Доповідною запискою від 01.12.2023 р. начальник відділу адміністрування персоналом в результаті аналізу Штатного розпису, затвердженого Наказом № 3-47 від 06.09.2023 р., виявила технічні помилки, що стосуються кількості посад в деяких відділах, про що внесено відповідні зміни в штатний розпис».

З урахуванням вищенаведеного, апелянт вважає, що «Штатні розписи необхідно досліджувати з врахуванням внесених змін».

Висновок суду про те, що «відповідач неспростував доводипозивача проте,що нимбуло зробленопорівняльний аналізпродуктивності праціі кваліфікаціїтих працівників,які залишилисяна роботі,і тих,які підлягаютьзвільненню дляперевірки наявністьчи відсутністьу позивачагарантованого статтею42КЗпП Українипереважного правазалишення нароботі» вважає таким, що не відповідає обставинам справи (том 3, а.с. 175-181).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77);

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 89).

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів міститься роз`яснення про те, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Виходячи з предмета даного спору, а саме: встановлення законності чи незаконності звільнення позивача з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП, саме на відповідача покладається обов`язок доведення суду належними та допустимими доказами факту наявності змін в організації виробництва і праці, зокрема - ліквідації, реорганізація або перепрофілювання організації, скорочення чисельності або штату її працівників; додержання організацією норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; факту відмови позивача від переведення на іншу роботу або того, що відповідач не мав можливості перевести позивача за його згодою на іншу роботу в ТзОВ, а також того факту, що позивач не користувався переважним правом на залишення на роботі та що він попереджався за 2 місяці про наступне вивільнення.

У пункті «а» частини 2 статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року також міститься положення про те, що тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.

Чисельність працівників - це списковий склад працівників, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 07 квітня 2011року № 114/06/187-11).

Штат працівників - це сукупність посад, установлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Безумовно, скорочення чисельності або штату працівників, є правом роботодавця, однак таке скорочення не має бути підставою для зловживань та незаконного звільнення працівника.

Судом встановлено та стверджується матеріалами справи наступне.

З 07грудня 2015року позивачпрацював уТзОВ напосаді інженера з підготовки виробництва (том 1, а.с. 13-15).

З 01січня 2023року в ТзОВ був чинним штатний розпис затверджений наказом по ТзОВ від 20 грудня 2022 року № 3-74 (том 2, а.с. 157-193), згідно якого у інженерно-технічному відділі у місті Стрию була 41одиниця інженерів з підготовки виробництва (том 2, а.с. 161).

03квітня 2023року наказом по ТзОВ № 3-14 у вищезгаданий штатний розпис було внесено зміни, а саме: виведено з 27.06.2023 року зі штатного розпису ТзОВ (зокрема) 6 (шість) штатних одиниць інженерів з підготовки виробництва у інженерно-технічному відділі у місті Стрию (том 1, а.с. 71). Таким чином, у інженерно-технічному відділі у місті Стрию після 27.06.2023року мало б залишитись 35одиниць інженерів з підготовки виробництва (41 одиниць згідно штатного розпису з 01.01.2023 року 6 одиниць).

10квітня 2023року наказом по ТзОВ № 3-19 відділ персоналу було зобов`язано письмово попередити працівників про наступне вивільнення з пропозицією про переведення на вакантні посади (том 1, а.с. 83-84).

11квітня 2023року позивача ОСОБА_1 було письмово повідомлено про його наступне звільнення з роботи з 27 червня 2023 року згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України, а також запропоновано «переведення на вільні вакансії»: 11 квітня 2023 року таких вакансій було запропоновано 5 (том 1, а.с. 85-88), 04 травня 2023 року також було запропоновано ще одну вакансію (том 1, а.с. 89), 11 травня 2023 року також було запропоновано ще 2 вакансії (том 1, а.с. 90-91) і 14 червня 2023 року запропоновано ще одну вакансію (том 1, а.с. 92). Таким чином, за період з 11 квітня по 14 червня 2023 року позивачу було запропоновано всього 9 вакансій.

01травня 2023року наказом по ТзОВ № 3-24 було затверджено новий штатний розпис на 2023 рік, який вводився в дію з 01 травня 2023 року, а вищезгаданий наказ № 3-74 від 20 грудня 2022 року визнано таким, що втратив чинність (том 2, а.с. 194-225). Згідно цього штатного розпису у інженерно-технічному відділі у місті Стрию з 01 травня 2024 року було передбачено 40штатних одиниць інженерів з підготовки виробництва, що лише на 1 одиницю менше від штатного розпису, який діяв до 01 травня 2023 року. Наявна у матеріалах справи копія штатного розпису саме вграфі штатниходиниць інженерівз підготовкивиробництва у інженерно-технічному відділі у місті Стрию містить рукописні і ніким не посвідчені виправлення цифри «40» на цифру «37» - з посиланням на вищезгаданий наказ від 03.04.2023 року № 3-14 (про скорочення 6 одиниць інженерів з підготовки виробництва), однак 41 6 = 35, а не «37». Відповідачем жодних пояснень з приводу вищенаведених виправлень та арифметичних «неточностей» до суду подано не було.

З урахуванням вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що станом на день звільнення позивача з роботи (27.06.2023 року) з 01.05.2023 року був чинним штатний розпис, яким було передбачено 40 штатних одиниць інженерів з підготовки виробництва у інженерно-технічному відділі у місті Стрию, тобто на 1 (одну) одиницю менше, ніж у штатному розписі, який був чинним на день попередження позивача (11.04.2023 року) про майбутнє вивільнення.

Копії всіх вищезгаданих штатних розписів були витребувані у відповідача судом на клопотання сторони позивача і такі поступили до суду 03 листопада 2023 року (том 2, а.с. 1).

Ознайомившись з поданими відповідачем копіями штатних розписів та проаналізувавши їх, сторона позивача 22 листопада 2023 року подала до суду свої Додаткові пояснення у яких наведено цілий ряд посад, які були вакантними з дати попередження позивача про його майбутнє звільнення з роботи, а також на дату звільнення позивача з роботи (том 3, а.с. 62-64).

Відповідач фактично погодився з наведеним у Додаткових поясненнях позивача, назвавши це вже у ході судового розгляду справи «технічними помилкамиу Штатнихрозписах» (том 3, а.с. 77-82, 84-87, 88).

За вищенаведених обставин в їх сукупності суд першої інстанції вправі був не приймати до відома пояснення відповідача про «технічні помилкиу Штатнихрозписах» (які «вимірювалися» десятками штатних одиниць), а відтак прийшов до вірного висновку про те, що відповідачем з дати попередження позивача про його майбутнє звільнення з роботи по дату звільнення позивача з роботи не було запропоновано останньому всіх наявних вакантних посад, а відтак до вірного висновку про відсутність правових підстав для звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування (та, відповідно, для відмови у задоволенні позовних вимог) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг Системс УА ГМБХ», залишити без задоволення, а рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 15 лютого 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 24 квітня 2024 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.