Рішення

від 23.04.2024 по справі 338/229/24

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/229/24

23 квітня 2024 року Богородчанський районний суд

Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Решетова В. В.,

з участю секретаря Остапишин І. Р.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у закритому судовому засіданні в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-ї особи: орган опіки та піклування Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною вище позовною заявою, в якій просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: село Раковець Івано-Франківського району Івано-Франківської області, батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивачка обгрунтовує свої вимоги тим, що від шлюбу, який був розірваний рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06.11.2017 року, вони мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які перебувають на її утриманні і проживають разом з нею.

Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не виявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти.

Ухвалою від 14 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-ї особи: орган опіки та піклування Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено у ній підготовче засідання.

Ухвалою від 23 квітня 2024 року підготовче провадження по справі закрито, призначено справу до судового розгляду.

Позивачка в судовому засіданні, яке просила призначити та розглянути справу негайно, позов підтримала повністю, з підстав зазначених у позові. Просила його задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Крім того, інформація щодо розгляду даної справи наявна на офіційній сторінці Богородчанського районного суду Івано-Франківської області в мережі Інтеренет на веб-сайті судової влади. Про причини неявки ОСОБА_2 суд не поінформував, своїм правом на подання відзиву не скористався, заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від нього не надходило.

Представник 3-ї особи в судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву, відповідно до якої просить справу розглядати у його відсутність. Також, надав на адресу суду висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Заслухані в судовому засіданні неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пояснили, що вони нічого доброго про батька сказати не можуть. Вони з ним не спілкуються, оскільки він не дбає про них та не піклується. В останнє спілкувалися з батьком в 2021 році. Також, підтвердили, що був випадок коли батько висловлювався в їх адресу грубою нецензурною лайкою.

З огляду на викладене, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, пояснення неповнолітніх дітей, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом установлено, що сторони у справі є батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

З пояснень позивача та з відомостей витягу з реєстру територіальної громади від 02.02.2023 року вбачається реєстрація місця проживання позивача та дітей позивача за адресою проживання батька дітей (відповідача) в АДРЕСА_1 з 02.11.2010 року.

Відповідно до відомостей витягів з реєстру територіальної громади від 09.02.2024 року, суд враховує проведення перереєстрації місця проживання позивача та дітей за новою адресою з 09.02.2024 року в АДРЕСА_2 .

Таким чином, за п`ять днів перед зверненням до суду з позовом, згідно витягів про реєстрацію з реєстру територіальної громади від 09.02.2024 року та в той же день складеного акту про встановлення фактичного місця проживання №223 від 09.02.2024р., діти зареєстровані разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до акту обстеження умов проживання №12 від 08.03.2024 року позивач та її діти проживають з ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2 , який зі слів позивача проходить службу в ЗСУ. Проведено бесіду з дітьми щодо спілкування з рідним батьком ОСОБА_2 , однак про результати такої бесіди відомості в акті відсутні.

Згідно характеристик дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наданих Марківським ліцеєм Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, батько ОСОБА_2 , навчальний заклад не відвідує, вихованням та навчанням дітей займається лише мати ОСОБА_1 .

Згідно постанов Богородчанського районного суду від 03.10.2017р., 03.02.2018р., 06.01.2021р., ОСОБА_2 , визнаний винуватим за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173-2 КУпАП, які вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 .

У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Посилання позивачки на те, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, взагалі не надає матеріальну допомогу на утримання дитини, не приймає участь у вихованні дитини в судовому засіданні не було встановлено, не доведено ухилення від виконання батьківських обов`язків, а також не підтверджено належними доказами, що до відповідача застосовувалися будь-які заходи впливу. Крім того, позивачка не заперечувала того факту, що вона не зверталася до суду із заявою про примусове стягнення аліментів.

Долучені позивачкою до матеріалів справи витяги з реєстрації територіальної громади, акт про встановлення факту місця проживання №223 від 09.02.2024р., характеристики дітей та постанови Богородчанського районного суду від 03.10.2017р., 03.02.2018р., 06.01.2021р. про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, не можна вважати належними доказами ухилення від виховання дітей, оскільки вони не підтверджують вищевикладені позивачкою обставини. З урахуванням призначеного судом покарання за вчинення відповідачем вищезгаданих адміністративних правопорушень, заявлені позовні вимоги не можуть слугувати законною підставою для додаткового притягнення відповідача до відповідальності за вказані адміністративні правопорушення у виді позбавлення його батьківських прав.

Згідно ст. 39 КУпАП, якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Враховуючи пояснення позивачки про відбуття відповідачем покарання та вимоги ст. 39 КУпАП, суд приходить до висновку, що відповідач вважається таким, якого не було піддано адміністративному стягненню.

З наданих характеристик дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неможливо встановити відсутність спілкування та виховання дітей з боку батька.

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок органу опіки та піклування, затверджений рішення виконавчого комітету Солотвинської селищної ради №87 від 10.04.2024р. про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якого викладені обставини, які не дають підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно своїх дітей в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вищий спеціалізований суд України у справі № 211/559/16-ц від 01 листопада 2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. При позбавленні батьківських прав суду слід не тільки встановити ухилення батька від виконання батьківських обов`язків, а також чи попереджувався батько офіційно про необхідність змінити ставлення до дитини. Позиція Верховного Суду у даній справі базується, серед іншого, на рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України». З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, не було достовірно доведено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідача батьківських прав, у зв`язку з чим, слід відмовити в задоволенні позову.

Отже, з наданих позивачем доказів не вбачається наявність підстав передбачених ст.164 СК України, а тому застосування до відповідача такого виняткового заходу як позбавлення батьківських прав суд вважає недоцільним та таким, що не відповідає інтересам дітей.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, сплачена сума судових витрат, які складаються з судового збору не відшкодовується позивачеві.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 9, 83, 229, 235, 247, 258-259, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-ї особи: орган опіки та піклування Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Решетов