Постанова
від 27.06.2024 по справі 338/229/24
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 338/229/24

Провадження № 22-ц/4808/851/24

Головуючий у 1 інстанції Решетов В. В.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Баркова В. М.,

суддів: Девляшевського В. А.,

Мальцевої Є. Є.,

секретар: Струтинська Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на заочне рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2024 року в складі судді Решетова В. В., ухвалене в селищі Богородчани Івано-Франківської області, в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав.

Позов обґрунтовано тим, що з відповідачем по справі вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 22 липня 2017 року. Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2017 року, між позивачкою та відповідачем шлюб розірвано. Від спільного подружнього життя мають дітей ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , які перебувають на утриманні позивачки і проживають разом з нею. Зазначає, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не виявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти. Тому, з урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Заочним рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить заочне рішення Богородчанського районного суду від 23 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Апеля ційна скарга мотивована тим, що суд дійшов помилкових висновків відмовляючи в задоволенні позову. Адже, відповідач з дітьми не спілкується, не проявляє зацікавленості в їх подальшій долі, не цікавиться їхніми успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, що негативно впливає на їх фізичний розвиток.

Крім того, суд не взяв до уваги пояснення дітей, які під час допиту у судовому засіданні пояснили, що відповідач востаннє спілкувався з ними в 2021 році та підтвердили випадок коли відповідач висловлювався до них грубою нецензурною лексикою.

Також, суд не взяв до уваги факт притягнення відповідача до адміністративної відповідальності відносно позивачки за вчинення адміністративних правопорушень передбачених 173-2 КУпАП. Стверджує, що такі дії характеризують останнього як особу, яка зловживає спиртними напоями та є агресивним у відношенні до членів своєї сім`ї.

Також спростовує наявний у матеріалах справи висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача, адже він складений формально. Зокрема, у висновку зазначено, що було проведено бесіду з її неповнолітнім сином, що не відповідає дійсності.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідач належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направила.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та за відсутності представника третьої особи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , яка просила апеляційну скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції встановив, що сторони з 22 липня 2017 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Богородчанського районного суду від 06 листопада 2017 року розірвано.

Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (а.с. 5, 6).

Відповідно до акту обстеження умов проживання № 12 від 08 березня 2024 року позивачка та її діти проживають з ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 53-54). Проведено бесіду з дітьми щодо спілкування з батьком ОСОБА_2 , однак про результати такої бесіди відомості в акті відсутні.

Згідно постанов Богородчанського районного суду від 03 жовтня 2017 року, 03 лютого 2018 року, 06 січня 2021 року, ОСОБА_2 , визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173-2 КУпАП, які вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з позовом, позивачка посилалась на те, що ОСОБА_2 не виконує свої батьківські обов`язки, зокрема не займається вихованням та утриманням дітей, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено наявність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, з наступних підстав.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батьків спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 29 квітня 2020 року у справі №522/10703/18.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі №645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі №127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі №643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі №712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі №640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі №631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі №331/5427/17. Тобто, судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно застосував положення статті 164 СК України, з урахуванням висновку щодо застосування даної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а також взяв до уваги, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Встановивши фактичні обставини справи, суд, правильно розтлумачивши поняття «ухилення від виконання батьківських обов`язків» і з`ясувавши, що матеріали справи не містять доказів свідомого умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для позбавлення останнього батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які проживають разом з матір`ю.

Законодавцем визначено, що при вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.

У даній справі судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися зі своїми дочками та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, які наразі проживають з позивачкою.

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок органу опіки та піклування, затверджений рішенням виконавчого комітету Солотвинської селищної ради №87 від 10 квітня 2024 року про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 65), що підтверджуює відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

При цьому, слід враховувати, що батьківські права засновані на спорідненості батька з дитиною, тому погіршення особистих стосунків батька і дитини чи батьків самої дитини може мати тимчасовий характер і не є підставою для позбавлення батьківських прав. А та обставина, що на час розгляду справи вихованням і розвитком дитини займається апелянтка, а батько дітей не спілкується, не проявляє зацікавленості в їх подальшій долі, не свідчить безумовно про те, що відповідач не бажає приймати участь в утриманні та вихованні дітей, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Крім того, наведені доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2024 року залишити без задоволення.

Заочне рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 03 липня 2024 року.

Судді В. М. Барков

В. А. Девляшевський

Є. Є. Мальцева

СудІвано-Франківський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення27.06.2024
Оприлюднено05.07.2024
Номер документу120160505
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них про позбавлення батьківських прав

Судовий реєстр по справі —338/229/24

Постанова від 27.06.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Барков В. М.

Постанова від 27.06.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Барков В. М.

Ухвала від 04.06.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Барков В. М.

Ухвала від 10.05.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Барков В. М.

Рішення від 23.04.2024

Цивільне

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Решетов В. В.

Рішення від 23.04.2024

Цивільне

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Решетов В. В.

Ухвала від 23.04.2024

Цивільне

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Решетов В. В.

Ухвала від 14.02.2024

Цивільне

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Решетов В. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні