Постанова

від 23.04.2024 по справі 190/130/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3301/24 Справа № 190/130/22 Суддя у 1-й інстанції - Фирса Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.

за участю секретаря судового засідання: Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , третя особа державний реєстратор виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 , третя особа державний реєстратор виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позову посилалася на те, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 6,1623 га, кадастровий номер 1224582000:01:003:0027, що розташована на території Комісарівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області. 05 жовтня 2013 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 25 років. У листопаді 2021 року позивач дізнався, що вищезазначену земельну ділянку оброблюють невідомі йому люди. В подальшому він отримав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 6,1623 га, кадастровий номер 1224582000:01:003:0027, що розташована на території Комісарівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, з якого дізнався що між ним та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 05 жовтня 2013 року, відповідно до якої договір оренди землі, укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 05 жовтня 2013 року було розірвано, після чого ОСОБА_1 уклала договір оренди вищевказаної земельної ділянки з ФОП ОСОБА_3 . Оскільки позивач додаткову угоду про розірвання договору оренди землі не підписував та доручень на її підписання жодній особі не надавав, з врахуванням заяви про зміну предмету позову від 02 жовтня 2023 року, просив суд ухвалити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_1 усунути йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 1224582000:01:003:0027, шляхом повернення її в його користування, відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 05 жовтня 2013 року.

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року позов задоволено. Витребувано на користь ФОП ОСОБА_2 земельну ділянку площею 6,1623 га, кадастровий номер 1224582000:01:003:0027, що розташована на території Комісарівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, що на праві власності належить ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 в рівних частинах на користь ФОП ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 2 481 грн. та витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 9 060,96 грн.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини по даній справі. Вказувала, що підстави для задоволення позову відсутні. Саме позивач повинен довести, що він не підписував додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 05 жовтня 2013 року. Вона не ухилялася від участі в експертизі.

Відзив на апеляційну скаргу не наданий.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, у повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 6,1623 га, кадастровий номер 1224582000:01:003:0027, що розташована на території Комісарівської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області..

05 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 в письмовій формі укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 передала ФОП ОСОБА_2 в строкове платне користування належну їй земельну ділянку строком на 25 років.

Згідно додаткової угоди від 09 вересня 2021 року, укладеної між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 договір оренди зазначеної земельної ділянки від 05 жовтня 2013 року розірваний.

19 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 в письмовій формі укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 передала ФОП ОСОБА_3 в строкове платне користування належну їй земельну ділянку строком на 25 років.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що додаткову угоду про розірвання договору оренди землі від 05 жовтня 2013 року він не підписував.

Ухвалами П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2022 року, від 25 лютого 2022 року, від 08 квітня 2022 року, 08 червня 2022 року відповідачку ОСОБА_1 було зобов`язано надати до суду оригінал додаткової угоди, укладеної між нею та ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 05 жовтня 2013 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 1224582000:01:003:0027.

Ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2022 року по справі призначено судово-почеркознавчу експертизу.

Ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2023 року клопотання експерта від 10.01.2023 року задоволено, відповідачку ОСОБА_1 було зобов`язано надати у розпорядження судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України оригінал додаткової угоди від 09 вересня 2021 року, укладеної між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 05 жовтня 2013 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 1224582000:01:003:0027.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що у справі ухвалами суду неодноразово витребовувався оригінал додаткової угоди про дострокове розірвання договору оренди у відповідачки та інших осіб з метою проведення почеркознавчої експертизи. Разом з тим, поважні та об`єктивні причини, що перешкоджали відповідачці надати суду оригінал договору ОСОБА_1 не були повідомлені. Ухилення відповідачки від надання витребуваного судом доказу призвело до неможливості проведення експертизи з метою встановлення факту виконання підпису ФОП ОСОБА_2 на спірній додатковій угоді, а іншими доказами вказаний факт не може бути доведений або спростований.

Однак, колегія суддів не може в повній мірі погодитися з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

Згідно з частинами першою, третьою статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 6,1623 га, кадастровий номер 1224582000:01:003:0027, що розташована на території Комісарівської сільської ради Кам`янського району Дніпопетровської області

05 жовтня 2013 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 25 років.

У відповідності до частини першої статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін.

Частиною першоюстатті 651ЦК Українипередбачено,що зміна або розірваннядоговору допускаєтьсялише зазгодою сторін,якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина третя статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

Розірвання договору за взаємною згодою сторін є двостороннім правочином, до якого застосовуються загальні правила про вчинення правочину.

Розірвання договору є вольовою дією, яка спрямована на припинення на майбутнє зобов`язань, які виникли з договору. Сутність розірвання договору виражається відмовою від виконання умов договору і від прийняття виконання за цим договором. Розірвання договору спричиняє повне припинення на майбутнє зобов`язань сторін договору.

Як вказує позивач у листопаді 2021 року він дізнався, що земельну ділянку оброблюють невідомі йому люди. В подальшому він отримав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з якого дізнався що між ним та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 05 жовтня 2013 року, відповідно до якої договір оренди землі, укладений між ним та ОСОБА_1 05 жовтня 2013 року було розірвано, після чого ОСОБА_1 уклала договір оренди вищевказаної земельної ділянки з ФОП ОСОБА_3 .

Відповідно до частин першої-третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У разі ж якщо сторони згоди щодо істотних умов договору не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Позивач обґрунтовує позов тим, що додаткову угоду від 09 вересня 2021 року до договору оренди земельної ділянки від 05 жовтня 2013 року, відповідно до якої договір оренди землі від 05 жовтня 2013 року було розірвано, він не підписував.

Відповідно до положень пункту 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду наголошує на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400 цс 19).

Місцевий суд, застосувавши положення ст. 109 ЦПК України, констатувавши ухилення відповідачки від подання експерту оригіналу додаткової угоди, дійшов висновку про доведеність позову та наявність підстав для його задоволення.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення таких земельних ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 23 вересня 2020 року у справі № 396/1857/16 (провадження № 61-17729св19), від 11 листопада 2020 року у справі № 598/538/19 (провадження № 61-9846св20) та від 14 грудня 2022 року у справі № 394/85/21-ц (провадження № 61-9582св22).

Звертаючись до суду з позовом позивач, посилаючись на те, що оскільки він не підписував додаткову угоду від 09 вересня 2021 року про розірвання договору оренди від 05 жовтня 2013 року, укладеного між ним та власником земельної ділянки відповідачкою ОСОБА_1 , немає підстав вважати цей договір укладеним, а тому просив зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ним земельною ділянкою шляхом її повернення в користування відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 05 жовтня 2013 року

Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_2 та задовольнив вимоги, які позивач не заявляв, а саме витребував на користь позивача земельну ділянку, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що припинення права оренди земельної ділянки, площею 6,1623 га, кадастровий номер 1224582000:01:003:0027, на підставі додаткової угоди від 09 вересня 2021 року було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 вересня 2021 року.

Також згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 19 листопада 2021 року відбулась державна реєстрація нового договору оренди вказаної земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 .

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.

Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.

Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.

Предметом позову позивач ОСОБА_2 визначив вимогу щодо зобов`язання відповідачку усунути перешкоди у користуванні ним земельною ділянкою шляхом її повернення, відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 05 жовтня 2013 року.

Разом з тим, задоволення зазначеної позовної вимоги без скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, площею площею 6,1623 га, кадастровий номер 1224582000:01:003:0027, на підставі додаткової угоди від 09 вересня 2021 року та без скасування державної реєстрації нового договору оренди цієї земельної ділянки від 19 листопада 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 , не призведе до відновлення порушених право позивача, а тому застосований позивачем спосіб захисту не є ефективним, тобто не є таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення.

Аналогічний висновок було зроблено Верховним судом у постанові від 03 квітня 2024 року у справі №385/303/23, провадження № 61-17401св23.

На вказані обставини справи суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, за встановлених фактичних обставин у задоволенні позову ОСОБА_2 має бути відмовлено у зв`язку із застосуванням позивачем способу захисту, який не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України, а тому рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , третя особа державний реєстратор виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про повернення земельної ділянки відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 3 721,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 24 квітня 2024 року.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров