Рішення

від 23.04.2024 по справі 592/6822/23

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/6822/23

Провадження №2/592/135/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м.Суми

Ковпаківський районнийсуд м.Суми ускладі:головуючого суддіФоменко І.М.,секретаря судовогозасідання ЩербаньГ.Г.,відповідача ОСОБА_1 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Суми цивільнусправу запозовною заявою Департаменту зпитань соціальноїполітики,ветеранів тареінтеграції Сумськоїобласної державноїадміністрації до ОСОБА_1 про повернення у повному комплекті автомобіля,-

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2023 представник позивачадиректор Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , відповідно до якого просить повернути автомобіль у повному комплекті.

Відповідно до п. 4 розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації начальника обласної військової адміністрації від 27.06.2023 № 278-ОД «Про внесення змін до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 24.03.2020 № 118-ОД», Департамент соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації перейменовано в Департамент з питань соціальної політики, ветеранів та реінтеграції Сумської обласної державної адміністрації.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до повідомлення № 3 від 28.05.2001 року ОСОБА_2 , 1925 р.н., видано автомобіль марки «Таврія» ЗАЗ-110270 (МД), 2001 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 (з ручним керуванням), як особі з інвалідністю І групи внаслідок Великої вітчизняної війни, без права продажу, дарування, передачі.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 1374). Інформація про смерть ОСОБА_2 до Департаменту не надходила.

Відповідач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 17.09.1953 року. На час смерті ОСОБА_1 був зареєстрований разом із померлим батьком за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 16 Порядку, автомобіль строк експлуатації якого менше ніж 10 років залишається у користуванні члена сім`ї померлої особи з інвалідністю у разі сплати ним протягом 6 місяців з дня смерті особи з інвалідністю до державного бюджету вартості автомобіля з урахуванням розрахункової вартості автомобіля та суми сплаченої з нього особою з інвалідністю.

В іншому разі автомобіль, строк експлуатації якого становить менше ніж 10 років, вилучається або повертається структурному підрозділу з питань соціального захисту населення у повному комплекті.

Заяву щодо наміру викупити автомобіль марки «Таврія» ЗАЗ-110270 (МД), 2001 року випуску, р.н. НОМЕР_1 до Департаменту позивачем подано лише 05.09.2022 року, тобто зі спливом строків, передбачених Порядком. Термін експлуатації автомобіля складає 8 років 1 місяць. Таким чином, на даний час у користуванні відповідача без належних на те законних підстав знаходиться автомобіль марки «Таврія» ЗАЗ-110270 (МД), 2001 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , яким був безкоштовно забезпечений його батько У зв`язку із чим, позивач просить зобов`язати відповідача повернути у повному комплекті вищезазначений автомобіль та стягнути з відповідача судові витрати.

24.05.2023 ухвалою судді відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

11.07.2023 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні у зв`язку із безпідставністю заявлених вимог до нього. Свої заперечення мотивує тим, що після смерті свого батька, ОСОБА_2 від дійсно звертався до Департаменту соціального захисту населення з проханням щодо надання дозволу на викуп автомобіля марки «Таврія» ЗАЗ-110270 (МД), 2001 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , однак, отримав відмову, оскільки протягом 6 місяців з дня смерті особи з інвалідністю до державного бюджету вартості автомобіля з урахуванням розрахункової вартості автомобіля та суми сплаченої з нього особою з інвалідністю.

Відповідач ОСОБА_1 вважає, що він не є належним відповідачем, оскільки немає ніякого відношення до даного автомобіля, не приймав спадок від померлого батька, автомобіль весь час, більше 13 років, стоїть в гаражі і ніхто ним не користувався. В подальшому, при спілкуванні зі своїм братом, ОСОБА_3 , з`ясував, що померлий батько ОСОБА_2 все своє майно заповів саме брату ОСОБА_4 , на якого склав заповіт. Тому, відповідач ОСОБА_1 зазначає, що немає ніякого відношення до майна свого брата, яке залишилось після смерті їхнього батька. Таким чином, на думку ОСОБА_1 , належним відповідачем є саме ОСОБА_3 , а тому, вимоги до ОСОБА_1 є необґрунтованими.

У судове засідання представникпозивача -Департаменту зпитань соціальноїполітики,ветеранів тареінтеграції Сумськоїобласної державноїадміністрації не з`явився. Директор департаменту ОСОБА_5 подала письмове клопотання про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити (а. с. 47).

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог про повернення автомобіля просив відмовити, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують те, що автомобіль перебуває у його володінні, та те, що він є законним володільцем спірного автомобіля. Відповідач ОСОБА_1 додатково зазначив, що дійсно його батьку - ОСОБА_2 , 1925 року народження, як особі з інвалідністю І групи внаслідок Великої вітчизняної війни, у 2001 році було безоплатно надано у користування автомобіль марки «Таврія», ЗАЗ-110270, р.н. НОМЕР_1 . У 2009 році батько помер, який був зареєстрований перед смертю за його адресою в м. Суми. ОСОБА_1 спадщину не приймав, до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертався, єдиним спадкоємцем за заповітом є інший син померлого спадкодавця ОСОБА_3 . Ніякого відношеннядо цьогоавтомобіля вінне має,після смертібатька нимне користувавсята йомуне відомоу якомустані перебуваєвказаний автомобіль.За життябатька автомобільстояв угаражі батькав с.Беседівка,Недригайлівського району,нині Роменського району Сумської області. На даний час місцезнаходження автомобіля йому невідоме.

Заслухавши відповідача ОСОБА_1 , повно, всебічно і об`єктивно дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до повідомлення № 3 від 28.05.2001 року ОСОБА_2 , 1925 р.н., видано автомобіль марки «Таврія» ЗАЗ-110270 (МД), 2001 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 (з ручним керуванням), як особі з інвалідністю І групи внаслідок Великої вітчизняної війни, без права продажу, дарування, передачі (а.с.4).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який на день смерті був зареєстрований разом із сином ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5,10).

05.07.2022 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соціального захисту населення СМР із заявою про вирішення питання щодо викупу автомобіля марки «Таврія», ЗАЗ-110270, оскільки вона на момент смерті батька був зареєстрований з ним за однією адресою (а.с.12).

Із відповіді на вказане звернення, 18.10.2022 року Департамент соціального захисту населення Сумської ОДА повідомив ОСОБА_1 про те, що підстави для надання дозволу на перереєстрацію автомобіля марки ЗАЗ 11027 у власність ОСОБА_1 відсутні, оскільки відповідно до положень п. 16 Порядку забезпечення осіб з інвалідністю, автомобіль строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у користуванні члена сім`ї померлої особи з інвалідністю у разі сплати ним протягом 6 місяців з дня смерті особи з інвалідністю до державного бюджету вартості автомобіля з урахуванням розрахункової вартості автомобіля та суми сплаченої з нього особою з інвалідністю.

В іншому разі автомобіль, строк експлуатації якого становить менше ніж 10 років, вилучається або повертається структурному підрозділу з питань соціального захисту населення у повному комплекті. Також департамент рекомендував звернутися до суду за продовженням строку сплати вартості автомобіля (а.с.14).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22.11.2022 року по справі № 591/5304/22, провадження 2/591/2222/22 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову про надання додаткового строку для сплати вартості автомобіля (а.с.16-17).

На повторне звернення ОСОБА_1 до Департаменту щодо викупу автомобіля, Департаментом повторно розглянув заяву та повідомив, що ОСОБА_1 протягом 6 місяців з дня смерті батька повинен був сплатити до державного бюджету вартість автомобіля з урахуванням розрахункової вартості автомобіля та суми сплаченої з нього особою з інвалідністю. В іншому разі автомобіль, строк експлуатації якого становить менше ніж 10 років, вилучається або повертається структурному підрозділу з питань соціального захисту населення у повному комплекті (а.с.15).

Згідно із Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, виданим Роменським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України, за ОСОБА_2 , 1925 р.н. зареєстрований автомобіль марки ЗАЗ 11027, 2001 року випуску (а.с.7).

За загальним правилом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями передбачено Законами України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», «;Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «;Про реабілітації осіб з інвалідністю в Україні», у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм забезпечення осіб з інвалідністю автомобільним транспортом регулювався в Україні до 2006 року Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Україні від 08.09.1997 № 999 та Порядком забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 № 999(із змінами) після набрання їм чинності 09.08.2006.

За змістом пункту 1 Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою КМУ19.07.2006№ 999 (далі Порядок № 999), інвалід, законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда отримує автомобіль на десятирічний строк без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Після закінчення зазначеного строку інвалід може користуватися таким автомобілем до отримання нового або повернути його структурному підрозділу соціального захисту населення чи управлінню виконавчої дирекції на умовах згідно з пунктом 14 цього Порядку.

Як вбачається із абз. 1, 2, 9, 11, 16 з п. 16 зазначеного Порядку інваліду, законному представнику недієздатного інваліда чи дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, за їх бажанням може бути безоплатно переданий у власність після закінчення 10-річного строку експлуатації. Після смерті інваліда, дитини-інваліда такий автомобіль може бути безоплатно переданий у власність члену його (її) сім`ї (за бажанням такого члена сім`ї), який на час смерті інваліда були зареєстровані за місцем реєстрації інваліда, дитини-інваліда.

Автомобіль, отриманий інвалідом, законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда, вилучається відповідними органами державної виконавчої служби за рішенням суду за поданням структурного підрозділу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції.

Згідно зіст. 400 ЦК Українинедобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Зі змісту ч. 1 ст.397 ЦК Українивбачається, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Пунктом 2 ч. 1 ст.399 ЦК Українипередбачено, що право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

У постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі №369/6892/15-ц зроблено висновок, відповідно до якого враховуючи віндикацією визнається передбачений законом речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення можливості власнику здійснювати увесь комплекс правомочностей. Таким чином, метою віндикаційного позову є повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) від володіючого невласника.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених положень законодавства, поданих доказів, суд дійшов до наступних висновків.

Кожна особа,а увипадках,встановлених законом,органи таособи,яким закономнадано правозахищати права,свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленомуЦивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

За приписами ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджується кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п. 27постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

У ч. 3 ст.12, ст. ст.76 - 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Заперечуючи проти позову відповідач ОСОБА_1 зазначив, що дійсно був зареєстрованим із своїм батьком ОСОБА_2 за однією адресою, але батько жив з ним в зимовий час, а в інший час жив у своєму домі в с. Беседівка, нині Роменського району. Автомобіль марки «Таврія», ЗАЗ-110270, р.н. НОМЕР_1 весь час був в с. Беседівка, до нього відповідач ОСОБА_1 жодного відношення не мав. Фактично спадщину отримав інший син померлого ОСОБА_3 .

У 2022 році відповідач ОСОБА_1 забажав викупити автомобіль марки «Таврія», ЗАЗ-110270, для чого неодноразово звертався в Департамент та отримував відмови.

Дійсно, суд погоджується із доводами відповідача про те, що з моменту видачі автомобіля ОСОБА_2 у 2001 році та навіть після смерті ОСОБА_2 у 2009 році, Департамент соціального захисту населення СОДА жодного разу не цікавився долею автомобіля марки «Таврія», ЗАЗ-110270, р.н. НОМЕР_1 .

Тільки після звернень ОСОБА_1 у Департаменту з`явився інтерес до даного автомобіля, однак позивачем не доведений факт того, що саме відповідач ОСОБА_1 прийняв спадщину і йому відомо, де зараз вказаний автомобіль.

Таким чином, в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт того, що спірний автомобіль марки «Таврія», ЗАЗ-110270, р.н. НОМЕР_1 , який був виданий ОСОБА_2 , як особі з інвалідністю І групи внаслідок Великої вітчизняної війни у 2001 році, після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 залишився у володінні та користуванні його сина відповідача ОСОБА_1 .

Відтак, в даному випадку володілець майна - автомобіля марки «Таврія», ЗАЗ-110270, р.н. НОМЕР_1 не відповідач ОСОБА_1 , тому у нього не виникає обов`язку повернути автомобіль до Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації.

Аналізуючи викладене вище, оцінивши докази надані сторонами докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, заявлених до відповідача ОСОБА_1 .

При цьому, до вказаного висновку суд дійшов, виходячи не тільки з вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні в справі «Ушаков та Ушакова проти України» від 18 червня 2015 року (остаточне 18 вересня 2015 року), в пункті 78 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою…».

Відповідно до п. 2 ч. 1ст.141 ЦПК України, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.4,10,12,89,141,258,263-265 ЦПК України, ст. 397,399,400 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В позовних вимогах Департаменту з питань соціальної політики, ветеранів та реінтеграції Сумської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про повернення автомобіля у повному комплекті, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень:http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Департамент з питань соціальної політики, ветеранів та реінтеграції Сумської обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 03197871, місце знаходження: м. Суми, пров. Сурогінський, 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя І.М. Фоменко