Рішення

від 24.04.2024 по справі 583/4502/23

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/4502/23

2/583/70/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ярошенко Т.О.

з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка за правилами загального позовного провадження справу за позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 , Комуністичної партії України про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 року у справі № 826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022 року задоволено позов Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба безпеки України, Всеукраїнське об`єднання свобода, Радикальна партія Олега Ляшка, Громадська організація «Воля-Громада-Козацтво», Українська республіканська партія, ОСОБА_2 , за участю Офісу Генерального прокурора про заборону діяльності політичної партії. Заборонено діяльність Комуністичної партії України. Передано майно, кошти та інші активи Партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави. Після опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що після відкриття 11.07.2014 року судом провадження в адміністративній справі про заборону партії, Комуністичною партією України квартиру загальною площею 37,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 відчужено на підставі договору дарування від 01.09.2014 року № 1201 посвідченого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Ковальчук В.М. Набувачем спірного майна стала ОСОБА_1 . Відповідно до відомостей Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 була представником Охтирської міської організації Комуністичної партії України та займала посаду у її керівних органах, тобто є особою, безпосередньо пов`язаною із Комуністичною партією України. Вважає, що сторони спірного договору були обізнаними, що такий договір не буде виконаний, що він має інші цілі ніж передбачені договором, тобто між відповідачами умисно укладений фіктивний правочин. Укладення спірного договору спрямоване не на реальне настання наслідків договору дарування, а має на меті уникнення передачі майна у державну власність. Просить визнати недійсним договір дарування квартири загальною площею 37,3 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 442868759102, укладений 01.09.2014 року між Комуністичною партією України та ОСОБА_1 , посвідчений нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Ковальчук В.М. та зареєстрований за № 1201; скасувати державну реєстрацію прав ОСОБА_1 на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 442868759102.

Процесуальні дії в справі та аргументи сторін.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.09.2023 року відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Цього ж дня копію ухвали про відкриття провадження разом з позовом та доданими документами було направлено відповідачам.

02.10.2023 року до суду повернуто конверт з вищевказаними документами від Комуністичної партії України з відміткою «адресат відсутній», у зв`язку з чим судом було повторно направлено копію ухвали з позовом та доданими документами.

13.10.2023 року конверт адресований Комуністичній партії України повторно повернуто до суду без вручення.

Копія позовної заяви з доданими документами, разом з ухвалою про відкриття провадження адресовані ОСОБА_1 20.10.2023 року також повернуті до суду без вручення з відміткою «за закінченням строку зберігання».

Відповідачам судом повторно направлено копію позову з доданими матеріалами.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 23.10.2023 року позов залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

31.10.2023 року від представника позивача надійшла заява на виконання вищевказаної ухвали, однак недоліки в повній мірі не були усунуті.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 03.11.2023 року позов повторно залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

10.11.2023 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

15.11.2023 року від Сумського обласного державного нотаріального архіву витребувано оригінал договору дарування нерухомого майна від 01.09.2014 року, а саме квартири загальною площею 37,3 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 442868759102, укладений 01.09.2014 року між Комуністичною партією України та ОСОБА_1 , який зареєстрований в реєстрі за № 1201.

15.11.2023 року на електронну адресу відповідача Комуністичної партії України надіслано судом електронну копію позову, з доданим матеріалами, копію ухвали про відкриття провадження у справі, про що в справі мається звіт (а.с.93), відзиву чи будь-яких заяв до суду не надійшло.

17.11.2023 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

27.11.2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Собина П.М. ознайомився з матеріалами цивільної справи, отримав доступ до електронної справи (а.с.91).

30.11.2023 року від приватного нотаріуса Охтирського міського нотаріального округу Ковальчук В.М. витребувано оригінал договору дарування нерухомого майна від 01.09.2014 року, а саме квартири загальною площею 37,3 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 442868759102, укладений 01.09.2014 року між Комуністичною партією України та ОСОБА_1 , який зареєстрований в реєстрі за № 1201.

01.12.2023 року від представника відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

11.12.2023 року до суду від приватного нотаріуса надійшов договір дарування квартири з доданими документами.

12.12.2023 року на електронну адресу Комуністичної партії України повторно направлено копію позову з додатками.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 12.12.2023 року ухвалено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

15.12.2023 року від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Собини П.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив про безпідставність заявлених вимог з огляду на слідуюче. Так, позивач посилається на рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.25022 року, яким задоволено позов про заборону діяльності Комуністичної партії України, при цьому позивач зазначає про те, що Міністерством юстиції встановлено, що після подання позовної заяви у 2014 році Комуністичною партією було відчужене майно, належне партії на користь ОСОБА_1 . Твердження позивача щодо наявності зв`язку між відкриттям провадження у справі та укладенням договору дарування є хибним. Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11.07.2014 року було відкрито провадження у справі, де єдиною вимогою було заявлено заборонити діяльність Комуністичної партії України, інших вимог заявлено не було. Станом на 01.09.2014 року, коли Комуністична партія України уклала правочин дарування на користь ОСОБА_1 , був відсутній закон, який передбачав перехід у власність держави майна, що належало політичній партії, яка була визнана судом забороненою. Представник відповідачки не погоджується з твердженням Міністерства юстиції України про те, що сторони спірного Договору були обізнаними, що такий Договір не буде виконаний, що він має інші цілі, ніж передбачені цим Договором, тобто, між відповідачами умисно укладено фіктивний правочин та повідомив, що з 2001 року ОСОБА_1 займала посаду першого секретаря Охтирського міського комітету ЛКСМУ Сумської області. В 2007 році ОСОБА_1 закінчила Вищу партійну школу при ЦК КПУ і була обрана першим секретарем Охтирського міського комітету Компартії України. В 2008 році ОСОБА_1 була обрана членом Центрального комітету Комуністичної партії України. В 2006 році була обрана депутатом Охтирської міської ради, помічником народного депутата України від КПУ. ОСОБА_1 була обрана народним депутатом Верховної Ради України 7-го скликання з грудня 2012 року по листопад 2014 року від КПУ № 22 в списку. 25 серпня 2014 року, відповідно до статті 90 Конституції України, ОСОБА_4 оголосив про рішення достроково припинити повноваження Верховної Ради VII скликання. Повноваження депутатів припинені 27 листопада 2014 року. В серпні 2014року Відповідач-1 повернулася до рідного міста Охтирки Сумської області у зв`язку з достроковим припиненням повноважень Верховної Ради України. Так як ОСОБА_1 тривалий період свого життя присвятила політичній діяльності, але на момент повернення до м. Охтирка не мала особистого нерухомого майна для проживання, було прийнято рішення про надання їй в користування квартири за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 вселилася до спірної квартири в серпні 2014 року. В серпні 2014 року рішенням зборів Охтирського міського комітету КПУ було визначено передати у власність ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом укладення договору дарування. На момент вчинення правочину дарування ОСОБА_1 вже проживала у вказаній спірній квартирі. Також просив застосувати строки позовної давності. До відзиву додав розпорядження міського голови м.Охтирка від 23.11.2023 року № 83-В про відрядження ОСОБА_1 , будинкову книгу на будинок АДРЕСА_1 , довідку виконавчого комітету Охтирської міської ради від14.12.2023 року № 862 про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , копію закордонного паспорту ОСОБА_1

18.12.2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначила, що у відзиві на позовну заяву адвокатом Собиною П.М. вказано, що на дату вчинення спірних договорів, відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні» (в ред. станом на 12.09.2014 року) взагалі не було передбачено механізму примусової передачі майна партії у власність держави в наслідок заборони її діяльності. Однак, згідно із частиною другою статті 21 Закону України «Про політичні партії в Україні» заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно. Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону у разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Як зазначалось вище, рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022, позов Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України про заборону діяльності політичної партії, задоволено. Заборонено діяльність Комуністичної партії України. Передано майно, кошти та інші активи партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави. Таким чином, на підставі вказаного судового рішення діяльність Сумської обласної організації Комуністичної партії України припинено, а її майно, кошти та інші активи підлягають переходу у власність держави. Таким чином, перехід майна політичної партії до державного бюджету внаслідок її заборони був очевидний як і на момент відкриття провадження у справі № 826/9751/14, так і після прийняття та внесення змін у 2022 році до певних нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини. Також, у відзиві на позовну заяву представником ОСОБА_1 адвокатом Собиною П.М. зазначено, що ОСОБА_1 начебто взагалі не було відомо про розгляд справи № 826/9751/14. Вказане твердження є досить сумнівним та спростовується наступним. 08.07.2014 на сайті Міністерства юстиції України за посиланням: https://minjust.gov.ua/news/ministry/ministerstvo-yustitsii-podalopozov-prozaboronukomunistichnoi-partii-ukraini-20069 була розміщена інформація щодо подання Міністерством юстиції України позову про заборону Комуністичної партії України. 11.07.2014 року Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження у справі № 826/9751/14 про заборону діяльності політичної партії. Статтею 10 Закону України «Про політичні партії в Україні» передбачено, що статутом партії визначено утворення обласних, міських, районних організацій, первинних осередків політичної партії або інших структурних утворень, а також використання ними повного найменування політичної партії з доповненнями, які визначають їх місце в організаційній структурі політичної партії. ОСОБА_1 відповідно до відомостей ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була представником Охтирської міської організації Комуністичної партії України. Відкриття провадження у справі № 826/9751/14 про заборону Комуністичної партії України за своєю суттю і є порушенням провадження відносно обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших статутних утворень, які входять до її складу та передбачених статутом партії, в тому числі й Охтирської міської організації Комуністичної партії України. Так, ОСОБА_1 будучи у складі керівних органів структурного утворення не могла не знати про відкриття провадження у справі про заборону Комуністичної партії України. Також зазначає, що ОСОБА_1 пропущено строк для подання відзиву. Щодо клопотання про виклик свідків зазначила, що предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 . Відповідно до частини першої ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Для підтвердження певних обставин адвокат Собина П.М. наголошує на необхідності допиту свідків. Зазначають, що жодних даних щодо ідентифікації осіб адвокатом не вказано, встановити його зв`язок із ОСОБА_1 не вдається за можливе.

25.12.2023 року від представника ОСОБА_1 адвоката Собини П.М. надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що станом на 01.09.2014 року закон не передбачав конфіскацію майна забороненої партії на користь держави. Порядок переходу у власність держави майна заборонених партій був затверджений 12.08.2022 року. Застосовувати закони, прийняті після укладення спірного правочину дарування, тобто після 01.09.2014 року є не можливим, таке право ОСОБА_1 гарантовано Конституцією України. ОСОБА_1 не могла передбачити негативні наслідки для себе, оскільки лише факт відкриття провадження у справі не свідчить про неминуче настання негативних наслідків; вона є добросовісним набувачем спірного майна.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про розгляд справи в судове засідання не з`явилася, будь-яких заяв від неї не надійшло.

24.04.2024 року від представника ОСОБА_1 адвоката Собини П.М. надійшла заява про відкладення розгляду справи, однак суд не приймає її до уваги, оскільки сама відповідачка в судове засідання не з`явилася, доказів поважності причин неявки суду не надано. Крім того, справа тривалий час перебуває у провадженні суду і вже відкладалася, судом завчасно повідомлено представника відповідачки та саму відповідачку через її представника, дата судового розгляду завчасно узгоджена з адвокатом. За таких обставин суд вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутність ОСОБА_1 та її представника на підставі наявних матеріалів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст якихне допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

Відповідно до принципу диспозитивності, на якій неодноразово наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, особи, які беруть участь у справі, мають можливість вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.

Вказаний принцип надає кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Аналіз наведених норм дає суду підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Комуністичній партії України судом неодноразово направлялася позовна заява разом з доданими документами, однак поштовий конверт адресоний відповідачу з вищевказаними матеріалами повернуто до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У відповідності до положень п. 4 ч. 8ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. У зв`язку з цим суд вважає, що про розгляд даної цивільної справи відповідач повідомлений у відповідності до положень ст. 128 ЦПК України.

Вказане твердження узгоджується з висновками викладеними в Постанові Верховного Суду України від 10.05.2023 року у справі № 755/179/18.

За таких обставин суд приходить до висновку про можливість вирішення справи за наявними матеріалами увідповідності до положень ч. 8ст. 178 ЦПК України.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона є головою квартального комітету «Левадний» м.Охтирка. До неї зверталася ОСОБА_1 , точної дати не може пригадати, щоб отримати довідку про склад сім`ї та повідомила, що зареєстрована вона за адресою АДРЕСА_1 , де розташована Компартія. Лише зі слів мешканців знає, що з початку 24.02.2022 року ОСОБА_1 там не проживає. Яке майно є у власності ОСОБА_1 їй не відомо.

Інші свідки, заявлені представником відповідачки ОСОБА_3 , судом викликалися, однак, поштові конверти з судовими повістками повернуті до суду без вручення, з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Суд вжив всіх заходів щодо виклику свідків, представником відповідачки не забезпечено їх допит у судовому засіданні. Тому суд вважає за можливе розгляд справи проводити без допиту свідків.

Суд, проаналізував матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, свідка, дослідивши письмові докази, оцінивши їх в сукупності, дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2007 року ОСОБА_1 (у витязі з протоколу зазначена як ОСОБА_6 , зміна прізвища у зв`язку з укладенням шлюбу (а.с.23)) було обрано першим секретарем Охтирської міської організації Комуністичної партії України (а.с.22).

Згідно Постанови бюро Сумського обласного комітету Комуністичної партії України від 17.09.2015 року у зв`язку з призупиненням членства в Комуністичній партії України ОСОБА_1 звільнено від обов`язків першого секретаря Охтирського міськкому Компартії України (а.с.25).

Згідно постанови Пленуму Охтирської міської організації Комуністичної партії України № 23/15 від 28.11.2015 року ОСОБА_1 обрано першим секретарем Охтирської міської організації Комуністичної партії України (а.с.27).

Згідно протоколу засідання комітету Охтирської міської організації Комуністичної партії України від 15.08.2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади першого секретаря комітету Охтирської міської організації Комуністичної партії України (а.с.28-29).

Згідно протоколу засідання Центрального Комітету Комуністичної партії України від 29.06.2021 року припинено діяльність Охтирської міської організації Комуністичної партії України шляхом ліквідації (а.с.31-33).

З реєстру членів Пленуму центрального комітету Комуністичної партії України вбачається, що ОСОБА_1 була представником від Сумської області (а.с.34-41).

15.10.2008 року між ОСОБА_7 , який згідно довіреності діє від імені ОСОБА_8 та Комуністичною партією України, від імені якої згідно довіреності діє ОСОБА_9 укладено договір купівлі прожажу квартири загальною площею 37,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.109). Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. та зареєстрований в реєстрі за № 4290.

Право власності на вищевказану квартиру за Комуністичною партією України зареєстроване в комунальному підприємстві «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації» 24.12.2008 року, порядковий номер 10427 кн.78 стор.300, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів (а.с.110,111).

16.04.2002 року Комуністична партія України, код ЄРДПОУ 00049147 була взята на облік в ДПІ Подільського району м.Києва за №3546, як неприбуткова організація, що підтверджується довідкою від 30.03.2004 року за №7615/19-121 (а.с.119).

Згідно Витягу з протоколу №1 Пленуму Центрального Комітету Комуністичної партії України від 19.06.2011 року ОСОБА_10 обрано першим секретарем та членом Президії Центрального Комітету Комуністичної партії України.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Комуністичної партії України від 09.10.2008 року ОСОБА_10 є особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори (а.с.117).

Постановою Президії Центрального Комітету Компартії України від 14.08.2014 року «Про відчуження нерухомого майна Комуністичної партії України у Сумській області» вирішено відчужити шляхом дарування наступні об`єкти нерухомості, які є у власності Комуністичної партії України, зокрема серед інших нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Охтирським МС УДМС України в Сумській області, що зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 ) (а.с.121).

Згідно звіту про оцінку майна (скорочений), виконаний сертифікованим експертом ОСОБА_11 , вартість квартири за адресою АДРЕСА_1 , станом на 01.09.2014 року становить 46216 грн (а.с.142).

22.08.2014 року Комуністична партія України в особі ОСОБА_10 уповноважила ОСОБА_12 бути представником Комуністичної партії України в нотаріальній конторі, приватного нотаріуса, реєстраційній службі, органах БТІ, органах місцевого самоврядування, а ткож усіх установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності з питань укладення та підписання від імені Комуністичної партії України договорів дарування, зокрема серед інших договору дарування на ім`я ОСОБА_1 нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (а.с.114).

Станом на 01 вересня 2014 року згідно довідки Охтирської міської організації Комуністичної партії України квартира за адресою АДРЕСА_1 перебуває на балансі Комуністичної партії України за ціною 46216 грн, під арештом, забороною, заставою не перебуває (а.с.113).

01.09.2014 року між Комуністичною партією України в особі ОСОБА_12 та ОСОБА_1 укладено договір дарування квартири загальною площею 37,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Ковальчук В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1201 (а.с.108).

Право власності ОСОБА_1 на квартиру загальною площею 37,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.09.2014 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.16-18).

Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 року у справі № 826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022 року задоволено позов Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба безпеки України, Всеукраїнське об`єднання свобода, Радикальна партія Олега Ляшка, Громадська організація «Воля-Громада-Козацтво», Українська республіканська партія, ОСОБА_2 , за участю Офісу Генерального прокурора про заборону діяльності політичної партії. Заборонено діяльність Комуністичної партії України. Передано майно, кошти та інші активи Партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Верховним Судом у своїх постановах неодноразово зазначалось, що для вирішення питання про визнання недійсним правочину оспорюваного заінтересованою особою правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи.

У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину. Тому, у разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.

Відповідно до пункту 6 частини першоїстатті 3 ЦК Українизагальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зістаттею 13 ЦК Україницивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Із конструкції частини третьоїстатті 13 ЦК Українивипливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Статтею 202ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені устатті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

Згідно зі статтею 717 ЦК Україниза договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті 203ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятоїстатті 203 ЦК України, що за правиламистатті 215 цього Кодексує підставою для визнання його недійсним відповідно достатті 234 ЦК України.

Саме такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження N 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі N 359/1654/15-ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей203,215,234 ЦК Україниу спорах, що виникли із договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові N 369/11268/16-ц від 03 липня 2019 року враховує, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судом встановлено, щорішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.22 у справі №826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.22 заборонено діяльність Комуністичної партії України, передано майно, кошти та інші активи Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Частиною другоюстатті 21 Закону України "Про політичні партії в Україні"(у редакції, яка діяла на момент відкриття провадження у справі №826/9751/14), було встановлено, що заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, обласних, міських, районних організацій політичних партій, її первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії.

При цьому частиною 3статті 105 Цивільного кодексу України(у редакції, яка діяла на момент відкриття провадження у справі №826/9751/14), визначено, що суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цьогокодексупризначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Суд приймає до уваги, щоЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій" від 03.05.2022, який набрав чинності 18.05.2022, внесено зміни, зокрема, доЗакону України "Про політичні партії в Україні".

Статтю 21 Закону України "Про політичні партії в Україні"доповнено частиною четвертою, згідно з якою у разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду.

Ураховуючи пряму військову агресію з боку російської федерації, зважаючи на антиукраїнську політичну та організаційну діяльність, пропаганду війни, реальні загрози порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, а також дії, спрямовані на незаконне захоплення державної влади, демонстрацію проявів колабораціонізму, насильства, поширення відомостей про виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, діяльність Комуністичної партії України, її структурних утворень 05.07.2022 судом заборонено.

Передано майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Наслідки прийняття судового рішення про заборону діяльності Комуністичної партії України варто розуміти як позбавлення права власності на майно, що є санкцією за вчинення правопорушення, що передбачена законом.

Як зазначалося вище, перехід належного Комуністичної партії України та її структурним утворенням майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує Міністерство юстиції України, який виступає кредитором у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що укладання договору дарування відбувалося після відкриття 11.07.2014провадження у справі №826/9751/14.

Крім того, із наявних матеріалів справи також слідує, що набувачем за спірним договором стала ОСОБА_1 , яка на той час була представником Охтирської міської організації Комуністичної партії України, що свідчить про пов`язаність осіб правочину та спільну реалізацію ними волевиявлення на свідоме зловживання правом на шкоду іншій особі, оскільки діючи недобросовісно та зловживаючи правами, мали спільний умисел на використання правочину з укладання договору даруваннявиключно з метою уникнення звернення стягнення на майно другого відповідача внаслідок заборони діяльності його партії за рішенням суду.

За таких обставин спірний договір кваліфікований судом, як правочин, який не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, тобто, як фіктивний правочин.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративної справи, що набрали законної сили, не доказуються при розглдяі іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду № 924/971/23 від 13.02.2024 року в аналогічній справі господарської юрисдикції за позовом Міністерства юстиції України Благодійної організації "Благодійний фонд "Відродження Хмельниччини», Комуністичної партії України провизнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації прав визнано недійсним договір дарування нежитлового приміщення та скасовано державну реєстрацію.

Встановлені у вказаному судовому рішенні обставини не підлягають доказуванню.

Зі змісту вищевказаного судового рішення вбачається, що провадження в справі в окружному суді щодо заборони партії відкрито 11.07.2014 року.

Відповідно до частини 3статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Оскільки під час розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині визнання спірногодоговору дарування від 01.09.2014 недійсним, в силустатті 216 Цивільного кодексу Українивказаний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За такихобставин,вимоги позивачапро скасуваннядержавної реєстраціїправ ОСОБА_1 на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 442868759102 також підлягають задоволенню.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», яке набрало статусу остаточного 02.06.2014 р., в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Якщо хоча б одного із цих критеріїв не додержано, Європейський суд з прав людини констатує у такому випадку порушення статті 1 Першого протоколу.

Законність означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон не передбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, що передбачає для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Отже, суд вважає, що в даному випадку втручання у право власності відповідачки буде пропорційним і справедливим.

Твердженні відповідачки та її представника, викладені у відзиві є не спроможними та не відповідають фактичним обставинам справи, а встанововлені судом факти та обставини не спростовані стороною відповідача в установленому законом порядку.

Щодо строків позовної давності суд зазначає наступне.

Представником відповідачки заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, однак суд не приймає його до уваги з огляду на слідуюче.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до положень ст.256, 261 ЦК України позовна давніть є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звернутися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред`явлення позову особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою особою, відлік позовної давності обчислюється з того моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Частиною 1 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перебіг строку позовної давності пов`язаний не з моментом відповідного порушення прав особи, а з моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.11.2019 у справі №914/3224/16.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Європейський суд з прав людини у справі "Фінікарідов проти Кіпру" зазначив, що механізм застосування позовної давності повинен корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

У справі "Богдель проти Литви" ЄСПЛ підтримав позицію Верховного Суду Литви про те, що позовна давність починається із дня, коли відповідний орган "здобув достатні докази для того, щоб довести, що публічний інтерес було порушено".

Судом враховується, що 27.07.2022 рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №826/9751/14, яким заборонено діяльність Комуністичної партії України набрало законної сили, і саме з цієї дати у позивача виник обов`язок щодо моніторингу реєстраційних дій щодо відчуження Комуністичною партією України об`єктів нерухомості у період з 11.07.2014 дня відкриття провадження у справі.

Позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації - 07.09.2023 року, що підтверджується відбитком штемпеля АТ "Укрпошта" на поштовому конверті (а.с.48).

Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку, що датою початку перебігу позовної давності є27.07.2022 (дата набрання рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №826/9751/14 про заборону діяльності Комуністичної партії України законної сили), відтак позивач звернувся з позовом в межах позовної давності.

Отже твердження представника відповідачки не заслуговують на увагу суду.

Вирішуючи вказаний спір суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_5 та не бере їх до уваги оскільки на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Твердження представника відповідача суд не приймає до уваги з вищевикладених підстав.

Висновок суду.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи у справі докази в цілому, так і кожний доказ, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з вищевикладених підстав.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідачів на користь Міністерства юстиції України підлягає стягненню судовий збір в сумі 6710 грн (за звернення до суду з позовом та заявою про забезпечення позову) в розмірі по 3355 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,13,76, 81,263-265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Міністерства юстиції України задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір дарування квартири загальною площею 37,3 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 442868759102, укладений 01.09.2014 року між Комуністичною партією України та ОСОБА_1 , посвідчений нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Ковальчук В.М. та зареєстрований за № 1201.

Скасувати державну реєстрацію прав ОСОБА_1 на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 442868759102.

Стягнути з Комуністичної партії України на користь Міністерства юстиції України судові витрати в розмірі 3355 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства юстиції України судові витрати в розмірі 3355 грн.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 24.04.2024 року.

Позивач: Міністерство юстиції України (вул.Городецького,13, м. Київ, код ЄРДПОУ 00015622).

Відповідачі: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Комуністична партія України (вул.Борисоглібська,7 м.Київ, код ЄРДПОУ 00049147).

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Т. О. Ярошенко