Рішення

від 19.04.2024 по справі 751/1087/24

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/1087/24

Провадження №2/751/740/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.

за участю секретаря Ригаль В.Л.

позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Чернігівській області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

01.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління поліції охорони в Чернігівській області, у якому просить поновити його на роботі в Управлінні поліції охорони у Чернігівській області на посаді охоронника Чернігівського обласного історичного музею ім. В. Тарнавського та стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2024 року по день фактичного поновлення на роботі (а.с. 1).

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 01 лютого 2017 року він був прийнятий на роботу до Управління поліції охорони у Чернігівській області на посаду охоронника Чернігівського обласного історичного музею ім. В. Тарновського. Наказом від 26 грудня 2023 року його було звільнено з роботи з 31 грудня 2023 року за п. 2 ст. 36 КЗПП України. Вважає, що звільнення є незаконним з тих підстав, що пункт 2 ст. 36 КЗПП України передбачає розірвання трудового договору у разі закінчення строку його дії. Але при прийнятті його на роботу ні в його заяві, ні в наказі не зазначалося, що трудовий договір укладається на певний строк. Він був прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У наказі про звільнення зазначається, що звільнення відбувається у зв`язку з закінченням строку дії договору між Управлінням поліції охорони та Чернігівським історичним музеєм ім.В. Тарновського. Позивач вказує, що це не відповідає дійсності. Між Управлінням поліції охорони та Чернігівським музеєм ім. Тарновського щорічно укладається договір про надання послуг з охорони об`єкта терміном на один рік, але з 2017 року, тобто з часу його влаштування на роботу з жодним із договорів він навіть не був ознайомлений. При прийомі на роботу з ним письмовий трудовий договір не укладався. Після закінчення договору про надання послуг між музеєм і управлінням поліції охорони, надання послуг з охорони музею жодним чином не припинялось. На 2024 рік також укладено договір про надання послуг з охорони між Управлінням поліції охорони та Чернігівським історичним музеєм ім. В. Тарновського. Крім нього охорону музею здійснювали ще 4 охоронники, всі вони продовжують працювати до цього часу. Позивач зазначає, що він є інвалідом війни 3 групи, тому навіть при скороченні чисельності працівників чи реорганізації підприємства він мав би право переважного залишення на роботі, але ні скорочення охоронців, ні реорганізації підприємства не відбулось, а на його місце був прийнятий інший працівник.

Також позивач вказує, що при прийнятті на роботу була досягнута умова про те, що він приймається на посаду охоронника Чернігівського історичного музею ім. В. Тарновського. Про це він зазначав і у своїй заяві про прийняття на роботу. Отже, охорона саме музею є істотною умовою трудового договору. Тому вважає, що у разі задоволення позову у рішенні необхідно зазначити, що його поновлено на роботі на посаді саме охоронника музею.

У доповненні до позовної заяви (а.с. 22-23) позивач також зазначає, що під час прийняття його на роботу у лютому 2017 року діяв договір про охорону на 2017 рік, термін дії якого закінчився 31 грудня 2017 року. Але при закінченні дії договору про охорону музею в 2017 році його з роботи не звільнили, він продовжував працювати і в 2018 році. Вважає, що це свідчить про те, що його трудовий договір з управлінням поліції охорони перестав бути строковим. На нього поширилися правила та вимоги трудового договору, укладеного на невизначений строк. Даний висновок підтверджується тим, що 31 грудня 2023 року я звільнений з роботи у зв`язку з закінченням дії договору від 17 січня 2023 року, якого ще не існувало на час прийняття його на роботу. З іншого боку, управління поліції охорони продовжує надавати музею послуги з охорони і в 2024 році, що також дає підстави для визнання його звільнення незаконним. Також повідомляє, що відповідачем на 2024 рік також укладено договір з Чернігівським історичним музеєм про надання охоронних послуг. Охорону музею за даним договором продовжують здійснювати охоронники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які виконували цю роботу у 2023 році, а тому його звільнення не пов`язано з переукладенням договору про надання охоронних послуг.

Ухвалою судді від 12.03 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Надано відповідачу 15-денний строк для надання відзиву на позовну заяву.

01.04.2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 43-48), у якому просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що наказом по особовому складу №23о/с від 31.01.2017року ОСОБА_1 було прийнято на роботу охоронником воєнізованої охорони батальйону Управління поліції охорони в Чернігівській області на період дії договору КП «Чернігівводоканал». Наказом по особовому складу від 31.01.2017р. №32о/с змінено пункт перший наказу УПО Чернігівської області від 31.01.2017 р. №23о/с та ОСОБА_1 прийнято охоронником команди воєнізованої охорони батальйону Управління поліції охорони в Чернігівській області, на період дії договору по охороні Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновського з 01 лютого 2017 року. Таким чином, сторони встановили строкові трудові відносини, так як працівник був прийнятий на роботу саме для охорони конкретного об`єкту на підставі укладеного господарського договору між Історичним музеєм ім. Тарновського (Замовник) та Управлінням поліції охорони в Чернігівській області (Виконавець). Вважає, що це саме той випадок, коли трудові відносини, характер роботи не можуть бути встановлені на невизначений строк, так як працівник приймається на роботу на визначений об`єкт у відповідності до Замовника і підписаний з ним господарський договір. Відповідна заява написана ОСОБА_1 власноруч на прийняття на роботу, а тому позивач знав і розумів, що він приймається на роботи на певний строк. Вказує, що звільнення працівника, якого прийнято на умовах строкового договору можливе у зв`язку із закінченням строку дії такого договору. Водночас наказ про звільнення працівника має бути обов`язково виданий роботодавцем, в якому повинно бути вказано дату звільнення. Дата видання наказу може бути як останнім днем дії строкового договору, так і раніше. Управлінням поліції охорони в Чернігівській області видано наказ по особовому складу про звільнення працівників від 26.12.2023 №262 о/с у зв`язку із закінченням дії договорів по охороні об`єктів, в тому числі і договору з Чернігівський обласний музей імені В.В. Тарновського №112/140 від 17.01.2023р. На підставі вказаного наказу, всіх працівників, яких приймали на роботу для забезпечення охорони історичного музею було звільнено 31 грудня 2023року на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України, і позивача також. Зазначає, що твердження позивача, про те, що його приймали на роботу охоронником на період дії Договору №112/314 від 30.01.2017 по охороні Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновського, строк якого закінчився 31 грудня 2017 року, не знаходить свого підтвердження і не відповідає дійсності, оскільки позивача було прийнято на роботу охоронником команди воєнізованої охорони Управління поліції охорони в Чернігівській області, на період дії договору по охороні Чернігівського обласного історичного музею (Замовник). На час написання заяви позивачем, господарські відносини між УПО Чернігівської області і Історичним музеєм діяли на підставі Договору про забезпечення охорони Чернігівського обласного історичного музею постами фізичної охорони Управління поліції охорони за державні кошти від 29.01.2016р. №112/314. Так як, замовник, являється суб`єктом державної (комунальної) форми власності, то відповідно, повинен дотримуватися законодавства про публічні закупівлі та проводити закупівлю робіт та послуг відповідно до законодавства, шляхом проведення тендерів. І зобов`язаний це робити кожного року, якщо йому буде виділено на це відповідні кошти. В кінці календарного року, якщо замовник надає поліції охорони гарантійного листа, в якому просить про продовження охоронних послуг до проведення відповідної процедури закупівлі на наступний рік, поліція охорони продовжує виставляти пости охорони безперервно, тобто з 00:00 годин першого дня наступного року. УПО в Чернігівській області продовження таких господарських відносин з Замовником оформлює відповідними наказами, та продовжує безперервно виставляти пости охорони на об`єкті замовника, що автоматично продовжує з працівниками строковість їх трудових відносин. Пояснює, що з відповідних наказів та договорів, укладених у 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роках вбачається, що відносини між поліцією охорони і історичним музеєм тривали безперервно з 29 січня 2016 року і до 31.12.2023 року, відносини з Замовником припинилися 31.12.2023 року у зв`язку із закінченням договору №112/209 від 17.01.2023р. Про це свідчить і Наказ №3597д від 27.12.2023 про припинення дії договору. Строк дії трудового договору, укладеного між позивачем та відповідачем на підставі його заяви, закінчився в день припинення дії господарського договору №112/209 від 17.01.2023, тобто 31.12.2023року. На 2024 рік замовник не виявив свого бажання (можливості) на продовження дії договору охоронних послуг, звернення керівництва історичного музею щодо продовження виставлення постів з 00:00 01.01.2024 до поліція охорони не надходило. В зв`язку з чим, укладання договору на 2024 рік з безперервним виставленням постів було неможливим. Тому, всі працівники, які були прийняті на роботу на період дії договору з Історичним музеєм, в тому числі і позивач, були звільнені на підставі п.2 ст. 36 КЗпП у зв`язку із закінченням дії договору. Отже, у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певної події, такий договір вважається укладеним на певний строк, тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку. Вважає, що доводи позивача, що у зв`язку із неодноразовим продовженням строку дії господарського договору з Замовником, трудовий договір набрав ознак безстроковості є необґрунтованими, оскільки сторони передбачили, що трудовий договір є строковим (на період дії договору по охороні Історичного музею) з можливою зміною строку трудових відносин в межах зміни договору на охоронні послуги.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала і у його задоволенні просила відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.01.2017 року між Чернігівським обласним історичним музеєм ім. В.В. Тарновського та Управлінням поліції охорони в Чернігівській області укладено Договір №112/236 про забезпечення охорони Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновського постами фізичної охорони Управління поліції. Пунктом 14.2 вказаного Договору передбачено, що відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони домовилися, що дія даного Договору розповсюджується на відносини, які склалися у Сторін з 01.01.2017 року, тому строк надання охорони з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року включно (а.с. 87-92).

31.01.2017 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Управління поліції охорони в Чернігівській області із заявою, у якій просив прийняти його на роботу до Управління поліції охорони в Чернігівській області та призначити на посаду охоронника команди воєнізованої охорони батальйону УПО в Чернігівській області на період дії договору від 30.01.2017 року №112/314 по охороні Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарнавського Чернігівської міської ради, з випробувальним терміном один місяць та дозволити працювати за сумісництвом, з оплатою за фактично відпрацьований час. З умовами роботи, оплати праці Колективним договором ознайомлений (а.с. 49).

Наказом по особовому складу №23 о/с від 31.01.2017 року ОСОБА_1 прийнято на роботу охоронником команди воєнізованої охорони батальйону Управління поліції охорони в Чернігівській області на період дії договору від 30.01.2017 №112/283 по охороні КП «Чернігівводоканал» (а.с. 51).

Наказом по особовому складу від 31.01.2017р. № 32о/с змінено пункт перший наказу УПО Чернігівської області від 31.01.2017р. № 23о/с та ОСОБА_1 прийнято охоронником команди воєнізованої охорони батальйону Управління поліції охорони в Чернігівській області, на період дії договору по охороні Історичного музею ім. В.В. Тарновського, встановивши посадовий окладі 600 гривень в місяць, з випробувальним терміном один місяць та дозволити працювати за сумісництвом з оплатою за фактично відпрацьований час, але не більше 0,5 місячної норми, з 01 лютого 2017 року (а.с. 50).

Наказом по особовому складу від 26.12.2023 року у зв`язку із закінченням дії договору по охороні об`єкта Чернігівський обласний музей імені В.В. Тарнавського №112/209 від 17.01.2023 року ОСОБА_1 , охоронника команди воєнізованої охорони батальйону Управління поліції охорони в Чернігівській області, звільнено за п. 2 ст. 36 КЗпП (у зв`язку із закінченням дії договору), з 31 грудня 2023 року (а.с. 52-60).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи;доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 77, 78, 81 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Частиною другою статті 23 КЗпП України встановлено, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

При цьому, відповідно до статті 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що між Чернігівським обласним історичним музеєм ім. В.В. Тарновського та Управлінням поліції охорони в Чернігівській області, після спливу строку дії Договору №112/236 від 25.01.2017 року (а.с. 87-92), неодноразово продовжувались відносини, пов`язані з охороною музею, а саме на підставі укладених договорів: №112/219 від 22.01.2018 року (а.с. 93-100); №112/149 від 21.01.2019 року (а.с. 101-105); №112/208 від 27.01.2020 року (а.с. 106-110); №112/164 від 25.01.2021 року (а.с. 111-115); №112/266 від 25.01.2022 року (а.с. 116-120); №112/209 від 17.01.2023 року (а.с. 121-130).

Проте, матеріали справи не містять доказів звільнення позивача з роботи після спливу строку дії Договору №112/236 від 25.01.2017 року, як і доказів того, що позивач чи відповідач вимагали припинення трудових відносин після спливу строку дії Договору №112/236 від 25.01.2017 року, а, відтак, трудові відносини між позивачем та відповідачем фактично тривали і після закінчення дії строку Договору №112/236 від 25.01.2017 року. Зазначене свідчить про те, що у розумінні статті 39-1 КЗпП України трудові відносини між позивачем та відповідачем перестали бути строковими, дія трудового договору продовжилась на невизначений строк.

Безпідставними є аргументи сторони відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, про те, що на 2024 рік замовник не виявив свого бажання (можливості) на продовження дії договору охоронних послуг, звернення керівництва історичного музею щодо продовження виставлення постів з 00:00 01.01.2024 до поліції охорони не надходило, в зв`язку з чим, укладання договору на 2024 рік з безперервним виставленням постів було неможливим, тому, всі працівники, які були прийняті на роботу на період дії договору з Історичним музеєм, в тому числі і позивач, були звільнені на підставі п.2 ст. 36 КЗпП, Суд приймає до уваги, що після звільнення ОСОБА_1 з роботи (з 31.12.2023 року), між Чернігівським обласним історичним музеєм ім. В.В. Тарновського та Управлінням поліції охорони в Чернігівській області укладено Договір №112/24/354 від 17.01.2024 року про забезпечення охорони Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновського постами фізичної охорони та технічними засобами Управління поліції охорони в Чернігівській області (а.с. 140-149). Пунктом 14.2 Договору №112/24/354 від 17.01.2024 передбачено, що відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони домовилися, що дія даного договору розповсюджується на відносини, які склалися у сторін з 01.01.2024 року, тому строк надання послуг охорони з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року включно. Аналогічні положення про строк надання послуг охорони саме з 01 січня відповідного календарного року по 31 грудня відповідного календарного року містять і вищезгадані договори за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, незважаючи на ту обставину, що зазначені договори фактично підписані сторонами у період з 17 по 27 січня відповідного календарного року після початку строку їх дії.

Зазначене свідчить про те, що відносини між поліцією охорони та історичним музеєм тривають безперервно з 2016 року і по теперішній час.

Частиною першої статті 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи продовження дії трудового договору, укладеного між Управлінням поліції охорони в Чернігівській області та ОСОБА_1 , на невизначений строк, у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивача з роботи за п. 2 ст. 36 КЗпП України, а тому ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі.

При цьому, вимога позивача про поновлення на роботі підлягає частковому задоволенню: позивач підлягає поновленню в Управлінні поліції охорони в Чернігівській області саме на посаді охоронника команди воєнізованої охорони батальйону Управління поліції охорони в Чернігівській області посаді, зазначеній у наказі по особовому складу від 31.01.2017 року №32 о/с (а.с. 50), і з урахуванням того, що визначення конкретного місця роботи згідно займаної посади працівника відноситься до компетенції роботодавця виходячи з аналізу приписів п. 1, 2 ч. 1 ст. 29, ч. 2 ст. 32 КЗпП України.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Позивачем наданий до суду розрахунок суми заробітної плати, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу (а.с. 139), відповідно до якого заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2024 року по 18 квітня 2024 року становить 55085,76 грн.

Правильність вказаного розрахунку відповідачем не спростована, зазначена сума розрахована з дати звільнення позивача з роботи по день винесення судового рішення по справі, а тому заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2024 року по 18 квітня 2024 року в сумі 55085,76 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно приписів ст. ст. 12, 13 ЦПК України справу розглянуто судом в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України.

За правилами ч. 1, 2 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`ятнадцяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 12 січня 204 року, укладений з адвокатом Лєсковим В.О. (а.с. 30), і квитанцію #0.0.3541521690.1 (а.с. 29), відповідно до яких сплачено 6000 грн. за надану правничу допомогу.

Враховуючи понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також складність справи, спрощений порядок її розгляду, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений адвокатом на виконання таких робіт, принцип розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 6000 грн. документально підтверджених витрат на правову допомогу.

З приводу вирішення питання розподілу судових витрат у вигляді сплаченого судового збору, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь держави, підлягає стягненню судовий збір, від сплати якого позивач звільнений, в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 51, 258, 259, 265, 268, 273, 280-288, 354, 355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Управлінні поліції охорони в Чернігівській області на посаді охоронника команди воєнізованої охорони батальйону Управління поліції охорони в Чернігівській області.

Стягнути з Управління поліції охорони в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2024 року по 18 квітня 2024 року в сумі 55085 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімдесят п`ять) гривень 76 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління поліції охорони в Чернігівській області на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з Управління поліції охорони в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Управління поліції охорони в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40109021, адреса місцезнаходження: 14021, м. Чернігів, вул. І. Франка, 4-А).

Головуючий - суддя Ю. К. Овсієнко