Ухвала

від 19.04.2024 по справі 522/1506/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

19.04.2024

Справа № 522/1506/24

Провадження по справі № 1-кп/522/1173/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Приморського районного суду м. Одеси № 108, в режимі відеоконференцзв`язку, кримінальне провадження №22024180000000032 від 26.01.2024 року, стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдова, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі відеоконференцзв`язку ДУ «Рівненський слідчий ізолятор»),

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси на розгляді перебуває кримінальне провадження №22024180000000032 від 26.01.2024 року, стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_5 надав суду клопотання про зміну запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюна запобіжнийзахід увигляді домашньогоарешту.Одночасно зазначивши,що уразі якщосуд недійде висновкущодо можливостізміни запобіжногозаходу,просив судзменшити розмірзастави,визначений попередньоюухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.02.2024 року.

В обґрунтування вказаного клопотання захисник посилаючись на практику ЄСПЧ зазначив, що заявлені прокурором ризики є необґрунтованими та на даний час суттєво зменшились, оскільки з моменту затримання його підзахисний не оспорював обґрунтованість пред`явленої йому підозри, дав викривальні показання, свою причетність до вчинення злочину не заперечував, що, на думку сторони захисту, виключає існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також вказав, що ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України наразі не існує, оскільки допитані у вказаному кримінальному провадженні свідки надали показання, які в повній мірі відповідають показам ОСОБА_3 , двоє з яких є працівниками СБУ, а впливати на інших свідків він не має можливості, оскільки перебуває під вартою. При цьому, захисник зазначив, що з метою виключення вказаного ризику, ним було заявлено клопотання про проведення одночасного допиту ОСОБА_3 з відповідними свідками в порядку ст. 615 КПК України з тією метою, щоб в подальшому суд мав змогу використати відповідні показання в якості доказів.

Крім того, захисник зазначив, що ОСОБА_3 має міцні соціальні зв`язки, його дружина є інвалідом третьої групи, яка на теперішній час потребує оперативного втручання, також на його утриманні перебуває брат дружини, який є інвалідом першої групи з дитинства. Обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання. Також захисник зазначив, що його підзахисний має проблеми зі здоров`ям, які викликанні остеохондрозом грудного відділу хребта, грижею дисків, протрузією дисків, а також грижею хребців.

Звернув увагу, що в ухвалі суду не зазначено, чому до обвинуваченого неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з тримання під вартою, з урахування того, що один з фігурантів кримінального провадження перебуває під домашнім арештом, а організатор протиправної діяльності, у сприянні якої ставиться в провину ОСОБА_3 , перебуває у міжнародному розшуку. А з одною з фігурантів, причетних до вчинення інкримінованого ОСОБА_3 злочину, з прокурором затверджено угоду про визнання винуватості.

Також захисник вказав, що визначений розмір застави не відповідає майновому стану його підзахисного, який не працевлаштований та у вказаній ситуації опинився, у зв`язку із скрутним матеріальним становищем його сім`ї.

Обвинувачений підтримав клопотання захисника та просив його задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника та просив залишити без змін обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з заставою у розмірі, визначеному попередньою ухвалою суду, зазначивши, що при апеляційному перегляді вказану ухвалу залишено без змін, що підтвердив й захисник.

Розглянувши вищевказане клопотання захисника обвинуваченого про зміну його підзахисному запобіжного заходу, поданого в порядку ст. 201 КПК України, суд дійшов висновків, що наразі в його задоволенні слід відмовити, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятоюстатті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Щодо доводів захисника про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Стороною захисту в клопотанні вказано, що обвинувачений допитувався в порядку ст.615 КПК України, під відеозапис за участі захисника, що в силу приписів ч. 4 ст. 95 КПК України робить надані ним показання такими, які прямо можуть бути використанні судом без порушення засади безпосередності дослідження доказів.

З даними доводами сторони захисту суд не погоджується, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, за виключенням випадків, чітко визначених чинним КПК України.

Суд не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо виключення можливості зміни вказаної позиції обвинуваченого, якої останній дотримувався під час досудового розслідування, а саме беззаперечного визнання вини.

Крім того, щодо твердження сторони захисту про незмінність позиції обвинуваченого ОСОБА_3 , суд наголошує, що в судовому засіданні, в порядку ч. 1 ст. 348 КПК України, останній зазначив про часткове визнання вини, таким чином ставлячи під сумнів вказанні доводи захисника, щодо дотримання однієї лінії поведінки захисту під час досудового розслідування та подальшого судового розгляду, про що запевняв захисник суд в підготовчому засіданні.

Також, варто зазначити, що судом на даний час не було досліджено матеріали кримінального провадження в повному обсязі, що позбавляє суд можливості безпосередньо перевірити доводи захисника щодо позиції його обвинуваченого під час досудового розслідування та інші обставини кримінального провадження, що на думку суду, мають суттєве значення для вирішення питання про зміну запобіжного заходу.

В своєму клопотанні захисник зазначив, що в жодному з попередньо постановлених судових рішень судом не було належним чином обґрунтовано неможливість забезпечення мети запобіжного заходу шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу відносно його підзахисного.

Так, доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Слід зазначити, що правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , віднесено до розділу XIV КК України, а саме кримінальних правопорушень у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, що в умовах введеного в країні воєнного стану, характеру та обставин інкримінованого особі злочину, дає суду підстави вважати, що ризики, на які посилався прокурор у своєму клопотанні прокурор є обґрунтованими, що давало суду підстави застосувати такий виключний вид запобіжного заходу як тримання під вартою.

Враховуючи вищевикладене, очевидним є те, що кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 здатне призвести до наслідків, які ставлять під загрозу інтереси невизначеного кола осіб та держави в цілому.

Крім того, суд звертає увагу, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували з моменту надходження обвинувального акту до суду та обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави до моменту розгляду даного клопотання захисника, не перестали існувати.

Таким чином, дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, з урахуванням необхідності дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на думку суду, наразі може слугувати єдиною мірою здатною запобігти негативним наслідкам під час судового розгляду даного кримінального провадження.

Отже, з урахуванням того, що суд дійшов висновку про можливість обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, у зв`язку з чим підстав для застосування йому більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, судом не встановлено.

Крім того, законність прийнятого судом рішення перевірено в апеляційному порядку, яким ухвалу Приморського районного суду від 06.02.2024 року залишено без змін.

Крім того, суд зауважує, що одного з підозрюваних в організації злочину, у сприянні якого обвинувачується ОСОБА_3 , оголошено у міжнародний розшук та ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 08.02.2024 року заочно обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, суд не може не враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , та можливі наслідки у разі зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, оскільки навіть з урахуванням певних стійких соціальних зв`язків обвинуваченого, суд не може виключати можливість останнього скористуватись ними з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи нестабільну процесуальну позицію щодо визнання ним вини, те що він має дружину інваліда, можливо має родичів у Республіці Молдова, де він народився, та через кордон з якою, згідно обвинувального акту, мало бути організовано незаконне переправлення осіб.

Щодо доводів клопотання захисника про зменшення розміру застави, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: сприяння в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок, засобів, вчиненні за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, який є тяжким злочином згідно класифікації кримінальних правопорушень, визначеної ст. 12 КК України.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у таких межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У своєму рішенні у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ відзначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування при застосуванні стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою йому було визначено заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Також слід звернути увагу, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.02.2024 року при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом, було зменшено розмір застави з 80 до 70 розмірів прожиткових для працездатних осіб, як альтернативний запобіжний захід.

Приймаючи до уваги вищевикладене, на даній стадії судового розгляду, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , наявності ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне залишити без задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням відповідних процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, або зменшення раніше визначеного розміру застави.

Крім того, при вирішення питання щодо запобіжного заходустосовно ОСОБА_3 судом раніше було враховано зазначені вище доводи захисника, будь-яких нових обставин, які не було враховано судом у попередніх рішеннях, що давало б суду можливість змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м`який, стороною захисту не наведено та на даний час судом не встановлено.

Керуючись ст. 201, 372, 376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», з визначенням розміру застави у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, на запобіжний захід у вигляді домашнього з покладенням відповідних процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України або зменшити раніше визначений розмір застави, залишити без задоволення.

Залишити обвинуваченому ОСОБА_3 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який було визначено попередньою ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.03.2024 року.

Копію ухвали суду вручити обвинуваченому, прокурору, направити ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси ОСОБА_6