Рішення

від 15.04.2024 по справі 523/4281/23

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/4281/23

Провадження №2/523/1945/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючої судді Адіної С.С.,

за участю секретаря судового засідання Магенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Одеса в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_3 ) до Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода Гвардія», Міністерства соціальної політики (код ЄДРПОУ: 37567866) про визнання права користування жилим приміщенням, про вселення,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Суворовського районного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода Гвардія», Міністерства соціальної політики про визнання права користування жилим приміщенням, про вселення.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що з 05.08.1976 р. по 31.03.2020 р. позивачка ОСОБА_1 , працювала в Державному підприємстві "Український дитячий центр "Молода гвардія (колишня назва Республіканський піонерський табір ЦК ЛКСМУ Молода гвардія. Безперервний трудовий стаж позивачки ОСОБА_1 в ДП УДЦ "Молода гвардія - 26 років, звільнена за скорочення штату п.1 ст.40 КЗпП України. З 1981 р. по 29.08.2008 р. за місцем роботи мала подяки, премії за сумлінну працю. Зазначене підтверджується трудової книжкою, копія якої додається.

16.04.1992 p. Позивачці ОСОБА_1 , було видано посвідчення на право заняття з сім`єю з чотирьох осіб кімнати № НОМЕР_4 , загальною жилою площею 16 кв.м в гуртожитку Республіканського піонертабору « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі наказу начальника управління республіканського піонертабору Молода гвардія від 29 жовтня 1985 р. № 28. В посвідченні зазначено, що посвідчення є єдиними документом, що дає право на заняття зазначеної жилої площі. На підставі посвідчення позивачка, ОСОБА_1 , з своїм чоловіком ОСОБА_2 , донькою ОСОБА_4 , сином ОСОБА_5 вселились в зазначене житлове приміщення. З 18.05.1992 р. позивачки ОСОБА_1 місце проживання було зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 .

Довідка № ФЗ-233130-ф/л від 29.10.2020 р., видана департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, свідчить про те, що позивачки ОСОБА_2 , місце проживання зареєстроване з 18.05.1992 р. за адресою АДРЕСА_2 . Також зазначене підтверджується довідкою від 09.12.2022 р. Відповідно до Довідки № Б7-187689-ф/л від 02.12.2022 р., виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, позивачки ОСОБА_3 , місце проживання зареєстроване з 17.05.2002 р. за адресою АДРЕСА_2 . Витягом з Реєстру територіальної громади підтверджується реєстрація за даною адресою станом на 17.02.2023 р.

Відповідно письмової відмітки у паспорті громадянина України, у позивачів вказано та зареєстровано місце проживання за адресою АДРЕСА_2 .

Позивачі вказують, що з моменту вселення і реєстрації по теперішній час квартира АДРЕСА_3 є їхнім єдиним постійним місцем проживання.

За місцем проживання за цією адресою позивачі отримували пошту, були на медичному обліку, проводився облік зроблених щеплень, на цю адресу позивачам надходили запрошення для прийняття участі в голосуванні на виборах, вищевказану адресу позивачі зазначали в документах при укладенні договорів. У свідоцтві про реєстрацію ТЗ, позивача, ОСОБА_2 автомобіля ФОЛЬКСВАГЕН ГОЛЬФ, виданому 29.01.1997 р., зазначена адреса: АДРЕСА_2 .

Позивачі вказують, що для того, щоб потрапити в зазначену квартиру, необхідно зайти на територію Державного підприємства Український дитячий центр Молода гвардія через прохідну. Позивачі безперешкодно проходили до свого житлового приміщення.

В червні 2022 р. на прохідній позивачам стали чинити перешкоди у тому, щоб позивачі могли пройти в квартиру за місцем своєї реєстрації з посиланням на розпорядження в.о. генерального директора ОСОБА_6 про те, що у зв`язку з призупиненням роботи ДП УДЦ «Молода гвардія» через введення в Україні воєнного стану Указом президента України від 24 лютого 2022 р. № 64-2022, керуючись Законом України 15 березня 2022 р. Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану та терміновою необхідністю проведення капітального ремонту покрівлі будівлі для проживання працівників центру зобов`язано коменданта вжити заходів з попередження мешканців будівлі щодо необхідності вивільнення кімнат до 17.06.2022 р., для проведення ремонтних робіт, і що у випадку не вивезення особистих речей мешканцями дирекція не несе відповідальності за їх цілісність та збереження.

3 11.07.2022 р. позивачів припинили пропускати на територію ДП УДЦ Молода гвардія з посиланням на розпорядження генерального директора ОСОБА_7 про пропусний режим, у зв`язку з указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з метою безбеки працівників зобов`язано здійснювати вхід та в`їзд працівників дитячого центру на територію підприємства згідно списку, в який позивачів не включили.

За період проживання позивачів в квартирі АДРЕСА_3 позивачі за свої кошти робили необхідний ремонт. Позивачі регулярно сплачували всі комунальні послуги, що підтверджується довідками і квитанціями, приймали участь в благоустрої придомової території. Зазначене можуть підтвердити свідки - сусіди з квартири АДРЕСА_4 - ОСОБА_8 . ОСОБА_9 .

Відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданої позивачам Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради, власником цілісного майнового комплексу Державного підприємства Український дитячий центр Молода гвардія є Міністерство соціальної плітики України.

Позивачі звернулись до керівництва ДП УДЦ Молода гвардія, Міністерства соціальної політики з проханням припинити протиправні дії, не пережкоджати позивачам в проході до свого житла за місцем їх реєстрації. Проте, відповідачі продовжують перешкоджати позивачам користуватись житлом.

Позивачі неодноразово звертались в поліцію за допомогою. З працівниками поліції проходили в квартиру, щоб взяти необхідні речі. Та коли працівники поліції поверталися, позивачів знову не впускали до житла. Позивачі не мають іншого житла, у позивачів відсутня будь-яка нерухомість, вимушені жити у знайомих, з вини відповідачів позбавлені самих елементарних умов для проживання.

21.02.2023 р. за Наказом керівництва ДП УДЦ Молода гвардія і при бездіяльності Міністерства соціальної політики вхідні двері в квартиру, де позивачі проживали і зареєстровані, були зняті з петель, винесено майно позивачів і кинуто в непридатне для зберігання приміщення (диск з відеозйомкою доданий до заяви про забезпечення позов).

Позивачі просять суд задовольнити позовні вимоги відповідно до ст.2,9,125,132 ЖК України, ст.3,21,22,30,47 Конституції України.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 15.03.2023 року відкрито провадження по справі, та призначено підготовче судове засідання на 22.05.2023 року на 11 годин.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 29.08.2023 року клопотання представника відповідача Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» - задоволено. Витребувано з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентарізації» Одеської міської ради інформацію про державну реєстрацію прав, що виникли у встановленому законодавством порядку, до 01.01.2013 року, яка міститься в Комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 15.03.2023 року у задоволені заяви позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі відмовлено.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 01.11.2023 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.01.2024 року на 11 годин 30 хвилин.

У судове засідання позивачі не з`явився, про час та місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином, надали до суду письмові заяви, які містяться в матеріалах справи, в яких просили суд проводити розгляд справи за їх відсутності.

У судове засідання представники відповідачів Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода Гвардія», Міністерства соціальної політики України не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином, про причини неявки суд не повідомили. До суду надійшли письмові відзиви від представників відповідачів Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода Гвардія» та Міністерства соціальної політики України, які містяться в матеріалах справи. Представники відповідачів позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно дост. 280 ЦПК України, суд за згодою позивачів ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін по справі, заслухавши свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державногопідприємства «Українськийдитячий центр«Молода Гвардія»,Міністерства соціальноїполітики провизнання правакористування жилимприміщенням,про вселенняє обґрунтовані, є доказані, тому підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1статті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , у період з 05.08.1976 року по 31.03.2020 року, працювала в ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія» (колишня назва Республіканський піонерський табірЦК ЛКСМУ«Молода гвардія») та була звільнена із займаної посади за власним бажанням, відповідно до ст.38 КЗпП України, відповідно до Наказу № 45-к від 31.03.2020 року, відповідно до письмових відомостей із трудової книжки позивачки ОСОБА_1 ..

Безперервний трудовий стаж в ДП «УДЦ «Молода гвардія» позивачки ОСОБА_1 складає 26 років. ( арк.сп.31);

Судом встановлено, що 16.04.1992 року виконавчим комітетом Суворовської районної ради народних депутатів позивачці ОСОБА_1 та її сім`ї, складом з 4 осіб, було видано посвідчення Б\Н на право заняття службової житлової площі квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка складається з однієї кімнати, площею 16 кв.м.

Як зазначено у вказаному посвідчені підставою для надання житлової площі в гуртожитку є Наказ начальника управління республіканського піонерлагеря «Молода гвардія» від 29.10.1985 року № 28 (а.с.33).

На підставі вказаного посвідчення позивачі по справі вселилися до службового приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , який знаходиться безпосередньо на території ДП «УДЦ «Молода гвардія».

З 18.05.1992 року місцем проживання позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується та містяться у матеріалах справи копіями паспорту гр. України позивачки ОСОБА_1 серія НЕ 360506, виданого 27.08.1996 року Суворовський РВ ОМУ УМВС України в Одеській області ( арк.сп.14-15), також копією паспорту гр. України позивача ОСОБА_10 , № НОМЕР_2 . Відповідно до письмової довідки про внесення відомостей до єдиного Державного демографічного реєстру вбачається, що позивач ОСОБА_2 зареєстрований за вищевказаною адресою, з 18.05.1992 року по теперішній час. Відповідно до письмової довідки від 02.12.2022 року позивачка ОСОБА_3 зареєстрована за вищевказаною адресою, з 17.05.2002 року по теперішній час ( арк.сп.19,27);

Відповідно дост. 6 ЖК Українижилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Нормативноправовими актами, які визначають правовий статус службового житла, є Житловий кодекс Українита Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988№ 37(надаліПоложення).

Законодавство не містить чіткого визначення поняття службове житлове приміщення. При цьому, із аналізу положень вказаних вище нормативно-правових актів вбачається, що службове житлове приміщення це таке житлове приміщення, що перебуває у державній, комунальній, а в окремих випадках і в приватній власності (але крім житлових приміщень, що перебувають у приватній власності фізичних осіб), яке у зв`язку з характером трудових відносин призначене для більш близького проживання працівників.

Відповідно до ч. 1ст. 118 ЖК Українислужбові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідност. 121 ЖК Українипорядок надання службових жилих приміщень установлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Згідно п. 2, 3 Положення, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця). Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення.

Відповідно до п. 4, 5 Положення, до числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, розташовані, переважно, на першому поверсі. Облік службових жилих приміщень у всіх будинках, незалежно від їх належності, здійснюється у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, яка прийняла рішення про включення жилого приміщення до числа службових.

Відповідно до письмової довідки № 22 від 25.07.2022 року вбачається, що довідка видана позивачці ОСОБА_1 , яка прожаває у АДРЕСА_2 , про те що позивачка постановлена на квартирний облік за місцем проживання в Суворовській районній адміністрації, з 01.07.1982 року, складом сім`ї чотири особи, яка видана Зав.сектором обліку та розподілу житла ОСОБА_11 ( арк.сп.34);

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 було надано для проживання службове житлове приміщення, яке перебувало на обліку у виконавчому комітету Суворовської районної Ради народних депутатів.

Згідно п. 6 Положення, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організаціїрішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної вмісті Ради народних депутатів.Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до постанови ВС/КЦС від 07.12.2023 року за результатами розгляду справи 932/7497/21, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Зокрема, у вказаній постанові Верховним судом, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, зазначено «…законне вимагає від особи, яка уже вселилася у житлове приміщення на законній підставі і правомірно ним користується, отримання окремого ордера як підстави для вселення в житлове приміщення;…суди не звернули уваги, що право на заняття житлової площі у квартирі надано батькові позивача, відповідно до посвідчення від 10 жовтня 1977 року № 71, в якому він зазначений як член його сім`ї (син); позивач та члени його сім`ї (треті особи) зареєстровані у спірній квартирі, зокрема позивач тобто протягом тривалого часу використовує квартиру як житло».

Окрім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 296/4642/19 (провадження № 61-2708св20) вказано, що «висновки суду щодо обґрунтованості відмови ОСОБА_1 у приватизації зумовлені лише відсутністю в останнього ордеру на зазначену квартиру. При цьому, апеляційний суд не надав жодної оцінки тому, що позивач вселився до квартири АДРЕСА_1 на підставі відповідного рішення міської ради, зареєстрований і постійно проживає в ній з 2005 року та несе витрати з її утримання, законність його проживання відповідачем не оспорена, вимоги про усунення перешкод у користуванні спірним житлом відповідач протягом усього часу проживання позивача не заявляв. Окрім того, суд не звернув увагу на те, що іншого житла позивач не має, що свідчить про те, що він має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначене житлове приміщення є в цілому його «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції».

Судом встановлено, що позивачі по справі на законних підставах вселилися у службове житлове приміщення, набувши тим самим право користування житловим приміщенням, що відповідає вимогам ЖК України.

Позивачі зазначають про те, що з червня 2022 року керівництво ДП «УДЦ «Молода гвардія» почало чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перешкоди у користуванні житловим приміщенням. Зокрема, на прохідній ДП «УДЦ «Молода гвардія» позивачів припинили пропускати до їх помешкання із посиланням на розпорядження в.о. генерального директора про те, що у зв`язку з призупиненням роботи ДП «УДЦ «Молода гвардія» через введення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64-2022, керуючисьЗУ від 15.03.2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»та терміновою необхідністю проведення капітального ремонту покрівлі будівлі для проживання працівників центру зобов`язано коменданта вжити заходів з попередження мешканців будівлі щодо необхідності вивільнення кімнат до 17.06.2022 року для проведення ремонтних робіт, і що у випадку не вивезення особистих речей мешканцями дирекція не несе відповідальності за їх цілісність та збереження.

З 11.07.2022 року позивачів припинили пропускати на територію ДП «УДЦ «Молода гвардія» з посиланням на розпорядження генерального директора про пропускний режим у зв`язку з указом ПУ «Про введення воєнного стану в Україні» та з метою безпеки працівників зобов`язано здійснити вхід та в`їзд працівників дитячого центру на територію підприємства виключно згідно списків, до яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 включено не було.

Даний факт підтверджується також поясненнями свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , наданими в судовому засіданні.

Із матеріалів справи вбачається довідка начальника відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 від 07.09.2022 року № 60.3/7851, про результати проведення перевірки інформації, викладеної в матеріалах зареєстрованих ЖЄО ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області за №22277 від 19.09.2022 року та співробітниками СП ВП №3 вбачається, що в ході перевірки встановлено що наразі на території ДП «УДЦ «Молода гвардія» знаходяться лише спеціалісти критичної інфраструктури, будь яких інших осіб не має із заходів безпеки, в гуртожитку наразі ніхто не живе, там ремонт, на час воєнного стану в гуртожитку нікого не буде із заходів безпеки, мешканцям гуртожитку доводили даний факт, що це вимушені заходи, тому пустити до гуртожитку нікого не можуть.

Відповідно до ст. 124 ЖК Україниробітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 125 ЖК Українивизначено коло осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 125 ЖК Українибез надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених уст. 124 цього Кодексу, не може бути виселено, в тому числі, осіб,які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім`ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання I і II груп, осіб з інвалідністю I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Судом встановлено, із матеріалів справи вбачається що позивачка ОСОБА_1 має 26 років безперервного трудового стажу в ДП «УДЦ «Молода гвардія».

При таких обставинах, суд вважає, що ДП «УДЦ «Молода гвардія» було виселено ОСОБА_1 без надання іншого житлового приміщення у незаконний спосіб, грубо порушуючи та нехтуючи правом особи на житло, внаслідок чого позивачі, у період, коли в Україні триває війна, залишилися без житла, фактично стали безпритульними.

Суд констатує, що серед основних прав і свобод людини і громадянинаКонституція Українипроголошує право на житло. Тобто право на житлоце одне із найважливіших соціально-економічних прав громадян України, оскільки воно стосується основ життя людини.

Згідност. 47 Конституції Україникожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно дост. 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 29 ЦК Українивизначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Статтею 310 ЦК Українивизначено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Згідност. 9 ЖК Українивстановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Невід`ємне право кожної людини на житло закріплено і в інших міжнародно-правових документах про права людини, у тому числі в Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права від 16 грудня 1966 року.

Повага до права людини на житло закріплена також уст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі порушення цих прав передбачено право на судовий захист. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Відповідно до рішення ЄСПЛ (остаточне від 02/03/2011 за заявою № 30856/03) у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», згідно зКонвенцією про захист прав людини і основоположних свобод{Конвенцію ратифікованоЗаконом України № 475/97-ВР від 17.07.97} поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а самевід наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13 травня 2008 р. у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50). Втручання держави є порушенням статті 8, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (див.(Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 47). Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див. рішення від 27 травня 2004 р. у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» (Connors v. the United Kingdom), заява № 66746/01, п. 82).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК).

У відповідності до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в тому числі шляхом визнання права.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Судом встановлено, що іншого житла позивачі не мають, що свідчить про те, що вони мають достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначене житлове приміщення є в цілому їхнім «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції.

Отже, право користування позивачами вище зазначеним житловим приміщенням та проживанням у ньому підпадає під гарантії, передбачені ч. 2ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом встановлено, що внаслідок незаконного виселення позивачів, які є особами похилого віку, із житлового приміщення, в яке їх було заселено у законний спосіб та в якому вони проживали понад 32 роки, без надання іншого житлового приміщення, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 опинилися на вулиці без житла, фактично стали безпритульними, що є не тільки непропорційним втручанням у право особи на житло, а є і недопустимими у демократичному суспільстві та правовій державі.

При таких обставинах позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державного підприємства «Український дитячий центр «Молодагвардія», Міністерства соціальної політики України про визнання права користування жилим приміщенням, про вселення підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, та керуючись ст.ст.4-10,12,141,228-229,263-265,354-355 ЦПК України, ст.ст.47,55 Конституції України, ст.ст.15,16,29,310 ЦК України, ст.ст.9,124,125 ЖК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державного підприємства «Український дитячий центр «Молодагвардія», Міністерства соціальної політики України про визнання права користування жилим приміщенням, про вселення - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 право користування житловим приміщенням в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , з правом безперешкодного входу на територію Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» для проходу в зазначену квартиру.

Вселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Копія заочного рішення направити сторонам по справі.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 22.04.2024 року.

Суддя: Аліна С.С.