Рішення

від 01.03.2024 по справі 159/1364/23

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/1364/23

Провадження № 2/159/18/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2024 року Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого судді Грідяєвої М.В.

при секретарі Шокот С.Т.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Клімук Н.А.

представника відповідача адвоката Приймаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ковель в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Маневицький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до КП «Маневицький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, вказуючи на те, що вона 01.04.2013 року зарахована напосаду завідувачафельдшерсько-акушерськогопункту с.Майдан Маневицькоїрайонної лікарні,про щозроблено відповіднийзапис уїї трудовийкнижці.26.04.2021року згіднозапису вїї трудовійкнижці їїбуло звільненоза власнимбажанням,ст.38КЗпП України(наказвід 26.04.2021№ 70-ОС).Вважає звільненняздійснене незаконно.Після їїпрацевлаштування 14-15травня 2013року,зважаючи настворення Маневицькогорайонного центрупервинної медико-санітарноїдопомоги тапередачу ФАПівпід йогоюрисдикцію,вона булазвільнені відзайманої посадиза п.5ст.36КЗпП Українита зарахованана посадузавідувача МайданівськимФАПом,про щозроблено відповіднізаписи утрудовій книжці.З 26.04.2015року,у зв`язкуіз народженнямдругої малолітньоїдитини ОСОБА_2 ,вона перебувалау декретнійвідпустці подогляду задитиною.Декретна відпусткапо доглядуза дитиною(післядосягнення нею3-річноговіку)у неїпродовжувалась,зважаючи нате,що їїдочка постійнохворіла іпотребувала посиленогодогляду.18.07.2018року Маневицькийрайонний центрпервинної медико-санітарноїдопомоги реорганізованошляхом перетворенняв КП«Маневицький районнийцентр первинноїмедико-санітарноїдопомоги».Згідно наказуКП «Маневицькийрайонний центрпервинної медико-санітарноїдопомоги» від26.04.2021№ 70-ОС«Про звільненні ОСОБА_3 »визначено ОСОБА_3 ,завідувача Майданівськимфельшерсько-акушерськимпунктом КП«Маневицький районнийцентр первинноїмедико-санітарноїдопомоги»,з 26.04.2021року звільнити,від займаноїпосади напідставі ст.38КЗпП України,за власнимбажанням,на підставізаяви ОСОБА_3 без компенсаціїза відпустку.Жодних заявдо КП«Маневицький районнийцентр первинноїмедико-санітарноїдопомоги» (тимбільше назвільнення завласним бажанням)вона неписала танікого їхписати неуповноважувала. ІНФОРМАЦІЯ_1 унеї народиласьтретя дитина син ОСОБА_4 .У зв`язкуз об`єктивнимиобставинами пронеобхідність з`явитисьдо роботодавцядля продовженнядекретної відпусткипо доглядуза новонародженоюдитиною вонане вслідкувала.Коли згадалапро такунеобхідність,то 06.10.2022року особистоз`явиласьдо роботодавцяповідомити,що існуєнеобхідність продовження(відновлення)її перебуванняу декретнійвідпустці подогляду затретьою дитиноювіком до трьох років.Її здивуваннюне буломеж,коли працівниквідділу кадрівповідомила,що з26.04.2021року їїзвільнено відзайманої посадина підставіст.38КЗпП України,за власнимбажанням,на підставінаписаної неїзаяви,оригіналу якоїу відповідачане виявилось.На їїпрохання,їй булонадано сканованукопію такоїзаяви,написаної невідомоюїй особоювід їїімені.В цейже день,06.10.2022року,їй буловидано їїтрудову книжкуз внесенимидо неївідповідними записамипро звільнення.Наказу прозвільнення їйнадано небуло,з йогозмістом підпідпис їїне ознайомлено.Посилається наст.ст.36,38,47,235КЗпП України,Постанову ПленумуВерховного судуУкраїни «Пропрактику розглядусудами трудовихспорів».Звернувшись закваліфікованою правовоюдопомогою дофахівця вгалузі права,їй булороз`ясненонорми трудовогозаконодавства таможливість поновленняна роботі,як незаконнозвільненого працівника,через досудовупроцедуру (шляхомзвернення доДержавної інспекціїУкраїни зпитань праці)та/абов судовомупорядку.До Державноїінспекції Україниз питаньпраці (УправлінняДержавної інспекціїУкраїни зпитань праціу Волинськійобласті)вона звернуласьз відповідноюскаргою нанезаконні дії(бездіяльність)роботодавця,що призвелидо порушеннязаконодавства пропрацю від21.12.2022року,згідно відповідейна їїзвернення завих.№ ЦА-3830/4/4.1.6-22авід 30.12.2022року тавих.№ ЗХ/3.2/477-23від 13.01.2023року отримановідмову упозитивному вирішенніпитання поновленняна попередньомумісці роботи. Наадвокатський запитвідповідачем наданокопії документів,що містятьсяв їїособовій справі.26.04.2021року вонане булаприсутня наробочому місці,жодного повідомленняпро необхідністьознайомитися знаказом прозвільнення,отримати трудовукнижку таповний розрахунокне отримувала. З винироботодавця їйне булав деньзвільнення наданатрудова книжка,яку вонаотримала лише06.10.2022року завласною ініціативою.Наказ прозвільнення неюотримано лишезавдяки відповідівідповідача наадвокатський запит16.02.2023року.Зважаючи нанезаконне звільненняу неївиникла заборгованістьперед УСЗН,оскільки вона,як особаза якуне сплачуваливнески назагальнообов`язкове пенсійнестрахування тане вираховувалиєдиний соціальнийвнесок,змушена повертатиотриману віддержави соціальнудопомогу малозабезпеченійсім`ї тасоціальну допомогуодинокій матері.Раніше звернутисьза захистомпорушеного праване малазмоги,оскільки роститьта виховуєгрудну дитину,яка потребуєвсього часу.Вважає звільненнянезаконним,тому необхіднимвизнання наказупро звільненнянезаконним,поновлення їїна роботіта виплатисереднього заробіткуза часвимушеного прогулу. Незаконне звільненнязавдало їйморальної шкоди.Вона медичнийпрацівник збагаторічним стажемроботи,лікувала людейв сільськіймісцевості,користувались повагоюта авторитетомміж місцевимижителями ібула незаконнозвільнена згрубим порушеннямтрудового законодавства.Про те,що їїзвільнено безїї згоди(написаннязаяви)з формулюваннямза власнимбажанням вонадізналась вмомент доглядута вихованнятретьої малолітньоїдитини,коли залишитисьбез роботита хочаб якоїсьматеріальної допомогиз бокудержави дужеважко, воназалишилась виноюкошти УСЗН,яких немає.Її страхута переживаннямза майбутнєнемає межта опису.Дії керівництвата працівників,подальше безпідставнезвільнення принизилиїї честьта гідність,принизили престижта репутацію,як медичногопрацівника іяк громадянинаУкраїни.У зв`язкуз тим,що порушенняїї законнихправ призвелодо моральнихстраждань,втрати нормальнихжиттєвих зв`язків,погіршення їїздоров`я,вказана ситуаціявимагає віднеї додатковихзусиль дляорганізації життя,враховуючу соціальнудопомогу,яку вонаотримувала і,яку втратила,вважає,що роботодавецьповинен відшкодуватизавдану їйморальну шкодуу розмірі20000грн.Оскільки їїінтерес несуперечить загальнимзасадам цивільногозаконодавства,а трудовіправа порушеніта задопомогою Державноїінспекції Україниз питаньпраці непоновлені,вона змушеназвертатись досуду зазахистом своїхзаконних правта інтересів.Просить скасувати наказКП «Маневицькийрайонний центрпервинної медико-санітарноїдопомоги» від26.04.2021№ 70-ОС«Про звільнення ОСОБА_3 »,поновити її, ОСОБА_1 ,на посадізавідувача Майданівськимфельдшерсько-акушерськимпунктом КП«Маневицький районнийцентр первинноїмедико-санітарноїдопомоги» з26.04.2021року,стягнути зКП «Маневицький районний центр первинно медико-санітарної допомоги» на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 26.04.2021 року до дня поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала, пояснила, що працювала у відповідача завідуючою акушерським пунктом, в зв`язку з народженням дитини перебувала у соціальній відпустці, завжди підтримувала зв`язок з працівником відділу кадрів, під час знаходження у відпустці запроваджені протиепідемічні заходи, їй пояснювали що не треба виходити. Вона планувала вийти з відпустки на роботу, придбала для поїздок скутер. На її питання коли виходити на роботк, їй працівник відділу кадрів казав, що її повідомлять. На роботу періодично приїздила, так як брала довідку для подання в УСЗН. Приїхавши в черговий раз за довідкою, їй повідомили, що вона звільнена за власним бажанням, на її вимогу була вручена трудова книжка. Вона була шокована, так як заяву про звільнення вона не писала, нікого з працівників підприємства або інших осіб не уповноваживала таку заяву писати, з наказом про звільнення ознайомлена не була. Незаконними діями відповідача їй завдана моральна шкода, так як звільнення викликало у неї страждання та хвилювання щодо майбутнього, необхідність захисту своїх порушних прав, вона залишилась без роботи та доходу.

Представник позивачапозов підтримала,просить йогозадовольнити,вказуючи нате,що позивачбула незаконнозвільнена зпосади,так якзаяву прозвільнення власноручноне писалата неподавала,нікого неуповноваживала їїнаписати,перебувала увідпустці подогляду задитиною,з якоїне вийшлав зв`язкуз народженняміншої дитини. Посиланняпредставника відповідачана поданнятакої заявишляхом телефоногодоручення працівникувідділу кадрівбезпідставне,оскільки навіть вперіод діїпротиепідемічних заходівобмін документівміж працівникомта роботодавцемпередбачений законодавством.З наказомпро звільненняознайомлена небула,його копіябула отриманапредставником позивачана адвокатьськійзапит,позивача неповідомляли прозвільнення анів деньзвільнення аніпізніше,дізналась прозвільнення лише06.10.2022року,коли самостійноприїхала довідповідача задовідкою.

Представник відповідача позов не визнав, просить в позові відмовити, підтримав доводи викладені у відзиві та запереченні на відповідь на відзив, вказуючи на те, що оцінки суду потребує факт пропуску позивачем місячного строку для звернення до суду за вирішенням трудового спору. Згідно запису у «Книзі обліку трудових книжок і вкладишів КП «Маневицький ЦПМСД» ОСОБА_5 особисто, 06.10.2022 року, отримала трудову книжку серії НОМЕР_1 , що підтверджується підписом позивача. У вказаному журналі зазначено підстави видачі працівнику трудової книжки при звільненні, номер наказу про звільнення та дата його видачі, з яким роботодавець ознайомлював позивача, яка від підпису про ознайомлення з документом категорично відмовилась. Аналогічні відомості містить особова карта працівника, у графі дата та причина звільнення (підстава) зазначено звільнена на підставі ст.38 КЗпП України з 26.04.2021 року, наказ №70-ос від 26.04.2021 року, з якими позивач ознайомилась 06.10.2022 року, що підтверджується підписом ОСОБА_1 . Факт звернення позивача до відповідача 06.10.2022 року підтверджується і у позовній заяві, тому твердженя позивача про ознайомлення 16.02.2023 року у адвоката, який на адвокатський запит отримав копію наказу від 26.04.2021 року №70-ОС року є неправдивими, оскільки позивачу про звільнення стало відомо раніше вказаної дати. Зазначення у позові про неможливість подання позовної заяви раніше у зв`язку із утриманням малолітньої дитини, яка потребує приділення їй майже всього часу, не завадило позивачу у грудні 2022 року звертатись до відповідних органів щодо проведення перевірки дотримання відповідачем законодавства про працю за фактом її звільнення, що не перешкоджало одночасному зверненні до суду з позовом про поновлення на роботі. До скаргина незаконнідії (бездіяльність)роботодавця,що призвелидо порушеннязаконодавства пропрацю від21.12.2022року,позивачем (скаржником)долучалися додатки,в томучислі копіянаказу прозвільнення скаржника,що повторнопідтверджує фактознайомлення здокументом напідставі якогоїї булозвільнено.Обрання позивачемненалежного порядкузахисту трудовихправ неможе слугуватипричиною дляобґрунтування поважностіпричин пропускустроків зверненнядо судуза їхзахистом.У даномувипадку,місячний строкрозпочався змоменту,коли позивачотримала трудовукнижку табула ознайомленаз підставамизвільнення,тобто -з 06.10.2022року,а зазначеніпозивачем причинипропуску строкуне єтакими,які пов`язаніз непереборнимита об`єктивнимиперешкодами,труднощами,які незалежать відволі особита унеможливилисвоєчасне,у встановленийзаконом строк,подання позову.Вважає спірнимивимоги стягненняз КП«Маневицькій ЦПМСД»на користьпозивача середньомісячногозаробітку зачас вимушенопрогулу з26.04.2021року додня поновленняна роботіта моральноїшкоди всумі 20000грн.Передумовою визначеноюст.235КЗпП України,стягнення середньогозаробітку євстановлення наявностівини роботодавцяу неможливостівиконувати працівникомсвою роботу,що призвелодо вимушеногопрогулу.Вважає,що періодз 26.04.2021року (деньз якогопозивач булазвільнена)не євимушеним прогулому розумінністатті 235КЗпП Україні,враховуючи,що працівникне виконувавтрудових функційза періодз 27.04.2019року почас звільнення(уперіод з2015року по2019року перебувалау відпусткахдля доглядуза дитиною).Роботодавець непорушував правопрацівника щодовиходу нароботу,а такожне чинивперешкод уреалізації належногойому правана працюй оплатупраці.Позивачем ненадано розрахункурозміру шкодиз якихміркувань вонавиходила визначаючийого розміру 20000грн.,не наданожодного доказу,підтверджуючого фактзавдання їйморальної шкоди.У квітні2021року призвірці кадровогообліку в.о.інспектором встановлено,що згіднонаказу Маневицькогорайонного центрупервинної медико-санітарноїдопомоги (наданий часКП «МаневицькийЦПМСД»)в квітня2018року №37-од ОСОБА_6 надано відпустку беззбереження заробітноїплати длядогляду задитиною до4-хроків з27.04.2018року по26.04.2019року.З 27.04.2019року по26.04.2021року ОСОБА_6 не з`являласядо комунальногопідприємства,не подавалазаяв пропродовження відпусткибез збереженнязаробітної платидля доглядуза дитиною,виходу вчергову декретнувідпустку абож виходуна роботу,відповідно упідприємства відсутнірозпорядчі документи зданого приводу.В подальшомупозивачем повідомлено,в телефонномурежимі,що напідставі виявленихобставин роботодавецьзмушений будерозірвати трудовийдоговір,одночасно запропонованоз`явитисядо КП«Маневицький ЦПМСД»,для встановленняобставин зданого приводу.Після чого,в телефонномурежимі,отримано фотокопіюзаяви ОСОБА_6 з проханнямзвільнити їїза власнимбажанням.Враховуючи діюу періодзвільнення обмежувальнихпротиепідемічних заходіву зв`язкуз поширеннямна територіїУкраїни гостроїреспіраторної хворобиCOVID-19,на підставіотриманої заявивидано наказвід 26.04.2021року №70-оспро звільненняна підставіст.38КЗпП України.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 до КП «Маневицький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди обґрунтованим частково та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно записам в трудовій книжці, позивач 01.04.2013 року зарахована на посаду зав ФЛП с.Майдан Маневецької райлікарні, 14.05.2013 року звільнена від займаної посади на підставі ч.5 ст.36 КЗпП України в зв`язку з переведенням в Маневецький РЦПМСД, 15.05.2013 року зарахована на посаду зав Майданівським ФАКП, 18.07.2018 року Маневецький РЦПМСД реорганізовано шляхом перетворення в КП «Маневецький районний центр первинной медико санітарної допомоги», 26.04.2021 року звільнена за власним бажанням ст.38 КЗпП України на підставі наказу від 26.04.2021 року №70-ОС.

Згідно скарги позивача від 21.12.2022 року, вона зверталась до Державної інспекції України з питань праці у Волинській області щодо реагування на її звільнення відповідачем, яке було розглянуто Західним міжрегіональним управлінням з повідомленням про проведення роз`яснювальної роботи з відповідачем та можливість судового захисту прав позивача.

Згідно особової картки, ОСОБА_1 , 15.05.2013 року призначена на посаду зав Майданівським ФАКП, 26.04.2021 року звільнена за власним бажанням ст.38 КЗпП України на підставі наказу від 26.04.2021 року №70-ОС. Відомості про відпустки відсутні.

Згідно свідоцтв про народження ОСОБА_7 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матерью яких є позивач по справі ОСОБА_1 .

Згідно повідомлення УСЗН Ковельської РДА, ОСОБА_3 з 01.10.2021 року по 31.03.2022 року призначено державна соціальна допомога малозабезпеченій сім`ї.

Згідно наказу Маневецького районного центру первинної медико-санітарної допомоги від 15.05.2013 року №2-ос, ОСОБА_1 зав ФАП зараховано у зв`язку з переведенням із Маневицької ЦРЛ з 15.05.2013 року на роботу в Маневицький РЦПМСД.

Згідно наказу Маневецького районного центру первинної медико-санітарної допомоги від 26.04.2018 року №37-од, ОСОБА_3 , на підставі заяви та довідки ЛКК, надано відпустку по догляду за дитиною до 4 років без збереження заробітної лати з 27.04.2018 року по 26.04.2019 року.

Згідно наказу КП «Маневецький районний центр первинной медико санітарної допомоги», від 26.04.2021 року №70-ОС ОСОБА_3 завідувача Майданівським фельдшерсько-акушерським пунктом КП «МРЦПМСД» з 26.042021 року звільнена від займаної посади на підставі ст.38 КЗпП України, за власним бажанням на підставі заяви ОСОБА_3 . Наказ підпису про ознайомлення з ним ОСОБА_3 не містить.

Згідно копіїта фотокопіїзаяви від13.04.2021року, на ім`я КП «Маневецький ЦПМСД», викладений від імені ОСОБА_3 , остання просила звільнити її від займаної посади за власним бажанням з 26.04.2021 року.

Згідно довідок про доходи КП «Маневецький ЦПМСД», заробітна плата ОСОБА_10 нараховано за період з січня 2014 року по грудень 2014 року, березень 2015 року по липень 2015 року, заробітна плата за 2016 - 2021 роки не нараховувалась.

Судом встановлено, позивач 01.04.2013 року зарахована на посаду зав ФЛП с.Майдан Маневецької райлікарні, 14.05.2013 року звільнена від займаної посади на підставі ч.5 ст.36 КЗпП України в зв`язку з переведенням в Маневецький РЦПМСД, 15.05.2013 року зарахована на посаду зав Майданівським ФАКП, 18.07.2018 року Маневецький РЦПМСД реорганізовано шляхом перетворення в КП «Маневецький районний центр первинной медико санітарної допомоги», 26.04.2021 року на підставі наказу від 26.04.2021 року №70-ОС, позивач звільнена за власним бажанням ст.38 КЗпП України. Суд звертає увагу, що оригінал самої заяви суду наданий не був, з пояснень представника відповідача вказана заява була надіслана позивачем шляхом передання за допомогою надіслання по телефону працівнику відділу кадрів. Діючим законодавством передбачено подання письмових заяв особисто або за допомогою застосування поштового зв`язку та з використанням електронної пошти. В зв`язку з чим суд приходить до висновку про не доведення належними доказами подання позивачем, як працівником, письмової заяви про звільнення за власним бажанням відповідачу, а тому і волевиявлення позивачем, як працівником на звільнення з посади за власним бажанням. Крім того відсутність такого волевиявлення підтверджується відсутністю ознайомлення позивачем з наказом про звільнення, та отримання копії трудової книжки лише 06.10.2022 року.

В зв`язку з чим суд вважає наказ КП «Маневецький районний центр первинной медико санітарної допомоги» від 26.04.2021 року №70-ОС про звільнення позивача з посади завідувача Майданівським фельдшерсько-акушерським пунктом КП «МРЦПМСД» з 26.04.2021 року за ст.38 КЗпП України, за власним бажанням, неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, звільнення визнаю незаконним, позивач в зв`язку з незаконним звільненням підлягає поновленню на роботі, в зв`язку з вимушеним прогулом з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток та відшкодована моральна шкода.

Посилання представника позивача та встановлення судом період знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем, не знаходячись в відпустці по догляду за дитиною, в зв`язку закінченням строку попередньої відпустки по догляду за дитиною, та не оформлення наступної відпустки в зв`язку з народженням іншої дитини та не вихід на роботу з 27.04.2019 року по 26.04.2021 року не є підставою відмови у позові та не спростовує висновків суду про незаконне звільнення позивача в зв`язку з відсутністю його волевиявлення на це звільнення, так як всі трудові відносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, суди при розгляді спорів виходять із того, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Не вихід на роботу працівника з соціальної відпустки без поважних причин не позбавлял роботодавця права звільнити працівника за прогули, яким він не скориствався. На думку суду промежуток часу з закінчення попередньої соціальної відпустки до дати звільнення позивача з посади та періодичне звернення за довідками про доходи для подання до УСЗН підтверджує підтримання зв`язку позивача з роботодавцем через працівників відділу кадрів.

Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Відповідно до ст.38 КЗпроП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Тобто для звільнення за власним бажанням необхідно волевиявлення працівника на таке звільнення оформлене відповідною письмовою заявою, при звільненні за власним бажанням, єдиний хто має право ініціювати таке звільнення є працівник, адже відповідно до ст. 38 та 39 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до ст.47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Посилання представника відповідача на сплив строків звернення до суду з позовом суд вважає такими, що не заслоговують на увагу, так як судом при вирішення питання відкриття провадженя у справі, зроблено висновок про звернення ОСОБА_1 з позовом в передбачений законодавством строк, враховуючи внесені зміни до Прикінцевих положень КЗпП України, щодо продовження дії строків, визначених ст.233 на строк дії карантину.

Відповідно до ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Прозапобігання корупції"іншою особою,працівник повиненбути поновленийна попереднійроботі органом,який розглядаєтрудовий спір. Привинесенні рішенняпро поновленняна роботіорган,який розглядаєтрудовий спір,одночасно приймаєрішення провиплату працівниковісереднього заробіткуза часвимушеного прогулуабо різниців заробіткуза часвиконання нижчеоплачуваноїроботи,але небільш якза одинрік.Якщо заявапро поновленняна роботірозглядається більшеодного року,не звини працівника,орган,який розглядаєтрудовий спір,виносить рішенняпро виплатусереднього заробіткуза весьчас вимушеногопрогулу. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.У разізатримки видачікопії наказу(розпорядження)про звільненняз винироботодавця працівниковівиплачується середнійзаробіток завесь часвимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

В зв`язку з поновленням позивача на роботі, з відповідача на користь позивача, враховуючи законодавче обмеження періоду стягнення середнього заробітку не більше як за один рік, підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з лютого 2023 року по лютий 2024 року,виходячи зправил передбаченихп.4Постанови 100,враховуючи відсутністьза вказанийперіод заробітноїплати упозивача,з розрахункурозміру мінімальноїзаробітної плативстановленої законодавством.Помноженої накількість місяціврозрахункового періоду.В зв`язкуз чимза періодз лютого 2023 року по лютий 2024 року розмір середнього заробітку складає 87900 грн. з розрахунку: з лютого 2023 року по грудень 2023 року 6700 (розмір мінімальної заробітної плати) х 11 (місяців) = 73700, з січня 2024 року по лютий 2024 року 7100 (розмір мінімальної заробітної плати) х 2 (місяці)=14200 грн.

Відповідно доп.4ПКМУ «Прозатвердження порядкуобчислення середньоїзаробітної плати»№100від 08.02.1995року,якщо врозрахунковому періодіу працівникане булозаробітної плати,розрахунки проводятьсяз установленихйому втрудовому договорітарифної ставки,посадового (місячного)окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору .Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає в фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодовуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодовування.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Незаконним звільненням відповідача позивачу заподіяно і моральну шкоду, позивач відчувала хвилювання, стрес, переживання за майбутнє, вимушена була докладати зусилля для захисту своїх порушених прав, таким чином, звичний уклад позивача змінився. При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує глибину душевних та фізичних страждань з приводу незаконного звільнення, психічно нервовий стан позивача, душевних хвилювань з приводу незаконного звільнення, та вважає розумним та справедливим відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн., який буде еквівалентним її моральним стражданням.

Відповідно до ст.141 ЦПК України в зв`язку задоволенням позову з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, від сплати якого позивач при поданні позову звільнена законодавством в розмірі 1073 грн. 60 коп.

Керуючись ст.19,43 Конституції України, ст.ст.38, 47, 235, 237-1 КЗпП України, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст.10, 12, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Маневицький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Скасувати наказ Комунального підприємства «Маневицький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» від 26 квітня 2021 року №70-ОС Про звільнення ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 поновити на роботі у Комунальному підприємстві «Маневицький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» в якості завідувача Майданівським фельдшерсько-акушерським пунктом КП «Маневицький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» з 27 квітня 2021 року.

Стягнути з Комунального підприємства «Маневицький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь ОСОБА_1 87900 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, без врахуванням податку на доходи з фізичних осіб та військового збору.

Стягнути з Комунального підприємства «Маневицький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь ОСОБА_1 10000 грн. відшкодування моральної шкоди.

В інший частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Маневицький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» в дохід держави судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.

Повна частина рішення виготовлена 11.03.2024 року.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя:М. В. ГРІДЯЄВА