Рішення

від 19.03.2024 по справі 371/1447/23

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19.03.2024 Єдиний унікальний № 371/1447/23 провадження № 2/371/158/24

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/1447/23

Провадження № 2/371/158/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

19 березня 2024 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поліщука А.С.,

при секретарі Овчаренко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

До Миронівського районного суду Київської області із позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості, звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та просили суд стягнути:

- на користь ОСОБА_1 , заборгованість у сумі 100000 (сто тисяч) доларів США;

- на користь ОСОБА_2 , заборгованість у сумі 31000 (три одну тисячу) доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовувано тим, що з липня 2022 року по лютий 2023 року ОСОБА_1 , передав у борг ОСОБА_3 грошові кошти частинами на загальну суму 100000,00 доларів США готівкою. За словами ОСОБА_3 , він хотів вкласти ці кошти у діяльність з виробництва і продажу зернових культур.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на той час мали дружні, довірительні відносини, тому вирішили письмово не оформлювати договірні зобов`язання та факт передання коштів у борг.

16 лютого 2023 року, після того як ОСОБА_3 тривалий час не повертав борг, він погодився написати боргову розписку, якою підтвердив грошові зобов`язання перед ОСОБА_1 на суму 100000 доларів США та зобов`язався повернути вказані грошові кошти до 28 лютого 2023 року.

Таким чином, незважаючи на те, що правовідносини за договором позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникли фактично влітку 2022 року, ОСОБА_3 письмово підтвердив їх лише 16 лютого 2023 року.

Станом на момент подачі даної позовної заяви до суду ОСОБА_3 не виконав взяті на себе грошові зобов`язання. У зв`язку з цим, у ОСОБА_3 виникла заборгованість перед ОСОБА_1 у розмірі 100000,00 доларів США.

Крім того з вересня 2022 року по лютий 2023 року ОСОБА_2 передавав у боргу ОСОБА_3 грошові кошти частинами на загальну суму 31 000,00 доларів США готівкою. За словами ОСОБА_3 , він хотів вкласти ці кошти у діяльність з виробництва і продажу зернових культур.

Вказані кошти ОСОБА_2 передавав ОСОБА_3 через їх спільного знайомого ОСОБА_1 , що підтверджується розпискою ОСОБА_3 від 16 лютого 2023 року про отримання в борг коштів від ОСОБА_2 та розпискою ОСОБА_1 від 29 серпня 2022 року, у якій він підтвердив отримання від ОСОБА_2 коштів для подальшої їх передачі ОСОБА_3

16 лютого 2023 року після того як ОСОБА_3 тривалий час не повертав борг, він погодився написати розписку, якою підтвердив грошові зобов`язання перед ОСОБА_2 на суму 31000,00 доларів США та зобов`язався повернути вказані грошові кошти до 28 лютого 2023 року.

Станом на момент подачі даної позовної заяви до суду ОСОБА_3 не виконав взяті на себе грошові зобов`язання та не повернув ОСОБА_2 грошові кошти. У зв`язку з цим, у ОСОБА_3 виникла заборгованість перед ОСОБА_2 у розмірі 31 000,00 доларів США.

Сторони в судове засідання не з`явилися, від представника позивачів надійшла заява про розгляд справи без участі позивачів та представника позивачів та просив позовну заяву задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надав.

Також відповідачу було надіслано судову повістку про виклик до суду, як вбачається з поштової довідки ф. 20, лист з судовою повісткою відповідачу не вручено під час доставки у зв`язку з тим, що відповідач відсутній за вказаною адресою. Відповідач не вжив заходів, щодо отримання вищезазначених листів.

У відповідності до ч. 10 ст. 130 ЦПК України неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи.

На підставі ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Таким чином, суд під час розгляду цивільної справи повинен захищати порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права. Одним із способів захисту цивільного права є примусове виконання обов`язку в натурі.

Отже, у випадку порушення, невизнання або оспорювання майнового права, особа право якої порушується, оспорюється чи не визнається має право звернутися до суду по його захист шляхом примусового виконання обов`язок у в натурі.

Судом встановлено, що з липня 2022 року по лютий 2023 року ОСОБА_1 , передав у позику ОСОБА_3 грошові кошти в загальному розмірі 100 000,00 доларів США строком до 28 лютого 2023 року.

Крім того з вересня 2022 року по лютий 2023 року ОСОБА_2 передавав у розстрочку ОСОБА_3 грошові кошти в загальному розмірі 31 000,00 доларів США строком до 28 лютого 2023 року.

Статтею 204 Цивільного кодексу України проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов`язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов`язків.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Відповідно до абзацу 2 ст. 1046 Цивільного кодексу України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми (ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України).

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207Цивільного кодексуУкраїни правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Позов ґрунтується на розписці відповідача про отримання ним 16 лютого 2023 року від позивача ОСОБА_1 позики в розмірі 100 000 (сто тисяч) доларів США, які він зобов`язався повернути до 28 лютого 2023 року та від позивача ОСОБА_2 позики в розмірі 31 000 (тридцять одну тисячу) доларів США, які він зобов`язався повернути до 28 лютого 2023 року.

Відповідач протягом розгляду справи, незважаючи на вимоги ст. ст. 12, 81, 178 ЦПК України, п. п. 6, 8 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження у справі (а.с.29-30) не заперечив факту укладення з позивачами 16 лютого 2023 року договору позики, не надав доказів того, що розписки написані не ним, а також не надав рішення суду про визнання цих договорів позики недійсними.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем 16 лютого 2023 року укладено договір позики з позивачем ОСОБА_1 в розмірі 100 000 (сто тисяч) доларів США, які він зобов`язався повернути до 28 лютого 2023 року та від позивача ОСОБА_2 позики в розмірі 31 000 (тридцять одну тисячу) доларів США, які він зобов`язався повернути до 28 лютого 2023 року. Ці договори є дійсними, ніким не оскарженими, тому відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірними, а отже відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України має виконуватися відповідно до їх умов.

Згідно з ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу (ст. 95 ЦПК України).

В матеріалах справи наявні розписки (копії) відповідача про отримання ним грошових коштів від позивачів (а.с. 13-14).

Ця розписка, зважаючи на норми ст. ст. 1047, 1046 Цивільного кодексу України є належним доказом того, що відповідач 16 лютого 2023 року отримав від позивача ОСОБА_1 у позику грошові кошти в розмірі 100 000 доларів США та від позивача ОСОБА_2 у позику грошові кошти в розмірі 31000 доларів США

Зазначена правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду України, зробленими у постановах від 25 вересня 2013 року № 6-24цс12, від 18 вересня 2013 року № 6-63цс-13та від 01 листопада 2015 року №6-1967цс15.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач виконав свої зобов`язання за договороми позики.

Велика Палата Верховний Суд в своїй постанові від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц вказала, що уразі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо повернення позивачу ОСОБА_1 суми позики за договором в сумі 100 000 доларів США, а позивачу ОСОБА_2 суми позики за договором в сумі 31 000 доларів США, тому відповідно до ст. ст. 1, 2, 4, 5 ЦПК України та ст. 16 Цивільного кодексу України право позивачів щодо повернення їм суми позики підлягає захисту судом, шляхом примусового виконання обов`язку відповідача по поверненню позики в натурі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольняється в повному обсязі, то сплачений ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 10245,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11250,00 грн. та сплачений ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3176,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 31926,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 10, 11, 12, 15, 19, 34, 76-83, 89, 133, 134, 137, 141, 142, 209, 213, 258, 259, 263-265, 267, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість у сумі 100000 (сто тисяч) доларів США.

3.Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , заборгованість у сумі 31000 (три одну тисячу) доларів США.

4.Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати у сумі 21495,00 грн. (двадцять одну тисячу чотириста дев`яносто п`ять гривень).

5.Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , судові витрати у сумі 31926,00 грн. (тридцять одну тисячу дев`ятсот двадцять шість гривень).

6.Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення ропущенного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення можу бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

7.Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

8. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання повного судового рішення.

9. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення ропущенного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Суддя підпис А.С. Поліщук

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя А.С. Поліщук

Повний текст судового рішення складено 24 квітня 2024 року.