Постанова

від 23.04.2024 по справі 916/3417/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3417/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К»: не з`явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР»: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» (вх.№1064/24 від 25.03.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К»

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 (суддя С.Ф. Гут, м.Одеса, повний текст рішення складено 15.09.2023)

та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2023 (суддя С.Ф. Гут, м. Одеса, повний текст рішення складено 27.09.2023)

у справі №916/3417/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР»

про стягнення 221975,17 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К»

про розірвання договору та стягнення 379731,70 грн,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» про стягнення 221975,17 грн відмовлено. Витрати по сплаті судового збору за подання Товариством з обмеженою відповідальністю «СВС-К» позовної заяви покладено на заявника. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» про розірвання договору та стягнення 379731,70 грн задоволено. Розірвано договір поставки №СД03072019, укладений 03.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВС-К» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» 379731,70 грн, отриманих на виконання умов договору поставки №СД03072019 від 03.07.2019, 7965,99 грн витрат зі сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви та 11949,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 22.09.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом справи. В задоволенні решти заяви відмовлено.

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «СВС-К» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» задоволено.

Рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 у справі №916/3417/21 скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» задоволено. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» 221975,17 грн, з яких: 157311,00 грн основного боргу, 18349,36 грн інфляційних втрат, 46314,81 грн пені, а також 3329,64 грн судового збору за подання позовної заяви, 4994,64 грн за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2022, 16943,42 грн за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 та 19254,90 грн за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі № 916/3417/21.

Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічної позовної заяви та апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2022 у справі №916/3417/21 покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР».

Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2023 у справі №916/3417/21 скасовано.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» від 11.09.2023 за вих. №760/09-23 (вх.ГСОО №2-1357/23 від 12.09.2023) про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Доручено Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

25.03.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» надійшла заява (вх.№1064/24 від 25.03.2024) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, з наданням доказів таких витрат.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.03.2024 для розгляду заяви сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду заяви, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вирішено розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» (вх.№1064/24 від 25.03.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду справи №916/3417/21 поза межами строку, передбаченого у частині третій статті 244 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» (вх.№1064/24 від 25.03.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду справи №916/3417/21 призначено на 23.04.2024 о 10:30 год. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» в строк до 05.04.2024 надати свої міркування або заперечення щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» (вх.№1064/24 від 25.03.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду справи №916/3417/21.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» (вх.№1284/24 від 09.04.2024) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та постановлено провести судове засідання 23.04.2024 о 10:30 год та усі наступні судові засідання по справі №916/3417/21 в режимі відеоконференції, забезпечивши участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» адвоката Пашніної Анни Володимирівни у судовому засіданні 23.04.2024 о 10:30 год та в усіх наступних судових засіданнях по справі №916/3417/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

23.04.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» адвокат Пашніна Анна Володимирівна на відеоконфенцзв`язок не вийшла, знаходилась «оффлайн», на мобільні дзвінки не відповідала, з огляду на що судове засідання у справі №916/3417/21 не вдалось провести в режимі відеоконференції. Про зазначені обставини секретарем судового засідання 23.04.2024 складено відповідну довідку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлене належним чином, проте не скористалось своїм правом участі у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву за відсутності сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» (вх.№1064/24 від 25.03.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду справи №916/3417/21, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

У апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «СВС-К» зазначило, що документи, які підтверджують розмір витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції, будуть надані апелянтом в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. У прохальній частині апеляційної скарги заявник просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» понесені ним витрати на правову допомогу.

Також у судовому засіданні апеляційної інстанції, яке відбулось 19.03.2024, представником Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» було заявлено, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» витрат на правову (правничу) допомогу, з доказами понесення таких витрат, подана заявником 25.03.2024, тобто в межах п`ятиденного строку з дня ухвалення постанови суду апеляційної інстанції від 19.03.2024 (з урахуванням того, що кінцевий строк припадає на 24.03.2024 вихідний день (неділю), а наступним за ним робочим днем є 25.03.2024 понеділок).

Отже, позивач за первісним позовом дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Щодо обставин надання послуг з професійної правничої допомоги

Із наданих заявником документів вбачається, що 29.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВС-К», як клієнтом, та Адвокатським об`єднанням «Пашніна і партнери», як виконавцем, укладено договір №2904 про надання правової допомоги (надалі договір), відповідно до пункту 1.1. якого клієнт доручає і зобов`язується оплачувати, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно із підпунктом 2.1.2. пункту 2.1. договору виконавець бере на себе зобов`язання щодо надання наступної правової допомоги: представництво інтересів клієнта у господарському суді по справі щодо спорів, пов`язаних з виконанням умов договору поставки №СД03072019 від 03.07.2019, що включає в себе: складання, формування, підписання та подання позовної заяви, підготовка та подання необхідних процесуальних документів в межах розгляду справи, у тому числі, але не виключно, клопотань, заяв, запитів, скарг, відповіді на відзив, заперечень, пояснень; збір та аналіз інформації в межах розгляду справи, ознайомлення з матеріалами справи, прийняття участі у судових засіданнях, укладання і підписання мирових угод від імені та в інтересах клієнта, представництво інтересів у банках та на підприємствах поштового зв`язку від імені клієнта, складання інших процесуальних документів від імені клієнта, необхідних для дотримання законних інтересів та конституційних прав клієнта при виконанні виконавцем прийнятих на себе зобов`язань за даним договором.

Клієнт зобов`язаний здійснити оплату відповідно до умов даного договору (підпункт 3.1.1. пункту 3.1. договору).

Цей договір укладений на один рік, та набуває чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 8.1. договору). Після закінчення терміну дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах (пункт 8.4. договору).

18.09.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №6 до договору №2904 про надання правової допомоги від 29.04.2021.

У пункті 1 додаткової угоди №6 від 18.09.2023 сторони узгодили, що виконавець в рамках договору №2904 про надання правової допомоги від 29.04.2021 надає замовнику додаткові послуги, а саме: «Пiдготовка i складання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 року та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2023 року у справі №916/3417/21, а також супровiд справи №916/3417/21 у Пiвденно-захiдному апеляційному господарському суді».

Пунктом 2 додаткової угоди №6 від 18.09.2023 визначено, що вартість послуг, зазначених в пункті 1 цієї додаткової угоди, становить 20000,00 грн.

Оплата послуг, зазначених в пункті 2 цієї додаткової угоди, буде здійснена замовником протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту виставлення рахунку (пункт 3 додаткової угоди №6 від 18.09.2023).

Ця додаткова угода набирає чинності з дати її підписання та скріплення печатками обох сторін, і є невід`ємною частиною договору №2904 про надання правової допомоги від 29.04.2021 (пункт 6 додаткової угоди №6 від 18.09.2023).

22.03.2024 сторонами складено акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого виконавцем виконано роботи (надано послуги), а саме:

-підготовка і складання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2023 у справі №916/3417/21;

-супровід справи №916/3417/21 у Південно-західному апеляційному господарському суді шляхом участі у судових засіданнях 30.01.2024, 26.02.2024, 19.03.2024.

Також зазначено, що цим актом сторони підтверджують, що відповідно до додаткової угоди №6 від 18.09.2023 до договору №2904 від 29.04.2021 роботи виконано (надано послуги) повністю, жодних претензій та зауважень щодо наданої правової допомоги у сторін немає.

На підставі платіжних інструкцій №943 від 21.09.2023 та №953 від 16.10.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «СВС-К» сплачено на користь Адвокатського об`єднання «Пашніна і партнери» грошові кошти на загальну суму 20000,00 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» у межах справи №916/3417/21 в суді апеляційної інстанції представляла адвокат Пашніна Анна Володимирівна, на підтвердження повноважень якої надано копію ордеру серії АЕ №1234429, виданого 18.09.2023 Адвокатським об`єднанням «Пашніна і партнери», який посвідчує повноваження адвоката Пашніної Анни Володимирівни на надання правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «СВС-К» на підставі договору про надання правової допомоги №2904 від 29.04.2021 у Південно-західному апеляційному господарському суді.

Також матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2053 від 21.09.2009, який посвідчує право Пашніної Анни Володимирівни на заняття адвокатською діяльністю.

Щодо розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції

Як уже зазначалося, розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За змістом частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.

Як зазначалося, у пункті 2 додаткової угоди №6 від 18.09.2023 до договору №2904 про надання правової допомоги від 29.04.2021 сторони погодили фіксовану вартість послуг за надання такої допомоги у розмірі 20000,00 грн.

Таким чином, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

З огляду на викладене Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, що переглядається, фіксований розмір гонорару, погоджений між позивачем та адвокатом у додатковій угоді №6 від 18.09.2023 до договору №2904 про надання правової допомоги від 29.04.2021, означає те, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між позивачем і його адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом позивача час на надання послуг правничої допомоги та зазначеного кількості витрат такого часу в детальному описі робіт адвоката.

З урахуванням викладеного, вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між позивачем та адвокатським бюро у додатковій угоді №6 від 18.09.2023 до договору №2904 про надання правової допомоги від 29.04.2021 у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним у розмірі 20000,00 грн.

З огляду на умови договору про надання правової допомоги та надані позивачем докази в обґрунтування понесених ним судових витрат у Південно-західному апеляційному господарському суді, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати на правову допомогу є пов`язаними з даною справою, підтвердженими та відповідають фактично наданим послугам.

Щодо критеріїв оцінки розміру витрат на надання адвокатом послуг правничої допомоги в суді апеляційної інстанції та розподіл таких витрат

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» клопотання про зменшення розміру витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» на професійну правничу допомогу адвоката не подавало, відтак, апеляційний суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» на професійну правничу допомогу адвоката є пов`язаними з даною справою, обґрунтованими та пропорційними до предмета спору, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, за встановлених обставин та норм права, враховуючи, що результат вирішення спору відбувся на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К», з огляду на обсяг наданих послуг та документальне підтвердження позивачем за первісним позовом витрат на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн, а також беручи до уваги, що зазначена сума є розумною та не має надмірний характер, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К», які понесені у суді апеляційної інстанції у зв`язку із переглядом рішення суду мають бути покладені на відповідача за первісним позовом (Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР») у повному обсязі, а саме, у сумі 20000,00 грн.

За таких обставин заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» слід задовольнити у повному обсязі, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» судові витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00грн.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 244, 281 - 284

Господарського процесуального кодексу України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» (вх.№1064/24 від 25.03.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду справи №916/3417/21 задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» 20000 /двадцять тисяч/ грн 00 коп судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи №916/3417/21.

3.Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.04.2024.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран