Рішення

від 15.04.2024 по справі 607/20997/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.04.2024

Справа №607/20997/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15квітня 2024року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Черніцької І.М.

за участю секретаря судового засідання Демборинського М.Р.

з участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я до ОСОБА_3 про стягнення коштів та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я про зобов`язання розірвати угоду,-

В С Т А Н О В И В:

27 жовтня 2023 року Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України (далі Університет) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів за навчання в розмірі 165820,85 грн та 30058,20 грн отриманої стипендії, а всього 195879,05 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликався на те, що на підставі рішення приймальної комісії від 06 серпня 2016 року за №24 наказом ректора Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського МОЗ України» №323 ОСОБА_3 зараховано студенткою першого курсу медичного факультету.

01 вересня 2016 року між Державним вищим навчальним закладом «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» та ОСОБА_3 , її повноважним представником ОСОБА_5 , укладено угоду №174 про підготовку фахівця з вищою освітою, за умовами якої університет прийняв на себе обов`язки стосовно забезпечення навчання студента в університеті зі спеціальності «лікувальна справа» з метою отримання нею вищої освіти у відповідності з навчальними планами і загальними вимогами, що висуваються щодо підготовки лікарських кадрів за рахунок державного бюджету України; вся плата за цією угодою проводиться Міністерством охорони здоров`я України за рахунок бюджетних коштів відповідно до чинних нормативних актів.

За умовами вказаної угоди студент зобов`язується прибути після закінчення університету на навчання в інтернатуру відповідно до направлення та пройти повний курс навчання згідно програми; після завершення навчання в інтернатурі прибути на місце працевлаштування згідно призначення і відпрацювати не менше трьох років; у разі відмови їхати за направленням на навчання в інтернатурі або за призначенням на місце працевлаштування відшкодувати університету вартість навчання та суму отриманої стипендії.

Згідно з наказом МОЗ України №1353 від 12 червня 2019 року «Про зміну найменування та затвердження статуту Тернопільського національного медичного університету імені І.Я.Горбачевського МОЗ України (нова редакція)», Державному вищому навчальному закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» змінено найменування на Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України.

05 травня 2022 року відповідачка звернулась із заявою до голови Комісії з розподілу на підготовку в інтернатуру із заявою, в якій просила розподілити її на навчання в інтернатуру у Тернопільcькій області.

Відповідно до наказу ректора ТНМУ ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України №76 (ДМ) від 15 червня 2022 року відповідачці присвоєно кваліфікацію лікаря та видано диплом.

На виконання умов укладеної угоди від 01 вересня 2016 року, згідно із протоколом комісії з персонального розподілу на підготовку в інтернатуру та враховуючи заяву ОСОБА_3 , її було направлено на роботу у Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільська комунальна міська лікарня №2».

21 червня 2022 року ОСОБА_3 отримала направлення на проходження програми підготовки в інтернатурі за № 126 від 13 червня 2023 року в Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільська комунальна міська лікарня №2» за спеціальністю «Медицина невідкладних станів.

Відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська комунальна міська лікарня №2» від 04.04.2023 року за № 4.2.3./443 ОСОБА_3 не була зарахована для проходження практичної частини в інтернатурі на базі Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська комунальна міська лікарня №2», оскільки з направленням до закладу не зверталась.

Відповідно до розрахунку фактичних затрат на навчання ОСОБА_3 , студентки медичного факультету Університету за державним замовленням випуску 2022 року, вартість навчання становить 165 820,85 гривень. За період навчання відповідачки в Університеті з вересня 2016 року по грудень 2018 року відповідачці нараховано та виплачено стипендію в розмірі 9 900 гривень, з січня 2019 року по червень 2022 р виплачено стипендію в сумі 20 158, 20 грн.

17 травня 2023 року позивачем надіслано відповідачці вимогу про виконання зобов`язання, а саме про повернення затрачених бюджетних коштів на навчання та суму отриманої стипендії в розмірі 195879,05 гривень на казначейський рахунок ТНМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України.

Враховуючи те, що відповідачка відмовилась пройти курс навчання в інтернатурі згідно програми та в подальшому відпрацювати не менше трьох років як молодий фахівець в державній установі охорони здоров`я, тобто відповідачка не виконала свої зобов`язання, а тому невиконання умов Угоди тягне за собою обов`язок відшкодувати у встановленому законом порядку вартість навчання та суму отриманої стипендії.

Посилаючись на наведене, позивач просив суд стягнути з відповідачки кошти у розмірі 195879,05 грн.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

У відзиві на позовну заяву та запереченнях ОСОБА_3 просила позов Тернопільського національного університету до неї про стягнення коштів залишити без задоволення, посилаючись на те, що вона має право на розірвання Угоди, оскільки має на утриманні малолітню дитину до трьох років. З вересня 2022 року по червень 2023 року вона перебувала у стані вагітності та 19 червня 2023 року народила дитину в Італійській Республіці.

01 лютого 2024 року вона звернулася до Університету із проханням розірвати угоду №174 від 01 вересня 2016 року про підготовку фахівців з вищою освітою, посилаючись на положення п.9 постанови КМУ від 22 серпня 1996 року за № 992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» в якому передбачено право на розірвання Угоди, якщо випускник вагітна мати, мати, яка має дитину у віці до трьох років.

Відповідачка ОСОБА_3 подала зустрічний позов до Тернопільського національного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України про розірвання Угоди №174 від 01 вересня 2016 року про підготовку фахівців з вищою освітою.

В обґрунтування заявлених зустрічних вимог ОСОБА_3 покликалася на те, що 19 ервня 2023 року в неї народилася дитина і у зв`язку з цим вона не прибула на навчання в інтернатуру, оскільки набула право на розірвання Угоди. Вважає відмову у розірванні Угоди незаконною та такою, що порушує її право, передбачене абз.4 п.9 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням. У зв`язку з наведеним просила суд розірвати угоду про підготовку фахівців з вищою освітою, яка була укладена 01 вересня 2016 року між нею та Державним вищим навчальним закладом «Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України».

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 лютого 2024 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до спільного розгляду з первісним позовом, об`єднавши позови в одне провадження.

Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України у відзиві на зустрічний позов вказав, що даний позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення. ОСОБА_3 отримавши 21 червня 2022 року направлення на навчання в інтернатуру в КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня №2», не прибула на навчання в інтернатуру та не пройшла курс навчання згідно з програмою, тобто не виконала свої зобов`язання за угодою. ОСОБА_3 відмовилась пройти згідно направлення курс навчання в інтернатурі згідно програми та відповідно у подальшому відпрацювати не менше трьох років як молодий фахівець в державній установі охорони здоров`я, тобто не виконала зобов`язання згідно умов Угоди. А тому, зобов`язана відшкодувати вартість навчання та суму отриманої стипендії. Факт порушення ОСОБА_3 зобов`язань було встановлено 04 квітня 2023 року, коли отримано повідомлення від КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня №2». 17 травня 2023 року відповідачу надіслано вимогу про добровільне повернення коштів, яка залишена без задоволення. 01 лютого 2024 року, вже після подання первісного позову, відповідач надіслала на електронну адресу Університету повідомлення про розірвання угоди, у зв`язку з тим, що вона є матір`ю дитини до трьох років. 05 лютого 2024 року Університетом повідомлено ОСОБА_3 про неможливість розірвання угоди на підставі абз. 4 п. 9 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, оскільки уже встановлено та зафіксовано факт порушення зобов`язання та пред`явлено позов до суду. Посилаючись на наведене, просив відмовити у зустрічному позові.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Щодо задоволення зустрічного позову заперечила, з підстав викладених у відзиві.

Відповідач та її представник підтримали зустрічний та просили його задовольнити, відмовити у задоволенні первісного позову, з підстав викладених у відзиві.

Судом встановлено, на підставі рішення приймальної комісії від 06 серпня 2016 року №24 наказом ректора Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України» ОСОБА_3 зараховано студентом першого курсу медичного факультету Університету.

На виконання вимог Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №992 від 22 серпня 1996 року(чинного на момент виникнення правовідносин), та Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженогонаказом МОЗ України №367 від 25 грудня 1997 року(чинного на момент виникнення правовідносин), між ДВНЗ «ТДМУ ім. Горбачевського» та Відповідачем укладено Угоду №174 від 01 вересня 2016 року про підготовку фахівців з вищою освітою.

Згідно з умовами укладеної Угоди ОСОБА_3 (студент) зобов`язується прибути після закінчення Університету на навчання в інтернатуру відповідно до направлення та пройти повний курс навчання згідно програми; після завершення навчання в інтернатурі прибути на місце працевлаштування згідно призначення і відпрацювати не менше трьох років; у разі відмови їхати за направленням на навчання в інтернатуру або за призначенням на місце працевлаштування - відшкодувати університету вартість навчання та суму отриманої стипендії.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України №1353 від 12 червня 2019 року «Про зміну найменування та затвердження статуту Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України (нова редакція)», Державному вищому навчальному закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України» змінено найменування на Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України.

Відповідно до наказу ректора ТНМУ ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України №76 (ДМ) від 15 червня 2022 року відповідачці присвоєно кваліфікацію лікаря та видано диплом.

05 травня 2022 року відповідачка звернулась із заявою до голови Комісії з розподілу на підготовку в інтернатуру із заявою, в якій просила розподілити її на навчання в інтернатуру у Тернопільській області

На виконання умов укладеної угоди від 01 вересня 2016 року, згідно із протоколом комісії з персонального розподілу на підготовку в інтернатуру та враховуючи заяву ОСОБА_3 , її було направлено на роботу у Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільська комунальна міська лікарня №2».

21 червня 2022 року ОСОБА_3 отримала направлення на роботу за № 126 від 13 червня 2022 року в Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільська комунальна міська лікарня №2» за спеціальністю «Медицина невідкладних станів.

Відповідно долиста Комунальногонекомерційного підприємства«Тернопільська комунальнаміська лікарня №2»від 04.04.2023року за№ 4.2.3./443 ОСОБА_3 не булазарахована дляпроходження практичноїчастини вінтернатурі набазі Комунальногонекомерційного підприємства«Тернопільська комунальнаміська лікарня №2»,оскільки знаправленням дозакладу незверталась.

Відповідно до розрахунку фактичних затрат на навчання ОСОБА_3 , студентки медичного факультету Університету за державним замовленням випуску 2022 року, вартість навчання становить 165 820,85 гривень. За період навчання відповідачки у ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» з вересня 2016 року по грудень 2018 року відповідачці нараховано та виплачено стипендію в розмірі 9 900 гривень, з січня 2019 року по червень 2022 р виплачено стипендію в сумі 20 158, 20 грн.

18 травня 2023 року позивачем надіслано відповідачці вимогу про виконання зобов`язання, а саме про повернення затрачених бюджетних коштів на навчання та суму отриманої стипендії в розмірі 195879,05 гривень на казначейський рахунок ТНМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України.

01 лютого 2024 року ОСОБА_3 звернулася до Університету із проханням розірвати угоду №174 від 01 вересня 2016 року про підготовку фахівців з вищою освітою, посилаючись на те, що відповідно до вимог п.9 постанови КМУ від 22 серпня 1996 року за № 992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» передбачено право на розірвання Угоди, якщо випускник вагітна мати, мати, яка має дитину у віці до трьох років.

05 лютого 2024 року Університетом повідомлено ОСОБА_3 про неможливість розірвання угоди на підставі абз. 4 п. 9 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, оскільки уже встановлено та зафіксовано факт порушення зобов`язання та пред`явлено позов до суду.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 народила дочку ОСОБА_6 , що стверджується випискою зі Свідоцтва про народження, виданою Муніципалітетом м.Равенни 05 січня 2024 року, апостильованим 22 січня 2024 року за №456181, країна Італійська Республіка.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності наявні у справи докази, заслухавши пояснення учасників справи, доходить такого висновку.

За загальним правилом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 53 Конституції Україникожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам .

Відповідно до вимог частин першої, другої, четвертої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог ізаперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог частини першоїстатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із вимогами частини першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу вимог ч. 1статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Положеннями ст. 610 ЦК Українивизначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістомстатті 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Предметом первісного позову є вимога Тернопільського національного медичного університету про стягнення з відповідача суми витрат на навчання за кошти державного бюджету та суми виплаченої їй стипендії у зв`язку з порушенням нею угоди про навчання за кошти державного бюджету з метою отримання вищої освіти.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем і матеріалами справи, що ОСОБА_3 закінчивши навчання за кошти державного бюджету України в Тернопільському національному медичному університеті, відмовилась відпрацювати термін в інтернатурі та відповідно до направлення за державним замовленням відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки .

Отже, ОСОБА_3 не було дотримано вимоги Угоди № 174, укладеної 01 вересня 2016 року між нею та Тернопільським національним медичним університетом, у частині зобов`язання прибути після закінчення університету на навчання до інтернатури відповідно до направлення та пройти повний курс навчання згідно програми; після завершенню навчання в інтернатурі прибути на місце працевлаштування згідно призначення і відпрацювати не менше трьох років.

Згідно з вимогами ч.2 статті 52 Закону України від 23 травня 1991 року «Про освіту»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обов`язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що були погоджені між сторонами, передбачено частиною другоюстатті 52 Закону України «Про освіту», пунктом 2Указу Президента України від 23 січня 1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», пунктом 14постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням»(чинна на час укладення угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 01 вересня 2016 року № 174) та пунктом 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1997 року № 367.

Відповідно до зазначених вище нормативних актів випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направлені на роботу; незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за призначенням; у разі, якщо його звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 607/3693/17 (провадження № 14-151цс20) зазначено, що «вирішуючи спори про стягнення коштів за навчання судам слід керуватися таким. Якщо між сторонами укладеної угоди про підготовку фахівця з вищою освітою передбачений обов`язок цього фахівця після закінчення відповідного навчання відпрацювати три роки, наприклад, в закладі охорони здоров`я, куди цей фахівець (випускник) буде направлений за розподілом, а також його обов`язок компенсувати (відшкодувати) замовнику його навчання вартість витрат цього замовника на це навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (наприклад, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом), то зазначене зобов`язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов`язанням.

Велика Палата Верховного Суду вважає розумним та справедливим відповідне договірне зобов`язання щодо відпрацювання фахівцем після закінчення відповідного навчання трьох років за направленням замовника такого навчання, який оплатив навчання фахівця.

На переконання Великої Палати Верховного Суду покладення на фахівців, які отримали вищу освіту безкоштовно за державним замовленням, обов`язку щодо оплатного відпрацювання (на умовах не гірших, ніж ті, які надаються іншим працівниками державного сектора економіки) за направленням держави протягом визначеного періоду часу (трьох років) не суперечить самій суті конституційного права на безкоштовну вищу освіту і в сучасних умовах економічного розвитку країни відповідає інтересам суспільства, щодо отримання від держави якісних послуг у відповідних секторах» (пункти 66-68).

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які містяться у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року у справі № 607/9099/15-ц (провадження № 61-694св17), від 19 вересня 2018 року у справі № 607/3690/17 (провадження№ 61-1116св17), від 31 жовтня 2018 року у справі № 607/3681/17-ц (провадження № 61-26840св18 ), від 15 травня 2019 року у справі № 598/760/17 (провадження №61-14476св18), від 30 січня 2019 року у справі № 607/3682/17 (провадження № 61-32084св18), від 26 червня 2019 року у справі № 607/7122/17-ц (провадження № 61-27937св18).

Таким чином, ОСОБА_3 , добровільно підписуючи Угоду від 01 вересня 2016 року № 174, погодилася на її умови, а саме після закінчення навчання в університеті за державні кошти, прибути на навчання в інтернатуру відповідно до направлення, пройти повний курс навчання, а після завершення навчання в інтернатурі прибути на місце працевлаштування і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови виконати ці умови погодилась відшкодувати вартість свого навчання.

Враховуючи встановлені обставини справи та вищезначені вимоги закону суд вважає, що позов Тернопільського національного медичного університету ім. І.Я.Горбачевського слід задовольнити і стягнути з ОСОБА_3 кошти за навчання в розмірі 165820,85 грн та 30058,20 грн отриманої стипендії, а всього 195879,05 грн.

Щодо зустрічного позову слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог абз.4 п.9 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, випускник має право розірвати угоду з причини «якщо випускник - вагітна жінка, мати або батько, які мають дитину у віці до трьох років».

За змістом пунктів 5, 9 даного Порядку, керівники вищих закладів освіти після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою, уміщеною в додатку 1; розірвати угоду, передбачену пунктом 5 цього положення, випускник має право, в тому числі, якщо випускник - вагітна жінка, мати або батько, які мають дитину у віці до трьох років або дитину, яка згідно з медичним висновком потребує догляду (до досягнення нею шестирічного віку), одинока мати або батько, які мають дитину до чотирнадцяти років або дитину - інваліда. У цих випадках за рішенням комісії з працевлаштування випускників видається довідка про надання можливості самостійного працевлаштування.

Відповідно до вимог пунктів 17, 21 Порядку, час перебування жінки у відпустці після закінчення вищого закладу освіти у зв`язку з вагітністю, пологами, доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до терміну роботи за призначенням.

Згідно з вимогами ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 не зверталась на підставі абз.4 п.9 «Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», з листом чи будь-яким іншими заявами до відповідача чи інших відповідних органів охорони здоров`я Тернопільської області з проханням розірвати Угоду чи клопотати перед МОЗ України про розірвання Угоди №174 від 01 вересня 2016 року «Про підготовку фахівців з вищою освітою», укладеної між нею та ДВНЗ «Тернопільського національного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського».

Направлення на проходження інтернатури ОСОБА_3 отримала 21 червня 2022 року, однак на роботу в інтернатуру на базі Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська комунальна міська лікарня №2» не з`явилась і будь-яких заяв про причини відсутності не надіслала.

ОСОБА_3 дитину народила ІНФОРМАЦІЯ_1 , що становить рік після отримання направлення, а з заявою про розірвання Угоди звернулась лише 01 лютого 2024 року, тобто вже після подання Університетом до неї позовної заяви до суду про стягнення коштів.

Таким чином, до подачі Тернопільським національним університетом ім. І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України даного позову - 27 жовтня 2023 року, з ОСОБА_3 не було погоджено розірвання Угоди від 01.09.2016 року за №174. Із проханням розірвати угоду №174 від 01 вересня 2016 року про підготовку фахівців з вищою освітою ОСОБА_3 звернулась до університету лише 1 лютого 2024 року, а з зустрічним позовом про розірвання Угоди за №174 до суду звернулась 2 лютого 2024 року.

Більше того, в час, коли ОСОБА_3 повинна була приступити до навчання в інтернатурі, вона не мала дитини і не була вагітною, і з заявами про розірванння Угоди не зверталась.

Враховуючи вищезазначені обставини та вимоги закону, суд вважає, що у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про розірвання Угоди за № 174 від 01 вересня 2016 року слід відмовити.

Безпідставними є доводи відповідача та її представника про те, що вона особисто не отримувала направлення на інтернатуру та підпис у журналі не належить їй, як такі, що не підтвердженні жодними належними та достатніми доказами та такі доводи, самі по собі, не спростовують вищенаведених висновків суду. Більше того, відповідач не заперечувала той факт, що її було відомо про направлення, його зміст, розподіл, місце проходження інтернатури та час її прибуття.

У відповідності до вимог ст.ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ч.2ст.78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд також приймає до уваги вимогист. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2938,19 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 509, 526, 626, 638,610, 611,651 ЦК України, статтями 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я до ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України грошові кошти, витрачені на її навчання в цьому університеті у сумі 165 820 (сто шістдесят п`ять тисяч вісімсот двадцять) гривень 85 коп. та суму отриманої стипендії в розмірі 30058 (тридцять тисяч п`ятдесят вісім) гривень 20 коп, а також судовий збір у розмірі 2938 (дві тисячі дев`ятсот тридцять вісім) гривень 19 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я про зобов`язання розірвати угоду відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості проучасників справи:

Позивач:Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я, адреса місцезнаходження: вул. Майдан Волі,1 м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 02010830.

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 24 квітня 2024 року.

Головуюча І.М. Черніцька