Постанова

від 23.04.2024 по справі 910/10145/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Справа№ 910/10145/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 23.04.2024 у справі №910/10145/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «СЗХНО»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024, повний текст якого складений 17.01.2024,

у справі № 910/10145/23 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромет груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «СЗХНО»

про стягнення 1 036 563,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 839 610,36 грн. за поставлений за договором поставки № 33 від 07.02.2018, але неоплачений товар, інфляційних втрат в сумі 172 154,86 грн. та 3 % річних в сумі 24 798,48 грн.

Позивач зазначив про те, що обов`язок поставити спірний товар сторони погодили у специфікації № 12 від 10.02.2022, а факт поставки спірного товару підтверджується товарно-транспортною накладною № 211002 від 11.02.2022, видатковою накладною № 211002 від 11.02.2022, довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 91 від 10.02.2022 та податковою накладною № 64 від 11.02.2022.

В суді першої інстанції відповідачем подані клопотання про витребування доказів та про призначення судової експертизи, а також зустрічна позовна заява про стягнення 18 900,00 грн.

Зі змісту вказаних клопотань слідує, що:

- відповідач просить призначити у справі №910/10145/23 технічну експертизу на вирішення якої поставити наступне питання: Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_1 у документі - довіреності №91 від 10.02.2022 тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?;

- витребувати у позивача оригінали товарно-транспортною накладної № 211002 від 11.02.2022, видаткової накладної № 211002 від 11.02.2022 та довіреності на отримання матеріальних цінностей № 91 від 10.02.2022 для проведення згаданої вище експертизи.

Вказані клопотання мотивовані тим, що:

- усі документи фінансово-господарської діяльності відповідача, які були складені станом на 24.02.2022 та знаходилися за попереднім місцезнаходженням відповідача у м.Сєвєродонецьку, є знищеними внаслідок агресії Російської Федерації. Зокрема, знищено книгу видачі довіреностей, у якої відповідач відображав видані довіреності;

- отже, з документів, які перебувають на даний час у розпорядженні відповідача неможливо з`ясувати, чи видавав відповідач довіреність №91 від 10.02.2022 та з`ясувати зміст цієї довіреності;

- при огляді копії довіреності №91 від 10.02.2022 відповідачем з`ясовано, що вказана довіреність імовірно підписана не ОСОБА_1., а іншою особою, що свідчить про те, що така довіреність, яка є одностороннім правочином є такою, що неукладена;

- для з`ясування (підтвердження або спростування) факту підписання довіреності №91 від 10.02.2022 саме ОСОБА_1., слід провести почеркознавчу експертизу, а для проведення останньої необхідно надати оригінали товарно-транспортною накладної № 211002 від 11.02.2022, видаткової накладної № 211002 від 11.02.2022 та довіреності на отримання матеріальних цінностей № 91 від 10.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2023 у задоволенні вказаних клопотань було відмовлено, з посиланням на те, що:

- на підтвердження виконання обов`язку з поставки спірного товару, позивачем надано належним чином засвідчені копії транспортної накладної № 211002 від 11.02.2022, видаткової накладної № 211002 від 11.02.2022 та довіреності № 91 від 10.02.2022, які не визнаються відповідачем;

- у той же час відповідач не спростовує факт поставки, не надає доказів звернення до правоохоронних органів щодо заволодіння товаром невстановленими особами та не пред`являє вимог до позивача щодо виконання договірного зобов`язання з поставки спірного товару;

- суд критично оцінює доводи відповідача про те, що довіреність № 91 від 10.02.2022 ймовірно підписана не ОСОБА_1., а іншою особою, оскільки як клопотання про призначення судової експертизи, так і клопотання про витребування оригіналу доказу підписані безпосередньо самим ОСОБА_1 , а відсутність власної впевненості у належності власного підпису на документі, на переконання суду, свідчить про зловживання процесуальними правами та намагання з боку відповідача ввести суд в оману, адже власний підпис - це реквізит документа, який свідчить про відповідальність особи за його зміст та є одним з реквізитів, що надають документу юридичної сили;

- за таких обставин підстави для призначення судової експертизи відсутні, оскільки клопотання про її призначення мотивовано виключно припущеннями відповідача та спрямоване на затягування розгляду даної справи. З цих же підстав підлягає відхиленню і клопотання відповідача про витребування оригіналу довіреності № 91 від 10.02.2022;

- оскільки судове засідання у цій справі не проводиться, матеріали справи містять копії доказів належної якості й суд не має обґрунтованих підстав для сумніву у відповідності поданих позивачем копій доказів оригіналам, клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів задоволенню не підлягає.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2023 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «СЗХНО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромет груп» про стягнення 18 900,00 грн. разом з доданими до неї документами повернуто заявнику.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/10145/23 позов задоволений частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено заборгованість в розмірі 839 610,36 грн., 3% річних в розмірі 24 798,48 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 966,14 грн., в іншій частині позову відмовлено.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті поставленого позивачем за специфікацією № 12 від 10.02.2022 до договору поставки № 33 від 07.02.2018, товару, з огляду на що останній має право на стягнення вартості вказаного товару, а також, нарахованих за прострочення виконання обов`язку по його оплаті, 3 % річних у заявленій позивачем сумі.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що у пунктах 1 та 2 Специфікації № 12 від 10.02.2022 сторони узгодили можливість коригування ціни на товар у випадку зростання курсу долара США до гривні за результатом якої визначається сума курсової різниці, яка фактично є доплатою і на яку в подальшому надаються відкориговані видаткова накладна чи рахунок-фактура, а відтак саме вартість товару із сумою курсової різниці (доплати) визначає усю суму грошових коштів, що підлягає сплаті відповідно до спірного договору, тобто остаточна ціна товару формується з урахуванням розміру курсової різниці, визначеної станом на дату оплати за товар.

За таких обставин суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, що становить вартість товару з урахуванням перерахунку (коригування) станом на дату оплати товару з урахуванням курсу долара США до гривні, в розмірі 839 610,36 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з того, що покриття позивачеві матеріальних втрат від знецінення коштів передбачено спірним договором за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США на дату оплати, а відтак стягнення у цьому випадку інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов`язання, вираженого в гривнях, є за своїм змістом подвійною відповідальністю за невиконання зобов`язання, що суперечить нормам чинного законодавства.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «СЗХНО» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/10145/23 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотань відповідача про витребування оригіналів доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи унеможливила встановлення фактичних обставин справи;

- відповідач не визнає обставину надання позивачем та отримання відповідачем товару - труба 25Х2,0 мм AISI-321 08-12Х18Н10Т (6000) в кількості 2,835 тон;

- з огляду на недостатню якість наданих позивачем копій товарно-транспортної накладної № 211002 від 11.02.2022 та видаткової накладної № 211002 від 11.02.2022 неможливо встановити товар поіменований у вказаних документах. Внаслідок такої недостатньої якості копій документів неможливо переконатися у тому, що у довіреності №91 від 10.02.2022 йдеться саме про той товар, що і у товарно-транспортній накладній №211002 від 11.02.2022 та видатковій накладній №211002 від 11.02.202;

- у товарно-транспортній накладній №211002 від 11.02.2022 не міститься інформації про кількість товару, а тому суд першої інстанції помилково прийняв вказаний документ в якості доказу, адже цей доказ насправді не є належним;

- товарно-транспортна накладна №211002 від 11.02.2022 та видаткова накладна №211002 від 11.02.2022 містять суперечливі дані, так як з видаткової накладної №211002 від 11.02.2022 слідує, що приймання-передавання товару відбулося у м.Харкові, а з товарно-транспортної накладної №211002 від 11.02.2022 - що товар було завантажено у м.Харкові на транспортний засіб, вказаний транспортний засіб здійснив перевезення товару з Харкова до Сєвєродонецька, розвантаження відбулося у м.Сєвєродонецьку, приймання-передавання товару від перевізника відбулося у м.Сєвєродонецьку. Отже виникає питання, де та від кого відповідач отримав товар - від позивача у м. Харкові або від перевізника у м.Сєвєродонецьку;

- у обліку відповідача немає запису про оприбуткування від позивача труб на загальну суму 637 875,00 грн. Дані обліку були знищені внаслідок агресії Російської Федерації, так як усі документи фінансово-господарської діяльності відповідача знаходилися за попереднім місцезнаходженням відповідача у м.Сєвєродонецьку. По факту знищення документів та матеріальних цінностей відповідач звернувся до слідчих органів, докази чого додаємо (до апеляційної скарги відповідних доказів не додано - примітка суду);

- у апеляційному провадженні слід перевірити доводи відповідача про недостовірність доказів, наданих позивачем, шляхом витребування їх оригіналів, проведення відповідних експертиз та за повно встановлених обставин вирішити спір відповідно до закону.

До апеляційної скарги апелянтом додані клопотання про витребування доказів та про призначення судової експертизи аналогічні за змістом тим, які подані до суду першої інстанції.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2023, справу № 910/10145/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який не є головуючим суддею, у відрядженні розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/540/24 від 12.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/10145/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «СЗХНО» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/10145/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Станік С.Р., а також витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10145/23 та також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/10145/23.

22.02.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

У період із 19.02.2024 по 01.03.2024 суддя Станік С.Р. перебував у відпустці, а у період із 27.02.2024 по 01.03.2024 головуючий суддя Яковлєв М.Л. перебував на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «СЗХНО» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/10145/23, а також надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 18 658,15 грн.

14.03.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якого, зокрема, додані докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «СЗХНО» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/10145/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 23.04.2024 об 11:00 год.

09.04.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1634/24 від 18.04.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/10145/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю..

Крім того, 16.04.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромет груп» надійшла заява, в якій заявник просить надати можливість своєму представнику приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «СЗХНО» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/10145/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю., заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромет групп» про прийняття участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

23.04.2024 до суду від апелянта надійшли додаткові пояснення по справі, в яких апелянт, з посиланням на те, що заявляючи апеляційну скаргу, він мав на увазі оскарження рішення у частині задоволених вимог, а саме - заборгованості в розмірі 839 610,36 грн., 3% річних в розмірі 24798,48 грн., витрат по сплаті судового збору в розмірі 12 966,14 грн., просить апеляційне провадження щодо оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 в частині відмови у позові про стягнення з відповідача на користь позивача 172154,86 грн. інфляційних втрат - закрити.

Щодо вказаного колегія суддів зазначає наступне.

Подана апелянтам заява за своєю правовою природою є заявою про зміну апеляційної скарги, яка, за змістом положень ч. 1 ст. 266 ГПК України, подається протягом строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вказаних правових норм, як апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024, повний текст якого складений 17.01.2024 у справі № 910/10145/23, так і заяву про зміну такої апеляційної скарги, заявник, з урахування вихідних днів, мав подати в строк по 06.02.2024 включно, проте з вказаною заявою звернувся 23.04.2024.

Статтею 118 ГПК України встановлено, що:

- право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1);

- заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

З огляду на пропущення апелянтом процесуальних строків на подання заяви про понесення судових витрат та доказів їх понесення, заява позивача про зміну апеляційної скарги залишається без розгляду в порядку приписів ч. 2 ст. 118 ГПК України.

У задоволенні клопотань апелянта про витребування доказів та про призначення судової експертизи колегією суддів відмовляється з підстав, які детально будуть викладені нижче.

Станом на 23.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скапги заперечив.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає не підлягає зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

07.02.2018 позивач (постачальник) та відповідач (покупець) уклали договір поставки № 33 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що постачальник зобов`язується виготовити та поставити металеві деталі (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар.

Найменування, асортимент, комплектність, кількість, ціна одиниці та загальна вартість товару узгоджується сторонами у Специфікаціях чи у виставлених рахунках, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна товару, вартість конкретної партії та порядок оплати визначаються у Специфікаціях.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що постачальник зобов`язаний поставити товар покупцю в строки, обумовлені в Специфікації або впродовж 14 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 3.3 Договору датою поставки товару є дата, зазначена у видатковій накладній або в акті приймання-передачі.

Договір є укладеним з моменту його підписання та діє до 31.12.2018 з можливістю пролонгації у випадку, якщо за 10 днів до закінчення строку його дії жодна зі сторін не заявить про намір його розірвати (п. 9.1 Договору).

10.02.2022 позивачем та відповідачем укладено Специфікацію № 12, що є Додатком до Договору, у якій сторони погодили постачання товару «Труба 25х2,0мм AISI-321/08-12X18H10T L-6000 мм (407 шт)» у кількості 2850 т, загальною вартістю 641 250,00 грн. з ПДВ.

У п. 1 Специфікації № 12 від 10.02.2022 зазначено, що:

- ціна товару прив`язана до курсу української гривні до долара на Міжбанку (продаж) (09.02.2022) та рівняється 27,9450 грн/USD;

- у разі зміни курсу гривні до долара в більшу сторону від еквівалента 27,9450 грн/USD, яке може виникнути між датою видаткової накладної і датою платежу за товар, що поставляється, ціна товару, що поставляється, підлягає зміні і визначається відповідно до наведеної нижче формули:

S = Z x (K1/K0), де

S - сума до оплати,

Z - ціна товару без урахування зміни курсу USD,

K1 - вартість USD за курсом Міжбанку на дату оплати постачальнику,

K0 - вартість USD за курсом Міжбанку на дату видаткової накладної.

Відповідно до п. 2 Специфікації № 12 від 10.02.2022 в день оплати покупець зобов`язаний самостійно здійснити перерахунок ціни товару: еквівалент ціни товару в доларах, що закріплено в первісному рахунку/специфікації покупець перераховує в гривню за курсом Міжбанку (продаж) на день платежу та сплачує постачальнику. За фактом отримання оплати постачальник направляє покупцю уточнені рахунок/видаткову накладну. Зазначений вище перерахунок здійснюється автоматично та не потребує додаткового узгодження сторонами.

У пунктах 5 - 7 Специфікації № 12 від 10.02.2022 визначено умови постачання (EXW - склад постачальника), термін поставки (лютий 2022 року) та умови оплати (100% оплата протягом 10 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника).

Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначає про те, що на виконання умов Договору та Специфікації № 12 від 10.02.2022 позивачем відповідачу поставлено товар у повному обсязі, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 211002 від 11.02.2022, видатковою накладною № 211002 від 11.02.2022, довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 91 від 10.02.2022 та податковою накладною № 64 від 11.02.2022, проте власне зобов`язання щодо оплати поставленого товару відповідачем виконано не було.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 839 610,36 грн. заборгованості з урахуванням курсової різниці, 172 154,86 грн. інфляційних втрат та 24 798,48 грн. 3 % річних.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено вище, факт поставки спірного товару підтверджується товарно-транспортною накладною № 211002 від 11.02.2022, видатковою накладною № 211002 від 11.02.2022, довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 91 від 10.02.2022 та податковою накладною № 64 від 11.02.2022.

В свою чергу відповідач зазначив про те, що:

- усі документи фінансово-господарської діяльності відповідача, які були складені станом на 24.02.2022 та знаходилися за попереднім місцезнаходженням відповідача у м.Сєвєродонецьку є знищеними внаслідок агресії Російської Федерації. Зокрема, знищено книгу видачі довіреностей, у якої відповідач відображав видані довіреності;

- отже, з документів, які перебувають на даний час у розпорядженні відповідача неможливо з`ясувати, чи видавав відповідач довіреність №91 від 10.02.2022 та з`ясувати зміст цієї довіреності;

- при огляді копії довіреності №91 від 10.02.2022 відповідачем з`ясовано, що вказана довіреність імовірно підписана не ОСОБА_1., а іншою особою, що свідчить про те, що така довіреність, яка є одностороннім правочином є такою, що неукладена;

- для з`ясування (підтвердження або спростування) факту підписання довіреності №91 від 10.02.2022 саме ОСОБА_1., слід провести почеркознавчу експертизу, а для проведення останньої необхідно надати оригінали товарно-транспортною накладної № 211002 від 11.02.2022, видаткової накладної № 211002 від 11.02.2022 та довіреності на отримання матеріальних цінностей № 91 від 10.02.2022.

Крім того відповідач зауважив на тому, що:

- він не визнає обставину надання позивачем та отримання відповідачем товару - труба 25Х2,0 мм AISI-321 08-12Х18Н10Т (6000) в кількості 2,835 тон;

- з огляду на недостатню якість наданих позивачем копій товарно-транспортної накладної № 211002 від 11.02.2022 та видаткової накладної № 211002 від 11.02.2022 неможливо встановити товар поіменований у вказаних документах. Внаслідок такої недостатньої якості копій документів неможливо переконатися у тому, що у довіреності №91 від 10.02.2022 йдеться саме про той товар, що і у товарно-транспортній накладній №211002 від 11.02.2022 та видатковій накладній №211002 від 11.02.202;

- у товарно-транспортній накладній №211002 від 11.02.2022 не міститься інформації про кількість товару, а тому суд першої інстанції помилково прийняв вказаний документ в якості доказу адже цей доказ насправді не є належним;

- товарно-транспортна накладна №211002 від 11.02.2022 та видаткова накладна №211002 від 11.02.2022 містять суперечливі дані, так як з видаткової накладної №211002 від 11.02.2022 слідує, що приймання-передавання товару відбулося у м.Харкові, а з товарно-транспортної накладної №211002 від 11.02.2022 - що товар було завантажено у м.Харкові на транспортний засіб, вказаний транспортний засіб здійснив перевезення товару з Харкова до Сєвєродонецька, розвантаження відбулося у м.Сєвєродонецьку, приймання-передавання товару від перевізника відбулося у м.Сєвєродонецьку. Отже виникає питання, де та від кого відповідач отримав товар - від позивача у м. Харкові або від перевізника у м.Сєвєродонецьку.

Щодо вказаних заперечень колегія суддів зазначає наступне.

Твердження відповідача про те, що:

- з огляду на недостатню якість копій наданих позивачем копій товарно-транспортної накладної № 211002 від 11.02.2022 та видаткової накладної № 211002 від 11.02.2022 неможливо встановити товар поіменований у вказаних документах. Внаслідок такої недостатньої якості копій документів неможливо переконатися у тому, що у довіреності №91 від 10.02.2022 йдеться саме про той товар, що і у товарно-транспортній накладній №211002 від 11.02.2022 та видатковій накладній №211002 від 11.02.2022;

- у товарно-транспортній накладній №211002 від 11.02.2022 не міститься інформації про кількість товару,

спростовуються змістом наявних у матеріалах справи копій вказаних документів.

Відповідач стверджуючи про те, що він не визнає обставину надання позивачем та отримання відповідачем товару - труба 25Х2,0 мм AISI-321 08-12Х18Н10Т (6000) в кількості 2,835 тон, одночасно посилається на те, що у його обліку немає запису про оприбуткування від позивача труб на загальну суму 637 875,00 грн. та на те, що усі документи фінансово-господарської діяльності відповідача, які були складені станом на 24.02.2022 та знаходилися за попереднім місцезнаходженням відповідача у м.Сєвєродонецьку є знищеними внаслідок агресії Російської Федерації, проте вказане твердження є такими, які взаємно виключають одне одного, так як знищення документів фактично унеможливлює встановлення відповідачем відсутності у таких документах записів про спірну господарську операцію.

Колегія суддів зазначає про те, що відповідачем не надано жодного доказу того, що всі документи його фінансово-господарської діяльності перебували в м.Сєвєродонецьку. При цьому за змістом Договору місцезнаходженням відповідача є м. Київ.

В свою чергу сам факт поставки спірного товару до м. Сєвєродонецьк не може свідчити про те, що всі документи фінансово-господарської діяльності відповідача перебували в м.Сєвєродонецьку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За змістом пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі Положення) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у пункті 2.4 Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).

Водночас у п. 2.4 Положення також зазначено про те, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У пункті 33 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2019 у справі № 915/905/16, зокрема, зазначено, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

Отже, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Як встановлено вище, відповідач лише ставить від сумнів підписання його керівником довіреності №91 від 10.02.2022.

Законодавство не містить вичерпного переліку первинних документів, які використовуються в бухгалтерському обліку для фіксації господарської операції.

Основними видами первинних документів, які можуть бути складені на підтвердження господарської операції поставки товару, за практикою, що склалася на ринку купівлі-продажу/поставки товарів (робіт, послуг), є видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі товару тощо.

Зі змісту довіреності №91 від 10.02.2022 слідує, що товар доручено отримати заступнику начальника відділу матеріально-технічного забезпечення Барановському М.Ю. При цьому підпис від імені вказаної особи міститься у товарно-транспортній накладній № 211002 від 11.02.2022 та видатковій накладній № 211002 від 11.02.2022. Колегія суддів зазначає про те, що відповідач не заперечує як проти того, що Барановський М.Ю. мав повноваження на отримання від імені відповідача матеріальних цінностей, так і проти того, що підпис саме вказаної особи міститься на у товарно-транспортній накладній № 211002 від 11.02.2022 та видатковій накладній № 211002 від 11.02.2022.

Окремо слід зауважити і на тому, що відповідачем не надано заперечень щодо того, що відбитки печатки відповідача, які містяться на товарно-транспортній накладній № 211002 від 11.02.2022 та довіреності №91 від 10.02.2022 є відбитками печатки відповідача.

Також колегія суддів зазначає про таке.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 зазначено, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати фактичне здійснення господарської операції, що повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі. Разом з тим судами попередніх інстанцій для з`ясування реальності господарської операції не встановлювалося чи має місце відображення операції з отримання товару у податковій звітності.

За правовими висновками викладеними Верховним Судом у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Слід зазначити і про те, що:

- на підтвердження здійснення поставки товару за видатковою накладною № 211002 від 11.02.2022 на суму 637 875,00 грн., у т.ч. ПДВ 106 312,50 грн., позивачем долучено до матеріалів справи податкову накладну № 64 від 11.02.2022 на суму 637 875,00 грн., у т.ч. ПДВ 106 312,50 грн., видану позивачем на ім`я відповідача за фактом здійснення поставки товару;

- вказана податкова накладна № 64 від 11.02.2022 прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- отже, на суму нарахованого податку на додану вартість позивач надав відповідачу відповідну податкову накладну, у зв`язку із цим у відповідача виникло право на формування податкового кредиту в сумі 106 312,50 грн. Доказів відхилення та не включення податку на додану вартість до податкового кредиту за спірною поставкою відповідачем до суду не надано.

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується логічна та вірогідна поведінка позивача у правовідносинах з відповідачем, в той час як поведінка відповідача, з огляду на наявні в справі докази, є нелогічною і зводиться до заперечення вчинених раніше дій.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки як клопотання про призначення судової експертизи, так і клопотання про витребування оригіналу доказу підписані безпосередньо самим ОСОБА_1., а відсутність власної впевненості у належності власного підпису на документі, свідчить про зловживання процесуальними правами та намагання з боку відповідача ввести суд в оману, адже власний підпис - це реквізит документа, який свідчить про відповідальність особи за його зміст та є одним з реквізитів, що надають документу юридичної сили.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає доведеним факт поставки позивачем відповідачу товару за видатковою накладною № 211002 від 11.02.2022 на суму 637 875,00 грн.

За таких обставин у задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів та прийняття судової експертизи колегією суддів відмовляється.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами у п. 7 Специфікації № 12 від 10.02.2022 порядку розрахунків, зобов`язання відповідача з оплати товару мало бути виконане протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У пунктах 1 та 2 Специфікації № 12 від 10.02.2022 сторони узгодили можливість коригування ціни на товар у випадку зростання курсу долара США до гривні.

За результатом такого коригування визначається сума курсової різниці, яка фактично є доплатою і на яку в подальшому надаються відкориговані видаткова накладна чи рахунок-фактура.

Отже умови Договору передбачають можливість зміни ціни договору, що є правом сторін та узгоджується з принципом свободи договору та положеннями статті 632 ЦК України.

З огляду на викладене, грошове зобов`язання відповідача хоча і виражене у гривні, проте має прив`язку до еквіваленту в іноземній валюті. При цьому визначення остаточної ціни договору залежить саме від дати здійснення фактичної оплати товару за орієнтовною вартістю. Встановлена у Договорі умова про здійснення оплати товару за орієнтовною вартістю з відповідним подальшим коригуванням орієнтовної вартості пропорційно курсу відповідної іноземної валюти станом на дату оплати товару має на меті поновити увесь обсяг втрат вартості товару, які позивач як постачальник отримав унаслідок зміни курсу гривні до іноземної валюти.

Відтак саме вартість товару із сумою курсової різниці (доплати) визначає усю суму грошових коштів, що підлягає сплаті відповідно до Договору. Тобто остаточна ціна товару формується з урахуванням розміру курсової різниці, визначеної станом на дату оплати за товар.

Наведене узгоджується із висновком викладеним Верховним Судом у постанові від 29.04.2021 у справі № 910/11077/20.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, а відтак суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості, що становить вартість товару з урахуванням перерахунку (коригування) станом на дату оплати товару з урахуванням курсу долара США до гривні, в розмірі 839 610,36 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як встановлено вище, умови Договору передбачають можливість зміни ціни Договору у випадку зростання курсу долара США до гривні та обов`язок відповідача оплатити товар згідно з таким коригуванням, а відтак покриття позивачеві матеріальних втрат від знецінення коштів передбачено Договором за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США на дату оплати. Вказане свідчить про те, що стягнення у цьому випадку інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов`язання, вираженого в гривнях, є за своїм змістом подвійною відповідальністю за невиконання зобов`язання, що суперечить нормам чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що існує усталена практика Верховного Суду, що у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 130/1058/16; від 23.10.2019 у справі № 369/661/15-ц; від 23.09.2019 справі № 638/4106/16-ц; від 20.02.2019 у справі № 638/10417/15-ц.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 172 154,86 грн. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних позовних вимог залишається без змін.

Водночас, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт не своєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати отриманої за Договором продукції, позивач, відповідно до положень ст. 625 ЦК України, має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.

При цьому, перевіривши виконаний позивачем розрахунок 3 % річних колегія суддів встановила, що такий розрахунок є арифметично вірним.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 24 798,48 грн. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних позовних вимог залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/10145/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «СЗХНО» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «СЗХНО» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/10145/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/10145/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10145/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 23.04.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала