Постанова

від 23.04.2024 по справі 910/8258/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Справа№ 910/8258/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 23.04.2024 у справі №910/8258/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024, повний текст якого складений 30.01.2024,

у справі № 910/8258/23 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг»

до Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України

про стягнення 376 193,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/8258/23 заяву позивача про розподіл судових витрат задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено витрати на професійну правничу допомогу адвоката на суму 8 000,00 грн., в іншій частині заяви відмовлено.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції:

- встановив, що підтвердженими позивачем витрати на професійну правничу допомогу складають 15 000,00 грн., проте із наданих позивачем документів не вбачається, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги у справі, що розглядається є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною);

- враховуючи фактичні обставини цієї справи, її незначну складність, предмет та підстави позовних вимог, погодився з доводами відповідача, що визначений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності, становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат;

- дійшов висновку про те, що з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Державне житлово-комунальне підприємство Національної академії наук України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/8258/23 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката на суму 8 000,00 грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання позивача про розподіл судових витрат.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- позивач, маючи діючий договір про надання правової допомоги №18 від 26.03.2022 з Адвокатським бюро «Титикало та партнери», предметом якого було представництво інтересів позивача у Господарському суді міста Києва щодо стягнення спірної заборгованості з відповідача, додатково залучив адвоката Розпаченюка А.С. для здійснення тих самих представницьких функцій що було необгрунтованим та призвело до невиправданого збільшення суми витрат на професійну правову допомогу на 9 000,00 грн.;

- при цьому Адвокатське об`єднання «Титикало та партнери» не забезпечило участь адвокатів у судових засіданнях, однак позивач підписав акт приймання-передачі наданих послуг на всю суму гонорару, зазначену в протоколі №29 узгодження гонорару (договірної ціни) від 26.12.2022 року в розмірі 6 000,00 грн., що не відповідає фактичним обставинам справи;

- в акті приймання-передачі наданих послуг від 19.09.2023 до договору про надання правової допомоги №18 від 26.03.2022 в розділі «Опис роботи» в пункті 4 зазначено, що Адвокатським об`єднанням було підготовлено відповідь на відзив №02-14/3481 від 14.08.2023, проте з матеріалів справи слідує, що відповідний процесуальний документ було подано до господарського суду директором позивача;

- підготовка для подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви неможлива без правового аналізу наданих клієнтом документів, а відтак позивачем вказано в акті одну й ту саму послугу двічі, що свідчить про завищення суми гонорару.

- позивач визначив подвійну суму гонорару, зокрема 6 000,00 грн. за договором з Адвокатським бюро «Титикало та партнери» та 9 000,00 грн. за договором з адвокатом Розпаченюком А.С., що, зважаючи на ціну позову та невелику складність даної категорії справ, є необґрунтованим, невиправданим, неспівмірним, та як наслідок буде надмірним тягарем для відповідача;

- судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні не надано оцінки доводам відповідача, які викладені у клопотанні про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката;

- позивачем не надано доказів оплати витрат на правову допомогу як адвокату Розпаченюку А.В. так і Адвокатському бюро «Титикало та партнери», що є підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування таких витрат;

- процесуальні документи у справі №910/8258/23 є типовими для адвокатського бюро, у провадженні судів знаходиться декілька судових спорів за позовом позивача до відповідача, де інтереси позивача представляє адвокатське бюро «Титикало та партнери», і зміст процесуальних документів відрізняється лише номером та датою договору на постачання теплової енергії у гарячій воді (справи №910/8587/23 та №910/8258/23), а відтак, враховуючи те, що справа №910/8258/23 є типовою для адвокатського бюро та незначної складності, підготовка та написання професійним/кваліфікованим адвокатом процесуальних документів по цій справі - позовної заяви, відповіді на відзив у такій шаблонній справі не потребує великої кількості часу, розмір витрат на правову допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним із складністю цієї справи.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 20.02.2023, справу № 910/8258/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Станік С.Р., Гончаров С.А..

29.02.2024 від Господарського суду Київської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/8258/23, а також надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання до суду відомостей щодо реєстрації скаржником Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

13.03.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої, зокрема, додані вищевказані докази.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/8258/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 23.04.2024 об 11:45 год.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1630/24 від 18.04.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8258/23.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 18.04.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 апеляційну скаргу Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/8258/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю..

Станом на 23.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач представників в судове засідання не направив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представника відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України, у якому просило стягнути з відповідача основний борг в сумі 348 822,98 грн. за поставлену у період з вересня 2017 року по травень 2018 року за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3050092 від 01.05.2001, але неоплачену теплову енергію, а також 3 % сумі 5 045,99 грн. та інфляційних втрат в сумі 22 324,67 грн., нарахованих за період з 01.09.2021 по 23.02.2022.

Крім того, у позові позивач навів попередній розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до яких, серед іншого, віднесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі № 910/8258/23 позов задоволений частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено заборгованість у розмірі 348 822,98 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 232,34 грн., в іншій частині позову відмовлено.

26.12.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просив долучити до матеріалів справи докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу та вирішити питання про розподіл судових витрат в сумі 15 000,00 грн. понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи № 910/8258/23. До вказаної заяви додані докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а докази понесення таких витрат - до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи слідує, що:

- у позові позивач навів попередній розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до яких, серед іншого, віднесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.;

- 26.12.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просив долучити до матеріалів справи докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу та вирішити питання про розподіл судових витрат в сумі 15 000,00 грн. понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи № 910/8258/23. До вказаної заяви додані докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії:

- договору №1-22/Д про надання правничої допомоги від 01.08.2022, укладеного між позивачем та адвокатом Розпаченюком А.С., додаткової угоди №3 від 06.12.2022 до цього договору, акту наданих послуг №4 від 22.12.2023 до договору на суму 9 000,00 грн., в якому вказано, що адвокат, на замовлення клієнта у період з 12.07.2023 по 21.12.2023 взяв участь у 6 судових засіданнях, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000677 від 19.08.2019;

- договору про надання правової допомоги №18 від 26.03.2022, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Титикало та партнери», протокол узгодження гонорару (договірної ціни) №29 від 26.12.2022 до цього договору на суму 6 000,00 грн., акту приймання - передачі наданих послуг від 19.09.2023 до договору про надання адвокатським бюро правничої допомоги від на суму 6 000,00 грн., в якому вказано, що Адвокатським бюро «Титикало та партнери» на замовлення клієнта надало наступні послуги: усна консультація стосовно спору, що виник у клієнта з боржником (Державним житлово-комунальним підприємством Національної академії наук України) на суму 1 000,00 грн., правовий аналіз наданих клієнтом документів на суму 1 000,00 грн., підготовка для подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви №02/14-3255 від 25.05.2023 про стягнення заборгованості з Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України за договором №3050092 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2001 на суму 2 500,00 грн., підготовка для подання відповіді на відзив №02-14/3255 від 14.08.2023 по справі №910/8258/23 на суму 1 500,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2845 від 22.02.2007.

Наданим позивачем документами підтверджено, що Адвокатським бюро «Титикало та партнери» надано правничу допомогу пов`язану з підготовкою та складення позовної заяви та відповіді на відзив, а адвокатом Розпаченюком А.С. - з представництвом інтересів позивача в судових засіданнях, тобто різні види правової допомоги.

Вказаним спростовуються посилання апелянта на те, що залучення адвоката Розпаченюка А.С. було необґрунтованим та призвело до невиправданого збільшення суми витрат на професійну правову допомогу на 9 000,00 грн.

Доказів оплати наданих послуг матеріали справи не містять, проте колегія суддів зазначає про те, що не є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутність надання доказів їх оплати позивачем, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Вказана правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Також слід врахувати і те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13.07.2010; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07.11.2013.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу Адвокатським бюро «Титикало та партнери» та адвокатом Розпаченюком А.С. послуг на заявлену до стягнення суму.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Узагальнені заперечення відповідача проти витрат позивача на правову допомогу наступні:

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- позивач, маючи діючий договір про надання правової допомоги №18 від 26.03.2022 з Адвокатським бюро «Титикало та партнери», предметом якого було представництво інтересів позивача у Господарському суді міста Києва щодо стягнення спірної заборгованості з відповідача, додатково залучив адвоката Розпаченюка А.С. для здійснення тих самих представницьких функцій що було необгрунтованим та призвело до невиправданого збільшення суми витрат на професійну правову допомогу на 9 000,00 грн.;

- при цьому Адвокатське об`єднання «Титикало та партнери» не забезпечило участь адвокатів у судових засіданнях, однак позивач підписав акт приймання-передачі наданих послуг на всю суму гонорару, зазначену в протоколі №29 узгодження гонорару (договірної ціни) від 26.12.2022 року в розмірі 6 000,00 грн., що не відповідає фактичним обставинам справи;

- в акті приймання-передачі наданих послуг від 19.09.2023 до договору про надання правової допомоги №18 від 26.03.2022 в розділі «Опис роботи» в пункті 4 зазначено, що Адвокатським об`єднанням було підготовлено відповідь на відзив №02-14/3481 від 14.08.2023, проте з матеріалів справи слідує, що відповідний процесуальний документ було подано до господарського суду директором позивача;

- підготовка для подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви неможлива без правового аналізу наданих клієнтом документів, а відтак позивачем вказано в акті одну й ту саму послугу двічі, що свідчить про завищення суми гонорару.

- позивач визначив подвійну суму гонорару, зокрема 6 000,00 грн. за договором з Адвокатським бюро «Титикало та партнери» та 9 000,00 грн. за договором з адвокатом Розпаченюком А.С., що, зважаючи на ціну позову та невелику складність даної категорії справ, є необґрунтованим, невиправданим, неспівмірним, та як наслідок буде надмірним тягарем для відповідача;

- судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні не надано оцінки доводам відповідача, які викладені у клопотанні про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката;

- позивачем не надано доказів оплати витрат на правову допомогу як адвокату Розпаченюку А.В. так і Адвокатському бюро «Титикало та партнери», що є підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування таких витрат;

- процесуальні документи у справі №910/8258/23 є типовими для адвокатського бюро, у провадженні судів знаходиться декілька судових спорів за позовом позивача до відповідача, де інтереси позивача представляє адвокатське бюро «Титикало та партнери», і зміст процесуальних документів відрізняється лише номером та датою договору на постачання теплової енергії у гарячій воді (справи №910/8587/23 та №910/8258/23), а відтак, враховуючи те, що справа №910/8258/23 є типовою для адвокатського бюро та незначної складності, підготовка та написання професійним/кваліфікованим адвокатом процесуальних документів по цій справі - позовної заяви, відповіді на відзив у такій шаблонній справі не потребує великої кількості часу, розмір витрат на правову допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним із складністю цієї справи.

Колегія суддів зазначає про те, що частину з вказаних заперечень колегією суддів вже відхилено вище.

Колегія суддів вважає наведені відповідачем заперечення частково обґрунтованими, так як процесуальні документи у справі №910/8258/23 є типовими для адвокатського бюро, у провадженні судів знаходиться декілька судових спорів за позовом позивача до відповідача, де інтереси позивача представляє адвокатське бюро «Титикало та партнери», і зміст процесуальних документів відрізняється лише номером та датою договору на постачання теплової енергії у гарячій воді (справи №910/8587/23 та №910/8258/23), а відтак, враховуючи те, що справа №910/8258/23 є типовою для адвокатського бюро та незначної складності, підготовка та написання професійним/кваліфікованим адвокатом процесуальних документів по цій справі - позовної заяви, відповіді на відзив у такій справі не потребує великої кількості часу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що враховуючи фактичні обставини цієї справи, її незначну складність, предмет та підстави позовних вимог, визначений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності, становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване додаткове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/8258/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/8258/23 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/8258/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8258/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 23.04.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік