Постанова

від 26.03.2024 по справі 910/14676/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2024 р. Справа№910/14676/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 26.03.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023

у справі №910/14676/23 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця»

до Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни

про зобов`язання повернути майно, що передавалось у безоплатне користування

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» (далі - ТОВ «Ласка Столиця»/позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни (далі - ФОП Мельник І.В./відповідач) про зобов`язання повернути майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час виконання сторонами своїх зобов`язань за договорами поставки №50 від 18.03.2019, №154 від 01.03.2020, №39 від 01.01.2021, позивачем на підставі актів прийому-передачі було передано відповідачу у користування майно (холодильні прилавки у кількості 22 шт.) для збереження температурного режиму поставлених товарів, проте відповідачем свого обов`язку щодо повернення позивачу холодильних прилавків не було виконано.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/14676/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» задоволено повністю. Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Мельник Інну Володимирівну повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» холодильні прилавки загальною оціночною вартістю 300 000,00 грн. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» витрати зі сплати судового збору у сумі 4 950,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановив, що факт передачі позивачем майна у користування відповідачу підтверджується актами приймання-передачі, які підписані уповноваженими представниками сторін, а відсутність у вказаних актах умов щодо оплати за користування майном свідчить про те, що сторони вважали таке користування безоплатним.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про одночасне припинення договірних зобов`язань щодо безоплатного користування майном у зв`язку з закінченням терміну дії договорів поставки, для забезпечення належного виконання умов яких позивачем передано у безоплатне користування відповідачу майно (речі).

Суд першої інстанції не врахував заперечення відповідача щодо наявності нереалізованої продукції, яка на даний час зберігається холодильному обладнанні позивача, позаяк відповідачем не доведено, а судом не встановлено існування будь-яких інших правових підстав для продовження користування відповідачем спірним майном, в тому числі для зберігання вже переданого у власність відповідачу товару.

Оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд першої інстанції дійшов висновку про покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Фізична особа-підприємець Мельник Інни Володимирівни звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/14676/23 та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідач зазначає, що в договорах поставки №50 від 18.03.2019, №154 від 01.03.2020, №39 від 01.01.2021 були відсутні будь-які умови щодо оренди холодильного обладнання, окремо договір оренди холодильних прилавків між позивачем та відповідачем не укладався, а тому відсутні підстави стверджувати, що обладнання повинно бути повернуте саме на умовах оренди. Сам по собі акт не є достатнім документом для твердження про те, що між сторонами укладений договір, так як не передбачена процедура повернення майна, його амортизації, відповідальності за його збереження, детально не прописані процедурні питання. Також акти прийому-передачі холодильних прилавків, відповідно до яких обладнання передавалося у користування відповідачу, складені російською мовою, а тому, на думку фізичної особи-підприємця Мельник І.В., є недійсними самі по собі в силу ч. 1 ст. 10 Конституції України, ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Крім того, за посиланням відповідача суд першої інстанції не надав належної оцінки договору про надання послуг №110 від 03.01.2022, який укладався між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Мельник Альоною Сергіївною. Предметом зазначеного договору являлося надання Фізичною особою-підприємцем Мельник А.С. послуг позивачу щодо збільшення об?ємів продажу продукції позивача, що поставлялась відповідачу за договором поставки №39 від 01.01.2021. Власне цим договором, на думку відповідача, було передбачено право на розміщення холодильного обладнання, за яке ТОВ «Ласка Столиця» повинно було сплачувати винагороду на користь фізичної особи-підприємця Мельник А.С.

Зважаючи на наявність заборгованості ТОВ «Ласка Столиця» перед фізичною особою-підприємцем Мельник А.С., відповідач зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції ч. 1 ст. 594 ЦК України та наявність підстав для притримання майна позивача. 3 огляду на відсутність в матеріалах справи детального опису робіт (наданих) послуг за договором про надання правової допомоги, відповідач вважає, що судом першої інстанції безпідставно стягнуті з нього витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/14676/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14676/23. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/14676/23.

Матеріали справи №910/14676/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 04.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/14676/23 залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/14676/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.02.2024 о 13 год. 30 хв. Учасникам справи надав право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 01.02.2024.

29.01.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, за яким позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/14676/23.

Позивач зазначив, що під час укладення актів прийому-передачі холодильних прилавків та під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не зазначалось про те, що йому не було зрозуміло зміст зазначених документів з огляду на їх викладення російською мовою. Це також не стало підставою для відмови у прийнятті у користування цього майна. З огляду на викладене, твердження Фізичної особи-підприємця Мельник І.В. про недійсність в силу ч. 1 ст.203 ЦК України актів приймання-передачі холодильних прилавків у зв?язку з їх викладенням російською мовою, є безпідставними.

Також позивачем наголошено, що договір про надання послуг №110 від 03.01.2022 не укладався ТОВ «Ласка Столиця» з відповідачем; зазначений договір укладався з третьою особою (ФОП Мельник А.С.), яка не має жодного відношення до передачі відповідачу холодильного обладнання у безоплатне користування.

Відповідачем не долучено жодних доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ «Ласка Столиця» перед Фізичною особою-підприємцем Мельник І.В. або понесених відповідачем витрат на утримання холодильних прилавків. Посилання відповідача на заборгованість ТОВ «Ласка Столиця» перед фізичною особою-підприємцем Мельник А.С. є неспроможним, оскільки зазначена особа не являється стороною зобов?язання, що виникло між позивачем та відповідачем у зв?язку з передачею майна у безоплатне користування.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у зв`язку із перебуванням суддів Євсікова О.О. та Корсака В.А., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами у відпустках, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 справу №910/14676/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.02.2024 прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/14676/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

У судовому засіданні 13.02.2024 оголошено перерву до 26.03.2024 до 12 год. 15 хв.

27.02.2024 позивачем подано клопотання про врахування при визначенні складу судових витрат та їх розподілу між сторонами витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн.

У судовому засіданні 26.03.2024 представник відповідача підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/14676/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 26.03.2024 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/14676/23 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

18.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Мельник Інною Володимирівни (Покупець) укладено договір поставки №50, за умовами якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товар згідно з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід`ємну частину цього договору, на умовах цього договору.

Покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами та діючої на дату замовлення, в якій наведено список товарів, що поставляються за цим договором, та їх ціни. Цей договір укладений строком до 28.02.2020 (пункт 8.1. договору поставки від 18.03.2019 №50).

01.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Мельник Інною Володимирівни (Покупець) укладено договір поставки №154 за умовами якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід`ємну частину цього договору.

Покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами та діючої на дату замовлення, в якій наведено список товарів, що поставляються за цим договором, та їх ціни. Цей договір вважається укладеним і набирає чинності після підписання з дати, зазначеній в правому верхньому куті першої сторінки цього договору (01.03.2020) та його скріплення відповідними печатками сторін на останній сторінці цього договору (п. 9.1. договору поставки від 01.03.2020 №154).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1. цього договору, та закінчується « 31» грудня 2020 року, але в будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 9.2. договору поставки від 01.03.2020 №154).

Після підписання цього договору будь-які інші попередні договори поставки, заяви, листи, домовленості втрачають чинність (п. 9.4. договору поставки від 01.03.2020 №154).

01.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Мельник Інною Володимирівни (Покупець) укладено договір поставки №39, згідно умов якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід`ємну частину цього договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності після підписання з дати, зазначеній в правому верхньому куті першої сторінки цього договору (01.01.2021) та його скріплення відповідними печатками сторін на останній сторінці цього договору (п. 9.1. договору поставки від 01.01.2021 №39).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1. цього договору, та закінчується « 31» грудня 2021 року, але в будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 9.2. договору поставки від 01.01.2021 №39).

Після підписання цього договору будь-які інші попередні договори поставки, заяви, листи, домовленості втрачають чинність (п. 9.4. договору поставки від 01.01.2021 №39).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, на виконання умов вищевказаних договорів позивачем поставлено, а відповідачем прийнято узгоджений товар згідно видаткових накладних: №ЛС-0004594 від 26.03.2019, №ЛС-0014050 від 05.07.2019, №ЛС-0016698 від 02.08.2019, №ЛС-0019352 від 03.09.2019, №ЛС-0020198 від 16.10.2020, №ЛС-0020199 від 16.10.2020, №ЛС-0020342 від 20.10.2020, №ЛС-0020333 від 20.10.2020, №ЛС-0010461 від 14.06.2021, №ЛС-0010505 від 15.06.2021, №ЛС-0010910 від 17.06.2021.

Відповідно до акту прийому-передачі №513248785 від 26.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» передало у користування Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні холодильний прилавок JUKA M400S №0416243428 оціночною вартістю 15 000,00 грн для встановлення за адресою: м. Бровари, вул. Москаленка, 25/1.

Відповідно до акту прийому-передачі №513248779 від 26.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» передало у користування Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні холодильний прилавок JUKA M400S №0412241868 оціночною вартістю 15 000,00 грн для встановлення за адресою: м. Бровари, вул. Небесної сотні, 5.

Відповідно до акту прийому-передачі №513248782 від 26.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» передало у користування Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні холодильний прилавок JUKA M400SH №01172410996 оціночною вартістю 15 000,00 грн для встановлення за адресою: м. Бровари, вул. Небесної сотні, 228.

Відповідно до акту прийому-передачі №513248780 від 26.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» передало у користування Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні холодильний прилавок JUKA M400SB №0515841714 оціночною вартістю 15 000,00 грн для встановлення за адресою: м. Бровари, вул. Небесної сотні, 228.

Відповідно до акту прийому-передачі №513248792 від 26.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» передало у користування Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні холодильний прилавок JUKA M400SH №12162413428 оціночною вартістю 15 000,00 грн. для встановлення за адресою: м. Бровари, вул. В.Савченка, 1.

Відповідно до акту прийому-передачі №513248781 від 26.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» передало у користування Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні холодильний прилавок JUKA M400SH №0615244397 оціночною вартістю 15 000,00 грн. для встановлення за адресою: м. Бровари, вул. Київська, б. 228.

Відповідно до акту прийому-передачі №513248791 від 26.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» передало у користування Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні холодильний прилавок JUKA M400SH №05184042120 оціночною вартістю 15 000, 00 грн. для встановлення за адресою: м. Бровари, вул. Короленко, 60.

Відповідно до акту прийому-передачі №513248790 від 26.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» передало у користування Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні холодильний прилавок JUKA M400SH №01172410987 оціночною вартістю 15 000,00 грн. для встановлення за адресою: м. Бровари, вул. Короленко, 60.

Відповідно до акту прийому-передачі №513248789 від 26.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» передало у користування Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні холодильний прилавок JUKA М 800 D №0216680209 оціночною вартістю 15 000, 00 грн для встановлення за адресою: м. Бровари, вул. Короленко, 60.

Відповідно до акту прийому-передачі №513248794 від 26.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» передало у користування Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні холодильний прилавок JUKA M400SH №11172417045 оціночною вартістю 15 000,00 грн, для встановлення за адресою: Броварський район, с. Богданівка, вул.Б.Хмельницького, 130-А.

Відповідно до акту прийому-передачі №513248783 від 26.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» передало у користування Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні холодильний прилавок JUKA M400S №1015247685 оціночною вартістю 15 000,00 грн для встановлення за адресою: м. Бровари, вул. Незалежності, 17.

Відповідно до акту прийому-передачі №513248774 від 26.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» передало у користування Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні холодильний прилавок UGUR 400 №110404000149021604421301020144 оціночною вартістю 15 000,00 грн. для встановлення за адресою: Броварський район, с.Рожни, вул. Свободи, 41-Б.

Відповідно до акту прийому-передачі №513248773 від 26.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» передало у користування Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні холодильний прилавок JUKA M400SH №04172412724 оціночною вартістю 15 000,00 грн для встановлення за адресою: Броварський район, с. Рожни, вул. Свободи, 41-Б.

Відповідно до акту прийому-передачі №513248776 від 26.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» передало у користування Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні холодильний прилавок Клімасан / 500АС №182892090600134 оціночною вартістю 15 000,00 грн для встановлення за адресою: м. Бровари, вул. Героїв УПА, 17-В.

Відповідно до акту прийому-передачі №513248777 від 26.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» передало у користування Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні холодильний прилавок SD-659 №38567233А10 оціночною вартістю 15 000,00 грн для встановлення за адресою: м. Бровари, вул. Героїв УПА, 17-В.

Відповідно до акту прийому-передачі №513248778 від 26.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» передало у користування Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні холодильний прилавок Клімасан / 200АС №182916110500708 оціночною вартістю 15 000,00 грн для встановлення за адресою: м. Бровари, вул. Героїв Небесної Сотні, 5.

Відповідно до акту прийому-передачі №513248321 від 14.05.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» передало у користування Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні холодильний прилавок JUKA M400SH №2162413446 оціночною вартістю 15 000,00 грн. для встановлення за адресою: Броварський район, с. Богданівна, вул. Б. Хмельницького, 130-А.

Відповідно до акту прийому-передачі №513249735 від 07.05.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» передало у користування Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні холодильний прилавок JUKA M400SH №05194043294 оціночною вартістю 15 000,00 грн для встановлення за адресою: Броварський район, с. Пухівка, вул. Центральна, 116.

Відповідно до акту прийому-передачі №513249733 від 07.05.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» передало у користування Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні холодильний прилавок FrostStream NIX 400 №3445919017 оціночною вартістю 15 000,00 грн для встановлення за адресою: Броварський район, с. Пухівка, вул. Центральна, 116.

Відповідно до акту прийому-передачі №513250562 від 16.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» передало у користування Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні холодильний прилавок FrostStream NIX 400 №01182410543 оціночною вартістю 15 000, 00 грн для встановлення за адресою: Броварський район, с. Пухівка, вул.Москаленка, 25/1.

Відповідно до акту прийому-передачі №513250559 від 16.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» передало у користування Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні холодильний прилавок ЮКА-400SH №10184044171 оціночною вартістю 15 000, 00 грн для встановлення за адресою: Броварський район, с. Пухівка, вул. Москаленка, 25/1.

Відповідно до акту прийому-передачі №513250660 від 14.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» передало у користування Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні холодильний прилавок ЮКА-400SH №10184044171 оціночною вартістю 15 000, 00 грн для встановлення за адресою: Броварський район, с. Пухівка, вул. Москаленка, 25/1.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Тобто позивачем, з метою належного пропонування покупцям у магазинах роздрібної торгівлі товарів, що постачались Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» відповідачу було надано холодильне обладнання (прилавки) у кількості 22 шт. загальною оціночною вартістю 330 000, 00 грн.

29.08.2023 позивач направив відповідачу вимогу про повернення майна, що передавалось у безоплатне користування, в якій з посиланням на закінчення 31.12.2021 терміну дії договору поставки від 01.01.2021 №39, просив протягом розумного строку повернути передане у користування майно, яка була залишена без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про зобов`язання повернути на користь позивача передане у безоплатне користування майно.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У силу частини першої статті 206 цього ж Кодексу усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частини сьомої статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом частини першої статті 181 ГК України у редакції редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У даній справі предметом спору є зобов`язання відповідача повернути позивачу холодильні прилавки у кількості 22 шт. отримані відповідачем за актами прийому-передачі №513248785 від 26.03.2019; №513248779 від 26.03.2019; №513248782 від 26.03.2019; №513248780 від 26.03.2019; №513248792 від 26.03.2019; №513248781 від 26.03.2019; №513248791 від 26.03.2019; №513248790 від 26.03.2019; №513248789 від 26.03.2019; №513248794 від 26.03.2019; №513248783 від 26.03.2019; №513248774 від 26.03.2019; №513248773 від 26.03.2019; №513248776 від 26.03.2019; №513248777 від 26.03.2019; №513248778 від 26.03.2019; №513248321 від 14.05.2019; № 513249735 від 07.05.2020; № 513249733 від 07.05.2020; № 513250562 від 16.11.2020; № 513250559 від 16.11.2020; №513250660 від 14.04.2021, передані відповідачу у безоплатне користування.

Особливість реальних договорів визначена частиною другою статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

У постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 Верховний Суд виснував, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що акти прийому-передачі містять посилання на договори поставки і тому є належним доказом передачі холодильників позивачем відповідачу.

Відповідно до частини 1 статті 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними (частина 2 статті 827 ЦК України).

Частиною другою ст. 828 Цивільного кодексу України встановлено, що договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі.

В ухвалі від 11.08.2022 по справі №916/546/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як «акт приймання-передачі», може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків.

Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи.

Суд першої інстанції зазначив, що сам факт відсутності підписаного сторонами договору позички, як окремого документа, не спростовує факту існування між сторонами договірних відносин з передачі майна (речей) у користування.

Шляхом складання актів прийому-передачі сторонами було узгоджено моделі холодильних прилавків, їхній стан, комплектність, оціночну вартість, тобто сторонами було погоджено істотні умови щодо предмету договору позички.

Факт передачі позивачем майна у користування відповідачу підтверджується актами приймання-передачі, які підписані уповноваженими представниками сторін, а відсутність у вказаних актах умов щодо оплати за користування майном свідчить про те, що сторони вважали таке користування безоплатним.

3 огляду на досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо передання холодильних прилавків у користування та безоплатності такого користування, що випливає з актів прийому-передачі, прийняття відповідачем виконання та використання холодильних прилавків у своїй господарській діяльності, суд першої інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами у справі виникли правовідносини щодо безоплатного користування холодильними прилавками та правильно застосував до спірних правовідносин правові норми, що їх регулюють.

Крім того, відповідач не заперечує факт приймання та користування холодильними прилавками для зберігання продукції поставленої позивачем для ведення господарської діяльності відповідача, а отже доведеною є та обставина, що відповідач отримав у безоплатне користування майно.

Відповідач зазначає, що має право притримати майно позивача посилаючись на статтю 594 ЦК України, оскільки скаржник вважає, що позивачем порушено умови договору №110 щодо оплати за надані послуги.

Суд першої інстанції визнав безпідставними посилання відповідача на неналежне виконання позивачем умов договору від 03.01.2022 №110 про надання консультаційних послуг, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» та Фізичною особою-підприємцем Мельник Альоною Сергіївною, оскільки відповідач не є кредитором у зобов`язанні за вказаним договором, а отже в останнього відсутнє право притримання, передбачене ст. 594 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з договору про надання послуг №110 від 03.01.2022, що укладений між ТОВ «Ласка Столиця» (Замовник) та ФОП Мельник А.С. (Виконавець).

Згідно п. 1.1. договору про надання послуг від 03.01.2022 Виконавець надає Замовнику консультаційні послуги в місцях продажу товару для збільшення об?ємів продажу продукції Замовника ТОВ «Ласка Столиця», що поставляються Замовником Виконавцю за окремо укладеним з ФОП Мельник І.В. (відповідачем) договором поставки №39 від 01.01.2021.

В той же час предметом позовних вимог у даній справі є зобов?язання щодо повернення холодильних прилавків, що передавались відповідачу у безоплатне користування.

Договір про надання послуг №110 від 03.01.2022 не укладався ТОВ «Ласка Столиця» з відповідачем. Зазначений договір укладався з іншою особою (ФОП Мельник А.С.), яка не має жодного відношення до передачі відповідачу холодильного обладнання у безоплатне користування.

Відповідачем до матеріалів справи не додано копій видаткових та/або товарно-транспортних накладних, які б підтверджували постачання ТОВ «Ласка Столиця» Фізичній особі-підприємцю Мельник I.B. (відповідачу) продукції (товарів) з січня 2022 року по січень 2023року.

Зазначені обставини не стосуються предмету доказування у даній справі та не можуть підтверджувати наявність заборгованості саме перед відповідачем, тим самим надавати право відповідачу на притримання у себе майна до виконання позивачем зобов`язання перед іншою особою.

Предметом доказування у справі №910/14676/23 являються обставини щодо передання позивачем у безоплатне користування відповідача холодильних прилавків, опис, характеристики та оціночна вартість холодильного обладнання, що передавалося у користування, мета користування майном та його строки, безпідставне утримання відповідачем холодильного обладнання після закінчення строків користування, інші обставини, що стосуються правовідносини, що виникли у зв?язку з переданням у безоплатне користування холодильних прилавків.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 833 ЦК України передбачено, що користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування. Користувач зобов`язаний: 1) користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі; 2) користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором; 3) повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

За приписами статті 831 Цивільного кодексу України якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею.

Отже, строк користування не є істотною умовою договору позички, а річ за таким договором може передаватися у користування без визначення строку.

Як встановлено судом першої інстанції, зазначене в актах приймання-передачі майно (холодильні прилавки) передавалося останньому з метою належного зберігання продукції (за певного температурного режиму) під час виконання сторонами своїх зобов`язань за договорами поставки №50 від 18.03.2019, №154 від 01.03.2020 та №39 від 01.01.2021.

Умовами пунктів 9.4. договору №154 від 01.03.2020 та №39 від 01.01.2021 передбачено, що після підписання вказаних договорів будь-які інші попередні договори поставки, заяви, листи, домовленості втрачають чинність.

Пунктом 9.2. договору поставки №39 від 01.01.2021 визначено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1. цього договору, та закінчується « 31» грудня 2021 року, але в будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Оскільки холодильні прилавки передавались відповідачу з метою виконання договорів поставки, що укладались між сторонами протягом 2019-2021 років, термін дії договору безоплатного користування холодильних прилавків є обмеженим терміном дії останнього з договорів поставки, що укладались між сторонами.

Відтак, у зв`язку з закінченням терміну дії вказаних договорів поставки, для забезпечення належного виконання умов яких позивачем передано у безоплатне користування відповідачу майно (речі), суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про одночасне припинення договірних зобов`язань щодо безоплатного користування майном.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з тим, що у зв`язку з припиненням між сторонами договірних зобов`язань щодо передачі майна у безоплатне користування, вимога позивача про зобов`язання відповідача повернути передане майно на свою користь є обґрунтованою та такою, що спрямована на ефективний захист позивачем свого права власності.

Щодо доводів відповідача, що акти прийому-передачі холодильних прилавків, відповідно до яких обладнання передавалося у користування відповідачу, складені російською мовою, а тому, на думку відповідача, є недійсними силу ч. 1 ст. 10 Конституції України, ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не надано доказів визнання судом недійсними актів прийому-передачі холодильних прилавків, а тому не заслуговують на увагу суду доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про відсутність детального опису судових витрат понесених позивачем відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинах 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було заявлено до суду першої інстанції стягнення витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

Позивач в суді першої інстанції в порядку частини першої статті 124 ГПК України подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правової допомоги №14/09-20 від 14.09.2020, додаткові угоди №2 та №5 до договору про надання правової допомоги №14/09-20 від 14.09.2020.

Згідно до п. 1.1. даного договору адвокат на умовах цього договору, за винагороду та на користь клієнта зобов`язується надавати правову допомогу клієнту та здійснювати представництво його інтересів, зокрема, в судах загальної юрисдикції, господарських, адміністративних та інших спеціалізованих судах, в місцевих, апеляційних та Верховному Суді у справах, де стороною є клієнт. Клієнт зобов`язується прийняти надану правову допомогу та сплатити адвокату гонорар.

Відповідно до пункту 1.2. договору конкретний вид правової допомоги, а також порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати визначається сторонами у додаткових угодах до цього договору.

Надання та отримання правової допомоги підтверджується шляхом складання актів про надані послуги у відповідності до умов цього договору (п. 1.3. договору про надання правової допомоги №14/09-20 від 14.09.2020).

Пунктом 2 додаткової угоди №5 до договору про надання правової допомоги №14/09-20 від 14.09.2020 сторони погодили що розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги визначається наступним чином: 2 000,00 грн за ознайомлення з матеріалами справи, консультування клієнта щодо підстав та порядку примусового повернення майна, що було передане у користування, формування правової позиції за наданими матеріалами.

Зазначена винагорода сплачується на користь адвоката одноразово (п.п. 2.1.); 8000, 00 грн за підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, необхідних для обґрунтування правової позиції клієнта за відповідними позовними вимогами до ФОП Мельник І.В., збирання відомостей про факти, що можуть бути використані як докази у господарській справі, здійснення правового аналізу судових рішень Верховного Суду у подібних правовідносинах. Зазначена винагорода сплачується на користь адвоката одноразово (п.п. 2.2.).

За умовами пункту 3 додаткової угоди №5 від 12.09.2023 до договору про надання правової допомоги №14/09-20 від 14.09.2020 клієнт зобов`язується сплатити на користь адвоката аванс у розмірі 10 000, 00 грн в будь-якому разі не пізніше 20 вересня 2023. Остаточний розмір гонорару адвоката розраховується після ухвалення судом рішення першої інстанції у відповідній господарській справі та підлягає перерахуванню на поточний рахунок адвоката у семиденний строк з моменту ухвалення такого рішення.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 08.11.2023 за договором №14/09-20 від 14.09.2020 (Додаткова угода №5 від 12.09.2023) сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги за договором від 14.09.2020 та додатковою угодою №5 від 12.09.2023 складає 2000, 00 грн (за ознайомлення з матеріалами справи, консультування клієнта щодо підстав та порядку примусового повернення майна, що було передане у користування, формування правової позиції за наданими матеріалами) + 8000, 00 грн (за підготовку до позовної заяви та інших процесуальних документів, необхідних для обґрунтування правової позиції клієнта за відповідними позовними вимогами до Мельник І.В. , збирання відомостей про факти, що можуть бути використані як докази у господарській справі) = 10 000, 00 грн. Сплата гонорару адвоката здійснена клієнтом у повному обсязі (а.с. 161).

13.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» перерахувало на користь адвоката Раілко Сергія Вікторовича 10 000, 00 грн в якості гонорару за договором №14/09-20 про надання правової допомоги від 14.09.2020; додаткова угода №5 від 12.09.2023, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку адвоката (а.с. 162).

Суд першої інстанції врахував, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відповідачем не подавалось.

Оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд першої інстанції дійшов висновку про покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

Щодо посилань скаржника про відсутність детального опису робіт (наданих послуг) суд апеляційної інстанції зазначає, що судова практика наразі сформувала широкий перелік доказів, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Однак, даний перелік не є вичерпним.

Позивачем у даній справі доведено документальне підтвердження надання правової допомоги.

Розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат, які позивач поніс в зв`язку із розглядом даної справи в апеляційному провадженні, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази колегія суддів встановила наступне.

На підтвердження наданих послуг (виконаних робіт) позивачем надано суду договір про надання правової допомоги №14/09-20 від 14.09.2020, додаткову угоду від 22.01.2024 №7 до договору про надання правової допомоги №14/09-20 від 14.09.2020, ордер Серія АІ №1458663, акт прийому-передачі наданих послуг за договором №14/09-20 від 14.09.2020 (Додаткова угода №7 від 22.01.2024), банківську виписку по особовому рахунку адвоката згідно якої оплачено гонорар за договором №14/09-20 про надання правової допомоги від 14.09.2020 (Додаткова угода №7 від 22.01.2024) у сумі 8 000, грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з актом наданих послуг з правової (правничої) допомоги від від 22.01.2024 адвокат надав позивачу послуги на загальну суму 8 000,00 грн, а саме:

ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги, консультація Клієнта з питань відкриття провадження в суді апеляційної інстанції, порядку і строків апеляційного розгляду справи - 1 000, 00 грн;

підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу та інших процесуальних документів) - 5 000, 00 грн;

представництво інтересів клієнта в судовому засіданні під час розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Мельник І.В. - 2 000, 00 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару (як у даному випадку згідно додаткової угоди) сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ №922/1964/21).

Проте відповідач, в даному випадку, цього не довів, заперечення проти заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн до суду апеляційної інстанції не подав.

Здійснивши аналіз співмірності заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, втраченим ним часом на надання таких послуг та відповідають критерію розумності їх розміру.

За таких обставин, заява позивача про розподіл судових витрат підлягає задоволенню, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи №910/14676/23 у суді апеляційної інстанції за вказаним актом виконаних робіт.

Згідно із статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/14676/23 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/14676/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/14676/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу - підприємця Мельник Інну Володимирівну.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Столиця» (02088, м. Київ, вул. Леніна, 31, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38567233) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000,00 грн (вісім тисяч гривень).

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/14676/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 23.04.2024 після виходу головуючого судді Владимиренко С.В. з лікарняного.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова