Постанова

від 17.04.2024 по справі 314/151/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 17.04.2024 Справа № 314/151/16-ц

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 314/151/16-ц Пр. № 22-ц/807/204/24Головуючий у 1-й інстанції: Кононенко І.О. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.

за участі секретаря Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 2-5), який в подальшому уточнив (т.с. 1 а.с. 193-198) та в якому просив поділити майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме:

- визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на таке майно:

= 1/2 частину трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , котра зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.12.2011 р. на ім`я ОСОБА_1 , реєстраційний номер майна:6886І79; номер запису про право власності:2764 в книзі: 19;

= 1/2 частину торгівельного кіоску № НОМЕР_1 розміром 3,0 м х 4,0 м з торговим місцем розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , котрий зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Тиханською С.Я. 02.06.2009 р., вартістю 123900,00 грн.;

= 1/2 частину будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.12.2016р. на ім`я ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 1126159123215; номер запису про право власності: 18187891, вартістю 446040,00 грн.;

= 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0056 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 2321510100:14:002:0028 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1076053623215, зареєстрованої 19.02.2019 р. на ім`я ОСОБА_1 вартістю 20000,00 грн.;

= 1/2 на частину цінного майна, яке знаходиться в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 : - телевізора Samsyng з екраном 22 дюйми вартістю 4000,00 грн.; - телевізора Samsyng з екраном 49 дюймів вартістю 15000,00 грн.; - телевізора Samsyng з екраном 32 дюйми вартістю 4000,00 грн.; - пилососа вартістю 2000,00 грн.; - комп`ютера вартістю 8000,00 грн.; - принтера вартістю 2500,00 грн.; - прихожої шафи вартістю 10000,00 грн.; - кухонних меблів вартістю 10000,00 грн.; - дитячих меблів вартістю 20000,00 грн.; - холодильника LG вартістю 8000,00 грн.; - газової печі Веко вартістю 5000,00 грн.; - газового котла Daewoo вартістю 8000,00 грн.; - пральної машини Gorenia вартістю 4000,00 грн.; загальною вартістю 100500,00 грн.,

- стягнути на користь ОСОБА_2 136185,00 грн. в рахунок грошової компенсації вартості 1/2 частини легкового автомобіля «VOLKSWAGEN», «TIGUAN», 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого на ім`я ОСОБА_1 , проданого нею 11.02.2016 р. за 272370,00 грн.; втрати від інфляції в сумі 156422,10 грн. та 3 % річних в сумі 28598,85 грн. з невиконання ОСОБА_1 грошового зобов`язання, що разом складає 321205,95 грн.

- стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8029,00 грн. та інші судові витрати згідно наданих платіжних документів.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Кофанова А.В. (т.с. 1 а.с. 11).

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 12) провадження у цій справі відкрито.

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 70) позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 березня 2020 року (головуючий суддя Гончар М.С., судді Кочеткова І.В. та Подліянова Г.С. - т.с. 1 а.с. 124-125) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Кіяшко В.О. (т.с. 1 а.с. 129).

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 130-131) вказану справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 160) об`єднано в одне провадження справу №314/151/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна та справу № 314/4747/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, присвоєно справі єдиний унікальний номер №314/151/16-ц, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 3 а.с. 45-46) задоволено клопотання представника позивача, повернуто до розгляду справи в підготовчому провадженні, прийнято до розгляду заяву ОСОБА_2 про змінупредмету позову від 10.04.2023 року.

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 3 а.с. 51-53) задоволено заяву про самовідвід головуючого судді Кіяшко В.О. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Кононенко І.О. (т.с. 3 а.с. 55).

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 3 а.с. 57-58) вказану справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Рішенням Вільнянськогорайонного судуЗапорізької областівід 10липня 2023року (т.с. 3 а.с. 81-84) позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) про поділ майна , що є спільною сумісною власністю задоволено частково.

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на таке майно:

- 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.12.2011 р. на ім`я ОСОБА_1 , реєстраційний номер майна:6886179; номер запису про право власності:2764 в книзі: 19;

- 1/2 частину будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.12.2016 р. на ім`я ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 1126159123215; номер відомостей про речове право : 18187891

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0056 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 2321510100:14:002:0028 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1076053623215;

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в рахунок грошової компенсації вартості 1/2частини легковогоавтомобіля «VOLKSWAGEN», «TIGUAN», 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого на ім`я ОСОБА_1 у сумі 136185,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у сумі 5332,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 3 а.с. 90-94) просила рішення суду першої інстанції в частинізадоволення уточненого позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлені позовні вимоги залишити без задоволення з огляду на їх недоведеність.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 3 а.с. 113).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 у цій справі відкрито 20 грудня 2023 року, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 7998,00 грн. за подання вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі до ухвалення судового рішення Запорізьким апеляційним судом (т.с. 3 а.с. 142-144), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с. 3 а.с. 145).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 07 лютого 2024 року не відбувся та був відкладений (т.с. 3 а.с. 155-158) в порядку задоволення клопотання представника позивача ОСОБА_2 адвоката Железняк В.К. про його відкладення через отримання стороною позивача копії апеляційної скарги відповідача із додатками поганої якості(«позамежами зору»)та неможливістюу зв`язкуіз цимсвоєчасно підготувативідзив нацю апеляційнускаргу відповідачау ційсправі, та після отримання ним в апеляційному суді у даному судовому засіданні копії апеляційної скарги із додатками належної якості (розпискат.с.3а.с.161), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, штату суддів апеляційного суду взагалі, перебування судді-доповідача у відпустці у період з 19.02.2024 року по 04.03.2024 року включно (т.с. 3 а.с.176) та на курсах підвищення кваліфікації у період з 18.03.2024 року по 22.03.2024 року включно (довідка т.с. 3 а.с. 177).

У лютому 2024 року позивач ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 у цій справі (т.с. 3 а.с. 164-172).

В автоматизованому порядку суддею Кочетковою І.В. у цій справі замінено суддю ОСОБА_4 у зв`язку із звільненням останньої у відставку (т.с. 3 а.с. 178-179).

У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи, у томучислі апелянт (відповідач) ОСОБА_1 через свого представника адвоката Уткіна О.Є. (розписка від 07 .02.2024 року адвоката Уткіна О.Є. про отримання ним особисто повідомлення про виклик в апеляційному суді на 17.04.2024 року об 14 годині 20 хвилині т.с. 3 а.с. 160), що узгоджуєтьсяізвимогамист.130ч.5ЦПКУкраїни, всіучасники цієїсправи не з`явились, окрім представникапозивача ОСОБА_2 адвокатаЖелезняк В.К.(т.с.3а.с.172), про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, що не з`явились, за присутності позивача ОСОБА_2 адвоката Железняк В.К.(т.с. 3 а.с. 172).

Самовідводи відсутні, відводів у цій справі не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представникапозивача, перевірившизаконність таобґрунтованість рішеннясуду першоїінстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скаргавідповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню беззадоволення з таких підстав.

В силувимог ст.367ч.1ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у томучислі вчастині відмовипогодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував.

Відповідач ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю.

Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 і лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, а саме: в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю.

У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо не оскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

В силу вимог ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішення є: … рішення, постанови…

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю у цій справі частково, керувався ст.ст. 10, 11, 57-65, 88, 208, 212-214, 216, 223 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності останніх лише в частині їх задоволення.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, таким, що ухвалено із додержанням вимог закону є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі в частині,яка єпредметом апеляційногооскарження, відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.11.2019року у справі 336/6199/19-ц (копія т.с. 1 а.с. 85) та свідоцтва прошлюб від 14.06.2008року № НОМЕР_6 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області (копія тс. 1 а.с. 6), що сторони у цій справі позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 з 14.06.2008 року перебували у шлюбі, якій розірвано зазначеним рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч.1ст.70СК Україниу разіподілу майна,що єоб`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя,частки майнадружини тачоловіка єрівними,якщо іншене визначенодомовленістю міжними абошлюбним договором,при цьомусудом підстави для відступлення від рівності часток подружжя не встановлені.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність поділу вищезазначеного майна подружжя в оскаржуванійчастині в порядку, визначеному ч.1 ст.70 СК України, виходячи з принципу рівності їх часток у цьому майні, в той же час позов судом першої інстанції задоволено частково враховуючи таке.

Так, судом першої інстанції правильно згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав (реєстраційний номер 1126159123215) (копія т.с. 1 а.с. 203-204, т.с. 2 а.с. 11-12, тс. 3 а.с. 71-72) було встановлено, що право власності на будівлю магазину по АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_1 , при цьому, відомості про скасування зазначеної реєстрації відсутні, крім того, само ж по собі скасування декларації про готовність до експлуатації, на правильний висновок суду першої інстанції не може свідчити про скасуванняправа власності, оскільки останнє є абсолютним й передбачений порядок такого скасування згідно закону. Також, згідно із цією інформацією земельна ділянка зазначеного місця розташування з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі з зазначенням відповідного кадастрового номеру, щодо якого й просив позивач, тому з урахуванням того що право власності виникло в період шлюбу, презумпцію спільної сумісної власності подружжя не спростовано, а тому в частині зазначеного майна позов позивача судом першої інстанції правильно у цій справі задоволено.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав (реєстраційний номер 6886179) (копія т.с. 2 а.с. 13, договір купівлі-продажу від 26.04.20011 року,екопія тс. 2 а.с. 81-82) (квартира) по АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано на ОСОБА_1 з датою прийняття рішення про реєстрацію 27.12.2011 року, право власності виникло в період шлюбу, презумпцію спільної сумісної власності подружжя не спростовано, а тому в частині зазначеного майна позов також судом першої інстанції правильно задоволено, доводи щодо відкладальної умови договору купівлі продажу та вплив цього рішення на права та інтереси попереднього власника, суд першої інстанції правильно вважав недоведеними належними та допустимими доказами з боку відповідача у цій справі.

Крім того, постановою Запорізького апеляційного суду від 21.03.2023 року у справі 314/4732/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_6 , про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування автомобіля (копія т.с. 3 а.с. 20-25, ст. 82 ч. 4 ЦПК України) вже було встановлено:

- обставину, що під час судового розгляду ОСОБА_1 не спростувалапрезумпцію спільноїсумісної власностіподружжя,

- та роз`яснено ОСОБА_2 таке:

«…Вирішуючи питання ефективності способузахиступорушеногоправа шляхом пред`явлення позовних вимог про визнання договору недійсним, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі №125/2157/19 дійшла висновку, що пред`явлення позову стороною договору або іншою особою (зацікавленою особою) про визнання недійсним договору є ефективним способом захисту порушеного права у разі, якщо такий позов заявлений з метою повернення одному з подружжя, чиї права порушено, майнових прав та/або частки в спільному майні подружжя, у тому числі шляхом визнання прав на частку, та/або одночасного виділення частки в порядку поділу майна подружжя або встановлення порядку користування цим майном тощо. При цьомупідлягаєвстановленнюдобросовісність,насамперед,набувачазатаким договором ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2813/18 (пункт 8.67)).

В іншому випадку, у разі якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона маєправоподатипозов простягненнякомпенсаціїв розмірічасткивідчуженогоспільного майна,щоєефективним способомзахисту без визнанняправочинунедійснимта застосуванняреституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.

Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній постанові вказала, що не є ефективним способом захисту позов про визнання договору недійсним у разі, якщо особа має на меті отримати лише еквівалент вартості своєї частки у спільному майні, оскільки такий спосіб захисту не захищає та не відновлює в результаті її порушене право в той спосіб, який вона обрала..».

А тому суд першої інстанції, з урахуванням встановлених раніше постановою Запорізького апеляційного суду від 21.03.2023 року у справі 314/4732/19 вищезазначених обставин за участю тих самих осіб, дійшов правильного висновку у ційсправі про те, що автомобіль марки«VOLKSWAGEN»,моделі,«TIGUAN»,2011року випуску, номер шасі(кузова,рами) НОМЕР_2 ,реєстраційний номер НОМЕР_3 , є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , при цьому відповідно до договору купівлі-продажувід 11.02.2016року №891/2342, посвідченого ТСЦ 2342 РСЦ МВС в Запорізькій області Мамай М.В., від імені якої діяла ОСОБА_6 на підставі доручення серії НАТ № 042107 від 10.02.2016 року, без згодичоловіка ОСОБА_2 , продала зазначений автомобіль ОСОБА_5 за ціною 272370,00 грн., та у матеріалах цієї справи відсутні докази того, кошти від продажу цього автомобілю були використані відповідачем в інтересах сім`ї, за таких обставин, суд першої інстанції також правильно вважав твердження відповідача щодо невідомості коли і як було придбано спірний автомобіль, суд першої інстанції правильно відхилив, з урахуванням того що зазначене не спростовано, та стягнув з відповідача на користь в рахунок грошової компенсації вартості 1/2частини легковогоавтомобіля «VOLKSWAGEN», «TIGUAN», 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого на ім`я ОСОБА_1 у сумі 136185,00 грн. (розрахунок: 272370,00 грн./2).

Доводи апеляційноїскарги відповідача ОСОБА_1 є такими, що дублюють іі заперечення проти позовних позивача у цій справі в оскаржуванійчастині у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі в частині,яка єпредметом апеляційногооскарження, а лише відображають позицію відповідача ОСОБА_1 , яку вона та її представник вважають єдино вірною та правильною.

Верховний Суд у своїй постанові від 04 березня 2021 року у справі ЄУН №343/1294/18 висловив правову позицію про те, що: «… якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація правна нього(транспортнийзасіб,житловий будинокчи іншунерухомість)лише наім`яодного ізподружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя…», яка є обов`язковою для врахування загальних судів в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі, коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

При цьому, суд першої інстанції правильно взяв до уваги відсутність у матеріалах цієї справи судового рішення про визнання вищезазначеного майна в оскаржуванійчастині особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_1 .

Також, відповідач ОСОБА_1 та її представник не спростували іншими наявними у цій справі з їх сторони доказами презумпції спільності вищезазначеного майна в оскаржуваній частині, набутого нею із позивачем ОСОБА_2 , як подружжям у шлюбі, а тому суд першої інстанції правильно вважав це підставою для задоволення позову позивача у цій справі в оскаржуваній частині..

Оскільки, суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи в оскаржуваній частині.

Суд першої інстанції розглянув дану справу в частині,яка єпредметом апеляційногооскарження, з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межахзаявлених позивачемпозовних вимогта напідставі доказівсторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.

За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування відповідача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі в частині,яка єпредметом апеляційногооскарження, відсутні.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник не надали суду першої інстанції належних та допустимих доказів у спростування позову позивача ОСОБА_2 у цій справі в оскаржуваній частині.

Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Доказами, передбаченими ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, які можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в оскаржуванійчастині вмежах доводівта вимогапеляційної скаргивідповідача, є додані відповідачам до її вищезазначеної апеляційної скарги вперше уцій справілише апеляційномусуду документи, а саме: - договір підряду № 28 від 31.07.2008 року між ЧП «Рекорд-Альфа» та ЧП ОСОБА_7 з приводу будівництва магазину по АДРЕСА_2 (копія т.с. 3 а.с. 95-96), - повідомлення та додаткова угода сторін від 31.12.2008 року до вищезазначеного договору про його розірвання за згодою сторін з 31.12.2008 року (копія т.с. 3 а.с. 97-98), - договір підряду № 1/06 від 24.06.2010 року між ЧП «Рекорд-Альфа» та ЧП ОСОБА_1 з приводу будівництва магазину по АДРЕСА_2 (копія т.с. 3 а.с. 89-90), - повідомлення та додаткова угода сторін від 30.06.2011 року до вищезазначеного договору про його розірвання за згодою сторін з 01.07.2011 року (копія т.с. 3 а.с. 101- 101 зворот).

Проте, цими доказами не спростовуються правильно встановлені фактичні обставини цієї справи та правильні висновки суду першої інстанції у цій справі оскаржуваній частині.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції в частині,яка єпредметом апеляційногооскарження, є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України у цій справі було вирішено питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу ОСОБА_1 у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги:

-відповідач ОСОБА_1 не має права на компенсацію за рахунок позивача ОСОБА_2 будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом,

-та з відповідача ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути судовий збір за апеляційну скаргу у розмірі 7888,00 грн., сплату якого їй раніше було відстрочено апеляційним судом ухвалою від 20 грудня 2023 року до ухвалення судового рішення апеляційним судом за результатами розгляду її вищезазначеної апеляційної скарги (т.с. 3 а.с. 142-144).

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вільнянськогорайонного судуЗапорізької областівід 10липня 2023року у цій справі в оскаржуванійчастині залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь держави судовий збір за апеляційну скаргу 7888,00 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.

Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїприйняття,проте,може бутиоскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 24.04.2024 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Подліянова Г.С.