Постанова

від 15.04.2024 по справі 908/1957/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2024 року м. Дніпро Справа № 908/1957/21(908/2530/23)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Юлдашев О.О.) від 31.10.2023 р. у справі № 908/1957/21 (908/2530/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиторське підприємство Вертикаль (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 54, оф. 41-А; код ЄДРПОУ 40001366)

до відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця", код ЄДРПОУ 40075815 (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5)

про стягнення 99 711,36 грн.

в межах справи № 908/1957/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиторське підприємство Вертикаль, код ЄДРПОУ 40001366 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 54, офіс 41А), -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиторське підприємство Вертикаль звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 99 711,36 грн., для розгляду в межах справи № 908/1957/22 про банкрутство Позивача.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 р. у справі № 908/1957/21 (908/2530/23):

-позов задоволено;

-стягнуто з Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиторське підприємство Вертикаль (69068, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, будинок 54, офіс 41А, код ЄДРПОУ 40001366) 99 711 (дев`яносто дев`ять тисяч сімсот одинадцять) грн 36 коп. боргу, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство Українська залізниця, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 р. у справі № 908/1957/21 (908/2530/23) та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне:

-сторонами було узгоджено усі істотні умови спірної додаткової угоди № 13/ОД від 30.08.2019 р., зазначений правочин є дійсним, підписаний сторонами без зауважень/заперечень, послуги за ним надані, прийняті та оплачені у повному обсязі, укладенням та виконанням цього правочину жодним чином не було порушено публічний порядок, а тому він не може бути визнаний нікчемним, таким, що юридично не мав місця та не створив будь-яких наслідків;

-суд першої інстанції при ухваленні рішення дійшов до безпідставного висновку, що наявність рішення Антимонопольного комітету України від 06.08.2020р. № 470-р надає позивачу підстави для стягнення з відповідача шкоди відповідно до ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки згідно з ст. 75 ГПК України вказане рішення не має преюдиційного значення для розгляду цієї справи;

-суд першої інстанції безпідставно визнав додаткову угоду № 13/ОД від 30.08.2019 р. нікчемним правочином, який порушує публічний порядок та застосував ст. 228 ЦК України, оскільки цей правочин не містить будь-яких прав та обов`язків його учасників в публічно-правовій сфері, не регулює надання будь-яких адміністративних послуг на підставі законодавства, умови цього правочину не визначають владні та управлінські повноваження відповідача як суб`єкта владних повноважень;

-судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що позивач є експедитором, а тому всі кошти, сплачені ним відповідачу за надані послуги, були компенсовані йому третіми особами;

- судом першої інстанції не взято до уваги, що позивачем обраний не передбачений законом спосіб захисту;

-суд першої інстанції, визнавши нікчемним правочин додаткову угоду № 13/ОД від 30.08.2019 р., стягнув з відповідача борг, що суперечить ст. 526 ЦК України та ст. 198 ГК України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 р. у справі № 908/1957/21 (908/2530/23), розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 15.04.2024 р.

Товариством з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиторським підприємством Вертикаль подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якої позивач заперечує проти її задоволення, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача безпідставною.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність обставин того, що укладення позивачем додаткової угоди № 13/ОД від 30.08.2019 р. про надання технологічно непотрібної послуги з обслуговування так званої малодіяльної станції Межова було нав`язано відповідачем шляхом змушування позивача до її укладання. Вважає, що цей правочин був укладений для забезпечення вчинення відповідачем порушення, а саме порушення конституційних основ конкуренції, тобто з порушенням публічного порядку у державі, та для заволодіння майном (грошовими коштами) позивача, у даному випадку, отримання додаткового доходу (подвійної оплати) за обслуговування так званої малодіяльної станції Межова. У зв`язку з недійсністю додаткової угоди № 13/ОД від 30.08.2019 р., вважає, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу неправомірно отримані по такій угоді грошові кошти у розмірі 99 711,36 грн.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача безпідставною.

Розпорядник майна боржника (позивача) ТОВ Транспортно-експедиторське підприємство Вертикаль наданим йому правом участі у судовому засіданні не скористався та не подав відзиву на апеляційну скаргу, про час та місце судового засідання був повідомлений апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що явка учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, а їх неявка не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності розпорядника майна.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» (Замовник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (Перевізник) укладений Договір № 07244/ЦТЛ-2018 про надання послуг (надалі іменується Договір).

Предметом Договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1.).

Крім того, обов`язком Перевізника є, зокрема, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору.

Згідно з п. 1.3. Договору, надання послуг за цим Договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Відповідно до п. 2.1.6. Договору, Замовник зобов`язується оплачувати Перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Згідно з п.п. 4.1., 4.2. Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця». Оплата послуг відповідно до Договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Перевізника, вказаний в пункті 14.2 Розділу 14 Договору.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що по мірі виконання перевезень та надання послуг, Перевізником відображається в особовому рахунку використання Замовником коштів за добу для оплати: вартості послуг за перевезення, зазначеної в накладній; додаткових зборів (плату за користування вагонами (контейнерами), подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг); додаткових послуг за вільними тарифами; плати за користування вагонами за межами України, наведеної у зведеній відомості, що формується на підставі інформаційних повідомлень; штрафів та пені на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами).

У п. 8.1 Договору сторони домовилися про використання електронного документообігу. У разі судового розгляду справи чи виникнення претензійної практики використовується візуальне відображення електронних документів на папері (п. 8.8 Договору).

Згідно п. 12.1. Договору, закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього Договору.

Рішенням правління АТ «Українська залізниця» (Відповідач) від 18.12.2018 р., оформленим протоколом № Ц-64/101 Ком.т. від 18.12.2018 р., затверджено та введено в дію Порядок проведення рейтинг-аналізу діяльності вантажних станцій АТ Укрзалізниця, згідно з пунктом 1.2 якого малодіяльна вантажна станція це станція, в якої середньодобове загальне навантаження вагонів нижче аналогічного середнього показника усіх вантажних станцій підприємства в цілому по Залізниці та становить менше 10% від нього.

Згідно з пунктом 4.3 вказаного Порядку сформований перелік малодіяльних станцій надається Департаменту комерційної роботи та регіональним філіям для проведення додаткового аналізу, розрахунку фінансового результату та для підписання додаткових угод до договорів про надання послуг на послугу Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням.

Також рішенням правління АТ Укрзалізниця від 18.12.2018 р., оформленим протоколом № Ц-64/101 Ком.т. від 18.12.2018 р. (пункт 7.3) затверджено текст та умови додаткової угоди до Договору про надання послуг, згідно з якою суб`єкт господарювання зобов`язується компенсувати перевізнику витрати, пов`язані з подачею і забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за ставкою, встановленою у додатку 1 до договору.

Наказом АТ Укрзалізниця від 09.01.2019 р. № 22 введено в дію Перелік цін на виконання робіт (послуг), які надаються за вільними тарифами регіональними філіями Залізниці, та визначено послугу Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням.

Вказана послуга введена в дію з 14.01.2019 р. і застосовується після укладення додаткової угоди. Вартість послуги становила 170,38 грн. без ПДВ (204,46 грн. з ПДВ) за 1 вагон/1 кілометр.

Після цього, між відповідачем та позивачем укладена Додаткова угода № 13/ДОН від 30.08.2019 р. до Договору № 07244/ЦТЛ-2018, якою доповнено розділ 2 Договору новим підпунктом 2.1.20. у такій редакції: « 2.1.20. Компенсувати Перевізнику витрати, пов`язані з подачею й забиранням вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за ставкою встановленою у Додатку 1 до цього Договору. Оплата здійснюється за найкоротшу відстань до однієї із сусідніх станцій відкритої для вантажних операцій, зокрема, малодіяльна вантажна станція навантаження/вивантаження (станція надання послуг): станція Межова за відстань подачі або забирання 20 км з розрахунку 173,11 грн. без ПДВ х 1 вагон х 1 км.

Протягом вересня місяця 2019 р. позивачу відповідачем надавалася вказана послуга по зазначеній вище станції, що підтверджується накопичувальними картками Відповідача №№ 09090122, 11090127, 17090136, 18090138, 19090142, 21090145, 24090146.

Згідно Переліків філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» Відповідача від 10.09.2019р., 11.09.2019р., 18.09.2019р., 19.09.2019р., 19.09.2019р., 21.09.2019р., 24.09.2019р. з особового рахунку Позивача на підставі зазначених вище накопичувальних карток Відповідач списав (стягнув) грошові кошти у загальному розмірі 99 711,36 грн. з ПДВ.

06.08.2020 р. Антимонопольний комітет України (надалі за текстом АМКУ) за результатами розгляду справи № 130-26.13/102-19 ухвалив рішення № 470-р, відповідно до якого визнано, що АТ Укрзалізниця (Відповідач) протягом 2018 року 31 березня 2020 року займало монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100 відсотків; визнано дії АТ Укрзалізниця, які полягають у визначенні малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачою, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості, порушенням, передбаченим ч. 1 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання (споживачів послуг AT "Укрзалізниця"), яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку; зобов`язано АТ Укрзалізниця припинити порушення, зазначене у п. 2 резолютивної частини цього рішення; за порушення, зазначене в п. 2 цього рішення, на АТ Укрзалізниця накладено штраф у розмірі 18 282 400 гривень.

Під час розгляду зазначеної справи АМКУ встановив, зокрема, що одноосібне запровадження відповідачем послуги з обслуговування так званих малодіяльних станцій та її надання споживачам не було технологічно необхідним. Зокрема, технологічні дії на так званих малодіяльних та станціях, які не відносяться до таких, є однаковими. Згідно п. 75 рішення АМКУ № 470-р від 06.08.2020 р., механізм направлення вагонів на малодіяльну вантажну станцію або на станцію, яка не віднесена до таких, однаковий. Відповідач мав змогу надавати послуги перевезення вантажів з/на малодіяльні вантажні станції без запровадження послуги малодіяльних станцій, яка була вигадана та нав`язана відповідачем іншим суб`єктам господарювання, у тому числі позивачу.

Не погоджуючись з рішенням АМКУ № 470-р від 06.08.2020 р., відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання частково недійсним цього рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 р. у справі № 910/15766/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 р. та постановою Верховного Суду від 12.10.2021 р., у задоволенні позову відмовлено.

Згідно новини АМКУ, яка розміщена на його офіційній Інтернет сторінці від 17.05.2021 р., відповідач сплатив АМКУ накладений розмір штрафу та відзвітував про припинення порушення, зазначене у п. 2 резолютивної частини рішення комітету.

Згідно тверджень позивача вчинення відповідачем порушення відбулось із оформленням відповідної додаткової угоди до Договору, яка стала документальним та юридичним забезпеченням підстав надання відповідачем технологічно непотрібної послуги з обслуговування так званої малодіяльної станції Межова і відповідної підстави для вимог про її оплату та отримання грошових коштів від позивача (заволодіння ними).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскільки додаткова угода № 13/ДОН від 30.08.2019 р. до Договору щодо надання послуги з обслуговування так званої малодіяльної станції Межова укладена з порушенням конституційних основ конкуренції у підприємницькій діяльності, законодавства про захист економічної конкуренції, зі свідомим зловживанням відповідачем монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом та спрямована на незаконне заволодіння майном позивача (у даному випадку отримання додаткового доходу (подвійної оплати) за обслуговування так званої малодіяльної станції Межова), такий правочин згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним правочином. У зв`язку з чим, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу неправомірно отримані за додатковою угодою № 13/ДОН від 30.08.2019 р. до Договору грошові кошти у розмірі 99 711,36 грн. При цьому, застосування двосторонньої реституції у спірних правовідносинах за умов виконання сторонами зазначеної додаткової угоди може призвести до погіршення майнового становища позивача, оскільки у нього можуть виникнути додаткові та безпідставні витрати у частині необхідності повторної компенсації відповідачу вартості послуги за обслуговування так званої малодіяльної станції Межова у розмірі 99 711,36 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача місцевий господарський суд виходив з того, що наявність вини та протиправної поведінки відповідача встановлена у справі № 910/15766/20 та не підлягає доказуванню, а позивачем доведені та встановлені судом обставини того, що укладення позивачем додаткової угоди № 13/ДОН від 30.08.2019 р. до Договору щодо надання технологічно непотрібної послуги з обслуговування так званої малодіяльної станції Межова було нав`язано відповідачем шляхом змушування позивача до її укладання. За висновками суду першої інстанції цей правочин є нікчемним, оскільки був укладений для забезпечення вчинення відповідачем порушення, а саме, порушення конституційних основ конкуренції у підприємницькій діяльності, законодавства про захист економічної конкуренції, тобто з порушенням публічного порядку у державі, та для заволодіння майном (грошовими коштами) позивача, у даному випадку отримання додаткового доходу (подвійної оплати) за обслуговування так званої малодіяльної станції Межова. У зв`язку з визнанням недійсною додаткової угоди № 13/ДОН від 30.08.2019 р. до Договору, місцевий господарський суд також дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу неправомірно отримані за такою угодою грошові кошти у розмірі 99 711,36 грн.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції безпідставними та помилковими.

Так, згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, публічний порядок це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 Цивільного кодексу України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 910/24075/16, від 02.07.2020 у справі № 910/4932/19.

Судова колегія вважає, що спірну додаткову угоду № 13/ДОН від 30.08.2019 р. до Договору не можна віднести до правочинів, які порушують публічний порядок, оскільки цей правочин не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не спрямований на порушення публічного порядку, а відтак не є такими, що порушує публічний порядок.

Окрім цього, судова колегія звертає увагу, що в обґрунтування доведеності обставини того, що укладення позивачем спірної додаткової угоди було нав`язано відповідачем шляхом змушування позивача до її укладання, а також наявність протиправної поведінки відповідача, суд першої інстанції послався на рішенням АМКУ № 470-р від 06.08.2020 р. і обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 р. по справі № 910/15766/20.

Проте, судова колегія зауважує, що у постанові від 16.03.2023 у справі № 910/147/22 Верховний Суд зазначив, що стаття 75 ГПК України не містить норми, яка б вказувала на те, що рішення АМК носять преюдиційний характер для суду.

Водночас, в силу приписів частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, за змістом частини четвертої статті 75 ГПК України преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту.

Преюдиційність це властивість фактів. Оцінка судами в інших справах законності чи незаконності певних дій особи в жодному разі не є преюдиційним фактом, і не є правовою позицією (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18).

Водночас правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (частина сьома статті 75 ГПК України).

Верховним Судом у постановах від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16 та від 17.02.2021 у справі № 914/1257/18 визначено, що преюдиціальне значення мають лише встановлені судом обставини, тобто факти, а не правова їх оцінка. Преюдиційні факти істотно відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Судова колегія відзначає, що ТОВ Транспортно-експедиторське підприємство Вертикаль не було стороною спору у справі № 910/15766/20, а тому висновки суду першої інстанції та доводи позивача щодо встановлення під час розгляду вказаної справи наявності вини та протиправної поведінки відповідача у спірних правовідносинах є безпідставними.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що спірна додаткова угода № 13/ДОН від 30.08.2019 р. до Договору підписана сторонами без зауважень та заперечень, послуги за нею надані відповідачем в повному обсязі, прийняті та оплачені позивачем.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що позивачем у цій справі не доведено обставин того, що укладення позивачем додаткової угоди № 13/ДОН від 30.08.2019 р. до Договору було нав`язано відповідачем шляхом змушування позивача до її укладання, не обґрунтовано підстав для визнання спірної додаткової угоди недійсним правочином на підставі до ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України, як такого, що порушує публічний порядок, у зв`язку з чим відсутні підстави щодо зобов`язання відповідача повернути позивачу отримані за цією угодою грошові кошти у розмірі 99 711,36 грн.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Транспортно-експедиторське підприємство Вертикаль.

Отже, рішення місцевого господарського суду слід скасувати, як таке, що ухвалено з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи, не доведенням обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та з неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, судові витрати зі сплати позивачем судового збору за подання позову у сумі 2 684,00 грн. та по сплаті відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4 026,00 грн. слід покласти на позивача.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 р. у справі № 908/1957/21 (908/2530/23) задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 р. у справі № 908/1957/21 (908/2530/23) скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиторське підприємство Вертикаль відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиторське підприємство Вертикаль.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиторське підприємство Вертикаль на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4 026,00грн.

Видачу наказу у відповідності до ст. 327 ГПК України доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 23.04.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз