Постанова

від 24.04.2024 по справі 908/2329/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2329/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційні скарги Приватної виробничо-комерційної фірми Время та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 (суддя Давиденко І.В.) у справі №908/2329/23

за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк

до відповідача-1: Приватної виробничо-комерційної фірми Время

до відповідача-2 ОСОБА_1

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство фінансів України

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України

про стягнення 262 046, 16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 2527/08-07/23 від 18.07.2023) Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК до Приватної виробничо-комерційної фірми ВРЕМЯ та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором № 13637549-КД-1 від 15.03.2021, яка складається з: 225 187,40 грн заборгованість за тілом кредиту, 31 671,36 грн заборгованість за процентами та 225 187,40 грн заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 у справі №908/2329/23 позов задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з Приватної виробничо-комерційної фірми Время та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованість за Кредитним договором №13637549-КД-1 від 15.03.2021: за тілом кредиту в розмірі 115 187,40 грн; за процентами в розмірі 31 671, 36 грн та заборгованість за зворотною вимогою за сплаченою гарантією в розмірі 115 187,40 грн.

Стягнуто з Приватної виробничо-комерційної фірми Время на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк 1 965 (одну тисячу дев`ятсот шістдесят п`ять) грн 35 коп. витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк 1 965 (одну тисячу дев`ятсот шістдесят п`ять) грн 35 коп. витрат зі сплати судового збору.

Повернуто Акціонерному товариства комерційний банк ПриватБанк з Державного бюджету України 3 300 (три тисячі триста) грн 00 коп. судового збору.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої зобов`язання за Кредитним договором № 13637549-КД-1 від 15.03.2021 виконав належним чином, перерахувавши ПВКФ ВРЕМЯ кредитні кошти у розмірі 603 000,00 грн.

Погашення кредиту в порядку та строки визначені до Кредитного договору № 13637549-КД-1 від 15.03.2021, Додаткової угоди № 1 від 15.03.2021 відповідачем-1 не здійснювалося.

У зв`язку з наявністю простроченої заборгованості за Кредитним договором позивач 02.09.2022 надіслав відповідачу-1 Повідомлення вих. № 10315ZPC0S3НХ від 31.08.2022 про розірвання Кредитного договору № 13637549-КД-1 від 15.03.2021 з 30.09.2022 та вимагав до 30.09.2022 сплатити заборгованість, загальний розмір якої станом на 30.08.2022 склав 476 589,61 грн.

02.11.2022 позивач надіслав Міністерству фінансів України як Гаранту Вимогу № 10315ZPС0S3НХ про сплату коштів за гарантією № 7.1 від 01.11.2022 в розмірі 225 187,40 грн.

06.12.2022 кредит погашено в сумі 225 187,40 грн. за рахунок коштів державної гарантії.

За період користування кредитом позивачем нараховані проценти за користування кредитом з 17.03.2021 по 01.10.2022. Відповідач-1 частково виконав зобов`язання щодо сплати процентів за користування кредитними коштами,у зв`язку з чим, залишок заборгованості по сплаті процентів складає 31 671,36 грн.

10.08.2023 (під час розгляду даної справи № 908/2329/23) відповідачем було сплачено 220 000 грн.

Вказані обставини стали підставою для зменшення позивачем розміру позовних вимог, що не суперечить ст. 46 ГПК Украни і є правом позивача, про що ним було заявлено 07.09.2023 шляхом подачі заяви про зменшення розміру позовних вимог, зая якою позивач просив суд прийяти до розгляду вказану заяву, зменшити розмір позовних вимог та стягнути солідарно з відповідачів 1, 2 заборгованість за Кредитним договором № 13637549-КД-1 від 15.03.2021, а саме заборгованість за тілом кредиту в розмірі 115 187,40 грн, заборгованість за процентами в розмірі 31 671,36 грн, заборгованість за зворотною вимогою за сплаченою гарантією в розмірі 115 187,40 грн.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне виробничо-комерційна фірма Время подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити позовну заяву без розгляду.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга Приватної виробничо-комерційної фірми Время обґрунтована наступним:

Відповідно до ч. 1 ст. 278 ГПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору

Представники Позивача двічі поспіль не з`являлися у судові засідання по справі, що відбувалися 16 та 17 січня 2024 року, що відображено в ухвалі Господарського суду Запорізької області від 16 січня 2024 року та рішенні Господарського суду Запорізької області від 17 січня 2024 року.

Представники позивача також були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, що також відображено в ухвалі Господарського суду Запорізької області від 16 січня 2024 року та рішенні Господарського суду Запорізької області від 17 січня 2024 року.

Заяв про розгляд справи за відсутності Позивача не надходило.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована наступним:

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості солідарно в частині стягнення грошових коштів за зворотною вимогою за сплаченою Міністерством фінансів України гарантією судом першої інстанції не було враховано, що зворотня вимога за гарантією знаходиться поза межами обсягу зобов`язань забезпечених порукою.

Заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією не може бути стягнута з Відповідача 2 оскільки така можливість не передбачена ні Цивільним кодексом України (ч. 1 ст. 569), ні Договором поруки №13637549-ДП-1 від 15 березня 2021 року.

Так як Позивач просив стягнути з Відповідачів суму 482 046,16 грн. і просив стягнути її з них саме солідарно (що на мою думку є неможливим), то виходячи саме із заявлених Позивачем позовних вимог та обраного їм способу захисту порушених прав, то в задоволенні заявлених у позові позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Адвокат Будьоний В. С. згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 12 січня 2022 року може діяти та підписувати заяви (позов) виключно в інтересах АТ КБ «Приватбанк».

За відсутності договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеного із Державою в особі Міністерства фінансів України, адвокат Будьоний В. С. не наділений повноваженнями подавати позов в інтересах Держави про стягнення заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією, а АТ КБ «Приватбанк» не наділений повноваженнями передоручати підписання такого позову іншій особі, в т. ч адвокату.

Слід зазначити, що можливість передоручення взагалі не передбачена діючими нормами ГПК України.

Таким чином, позовна заява в частині стягнення заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 225 187,40 грн. підписана особою, яка не має права підписувати її.

Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її.

Так як відповідно до норм ГПК України позов не може бути залишений без розгляду частково, то залишенню без розгляду позов підлягає в цілому.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подано відзив на апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми Время, в якому позивач вважає, що вказане рішення суду першої інстанції є законним, прийнятим без жодних порушень норм матеріального і процесуального права, а тому законні підстави для його скасування відсутні.

Міністерство фінансів України подало відзив на апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми Время, в якому просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 № 908/2329/23 без змін.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 23.02.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/2329/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/2329/23.

04.03.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 908/2329/23.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.03.2024 апеляційну скаргу залишено без руху; встановлений строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ухвали, а саме оригінал платіжного документа про сплату судового збору у сумі 4 716, 83 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 у справі №908/2329/23 за вірними реквізитами Центрального апеляційного господарського суду, докази чого надати суду.

11.03.2024 до канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Приватної виробничо-комерційної фірми Время на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 у справі №908/2329/23. Призначено розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 у справі №908/2329/23. Призначено розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

15.03.2021 Акціонерним товариством Комерційний Банк ПРИВАТБАНК (Банк, позивач у справі) та Приватною виробничо-комерційною фірмою ВРЕМЯ (Позичальник, відповідач -1 у справі) укладено Кредитний договір № 13637549-КД-1 (далі Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Відновлювальна кредитна лінія (далі кредит) надається Банком для здійснення Позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.

Згідно п. А.2 Кредитного договору ліміт цього Договору: 603 000,00 грн., у тому числі на наступні цілі: - у розмірі 603 000,00 грн. на поповнення обігових коштів; - у розмірі 0,00 грн. на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п..п. 2.1.5, 2.2.13 цього Договору.

Відповідно до п. А.3 Кредитного договору термін повернення кредиту: 01.03.2024.

Відповідно до п. А.4 Кредитного договору, рахунки для обслуговування кредиту: рахунок 29092020201013 (у гривні), отрримувач: АТ КБ Приватбанк, МФО 313399, код ЄДРПОУ 13637549 (ІВАN НОМЕР_1 ).

Пунктом. 4.1 Кредитного договору сторони узгодили, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п., п. 1.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п., п. А.7, А.7.1 цього Договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього Договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

Згідно п. 6.1 Кредитного договору, цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

15.03.2021 між позивачем та відповідачем 1 укладена Додаткова угода № 1 до Кредитного договору (далі за текстом - Додаткова угода № 1), відповідно до підпункту а пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання Позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, Позичальник мас право на отримання фінансової державної підтримки.

Пунктом 2.1. Додаткової угоди № 1 сторони передбачили, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, Позичальник сплачує Банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становіть на дату укладання цієї Додаткової угоди розмір 14,45 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7 %, але не більше Індекс UIRD (12 міс)+6% (обмеження встановлюється на дату укладення цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1 цієї Додаткої угоди за визначеною вище формулою без обмежень.

Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання Додаткової угоди № 1 значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Дані про величину Індексу UIRD є загальнодоступними в мережі Інтернет на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що с останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом с 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди № 1 у випадку прострочення понад 15 днів Позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п., п. 2.3, 2.7 цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість, до дати її погашення в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5 % річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.7 Додаткової угоди № 1 визначено, що термін повернення кредиту визначений Договором.

Відповідно до п. 2.10 Додаткової угоди № 1 сторони угодили, що у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3 Договору Позичальник зобов`язується сплатити Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди +5 % річних.

Кредитний договір, Додаткова угода та додаток № 1 до неї підписані представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов`язань по Кредитному договору АТ КБ ПРИВАТБАНК (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач 2 у справі) 15.03.2021 шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів укладено Договір поруки № 13637549-ДП-1 (далі - Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки предметом цього Договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов`язань Приватної виробничо-комерційної фірми ВРЕМЯ (Боржник) за Кредитним договором № 13637549-КД-1 від 15.03.2021,з відновлювальної кредитної лінії на суму 603 000,00 грн., з терміном дії до 01.03.2024.

Відповідно до п. 1.3 Договору поруки, Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За умовами п. 1.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно з підпунктом в пункту 1 Додаткової угоди № 1 від 16.12.2021 Позичальник обізнаний проте, що його грошові зобов`язання перед Банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантійна портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151. При цьому, Позичальнику відомі та повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе.

31.12.2020 Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (далі Гарант) та позивачем (далі Бенефіціар) укладено Договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 для забезпечення співпраці сторін, пов`язаної з наданням державної підтримки суб`єктам мікропідприємництва та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України Про державний бюджет України на 2020 рік, на виконання Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151(далі - Договір про надання державної гарантії).

Відповідно до п. 2.1 Договору про надання державної гарантії, Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами частини своїх грошових зобов`язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Даним Договором визначено, що принципал суб`єкт господарювання, якому надано кредит, включений до портфеля.

Портфель сукупність усіх кредитів, зобов`язання за якими частково забезпечені гарантією.

За умовами п. п. 2.5, 2.6 Договору про надання державної гарантії, ставка індивідуальної гарантії визначається на власний розсуд Бенефіціара для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70 % за кожним окремим кредитом. Ставка гарантії на портфельній основі в будь-який момент не може перевищувати 50 %.

Згідно з п. 5.1 Договору про надання державної гарантії у разі настання гарантійного випадку Бенефіціар направляє Гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому виник гарантійний випадок.

За умовами п. 5.3 Договору про надання державної гарантії Бенефіціар зобов`язаний протягом двох банківських днів з дати направлення відповідної вимоги Гаранту письмово повідомити принципалів за кредитами, включеними до вимоги, про направлення відповідної вимоги Гаранту.

Відповідно до п. 5.5 Договору про надання державної гарантії, Гарант на підставі вимог, отриманих від Бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог, сплачує на рахунок Бенефіціара ССГ (суму сплати за гарантією) згідно з вимогою раз на місць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги), за умови що Гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору, та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за Кредитним договором виконав належним чином, на підставі Кредитного договору № 13637549-КД-1 від 15.03.2021 позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача 1 кредитні кошти в розмірі 603 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 за період з 15.03.2021 по 06.01.2023.

Відповідач 1 факт отримання від позивача кредитних коштів в розмірі 603 000,00 грн. на підставі Кредитного договору № 13637549-КД-1 від 15.03.2021 не заперечив.

Погашення кредиту в порядку та строки визначені до Кредитного договору № 13637549-КД-1 від 15.03.2021, Додаткової угоди № 1 від 15.03.2021 Позичальником не здійснювалося.

Відповідно до підпункту г п. 2.3.2 Кредитного договору при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення Позичальником будь-якого з зобов`язань, передбачених умовами цього договору, Банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст.188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням Позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останні день дії договору Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

У зв`язку з наявністю простроченої заборгованості за Кредитним договором Банк 02.09.2022 надіслав Позичальнику Повідомлення вих. № 10315ZPC0S3НХ від 31.08.2022 про розірвання Кредитного договору № 13637549-КД-1 від 15.03.2021 з 30.09.2022 та вимагав до 30.09.2022 сплатити заборгованість, загальний розмір якої станом на 30.08.2022 склав 476 589,61 грн.

02.11.2022 позивач надіслав Гаранту Вимогу № 10315ZPС0S3НХ про сплату коштів за гарантією № 7.1 від 01.11.2022 в розмірі 225 187,40 грн. на рахунок Банку.

06.12.2022 кредит погашено в сумі 225 187,40 грн. за рахунок коштів державної гарантії, що підтверджується відповідною банківською випискою.

16.02.2023 Банк направив відповідачу-1 повідомлення про надсилання Гаранту вимоги на сплату за гарантією №7.1 від 01.11.2022, сума сплати за гарантією становить 225 187,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, виписок по рахунку та розрахунку заборгованості доданих до позову, з урахуванням гарантійних виплат Гаранта заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором станом на 06.01.2023 становить 482 046,16 грн, з яких: 225 187,40 грн заборгованість за тілом кредиту та 31 671,36 грн заборгованість за процентами. Заборгованість відповідача-1 перед державним бюджетом становить 225 187,40 грн.

Згідно з п. 2.3.8 Кредитного договору, Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов`язань Позичальником за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2 цього Договору або порушення Позичальником вимог п. 1.1 цього Договору в частині вимог щодо цільового використання кредитних коштів, або у випадку зменшення розміру активів Позичальника на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром його активів, зазначених у відповідній річній звітності за попередній рік.

За період користування кредитом Банком нараховані проценти за користування кредитом з 17.03.2021 по 01.10.2022. Як зазначив позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 частково виконав зобов`язання щодо сплати процентів за користування кредитними коштами,у зв`язку з чим, залишок заборгованості по сплаті процентів складає 31 671,36 грн.

10.08.2023 (під час розгляду даної справи № 908/2329/23) відповідачем було сплачено 220 000 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 01.08.2023 по 15.08.2023.

Вказані обставини стали підставою для зменшення позивачем розміру позовних вимог, що не суперечить ст. 46 ГПК Украни і є правом позивача, про що ним було заявлено 07.09.2023 шляхом подачі заяви про зменшення розміру позовних вимог, зая якою позивач просив суд прийяти до розгляду вказану заяву, зменшити розмір позовних вимог та стягнути солідарно з відповідачів 1, 2 заборгованість за Кредитним договором № 13637549-КД-1 від 15.03.2021, а саме заборгованість за тілом кредиту в розмірі 115 187,40 грн, заборгованість за процентами в розмірі 31 671,36 грн, заборгованість за зворотною вимогою за сплаченою гарантією в розмірі 115 187,40 грн.

Вказана заява позивача про зменшення розміру позовних вимог була прийнята судом до розгляду, що відображено в ухвалі від 07.11.2023.

Доказів внесення інших платежів за користування кредитом відповідачем 1 суду не надано.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимоги апеляційних скарг, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин укладання Кредитного договору № 13637549-КД-1 від 15.03.2021 та Договору поруки № 13637549-ДП-1 від 15.03.2021; того, що станом на дату прийняття рішення по суті спору у даній справі, у Приватної виробничо-комерційної фірми Время рахується заборгованість за Кредитним договором №13637549-КД-1 від 15.03.2021: за тілом кредиту в розмірі 115 187,40 грн; за процентами в розмірі 31 671, 36 грн та заборгованість за зворотною вимогою за сплаченою гарантією в розмірі 115 187,40 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Відповідно до частини 2 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 ГПК України, відповідно до частини 4 якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 4 частини 1 статті 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Системний аналіз змісту частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1статті 226 ГПК України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин (умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання): 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998).

Отже, суд зобов`язаний забезпечити дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків, оскільки протилежне матиме наслідком порушення гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.

Суд зобов`язаний сприяти учасникам справи в реалізації їхніх процесуальних прав із дотриманням принципу розумності та пропорційності задля уникнення надмірного формалізму, з додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на участь у розгляді справи.

В матеріалах справи є процесуальні документи за підписом представника Позивача/АТ КБ „ПРИВАТБАНК адвоката Якушева С.О., в яких містяться заяви про розгляд справи №908/2329/23 за відсутності представника Позивача/АТ КБ „ПРИВАТБАНК, які були надіслані на електронну поштову адресу суду першої інстанції та прийняті судом до розгляду. Це зокрема:

- відповідь представника Позивача/АТ КБ „ПРИВАТБАНК на відзиви Відповідачів на позовну заяву від 07.09.2023 року № б/н, де в останньому абзаці цього документу зазначено: «У випадку відсутності представника АТ КБ „ПРИВАТБАНК в судових засіданнях, керуючись ст. 42 ГПК України, прошу Суд розглянути справу № 908/2329/23 за відсутності представника Позивача/АТ КБ „ПРИВАТБАНК. Позовні вимоги підтримую та прошу Суд їх задовольнити. Всі докази по справі надані»;

- клопотання представника Позивача/АТ КБ „ПРИВАТБАНК про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів від 18.09.2023 року № б/н, де в останньому, другому абзаці цього документу в прохальній його частині зазначено: «У випадку відсутності представника АТ КБ „ПРИВАТБАНК в судовому засіданні, керуючись ст. 42, ч. 3 ст. 196 ГПК України, прошу Суд розглянути справу № 908/2329/23 за відсутності представника Позивача/АТ КБ „ПРИВАТБАНК. Позовні вимоги підтримую та прошу Суд їх задовольнити.»

З урахуванням вище зазначеного колегія судів відхиляє доводи Приватної виробничо-комерційною фірми ВРЕМЯ стосовно того, що: « Представники Позивача двічі поспіль не з`являлися у судові засідання по справі, що відбувалися 16 та 17 січня 2024 року, що відображено в Ухвалі Господарського суду Запорізької області від 16 січня 2024 року та Рішенні Господарського суду Запорізької області від 17 січня 2024 року

Представники позивача також були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, що також відображено в Ухвалі Господарського суду Запорізької області від 16 січня 2024 року та Рішенні Господарського суду Запорізької області від 17 січня 2024 року.

Заяв про розгляд справи за відсутності Позивача не надходило.

Так в Ухвалі Господарського суду Запорізької області від 16 січня 2024 року зазначено, що «Судове засідання 16.01.2023 мало проводилось в режимі відеоконференції у Підсистемі Електронний суд Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи (ЄСІТС) за участю представника позивача, однак представник на зв 'язок не вийшов.»

Відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

В Рішенні Господарського суду Запорізької області від 17 січня 2024 року зазначено, що «Представники позивача, відповідача - 2 та третіх осіб - 1, 2 в судове засідання 17.01.2024 не з`явились, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.»

В зв`язку із повторною поспіль неявкою належним чином повідомленого представника позивача у судове засідання та відсутності від нього заяви про розгляд справи без його участі, представником ПВКФ «Время» у судовому засіданні 17 січня 2024 року було подано усне клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 4) ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Подане клопотання відображене в п. 8 Протоколу судового засідання від 17 січня 2024 року, що міститься в Електронному суді.

В задоволенні клопотання судом першої інстанції було відмовлено (п. 19 Протоколу судового засідання від 17 січня 2024 року) з невідомих підстав, оскільки ні наявність цього клопотання, ні мотиви його відхилення не відображені в тексті Рішення Господарського суду Запорізької області від 17 січня 2024 року.

При цьому, вважаємо, що залишення позову без розгляду в разі двох поспіль неявок в судове засідання належним чином повідомленого позивача за відсутності заяви про розгляд справи за його відсутності відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 226 ГПК України є обов`язком, а не правом суду (навіть за відсутності відповідного клопотання від інших учасників справи).

Надання судом першої інстанції нічим не передбачених преференцій АТ КБ «Приватбанк» є порушенням принципу змагальності сторін, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом та те, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Судом було неодноразово зазначено, що обов`язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.09.2019 зі справи №916/3616/15 дійшла висновку про те, що положення ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України…

Також об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 зі справи №910/16978/19 виклала висновок щодо застосування п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, вказавши, зокрема, що…

У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні приписами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з обов`язком такої особи подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за її відсутності (відповідний висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено у постановах від 05.06.2020 у справі №910/16978/19, від 16.10.2020 у справі №910/8816/19)

При цьому, застосування наведеного припису п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України не ставиться у залежність від того, чи вказувалося (або не вказувалося) в ухвалі суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі про обов`язковість явки учасника судового процесу в засідання судую».

Зміст наведених скаржником постанов Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15, від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі №910/8816/19 переконливо свідчить, що підставою для залишення позовів без розгляду в наведених справах слугували обставини відсутності будь-яких заяв від позивачів про причини неявки в судове засідання.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно того, що: «….Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості солідарно в частині стягнення грошових коштів за зворотною вимогою за сплаченою Міністерством фінансів України гарантією судом першої інстанції не було враховано, що зворотня вимога за гарантією знаходиться поза межами обсягу зобов`язань забезпечених порукою.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, порука та гарантія є окремими видами забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України, гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Таким чином, законодавцем прямо встановлено, що гарант має право на зворотну вимогу виключно до боржника (ПВКФ «Время» у даному випадку), якщо інше не встановлено у договорі між гарантом (міністром фінансів України) та боржником (ПВКФ «Время»).

Так як договору між гарантом (міністром фінансів України) та боржником (ПВКФ «Время») не укладалося, то і відсутній документ, в якому могла б бути передбачена можливість звернення гаранта із зворотною вимогою до поручителя боржника.

Також пунктом 1.1 Договору поруки №13637549-ДП-1 від 15 березня 2021 року передбачено (сторінка 2), що сторони узгодили, відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2020 р. № 1151, у випадку порушення зобов`язань, порука додатково забезпечує належне виконання зобов`язань зі сплати Кредитору пені згідно з вимогами чинного законодавства у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, включаючи день погашення такої простроченої заборгованості перед бюджетом.

Стягнення пені, нарахованої згідно Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2020 р. № 1151, не є предметом розгляду справи №908/2329/23.

Забезпечення стягнення заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією Договором поруки №13637549-ДП-1 від 15 березня 2021 року не передбачено.

Таким чином, заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 225 187,40 грн. знаходиться поза межами зобов`язань, виконання яких забезпечене Договором поруки №13637549-ДП-1 від 15 березня 2021 року.

Заборгованість в порядку регресу за гарантією не є заборгованістю за кредитним договором № 13637549-КД-1 від 15.03.2021 р., оскільки не входить до предмету договору та умов використання кредиту.

Як вірно зазначав Позивач у позові, що відповідно до п. «в» п. 1 Додаткової угоди до кредитного договору № 13637549-КД-1 від 15.03.2021 р., Відповідачі був обізнаний про те, що його грошові зобов`язання перед Позивачем зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією.

Більш того, пунктом 2.13 Додаткової угоди до кредитного договору № 13637549-КД-1 від 15.03.2021 р. передбачено, що позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань Позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї Додаткової угоди)

Тобто, у вказаному пункті Додаткової угоди прямо передбачено, що заборгованість за гарантією є заборгованістю перед Державою, а не перед банком по кредитному договору №13637549-КД-1 від 15.03.2021 р.

Так, відповідно до умов кредитного договору №13637549-КД-1 від 15.03.2021 р. банк має право стягувати заборгованість позичальника перед Державою, але це жодним чином не робить цю заборгованість перед Державою заборгованістю по кредиту.

Вказана заборгованість по гарантії стягується відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2020 р. № 1151, та Договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 від 31 грудня 2020 року, а не кредитного договору №13637549- КД-1 від 15.03.2021 р.

Сам же кредитний договір №13637549-КД-1 від 15.03.2021 р. визначає, що Позичальник (Відповідач 1) обізнаний про наявність у банка повноважень на стягнення з нього гарантії на користь Держави в порядку регресу та згоден цим.

Наявність повноважень у довіреної особи (Позивача) на стягнення боргу на користь довірителя (Держави) не робить боржника у зобов`язанні (Відповідача 1) боржником довіреної особи.

Це те саме, що стверджувати, що Відповідачі по справі є солідарними боржниками адвокатів банку лише на тій підстав, що адвокатам надано повноваження підписувати позови від імені банку.

За таких обставин, ще раз наголошую, що заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією не може бути стягнута з Відповідача 2 оскільки така можливість не передбачена ні Цивільним кодексом України (ч. 1 ст. 569), ні Договором поруки №13637549-ДП-1 від 15 березня 2021 року.

Так як Позивач просив стягнути з Відповідачів суму 482 046,16 грн. і просив стягнути її з них саме солідарно (що на мою думку є неможливим), то виходячи саме із заявлених Позивачем позовних вимог та обраного їм способу захисту порушених прав, то в задоволенні заявлених у позові позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Крім того, вважаю, що суд першої інстанції зобов`язаний був залишити позовну заява без розгляду на підставі п. 2) ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Слід зазначити, що позов містить вимоги на захист інтересів як самого Позивача (заборгованість за тілом кредиту у розмірі 225 187,40 грн., 31 671,36 грн. заборгованість за процентами), так і вимоги на захист інтересів Гаранта - Держави в особі Міністерства фінансів України (заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 225 187,40 грн.)

Таким чином, на розгляді суду перебувала позовна заява, яка подана Позивачем одночасно як у власних інтересах, так і в інтересах Держави.

Із захистом інтересів Держави Позивач звернувся на підставі п. 6.2.2 Договору про надання Державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 від 31 Грудня 2020 року.

Тобто, Держава доручила АТ КБ «Приватбанк» (і тільки АТ КБ «Приватбанк») звернутися до суду за стягненням заборгованості за сплаченою гарантією в інтересах Держави.

Хотілось би звернути увагу суду, що право передоручити виконання повноважень, передбачених п. 6.2.2 Договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13010- 05/269 від 31 грудня 2020 року, вказаний договір не передбачає.

Позовна заява, в тому числі і з вимогою про стягнення заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 225 187,40 грн., підписана адвокатом Будьоним В. С., з яким у АТ КБ «Приватбанк» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 12 січня 2022 року та який здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

Позивач і адвокат Будьоний В. С. є абсолютно різними суб`єктами права із зовсім різною правосуб`єктністю під час здійснення різних правовідносин.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до п. 1.2 договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 12 січня 2022 року, адвокат в межах надання правової допомоги Клієнту (АТ КБ «Приватбанк»):

-здійснює представництво інтересів Клієнта у всіх судах будь-якої інстанції та спеціалізації

-підписує заяви, скарги, заперечення, процесуальні та інші документи правового характеру (з правом подачі до суду та їх отримання), спрямовані на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, сприяннях їх відновленні у разі порушення.

Крім того, вважаю, що суд першої інстанції зобов`язаний був залишити позовну заява без розгляду на підставі п. 2) ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Слід зазначити, що позов містить вимоги на захист інтересів як самого Позивача (заборгованість за тілом кредиту у розмірі 225 187,40 грн., 31 671,36 грн. заборгованість за процентами), так і вимоги на захист інтересів Гаранта - Держави в особі Міністерства фінансів України (заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 225 187,40 грн.)

Таким чином, на розгляді суду перебувала позовна заява, яка подана Позивачем одночасно як у власних інтересах, так і в інтересах Держави.

Із захистом інтересів Держави Позивач звернувся на підставі п. 6.2.2 Договору про надання Державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 від 31 Грудня 2020 року.

Тобто, Держава доручила АТ КБ «Приватбанк» (і тільки АТ КБ «Приватбанк») звернутися до суду за стягненням заборгованості за сплаченою гарантією в інтересах Держави.

Хотілось би звернути увагу суду, що право передоручити виконання повноважень, передбачених п. 6.2.2 Договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13010- 05/269 від 31 грудня 2020 року, вказаний договір не передбачає.

Позовна заява, в тому числі і з вимогою про стягнення заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 225 187,40 грн., підписана адвокатом Будьоним В. С., з яким у АТ КБ «Приватбанк» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 12 січня 2022 року та який здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

Позивач і адвокат Будьоний В. С. є абсолютно різними суб`єктами права із зовсім різною правосуб`єктністю під час здійснення різних правовідносин.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до п. 1.2 договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 12 січня 2022 року, адвокат в межах надання правової допомоги Клієнту (АТ КБ «Приватбанк»):

-здійснює представництво інтересів Клієнта у всіх судах будь-якої інстанції та спеціалізації

-підписує заяви, скарги, заперечення, процесуальні та інші документи правового характеру (з правом подачі до суду та їх отримання), спрямовані на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, сприяннях їх відновленні у разі порушення.

Таким чином, адвокат Будьоний В. С. згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 12 січня 2022 року може діяти та підписувати заяви (позов) виключно в інтересах АТ КБ «Приватбанк».

За відсутності договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеного із Державою в особі Міністерства фінансів України, адвокат Будьоний В. С. не наділений повноваженнями подавати позов в інтересах Держави про стягнення заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією, а АТ КБ «Приватбанк» не наділений повноваженнями передоручати підписання такого позову іншій особі, в т. ч адвокату.

Слід зазначити, що можливість передоручення взагалі не передбачена діючими нормами ГПК України.

Таким чином, позовна заява в частині стягнення заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 225 187,40 грн. підписана особою, яка не має права підписувати її.

Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її…» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов`язався відповідати за виконання зобов`язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).

Отже, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії договору поруки № 13637549-ДП-1 від 15.03.2021, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено. Відповідно до п. 1.2 вказаного Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 115 187,40 грн станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів 1 і 2 солідарно 115 187,40 грн заборгованості за тілом кредиту правомірно задоволена господарським судом.

Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У п. 6.1 Договору про надання державної гарантії передбачено, що у разі здійснення Гарантом виплати ССГ (суми сплати за гарантією) за будь-яким проблемним кредитом Бенефіціар зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено Бенефіціаром у найкоротші строки.

Пунктом 6.2 Договору про надання державної гарантії встановлено, що з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до принципала та на виконання статті 61 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується:

6.2.1 застосовувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом;

6.2.2 здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

Згідно з п. 6.3 Договору про надання державної гарантії кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим Бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість принципала перед державним бюджетом.

Відповідно до п. 2.13. Додаткової угоди № 1 Позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї Додаткової угоди).

За змістом п. 2.14. Додаткової угоди № 1 грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених Гарантом коштів та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) Гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

З викладеного вбачається, за Договором про надання державної гарантії Гарант надав позивачу право здійснювати стягнення з Позичальника на свою користь. Стягнуті суми в подальшому перераховуються у погодженому порядку на рахунок Гаранта. Позичальник, у свою чергу, у п. 2.13 Додаткової угоди № 1 від 15.03.2021 до Кредитного договору визнав та підтвердив, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості.

Отже, позивач правомірно пред`явив до відповідачів вимоги про стягнення з них простроченої заборгованості за кредитним договором на свою користь, у тому числі заборгованості у порядку регресу за сплаченою гарантією в розмірі 115187,40 грн.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржників, наведені ними в апеляційних скаргах, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, наслідком чого є відсутність підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 у справі № 908/2329/23.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 у справі №908/2329/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги Приватної виробничо-комерційної фірми Время та ОСОБА_1 на нього, відповідно, підлягають залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватної виробничо-комерційної фірми Время та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 у справі №908/2329/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 у справі №908/2329/23 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покласти на скаржників.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за винятком випадків передбачених п. 2 ч. 1 ст. 286 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.04.2024.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус