Рішення

від 17.04.2024 по справі 908/61/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/6/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2024 Справа № 908/61/24

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Концур Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/61/24

за позовом: Адвокатського об`єднання Фаворит Лекс, ідентифікаційний код юридичної особи 42050064 (вул. Княгині Ольги, 22, кім. 201, м. Дніпро, 49038)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035)

про стягнення 1 433 119 грн 14 коп.

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Ковтуненко Р.О., на підставі довіреності від. 19.01.2024; витяг з ЄДР; адвокат свідоцтво 3619 від 09.02.2018 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Морозов В.С., на підставі довіреності № 363 від 21.12.2023, адвокат, свідоцтво ЗП 001546 від 09.02.2018

СУТЬ СПОРУ:

03.01.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Адвокатського об`єднання Фаворит Лекс про стягнення з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго 1433119 грн 14 коп. заборгованості за Договором про надання послуг з юридичного обслуговування та юридичного представництва № 430220 від 18.02.2020, з яких: 900 000 грн 00 коп. основного боргу, 442 130 грн 50 коп. інфляційних втрат та 90 988 грн 64 коп. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем належним чином надані послуги з юридичного обслуговування та юридичного представництва Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, а відповідачем порушені грошові зобов`язання з оплати послуг за Договором № 430220 від 18.02.2020.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2024 справу № 908/61/24 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Позовна заява відповідає вимогам, встановленим у ст. 162, ст. 164, ст. 172 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.01.2024 у справі № 908/61/24 прийнято позовну заяву до розгляду призначено підготовче судове засідання на 31.01.2024.

23.01.2024 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив, якому ПАТ Запоріжжяобленерго посилається на таке. Позивач в описовій частині позову просить стягнути заборгованість із Відповідача саме за договором № 430220 від 18.02.2020 в сумі 900 000, 00грн, та не просить суд стягнути заборгованість за договором № 1 від 17.04.2018, Відповідач вважає, що судом, в порядку передбаченому ст.226 ГПК України мають розглядатись позовні вимоги Позивача до Відповідача, пов`язані виключно із виконанням договору № 430220 від 18.02.2020, а вимоги Позивача, які зазначені у описовій частині позову та випливають із договору 1, мають бути залишені судом - без розгляду, як такі, що не відповідають приписам ст.173 ГПК України. Договором передбачено, що оплата Відповідачем послуг за договором має відбуватись на підставі рахунку та звіту Позивача, Відповідач не маючи рахунку (в паперовому вигляді), звітів за надані послуги, не міг проводити перерахування коштів за договором на користь Позивача. Оскільки Відповідач отримав копії рахунків (у паперовому вигляді), копії актів та звітів у повному обсязі тільки разом із позовною заявою, то саме з цього моменту у нього міг виникнути обов`язок перед Позивачем на оплату послуг в строк, встановлений у договорі. Відповідно до позову Позивач просить стягнути інфляційні нарахування та 3% річних починаючи з 02.03.2020 (згідно акту за січень 2020) та надалі за зростанням (по останньому акту за грудень 2020 з 31.01.2021) по 28.11.2023, тобто починаючи з першого акту фактично за 4 (чотири роки), при тому, що, як видно з ухвали Господарського суду Запорізької області, позов надійшов до суду 03.01.2024. В той же час, на думку Відповідача, зазначена позиція Позивача не відповідає практиці розгляду аналогічних справ Верховним Судом, відповідно до яких стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних обмежено тільки 3 роками, які передують подачі позову, тобто оскільки позов подано 15.09.2023, тобто можливим є нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань за позовом лише з 02.01.2021 по 02.01.2024. Просить у задоволенні позову відмовити.

25.01.2024 від представника відповідача через підсистему ЄСІТС Електронний суд від надійшла заява про вступ у справу в якості представника.

25.01.2024 заява представника задоволена, дані про адвоката Морозова В.С. внесені до відомостей про учасника справи для доступу до справи № 908/61/24 в електронному кабінеті.

26.01.2024 через підсистему ЄСІТС Електронний суд від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

29.01.2024 заява представника позивача задоволена. Судом винесено ухвалу про проведення судового засідання по справі № 908/61/24, яке призначене на 31.01.2024 о 11 год. 40 хв. в режимі відеоконференції.

30.01.2024 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

30.01.2024 від відповідача надійшла заява, в якій містилось клопотання про відкладення підготовчого судового засідання на інший день.

В судове засідання 31.01.2024 представник позивача з власних технічних причин не зміг приєднатись до відеоконференції.

З огляду на те, що представники усіх учасників справи в судове засідання не з`явилися, судове засідання проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч.3 ст. 222 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені ч. 2 ст. 182 цього кодексу, не можуть бути розглянуті в даному підготовчому засіданні.

На підставі ч.2 ст. 183 ГПК України суд відклав підготовче засідання на 19.02.2024 о 11 год. 40 хв.

В судовому засіданні 19.02.2024 здійснювалась відеоконференція.

Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/61/24. Оголосив склад суду.

Суд з`ясував про відводи. Відводів не заявлено.

23.01.2024 через підсистему Електронний суд від відповідача надійшов відзив.

07.02.2024 від позивача через підсистему Електронний суд надійшла відповідь на відзив.

14.02.2024 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Судом прийнято документи до розгляду та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлене клопотання про витребування доказів, в підтримку свого клопотання зазначив, що листом № 32-32/6 16.01.2024 звертався до позивача, однак позивач документів не надав.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про витребування доказів.

Суд задовольнив клопотання представника відповідача, ухвалою від 19.02.2024, суд витребував у Адвокатського об`єднання Фаворит Лекс документи.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.02.2024 у справі № 908/61/24 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 06.03.2024 о 11 год. 40 хв.

В судовому засіданні 06.03.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

05.03.2024 через підсистему Електронний суд на виконання ухвали суду про витребування доказів від представника позивача надійшла заява, яка прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив отримання заяви позивача.

06.03.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, яке прийнято судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.03.2024 суд відклав підготовче судове засідання на 20.03.2024 о 09 год. 40 хв.

20.03.2024 через підсистему Електронний суд від позивача надійшла заява, в якій містилось заперечення щодо призначення судово-бухгалтерської експертизи по справі № 908/61/24.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення в підтримку свого заперечення про призначення судово-бухгалтерської експертизи.

Згідно ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за умови, коли для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідно до абзацу другого п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012р. Про деякі питання практики призначення судової експертизи судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

У пункті 5 даної Постанови визначено, що питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи по справі № 908/61/24, заслухавши думку присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд дійшов до висновку, що дана справа може бути розглянута за наявними матеріалами справи та доказами, без залучення особи із спеціальними знаннями.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи.

За наслідками судового засідання, на підставі ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 03.04.2024 о 14 год. 30 хв.

В судовому засіданні 03.04.2023 здійснювалась відео конференція, була оголошена перерва до 17.04.24.

15.04.24 до суду від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення, у випадку задоволення позову, на 12 місяців.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви, просив її задовольнити. Проти надання розстрочки виконання рішення заперечив.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, а випадку його задоволення, розстрочити виконання рішення на 12 місяців.

В судовому засіданні 17.04.2023 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.04.2018 між АО «Фаворит Лекс» та ПАТ «Запоріжжяобленерго» було укладено Договір № 1 про надання правової допомоги, відповідно до п/п. 1.1, 2.4.2 якого АО «Фаворит Лекс» як виконавець надає послуги з юридичного консультування та представництва прав і інтересів ПАТ «Запоріжжяобленерго», а ПАТ «Запоріжжяобленерго» як замовник зобов`язаний здійснювати оплату наданих послуг на умовах, визначених Договором.

28.12.2018 між АО «Фаворит Лекс» та ПАТ «Запоріжжяобленерго» було укладено Додаткову угоду № 1 до вищевказаного Договору.

Порядок оплати наданих виконавцем послуг визначений Розділом 3 Договору та з урахуванням змін, внесених вказаною Додатковою угодою № 1, передбачає, що вартість послуг за даним Договором складає 75 000,00 грн. без ПДВ за кожен місяць надання послуг (п.3.1); оплата наданих виконавцем послуг здійснюється замовником протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання послуг на підставі наданого виконавцем рахунку за умови наявності одночасно таких умов як підписання акту здачі-приймання послуг та реєстрації виконавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної (п.3.3).

Строк дії Договору згідно його пунктів 6.1. та 6.4. - до 31.12.2019 року включно, а після закінчення строку дії цього Договору, якщо Сторони продовжують виконувати його умови, Договір вважається пролонгованим на невизначений термін.

Даний Договір діяв фактично до кінця лютого 2020 року, коли набрав чинності новий Договір між АО «Фаворит Лекс» (Виконавець) та ПАТ «Запоріжжяобленерго» (Замовник) про надання послуг з юридичного консультування та юридичного представництвам № 430220 від 18.02.2020 (далі Договір № 430220).

Відповідно до п. 1.1, 2.1 Договору № 430220 Виконавець надає Замовнику послуги з юридичного консультування та юридичного представництва (послуги з юридичного консультування та юридичного представництва, код ДК 021:2015 - 791100000-8), законних інтересів Замовника в судах всіх юрисдикцій та інстанцій, органах державної влади та місцевого самоврядування, органах внутрішніх справ та органах прокуратури України, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Службі безпеки України, органах державної фіскальної служби та податкової поліції, слідчих органах, передбачених діючим законодавством України, перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами та будь-якими іншими органами та особами). Виконавець консультує Замовника з юридичних питань щодо діючого законодавства України, та здійснює представництво законних інтересів Замовника в справах, які зазначаються в Додатках до цього договору, та є його невід`ємною частиною.

Пунктами 3.1.-3.2. Договору № 430220 визначено, що вартість послуги за цим договором складає 75000 грн. без ПДВ за кожен місяць надання послуг, а оплата наданої послуги здійснюється Замовником протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання послуг на підставі наданого Виконавцем Звіту про надані послуги та рахунку.

Відповідно до п. 6.1. Договору № 430220 цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року.

Як вказує позивач, незважаючи на чинні договірні зобов`язання щодо оплати юридичних послуг за січень-грудень 2020 року, ПАТ «Запоріжжяобленерго» в односторонньому порядку відмовилось від їх оплати, у зв`язку з чим АО «Фаворит Лекс» звернулось з цим позовом.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктами 3.1.-3.2. Договору № 430220 визначено, що вартість послуги за цим договором складає 75000 грн. без ПДВ за кожен місяць надання послуг, а оплата наданої послуги здійснюється Замовником протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання послуг на підставі наданого Виконавцем Звіту про надані послуги та рахунку.

Позивачем до матеріалів справи надано акти здачі-приймання наданих послуг: № 1 від 31.01.2020; № 4 від 28.02.2020; № 5 від 31.03.2020; № 7 від 30.04.2020; № 8 від 29.05.2020; № 9 від 30.06.2020; № 11 від 31.07.2020; № 12 від 31.08.2020; № 13 від 30.09.2020; № 14 від 30.10.2020; № 18 від 30.11.2020; № 19 від 31.12.2020, підписані з боку позивача керуючим партнером Ковальовим С.М., з боку відповідача в.о. Генерального директора Ангеловою О.П., без зауважень та скріплені печатками сторін.

Таким чином, послуги є прийнятими з боку відповідача, відповідно позовні вимоги щодо стягнення 900 000 грн основного боргу підлягають задоволенню.

Стосовно доводів відповідача про порушення правил об`єднання у позові декількох позовних вимог, які виникли за різними правовими підставами і не можуть бути об`єднані в одному позові згідно ст.173 ГПК України слід зазначити таке.

Між сторонами у справі 18.02.2020 набрав чинності новий Договір № 430220 про надання послуг з юридичного консультування та юридичного представництва.

Абзацем другим пункту 6.1. Договору №430220 встановлено, що його умови застосовуються до правовідносин, які склалися між Сторонами до його укладення, починаючи з 02 січня 2020 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Таким чином, всі правовідносини, які відбулись між сторонами стосовно підписання актів здачі-приймання наданих послуг: № 1 від 31.01.2020; № 4 від 28.02.2020, в яких зазначено Договір № 1 від 17.04.2018, з 18.02.2020 вже підпадали під регулювання умовами Договору № 430220, відповідно заборгованість відповідача за юридичні послуги, надані йому позивачем в січні, лютому 2020 році, стягується на підставі положень Договору № 430220, вказані майнові вимоги є однорідними.

Частиною 1 статті 173 ГПК України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов`язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Аналогічна правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 914/2191/18.

Відповідач зазначає, що не маючи рахунку (в паперовому вигляді), звітів за надані послуги, не міг проводити перерахування коштів за договором на користь позивача.

За умови прийняття товару чи послуги у визначеній кількості і якості та наявності договірного врегулювання розміру, строку і порядку платежу, навіть відсутність рахунку на оплату товару/послуги не може бути обставиною, за якої існує неможливість виконання боржником свого обов`язку, та не звільняє боржника від оплати вартості товару/послуги, що було фактично поставлено та прийнято ним без зауважень по кількості, якості та строкам, адже відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 29.09.2009 р. по справі № 37/405, рахунок на оплату товару є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а сама по собі відсутність у боржника або ненадання рахунку на оплату товару не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку на оплату товару не звільняє відповідача від обов`язку оплатити отриманий товар.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 910/9472/17.

Відповідачем не спростовуються факти отримання ним послуг у дати, визначенні актами приймання-передачі послуг, що підписані керівниками обох сторін, рахунок на оплату товару є документом, який містить тільки платіжні реквізити, які сторона може встановити в належний момент оплати.

Наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача (боржника) від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку підтверджується відповідною судовою практикою Верховного Суду, а саме постановами від 29.04.2020 по справі №915/641/19, від 29.04.2020 по справі № 920/1343/21, від 27.03.2023 по справі №920/1343/21, від 28.03.2018 по справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 по справі № 923/712/17, від 21.01.2019 по справі №925/2028/15, від 02.07.2019 по справі № 918/537/18, від 29.08.2019 по справі №905/2245/17, від 26.02.2020 по справі № 915/400/18, адже за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Вартість наданих послуг відповідачу була відома з актів здачі приймання наданих послуг та повинна була ним сплачена відповідно до умов п. 3.3. договору протягом 30 календарних днів з моменту підписання відповідного акту здачі-приймання послуг. Замовником при підписанні актів не зазначалося інших дат фактичного підписання актів за спірний період, відмінних від дати їх складання, жодних зауважень щодо не надання позивачем рахунків та інших документів відповідач в актах не зазначав.

Також позивачем заявлено до стягнення 442 130 грн 50 коп. інфляційних втрат за загальний період з березня 2020 року по листопад 2023 року та 90 988 грн 64 коп. 3% річних за загальний період 02.03.20 по 28.11.23.

Судом перевірено розрахунки позивача та визнано вірними сумами 442 130 грн 50 коп. інфляційних втрат, 88 726 грн 41 коп. 3% річних. В різниці 3% річних суд відмовляє, оскільки позивачем при здійсненні відповідних розрахунків не враховано положення ч.5 ст. 254 ЦК України.

Стосовно строків позовної давності, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву.

Згідно ст.ст. 257, 259 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

В постанові Великої палати Верховного Суду від 06.09.23 у справі № 910/18489/20 зазначено такі висновки:

«(1.3.3) Щодо позовної давності

…81. Апеляційний суд вважав, що за вимогою про визнання окремих пунктів договору поставки недійсними слід застосовувати загальну позовну давність, передбачену статтею 257 ЦК України, яку обчислювати з 18 березня 2017 року (з наступного дня після укладення договору поставки); за рештою вимог, що випливають з поставки товару неналежної якості, - позовну давність, передбачену частиною восьмою статті 269 ГК України (шість місяців), яку обчислювати з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів, тобто з 1 жовтня 2019 року (згідно з пунктом 6.14 договору поставки - наступний день після виготовлення 30 вересня 2019 року висновку експертом Дніпропетровської ТПП № ГО-1291). Оскільки за Законом № 530-IX карантин визнаний обставиною непереборної сили, з настанням якої зупиняється перебіг позовної давності (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), апеляційний суд визнав, що покупець позовну давність не пропустив.

82. Постачальник у касаційній скарзі погодився з тим, що до вимог про стягнення збитків і штрафу слід застосовувати шестимісячну позовну давність, передбачену частиною восьмою статті 269 ГК України. Проте вказав, що апеляційний суд порушив припис пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, бо не дослідив зібрані у справі докази (зокрема, звіт від 12 грудня 2018 року, протокол зустрічі від 31 січня 2019 року, лист покупця від 24 квітня 2019 року, адресований ТОВ «Еліка Елеватор», лист постачальника від 19 липня 2019 року, надісланий покупцю). Тому, на думку постачальника, навіть якщо починати обчислювати позовну давність із 19 липня 2019 року (дати його листа, в якому він визнав недолік переданого покупцеві товару), вона спливла 19 січня 2020 року, тобто до запровадження на території України карантину. Апеляційний суд, як стверджував постачальник, помилково почав відлік позовної давності після складання 30 вересня 2019 року висновку експертом Дніпропетровської ТПП № ГО-1291 згідно з пунктом 6.14 договору поставки, бо цей пункт договору стосується встановлення вини, а не виявлення недоліків обладнання. Зазначив про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо визначення дня виявлення недоліків покупцем придбаного товару для відліку строку, передбаченого частиною восьмою статті 269 ГК України.

83. Велика Палата Верховного Суду з доводами постачальника про сплив позовної давності не погоджується.

84. Позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 256, частина перша статті 260, частина третя статті 267 ЦК України).

85. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини першої статті 258 ЦК України) й у зв`язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу) (пункт 4 частини першої статті 258 ЦК України)…..

…..90. Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку (пункт 1 постанови № 211 з наступними змінами).

91. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 2 квітня 2020 року).

92. Закон № 540-ІХ доповнив розділ ІХ «Прикінцеві положення» ГК України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину»….

…100. Отже, спеціальна позовна давність в один рік, передбачена статтею 681 ЦК України для вимог щодо виявлення у господарських відносинах прихованих недоліків товару, на який встановлений гарантійний строк, та передбачена пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України для вимоги про стягнення штрафу мала би спливти 1 жовтня 2020 року. Однак з 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 540-ІХ, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 258, 681 ЦК України продовжуються на строк його дії. Тому позовна давність за вказаними вимогами покупця, заявленими 24 листопада 2020 року, не спливла. Навіть якщо врахувати лист-відповідь постачальника покупцеві від 19 липня 2019 року (т. 1, а. с 67 - 68), в якому постачальник визнав недоліки переданого ним товару, то перебіг позовної давності мав би спливти 20 липня 2020 року, якщо б на той час не набрав чинності Закон № 540-ІХ. З огляду на вказане відсутні підстави для відступу від висновку, який Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 1 грудня 2021 року у справі № 373/651/20 (№ у ЄДРСР 101808795; цей висновок стосувався спливу позовної давності до моменту набрання чинності Законом № 540-ІХ)».

Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався і він був скасований лише 30.06.2023 згідно із Постановою КМУ від 27 червня 2023 № 651.

Таким чином, на момент дії воєнного стану загальний строк позовної давності не сплив.

Відповідно до п. 19. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Станом на даний момент, продовжений строк позовної даності під час дії карантину, зупинено через воєнний стан. Відповідно позовні вимоги в частині інфляційних втрат та 3% заявлено обґрунтовано з наведених вище мотивів.

Щодо надання розстрочки виконання рішення.

Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Стаття 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до приписів частин 1, 2, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розстрочка - це надання можливості виконання рішення визначеними частинами у встановлені строки.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. (ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

З системного аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для розстрочки, відстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Згідно з ч. ч. 3 - 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд зазначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки повинні визначатись господарським судом.

Питання про задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника і для стягувача.

В зв`язку із початком широкомасштабної військової агресії російської федерації проти України, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в України введено режим воєнного стану. В подальшому режим воєнного стану неодноразово продовжувався і на теперішній час йог строк продовжено до 13 травня 2024 року. Відповідач здійснює свою господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території всієї Запорізької області на підставі ліцензії НКРЕтаКП (постанова НКРЕтаКП №1415 від 13.11.2018). На теперішній час, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 (зі змінами) 64 територіальних громад Запорізької області розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), постійно здійснюються ракетні обстріли м. Запоріжжя та прилеглих районів Запорізької області.

За поясненнями відповідача, зниження рівня розрахунків споживачів за надані послуги з розподілу електричної енергії, а також необхідність відновлення електричних мереж, об`єктів енергетичної інфраструктури, які були пошкоджені або зруйновані внаслідок бойових дій на території Запорізькій області, призводить до неможливості своєчасно проводити оплату за договорами, судовими рішеннями, тощо. Також важливою обставиною є те, що на теперішній час Відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду по даній справі, у зв`язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, наявної заборгованості в сумі 626 525 млн.грн. з податкового боргу. Основною причиною скрутного фінансового становища відповідача є значна заборгованість споживачів за надані населенню області послуги з постачання електричної енергії, надання судами розстрочки виконання рішень боржникам ПАТ «Запоріжжяобленерго». Станом на 01.01.2024 дебіторська заборгованість споживачів за відпущену електроенергію становить 3042042 тис. грн. та за послуги з розподілу електроенергії склала 990,085 млн. грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 затверджено Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, до якого входить ПАТ "Запоріжжяобленерго". До цього переліку входять підприємства, що забезпечують економічну незалежність країни, її державність. Наказом Міністерства енергетики України від 27.10.2023 № 322 "Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 2)" визначено, що ПАТ "Запоріжжяобленерго" є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Оцінивши у сукупності вищенаведені обставини, враховуючи баланс майнових інтересів обох сторін, суд частково задовольняє заяву позивача, надавши розстрочку виконання рішення суду у даній справі на шість місяців, що сприятиме подальшому виконанню судового рішення.

При цьому, сума судового збору розстроченню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035) на користь Адвокатського об`єднання «Фаворит Лекс», ідентифікаційний код юридичної особи 42050064 (вул. Княгині Ольги, 22, кім. 201, м. Дніпро, 49038) 900 000 (дев`ятсот тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 442 130 (чотириста сорок дві тисячі сто тридцять) грн 50 коп. інфляційних втрат, 88 726 (вісімдесят вісім тисяч сімсот двадцять шість) грн 41 коп. 3% річних, розстрочивши виконання рішення в цій частині на шість місяців, із щомісячною сплатою до останнього числа місяця по 238476 (двісті тридцять вісім тисяч чотириста сімдесят шість) грн 15 коп. (а саме: до 30.04.2024 - 238476 (двісті тридцять вісім тисяч чотириста сімдесят шість) грн 15 коп.; до 31.05.2024 - 238476 (двісті тридцять вісім тисяч чотириста сімдесят шість) грн 15 коп.; до 30.06.2024 - 238476 (двісті тридцять вісім тисяч чотириста сімдесят шість) грн 15 коп.; до 31.07.2024 - 238476 (двісті тридцять вісім тисяч чотириста сімдесят шість) грн 15 коп.; до 31.08.2024 - 238476 (двісті тридцять вісім тисяч чотириста сімдесят шість) грн 15 коп.; до 30.09.2024 - 238476 (двісті тридцять вісім тисяч чотириста сімдесят шість) грн 16 коп.;); та 21 462 (двадцять одну тисячу чотириста шістдесят дві) грн 86 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 24.04.24.

Суддя А.О. Науменко