Рішення

від 22.04.2024 по справі 908/398/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/29/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2024 Справа № 908/398/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (електронна пошта: info@teploseti.zp.ua; naumenko.mv@teploseti.zp.ua; бул. Героїв полку "Азов", буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Капітал" (електронна пошта: office@pg-capital.com.ua; пр. Соборний, буд. 160, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 42064779)

про стягнення 26 292,14 грн.,

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

15.02.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Капітал" про стягнення 26 292,14 грн.

15.02.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 21.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/398/24 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 19.03.2024, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

06.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Капітал" до суду надійшов відзив на позовну заву № б/н від 06.03.2024 (вх. № 5330/08-08/24 від 06.03.2024).

21.03.2024 від Концерну "Міські теплові мережі" до суду надійшло клопотання № б/н від 21.03.2024 (вх. № 6532/08-08/24 від 21.03.2024) про долучення до матеріалів справи письмових пояснень № 1042/20-1 від 19.03.2024.

Вищевказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні 22.04.2024 судом прийнято рішення.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що незважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору, Концерн «Міські теплові мережі» у період листопада 2018 по квітень 2021 відпустив Товариству з обмеженою відповідальністю "ПГ Капітал" теплову енергію до приміщення № 1, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, майдан Профспілок, будинок 2. Факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період. Таким чином, Концерн «Міські теплові мережі» у вищезазначений період відпустив ТОВ «ПГ «Каптіла» теплової енергії на загальну суму 26 292,14грн. Жодних оплат у зазначений період Споживач не вносив, а тому сума основного боргу відповідача перед Концерном складає 26 292,14грн. Не дивлячись на відсутність між Концерном «Міські теплові мережі» та ТОВ "ПГ Капітал" укладеного договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води, фактичні дії сторін (передача продавцем товару, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки. На підставі викладеного, просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача суму основної заборгованості за період з листопада 2018 по квітень 2021 на у розмірі 26 292,14 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог зазначивши, що між ТОВ «ПГ Капітал» та Концерном «Міські теплові мережі» договір про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії не укладався, що також визнається Позивачем. ТОВ «ПГ Капітал» за період з листопада 2018 по квітень 2021 не отримувало теплову енергію від Концерну «Міські теплові мережі». Також, за період з листопада 2018 по квітень 2021 не отримувало жодного рахунку на оплату та акту наданих послуг. Рахунки та акти за вказаний період були надіслані відповідачу лише у жовтні 2023, що підтверджується матеріалами позовної заяви. Отримання послуг повинно бути підтверджене належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які б свідчили про реальну зміну майнового стану суб`єкта господарювання (використання результату отриманої послуги у господарській діяльності). Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Враховуючи положення ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» невідомо, на якій підставі позивач не складав щомісяця акти наданих послуг, та не направляв їх відповідачу. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю. Наведене узгоджується з постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18.03.2020 по справі № 927/986/17. Отже, у ТОВ «ПГ Капітал» відсутні зобов`язання щодо сплати рахунків за поставлену теплову енергію за період з листопада 2018 по квітень 2021, оскільки позивач фактично не надавав послуги з постачання теплової енергії. Крім цього, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності з посиланням на те, що предметом позовних вимог є стягнення суми заборгованості за період з листопада 2018 по квітень 2021. Позивач, звернувся до суду 15.02.2024, отже вимога про стягнення заборгованості за період з листопада 2018 по січень 2021 заявлена поза межами строку позовної давності. З урахуванням викладеного просить суд застосувати строки позовної давності та у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У письмових поясненнях № 1042/20-1 від 19.03.2024 (відповіді на відзив) позивач зазначив, що ТОВ «ПГ Капітал» всупереч вимогам законодавства не уклав з Концерном «МТМ» договір «Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води», у зв`язку з чим облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № 200004. Також, факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період. Отже, позивач фактично надав, а відповідач фактично отримав послуги з постачання теплової енергії. Відповідно до додатків вимоги від 28.09.2023 на адресу відповідача направлені рахунки за теплову енергію та акти приймання-передачі за період з листопада 2018 по квітень 2021. Також позивач зазначив, що відповідач жодного разу не звернувся до позивача для вирішення питання щодо погашення заборгованості. Крім цього, позивач посилається на Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» та Указ Президента України № 54/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений ЗУ від 24.02.2022 (з наступними змінами» та просить суд клопотання відповідача про застосування строків позовної давності залишити без задоволення.

Станом на 22.04.2024 заперечень на відповідь на відзив від ТОВ «ПГ Капітал» до суду не надійшло.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

У позовній заяві Концерн «Міські теплові мережі» (Позивач) вказує на те, що відповідно до статуту підприємства, основною метою діяльності Позивача є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Позивача. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Правовідносини між Позивачем та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання» від 02.06.2005 за № 2633-IV, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 року за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Зокрема, в Законі та в правилах законодавець надає поняття «Споживач»:

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон);

- споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил).

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Обов`язок укласти договір на постачання теплової енергії покладається відповідно до закону, як на теплопостачальну організацію, так і на споживача теплової енергії.

При цьому теплопостачальній організації достатньо лише довести факт звертання до споживача з пропозицією укласти договір на постачання теплової енергії.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 315029833 від 14.11.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПГ Капітал» є власником нежитлового приміщення № 1 загальною площею 42 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, Профспілок майдан, буд. 2, приміщення 1.

За твердженнями Позивача, незважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору, Концерн «Міські теплові мережі» у період з листопада 2018 по квітень 2021 відпустив Товариству з обмеженою відповідальністю "ПГ Капітал" теплову енергію до приміщення № 1, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, майдан Профспілок, будинок 2.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку де знаходиться приміщення Відповідача підтверджується за твердженнями Позивача рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких Позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Таким чином позивач зазначає, що Концерн «Міські теплові мережі» у період з листопада 2018 по квітень 2021 відпустив теплової енергії на загальну суму 26 292,14грн. Жодних оплат у вказаний період Споживач не вносив, а тому сума основного боргу Споживача перед Концерном складає 26 292,14грн.

За твердженнями Позивача, Концерн «МТМ» звертався до боржника з претензіями щодо погашення заборгованості, а також зазначав підстави з яких вимагає від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Капітал" сплатити суму заборгованості.

Проте, вказана вимога залишена ТОВ «ПГ КАПІТАЛ» без відповіді та задоволення.

При цьому, як стверджує позивач у позовній заяві, щомісячна кількість теплової енергії, відпущеної у спірний період зазначена в актах приймання-передачі теплової енергії, які щомісячно надсилались на адресу Відповідача.

Також Концерн «МТМ» зазначає, що відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води, обов`язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з Відповідача на користь Позивача вартості послуг з теплопостачання, оскільки між Позивачем та Відповідачем склалися фактичні договірні відносини.

Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати за отриману теплову енергію, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період з листопада 2018 по квітень 2021 у розмірі 26 292,14 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

За приписами ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять ч., ч. 1, 7 ст. 193 ГК України.

Статями 6, 627 ЦК України визначені загальні принципи цивільного законодавства, зокрема принцип свободи договору, який полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Разом з тим, закріпивши принцип свободи договору у Цивільному кодексі України законодавець визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

За змістом ст., ст. 1, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуги з надання теплової енергії в гарячій воді є одним з видів комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Статті 7, 8 цього Закону визначають обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, і з урахуванням вказаних положень Закону позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг, а відповідач є їх споживачем.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Цей обов`язок відповідає зустрічному обов`язку виконавця, визначеному п. 2 ч. 2 ст. 8 цього Закону готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії врегульовано Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до ст., ст. 1, 19 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено і статтями 24 і 25 Закону України "Про теплопостачання" та є обов`язковим для сторін на підставі закону.

Так, приписами статті 25 цього Закону визначено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас приписами статті 24 Закону встановлено, що своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов`язками споживача теплової енергії.

Згідно з пунктами 4 та 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

За приписами ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Аналогічне визначення міститься у ст.1 Закону України "Про теплопостачання".

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді між позивачем та відповідачем укладено не було, хоча сторонами вчинялися дії спрямовані на укладення такого договору. Отже, у даному випадку має місце бездоговірне користування тепловою енергією.

Статтею 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Як встановлено судом, в обґрунтування заявлених позовних вимог стосовно отримання теплової енергії у період з листопада 2018 по квітень 2021 позивач посилається на рішення Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період.

Однак, ні до позовної заяви ні до письмових пояснень по суті спору позивачем не додані відповідні рішення Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період.

Крім цього, позивач не надав жодних доказів на підтвердження щомісячного направлення на адресу відповідача рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за спірний період.

До позовної заяви позивачем додані рахунки за теплову енергію № 200004 та акти приймання-передачі теплової енергії № 200004 за період з листопада 2018 по квітень 2021 включно, які направлені відповідачу одним рекомендованим листом лише 02.10.2023 разом з вимогою № б/н від 28.09.2023 про сплату заборгованості на загальну суму 26 292,14 грн.

Акти приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2018 по квітень 2021 включно, на які посилається позивач, не містять підписів представника відповідача.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

Наведене узгоджується з постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18 березня 2020 року у справі № 927/986/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач не надав належних доказів на підтвердження обсягу помісячного постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, яке належить відповідачу, не довів обсяг теплової енергії, який зазначений в рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії за спірний період, не надав відповідних рішень Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період, а отже не довів належними та допустимими засобами доказування наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію на загальну суму 26 292,14 грн.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку що вимоги позивача не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Його доводи судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

З урахуванням вищевикладеного, заява відповідача про застосування строків позовної давності судом до уваги не приймається.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.