Постанова

від 04.09.2024 по справі 908/398/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2024 року м. Дніпро Справа № 908/398/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 (суддя Проскурякова К.В.) у справі № 908/398/24

за позовом Концерну "Міські теплові мережі" (електронна пошта: info@teploseti.zp.ua; naumenko.mv@teploseti.zp.ua; бул. Героїв полку "Азов", буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Капітал" (електронна пошта: office@pg-capital.com.ua; пр. Соборний, буд. 160, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 42064779)

про стягнення 26 292,14 грн., -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2024р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Капітал" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 26292,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті поставленої теплової енергії.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 у справі № 908/398/24 Концерну "Міські теплові мережі" відмовлено у позові про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Капітал" заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді в розмірі 26292,14 грн.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Концерн "Міські теплові мережі", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 у справі № 908/398/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апелянт не згоден з рішенням Господарського суду Запорізької області повністю, зважаючи на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення та невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зокрема зазначає, що оскільки нежитлове приміщення Відповідача має спільне з житловим будинком підключення до теплової мережі Позивача (іншого відповідачем не доведено), факт отримання теплоносія в період опалювального сезону підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального періоду 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 у м. Запоріжжя, актами приймання- передачі та рахунками за спожиту теплову енергію.

Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального періоду 2018-2019, 2019-2020,2020-2021 у м. Запоріжжя, оприлюднені на офіційному сайті Запорізької міської ради, тобто є в загальному доступі, а тому є загальновідомими.

Акти приймання-передачі теплової енергії направлялись на адресу Відповідача кожного місяця, а саме розносились кур`єром нарочно. Водночас апелянт не зобов`язаний направляти зазначені документи засобами поштового зв`язку.

Судом не було враховано, що разом із вимогою від 28.09.2023 року на адресу Відповідача, а саме: пр. Соборний, буд.160 та пл.Профспілок, буд. 2 прим.1 були додатково (повторно) направлені рахунки за теплову енергію та акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період. Вказана вимога відповідачем була взагалі проігнорована.

Крім того, заборгованість за послугу з постачання теплової енергії у Відповідача перед Позивачем виникла у період з листопада 2018 року по квітень 2021 року, та Відповідач жодного разу не звернувся до Позивача для вирішення питання щодо погашення заборгованості.

Згідно з протоколом розподілу судової справи між суддями від 15.05.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2024р. поновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 у справі № 908/398/24 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Коваль Л.А. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024р., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПГ Капітал" своїм процесуальним правом не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, предметом діяльності Концерну "Міські теплові мережі" є, зокрема, виробництво та постачання теплової енергії.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 315029833 від 14.11.2022, ТОВ "ПГ Капітал" є власником нежитлового приміщення № 1 загальною площею 42 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, Профспілок майдан, буд. 2, приміщення 1.

Як зазначив позивач у позовній заяві договори на постачання теплової енергії у вказане приміщення між позивачем та відповідачем не укладалися, розрахунки за теплову енергію здійснювались на підставі особового рахунку № 200004 .

Матеріали справи свідчать, що факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку де знаходиться приміщення Відповідача підтверджується за твердженнями Позивача рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких Позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Концерн "Міські теплові мережі" у період з листопада 2018 по квітень 2021 відпустив теплової енергії на загальну суму 26 292,14грн. Жодних оплат у вказаний період Споживач не вносив, а тому сума основного боргу Споживача перед Концерном складає 26 292,14грн.

За твердженнями Позивача, Концерн "МТМ" звертався до боржника з претензіями щодо погашення заборгованості, а також зазначав підстави з яких вимагає від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Капітал" сплатити суму заборгованості.

Проте, вказана вимога залишена ТОВ "ПГ КАПІТАЛ" без відповіді та задоволення.

Також Концерн "МТМ" зазначає, що відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води, обов`язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з Відповідача на користь Позивача вартості послуг з теплопостачання, оскільки між Позивачем та Відповідачем склалися фактичні договірні відносини.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті поставленої теплової енергії, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що на час розгляду справи заявлені позовні вимоги про стягнення з ТОВ "ПГ Капітал" суми 26292,14 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію за період з листопада 2018 по квітень 2021є недоведеними, тому не підлягають задоволенню.

Проте, апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції безпідставним та помилковим з огляду на наступне.

Взаємовідносини, які виникають в процесі споживання теплової енергії регулюються Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, які визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Статтею ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У статті ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", який набрав законної сили 10.12.2017, визначено:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

- споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач;

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

- внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення.

Порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг визначено у статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до положень ч. ч. 2, 3, 6 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Як зазначено вище, в матеріалах справі відсутні договори на постачання теплової енергії, укладені між позивачем та відповідачем, та за свідченням позивача розрахунки за теплову енергію здійснювались на підставі особового рахунку № 200004.

При цьому, судова колегія зауважує, що відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії, обов`язковість укладання якого лежить на обох сторонах, не виключає обов`язку відповідача з оплати вартості послуг з теплопостачання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції чинній з 10.12.2017 року), споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зокрема, юридичного факту, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні правильно зазначено, що теплопостачання це особливий вид комунальної послуги. Теплова енергія є специфічною товарною продукцією, яку неможливо повернути в натурі, бездоговірне споживання теплової енергії за рахунок централізованого опалення не звільняє від обов`язку її оплати.

Разом із тим, враховуючи відсутність укладеного сторонами договору, в даному випадку позивач має довести наявність обставин, якими останній обґрунтовує факт отримання відповідачем теплової енергії у спірний період, виникнення обов`язку відповідача щодо виконання грошового зобов`язання з оплати заявленої до стягнення заборгованості, строк виконання такого зобов`язання та, відповідно, термін, з якого виникло прострочення оплати.

Факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період.

Таким чином, Концерн «Міські теплові мережі» у вищезазначений період відпустив теплової енергії на загальну суму 26292,14грн. Жодних оплат у зазначений період Споживач не вносив, а тому сума основного боргу Споживача перед Концерном складає 26292,14грн.

Щомісячна кількість теплової енергії, відпущеної у спірний період, зазначена у актах приймання-передачі теплової енергії, які щомісячно надсилалися на адресу відповідача.

Концерн «Міські теплові мережі» звертався до боржника з претензіями щодо погашення заборгованості, а також зазначив підстави з яких вимагає від Товариства з обмеженою відповідальністю « ПГ Капітал» сплатити суму заборгованості.

Судова колегія враховує, що відповідач жодним чином не заперечував проти заявлених вимог, не спростовував доводів позивача щодо отримання відповідачем послуг з постачання теплової енергії у належні відповідачу приміщення у заявленому обсязі.

При цьому, судова колегія зауважує, що положення ст.74 Господарського процесуального кодексу України передбачають обов`язок кожної сторони довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, на переконання судової колегії, сукупність наданих у даній справі доказів свідчить, що свої зобов`язання позивач виконав, надавши у спірний період послуги теплопостачання в належні відповідачу на праві власності приміщення. Натомість, відповідачем отримані послуги не оплачені, що є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відтак, доводи суду першої інстанції про те, що позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 26292,14 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію є недоведеними, колегія суддів визнає необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню, як таке, що ухвалено судом першої інстанції з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача та складаються з судового збору за подання позову 2422,4 грн. та за розгляд апеляційної скарги 3633,60 грн.

З підстав наведеного та керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 у справі № 908/398/24 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 у справі № 908/398/24 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Капітал" (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.160, код ЄДРПОУ 42064779) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Героїв полку «Азов»,137, ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 26 292,14 грн. та судовий збір, сплачений за подання позову у розмірі 2422,40 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Капітал" (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 160, код ЄДРПОУ 42064779) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Героїв полку «Азов»,137, ЄДРПОУ 32121458) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн.

Видачу наказів, на виконання цієї постанови, у відповідності до ст. 327 ГПК України, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Т.А. Верхогляд