Рішення

від 15.04.2024 по справі 920/52/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.04.2024м. СумиСправа № 920/52/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/52/24 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МІТРЕЙД» (вул.Киргизька, буд. 19, м. Харків, 61105; код за ЄДРПОУ 36624196),

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «ГРАБОВСЬКЕ-АГРО» (вул. Грабовського, буд. 14, с. Грабовське (з), Сумська обл., 42450, код за ЄДРПОУ 44101424),

про стягнення 298467,50 грн

установив:

22.01.2024 через систему «Електронний суд» позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 211165,00 грн (двісті одинадцять тисяч сто шістдесят п`ять грн 00 коп.) заборгованості за договором поставки №04/05-23-МО від 04.05.2023 та 87302,50 грн (вісімдесят сім тисяч триста дві грн 50 коп.) штрафних санкцій з яких: 23925,16 грн (двадцять три тисячі дев`ятсот двадцять п`ять грн 16 коп.) пеня, 40056,75 грн (сорок тисяч п`ятдесят шість грн 75 коп.) штраф, 23320,59 грн (двадцять три тисячі триста двадцять грн 59 коп.) 36% річних, а також судові витрати.

Ухвалою від 23.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/52/24; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

19.10.2023 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАБОВСЬКЕ-АГРО», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Грабовського, буд. 14, с.Грабовське (з), Сумська обл., 42450.

13.02.2024 через систему електронний суд представник позивача подав заяву про забезпечення позову (вх №813), в якій представник позивача просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАБОВСЬКЕ-АГРО», ЄДРПОУ 44101424, адреса 42450, Сумська область, Краснопільський район, село Грабовське(з), вулиця Грабовського, будинок 14 в розмірі 298467,50 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАБОВСЬКЕ-АГРО».

Ухвалою від 15.05.2024 у справі №920/52/24 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача від 12.02.2024 №б/н про забезпечення позову (вх №813 від 13.02.2024).

20.02.2024 відповідач подав наступні документи:

1)клопотання про прийняття відзиву у паперовій формі (вх №926/24 від 20.02.2024), в якому відповідач зауважив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАБОВСЬКЕ-АГРО» знаходиться в селі Грабовське Сумського району Сумської області безпосередньо біля кордону з Російською Федерацією. Зазначена місцевість постійно перебуває під мінометними та артилерійськими обстрілами зі сторони Російської Федерації, що спричиняють знеструмлення та створюють небезпеку. У зв`язку із знеструмленням електромережі та відсутністю мобільного зв`язку та Інтернету, відповідач немає можливості скористатись електронним кабінетом, а тому просить прийняти відзив у паперовій формі;

2)відзив на позовну заяву (вх №927/24 від 20.02.2024), в якому відповідач просить прийняти відзив разом з додатками у паперовій формі, підтверджує заборгованість за договором поставки №04/05-23-МО від 04.05.2023, а також просить зменшити розмір пені та штрафу до 1000,00 грн.

21.02.2024 представник відповідача через систему «Електронний суд» надіслав відзив на позовну заяву (вх №514 від 21.02.2024), який ідентичний відзиву, що поданий у паперовій формі (вх №927/24 від 20.02.2024).

27.02.2024 позивач через систему «Електронний суд» надіслав відповідь на відзив (вх №562), в якому просить відповідь на відзив долучити до матеріалів справи та позов задовольнити в повному обсязі.

Подані сторонами заяви по суті справи прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

25.03.2024 позивач надіслав заяву (вх №865), в якій зазначив, що 12.03.2024 відповідачем сплачено 12000,00 грн в рахунок погашення боргу за договором поставки №04/05-23-МО від 04.05.2023. На підтвердження зазначеного позивач просить приєднати платіжну інструкцію №О1637-0022 від 12.03.2024 та врахувати вказані обставини при розгляді справи.

11.04.2024 позивач подав заяву (вх №1082), за якою зауважив, що 10.04.2024 відповідно до платіжної інструкції №О1637-0022 в рахунок погашення боргу за договором поставки №04/05-23-МО від 04.05.2023 відповідачем сплачено 29165,00 грн, додавши до заяви відповідну платіжну інструкцію.

Надані позивачем докази часткової сплати відповідачем заборгованості, що є предметом спору, долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами в розумні строки.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статей 209, 210 ГПК України судом з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

Згідно зі статтею 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

04.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грабовське-Агро» (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки №04/05-23-МО (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується протягом терміну дії цього договору постачати у власність покупця нафтопродукти (надалі товар), а покупець зобов`язується приймати у власність та оплачувати товар згідно з умовами цього договору.

Право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент підписання товарної та/або видаткової накладної уповноваженою особою покупця (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору за взаємною згодою сторін товар може поставлятись як на умовах попередньої оплати за товар, так і з відстроченням розрахунків. У разі відстрочення розрахунків день сплати за поставлений товар наступає на сорок шостий календарний день з дня поставки товару.

Відповідно до п. 4.2 договору поставки днем повного розрахунку вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, зарахована на поточний рахунок постачальника.

Підставою для розрахунків є факсова копія рахунку-фактури або оригінал рахунку-фактури. У будь якому випадку, фактичне отримання покупцем партії товару є доказом того що він погоджується із ціною встановленою постачальником на цю партію товару. Отримання товару покупцем за товарною та/або видатковою накладною є доказом того, що він одночасно отримав вимогу про оплату поставленого товару у строки передбачені цим договором (п. 4.3 4.4 договору).

За пунктом 5.1. договору постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність товар покупцю окремими партіями у кількості, за ціною та на умовах що погодженої з покупцем та вказані у рахунках-фактурах, видаткових накладних та податкових накладних. У той час як пунктом 5.5 договору визначено, що покупець зобов`язаний прийняти та оплатити прийнятий товар згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 6.3 за порушення умов договору щодо строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недоплаченої партії товару за кожен день прострочення поставки та штраф у розмірі 5% від суми простроченого зобов`язання по оплаті товару.

Згідно з п. 6.4. договору за кожен день прострочення зобов`язання з оплати товарів покупець сплачує постачальнику 36% (тридцять шість відсотків) річних за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення оплати, які нараховуються та сплачуються незалежно від встановлених у договорі штрафних санкцій.

Пунктом 10.10 договору встановлено, що термін дії договору до 31.12.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами свого зобов`язання.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується наступними документами:

1) 05.05.2023 за видатковою накладною №231 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №231 від 05.05.2023 позивачем поставлено відповідачу паливо дизельне EN590 вартістю 202335 грн з ПДВ, про що складено акцизну накладну форми «П» № 37 від 05.05.2023 та податкову накладну №16 від 05.05.2023;

2) 12.05.2023 за видатковою накладною №263 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №263 від 12.05.2023 позивачем поставлено відповідачу дизельне паливо 2710 19 43 00 вартістю 202335,00 грн з ПДВ, про що складено акцизну накладну форми «П» № 98 від 12.05.2023 та податкову накладну №46 від 12.05.2023;

3) 22.07.2023 за видатковою накладною №477 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №477 від 22.07.2023 позивачем поставлено відповідачу паливо дизельне EN590 вартістю 105300,00 грн з ПДВ, про що складено акцизну накладну форми «П» №100 від 22.07.2023 та податкову накладну № 68 від 22.07.2023;

4) 02.10.2023 за видатковою накладною №630 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №630 від 22.07.2023 позивачем поставлено відповідачу паливо дизельне EN590 вартістю 291165,00 грн з ПДВ, про що складено акцизну накладну форми «П» №4 від 02.10.2023 та податкову накладну №5 від 02.10.2023.

Відповідно до матеріалів справи вартість несплаченого товару склала 211165,00грн, що також підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву.

У зв`язку із неналежним виконання відповідачем умов договору щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару позивач звернувся з позовом, у кому просить стягнути з відповідача 211165,00 грн основного боргу за договором, 23925,16 грн пені, 40056,75 грн штрафу та 23320,59 грн 36% річних.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України обумовлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами позовної заяви та відзивом на позов підтверджена заборгованість відповідача в сумі 211165,00 грн, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 211165,00 грн вартості поставленого товару визнаються законними та обґрунтованими.

Разом з тим, після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено 41165,00 грн вартості поставленого товару, що підтверджено платіжними інструкціями: від 12.03.2024 №О1637_0022 в сумі 12000,00 грн та від 10.04.2024 №О1637_0009 в сумі 29165,00 грн.

Таким чином, відсутній предмет спору в частині стягнення з відповідача 41165,00 грн основного боргу за поставлений товар.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України суд закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача 41165,00 грн основного боргу за поставлений товар, з огляду на що стягує з відповідача на користь позивача 170000,00 грн вартості поставленого товару (211165,00 грн 41165,00 грн), як обґрунтовано заявлену та підтверджену матеріалами справи суму.

Щодо стягнення з відповідача 36% річних.

Відповідно до розрахунку позивача наданого у позовній заяві останній просить стягнути з відповідача 23320,59 грн 36% річних.

Матеріалами справи підтверджено факт неповної та несвоєчасної сплати відповідачем вартості поставленого товару, що стало підставою нарахування позивачем відповідачу 23320,59 грн 36% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сторонами спору у пункті 6.4 договору визначено, що за кожен день прострочення зобов`язання з оплати товарів покупець сплачує постачальнику 36% (тридцять шість відсотків) річних за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення оплати, які нараховуються та сплачуються незалежно від встановлених у договорі штрафних санкцій.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку 36% річних, розмір яких визначений сторонами у договорі, за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого товару, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 23320,59 грн 36% річних.

Щодо стягнення з відповідача пені та штрафу.

Відповідно до матеріалів справи підтверджено факт укладення сторонами договору поставки та факт оплати відповідачем поставленого товару з порушенням термінів, визначених договором, що стало підставою нарахування позивачем відповідачу 23925,16 грн пені та 40056,75 грн штрафу, які позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що за порушення умов договору щодо строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недоплаченої партії товару за кожен день прострочення поставки та штраф у розмірі 5% від суми простроченого зобов`язання з оплати товару.

Відповідно до розрахунку позивача здійсненого у позовній заяві, останній, нарахував відповідачу 23925,16 грн пені та 40056,75 грн штрафу.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку штрафу та пені, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасності оплати вартості товару, суд вважає, законними, правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 23925,16 грн пені та 40056,75 грн штрафу.

Водночас, у відзиві на позов відповідачем заявлене клопотання про зменшення штрафу та пені до 1000,00 грн.

Зазначене клопотання відповідач обґрунтовує тим, що ТОВ «Грабовське-Агро», знаходиться та здійснює свою господарську діяльність в селі Грабовське, Сумського району, Сумської області, що відноситься до Краснопільської територіальної громади. Зазначена територіально громада з 24 лютого 2022 року по початок квітня 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією Російської Федерації та включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 (зі змінами та доповненнями), як окупована з 24.02.2022 по 03.04.2022.

З травня 2022 року по цей час Краснопільська територіальна громада, в тому числі село Грабовське, перебувають під постійними артилерійськими та мінометними обстрілами, в зв`язку з чим з 25.05.2022 і по цей час Краснопільську територіальну громаду включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії за вище визначеним наказом №309 від 22.12.2022, зокрема, до території можливих бойових дій.

Відповідач є агропромисловим підприємством і отримує прибуток виключно з вирощування зернових та технічних культур. У зв`язку з окупацією села Грабовське військами Російською федерацією та під час подальших обстрілів зі сторони Російської Федерації багато полів, які були засіяні відповідачем восени 2021 року та на яких були посіви озимої пшениці урожаю 2022 року, після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну залишилися замінованими або непридатними для використання. Також стало неможливим використання і деяких інших земельних ділянок, що призвело до обробки і посіву не всіх сільськогосподарських полів, а саме: в 2022 році було засіяно приблизно 324 га з орендованих 459 га, що відображено у звіті 4-сг про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 року, який доданий до відзиву на позов.

Відповідач зауважує, що несвоєчасне внесення гербіцидів, засобів захисту рослин та необхідних добрив, в зв`язку з тривалою окупацією навесні 2022 року, знищенням сільськогосподарської техніки та викраденням паливно-мастильних матеріалів призвели до низької врожайності зернових культур у 2022 році. Водночас, до повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну товариство відповідача залучало до збору урожаю пшениці інших юридичних осіб, що мають у власності відповідну сільськогосподарську техніку та надають такі послуги. Перебування села Грабовське під постійними обстрілами призвело до відмови надавачів послуг по збору врожаю пшениці, в зв`язку з чим збір зерна розпочався лише на початку серпня, що також суттєво вплинуло на її врожайність, якість та кількість зібраного зерна.

Перелічені вище обставини, за поясненнями відповідача, призвели до значного погіршення показників якості зерна і отримання урожаю пшениці самої низької якості та великих втрат зерна. Як результат 2022 році відповідач отримав фінансові збитки, що підтверджується фінансовим звітом на 31.12.2022.

Крім того, відповідач просить врахувати той факт, що він, по мірі можливості, намагався виконувати свої зобов`язання перед позивачем і поступово розраховувався за отриманий товар при отриманні коштів за зібрану та реалізовану сільгосппродукцію, але в зв`язку з несприятливими погодними умовами восени та обстрілами не зміг з листопада по теперішній час зібрати врожай, що залишається в полях та має надію зібрати навесні, коли комбайн зможе заїхати в поля. Крім того, постановою КМУ від 07.12.2023 №1292 внесені зміни до постанови №1147 від 27.07.1998, зокрема її було доповнено пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити спеціальний прикордонний режим та заборонити вільний в`їзд, перебування проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов`язаних з обороною чи охороною державного кордону, в межах земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь шириною до 2 кілометрів, які надано в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних просік, комунікацій.» В зв`язку з наведеним, у 2024 році більше половини орендованих земельних ділянок відповідач взагалі не зможе використовувати для провадження господарської діяльності, оскільки вони знаходяться в межах двох кілометрів від кордону, що також дуже негативно відобразиться на фінансовому стані відповідача. Також на сьогоднішній день ТОВ «Грабовське-Агро»» має грошові зобов`язання з несплаченої орендної плати за паї 2022-2023 роки; зі сплати податків та зборів, зі невиплаченої заробітної плати робітникам, що ускладнює матеріальний стан товариства відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки суд зазначає, що частиною 1 статті 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд приймає до уваги інформацію, викладену у відзиві на позов та документально підтверджену додатками до відзиву.

Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу) є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, враховуючи співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересами позивача, компенсаційний характер для позивача задоволених судом 36% річних, суд зменшує розмір штрафу з 40056,75 грн до 1000,00 грн та пені з 23925,16 грн до 1000,00 грн, задовольнивши клопотання відповідача про зменшення неустойки як законне, обґрунтоване та підтверджена належними та допустимими доказами і загальновідомими обставинами, що відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову. Водночас, з урахуванням наведених вище обставин закриття провадження в частині стягнення з відповідача 41165,00 грн основного боргу за відсутністю предметі спору та обставин щодо зменшення штрафу та пені, суд задовольняє позовні вимоги в межах стягнення 170000,00 грн основного боргу, 23320,59 грн 36% річних, 1000,00 грн штрафу та 1000,00 грн пені. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір в сумі 4477,01 грн, що сплачений при зверненні з позовом за платіжною інструкцією №28716804 від 22.01.2024.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 4477,01 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Закрити провадження у справі в частині стягнення 41165,00 грн (сорок одна тисяча сто шістдесят п`ять грн 00 коп.) основного боргу.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАБОВСЬКЕ-АГРО» (вул. Грабовського, буд. 14, с. Грабовське (з), Сумська обл., 42450, код за ЄДРПОУ 44101424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІТРЕЙД» (вул. Киргизька, буд. 19, м. Харків, 61105; код за ЄДРПОУ 36624196) 170000,00 грн (сто сімдесят тисяч грн 00 коп.) основного боргу, 23320,59 грн (двадцять три тисячі триста двадцять грн 59 коп.) 36% річних, 1000,00 грн (одна тисяча грн 00 коп.) пені, 1000,00 грн (одна тисяча 00 грн.) штрафу, а також 4477,01 грн (чотири тисячі чотириста сімдесят сім грн 01 коп.) судового збору.

4.В іншому відмовити.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2024.

СуддяВ.Л. Котельницька