Рішення

від 01.04.2024 по справі 925/1641/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року м. Черкаси справа № 925/1641/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі представників сторін: позивача (у відеоконференції) Тодорова О.П. за самопредставництвом, адвоката Бойка Г.І., відповідача Скляренка А.В. за самопредставництвом, адвоката Дона В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКП А-І-С-Т» до Фізичної особи-підприємця Скляренка Андрія Валентиновича про стягнення 87441 грн. 20 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКП А-І-С-Т» звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Скляренка Андрія Валентиновича (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору купівлі-продажу №06/12/22 від 06.12.2022 року, 82000 грн. боргу, 2325 грн. 20 коп. 3 % річних, 3116 грн. інфляційних втрат, що разом становить 87441 грн. 20 коп., та відшкодування судових витрат.

Позов мотивований порушенням відповідачем зобов`язання, що виникло із договору купівлі-продажу № 06/12/22 від 06.12.2022 року і попередньої оплати позивачем зазначеного в рахунку № СФ-0000168 від 06.12.2022 року 100% вартості товару платіжною інструкцією № 2656 від 06.12.2023 року. Оплачений товар відповідач не поставив, тому позивач вимагає повернення сплачених коштів попередньої оплати, а також 3% річних, інфляційних втрат за період прострочення з 17.12.2022 по 28.11.2023.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 12.12.2023 року, 15.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1641/23 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.02.2024 року, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; забезпечено проведення судового засідання у справі призначеного на 14.02.2024 року для представника позивача Тодорова О.П. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів, за його клопотанням (вх. № 773/24 від 15.01.2024 року).

В судових засіданнях 14.02.2024 року, 05.03.2024 року оголошено перерву до 12.03.2024 року; забезпечено проведення судового засідання у справі призначеного на 12.03.2024 року для представника позивача Тодорова О.П. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів, за його клопотанням.

Відповідач в особі представникіа подав через систему «Електронний суд»:

11.03.2024 року відзив на позовну заяву (вх. 4367/24, а.с. 51-53), в якому заперечував проти позову з мотивів безпідставності позовних вимог. Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що на виконання договору купівлі-продажу № 06/12/22 від 06.12.2022 року, спірне зобов`язання щодо поставки позивачу дизельного генератора ЕСД-10-ВС/400-М (АД-10-Т/400-М) в комплектації на одновісному напівпричепі ТАПЗ-755, ним виконане. За домовленістю з представником позивача ОСОБА_1 , яка здійснювалась листуванням в месенджері «Вайбер», автомобіль позивача ГАЗ, модель 330232-414 СПГ, бортовий малотонажний-В, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 07.12.2022 прибув у м. Черкаси, на вул. Сурікова, 17/1 в цей автомобіль було завантажено обумовлений договором дизельний генератор, після чого автомобіль з вантажем виїхав до міста Дніпро до місцезнаходження позивача. Водію також було видано пакет документів на дизельний генератор, а саме видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, документи на генератор. До відзиву на позов представник відповідача додав письмові і електронні докази на його підтвердження: копію видаткової накладної № РН-0000044 від 06.12.2022 року на поставку генератора дизельного ЕСД-10 в кількості 1 шт на суму 82000 грн, яка підписана лише відповідачем(а.с. 55), електронне листування (а.с. 56), копію посвідчення водія ОСОБА_2 (а.с. 57-58).

Крім того, 12.03.2024 року представник відповідача подав заяву про виклик свідка ОСОБА_2 (вх. №4418/24, а.с. 65-66).

В судовому засіданні 12.03.2024 протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні заяви відповідача про виклик свідка вх. № 4418/24 від 12.03.2024 року з мотивів її суперечності нормам ст.ст. 87-89 ГПК України, оголошено перерву до 27.03.2024 року.

Позивач в особі свого представника подав суду 19.03.2024 року відповідь на відзив (вх. № 4812/24, а.с. 77-83), в якій спростував доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, вказав на неналажність поданих відповідачем доказів, відсутність підписів позивача на видатковій накладній, невідповідність назви товару у видатковій накладній, відсутність довіреності на перевезення товару у водія, просив задовольнити позовні вимоги повністю.

В судовому засіданні відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи вх. №5368/24 від 27.03.2024 року (протокольною ухвалою), в судовому засіданні оголошено перерву до 01.04.2024 року; забезпечено проведення судового засідання у справі призначеного на 01.04.2024 року для представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів, за його клопотанням.

В засіданні суду 01.04.2024 року представник позивача позов з підстав і у розмірі, викладених у позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю, представники відповідача позов не визнали і просили суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у їх заявах по суті справи.

Згідно з ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні 01.04.2024 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши в судових засіданнях доводи і пояснення представників сторін, заяви учасників справи по суті справи і з процесуальних питань, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.

06.12.2022 року відповідач Фізична особа-підприємець Скляренко Андрій Валентинович, як продавець, та позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПТК Ф-І-С-Т», як покупець, уклали договір купівлі-продажу № 06/12/22 (далі Договір, а.с. 12-13), за умовами п. 1.1. якого продавець зобов`язався на умовах та в порядку, що визначені цим договором, передати покупцю товар, а покупець зобов`язався на умовах та в порядку, що визначені цим договором оплатити та прийняти товар.

У Договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:

п. 1.2 під товаром, що є предметом купівлі-продажу за цим договором, є дизельний генератор ЕСД-10ВС/400-М(АД-10-Т/400М);

п. 2.1 покупець на підставі цього договору та відповідного рахунку-фактури, перераховує на розрахунковий рахунок продавця попередню оплату у розмірі 100% від загальної суми вартості товару;

п. 3.1 продавець зобов`язується на умовах та в порядку, що визначені цим договором, передати покупцю, а покупець зобов`язується на умовах та в порядку, що визначені цим договором оплатити та прийняти дизельний генератор ЕСД-10ВС/400-М(АД-10-Т/400М);

п. 3.2 загальна сума товару по договору складає 82000 грн. без ПДВ;

п. 4.1 продавець передає товар покупцю протягом 10 календарних днів з моменту отримання продавцем на свій рахунок передоплати за дизельний генератор;

п. 4.2 поставка товару здійснюється транспортом покупця;

п. 5.1 генератор в комплектації на одновісному напівпричепі ТАПЗ-755;

п. 5.2 вартість напівпричепа входить до ціни товару;

п. 8.1 усе, що передбачено цим договором , регулюється чинним законодавством України;

п. 8.3 сторони зобов`язуються без зволікань інформувати одна одну про обставини , які мають значення для виконання цього договору, у тому числі про зміну адрес та банківських реквізитів протягом 3-х робочих днів здати таких змін;

п. 9.1 договір набуває чинності з моменту його підписання його сторонами та діє до 31.12.2022 року, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Договір підписаний представниками обох сторін, їх підписи посвідчені їхніми печатками.

Відповідач 06.12.2022 року направив позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000168 щодо оплати дизельного генератора ЕСД-10 в кількості 1 шт на суму 82000 грн (а.с. 17).

Платіжною інструкцією № 2656 від 06.12.2022 року позивач - ТОВ «ПКП А-І-С-Т» сплатив відповідачу ФОП Скляренку А.В. 82000 грн. з призначенням платежу: «за дизельний генератор згідно рахунку СФ-0000168 від 06.12.2022 без ПДВ.» (а.с. 14).

04.10.2023 року позивач у зв`язку з невиконанням зобов`язання відповідача з поставки оплачено товару звертався до останнього з претензією-вимогою щодо належного виконання умов договору купівлі-продажу №06/12/22 від 06.12.2022 року, в якій вказав, що оплачений ним товар в обумовлений договором строк до 17.12.2022 року відповідач не поставив, вимагав повернути попередню оплату у розмірі 82000 грн., у разі невиконання зобов`язань, попередив про намір звернення до суду про стягнення суми попередньої оплати та нарахування на суму коштів штрафних санкції та процентів річних за користування чужими коштами (а.с. 15-16).

За твердженням позивача відповідач вимоги претензії залишив без виконання, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Отже, предметом позову, що розглядається у даній справі, є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів попередньої оплати товару - дизельного генератора ЕСД-10ВС/400-М(АД-10-Т/400М) в комплектації на одновісному напівпричепі ТАПЗ-755 в сумі 82000 грн., обумовленого договором купівлі-продажу №06/12/22 від 06.12.2022 року, та стягнення 2325 грн. 20 коп. 3 % річних, 3116 грн. інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, положення про договір розділом ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини розділом IV книги 1 ЦК України, загальні положення про зобов`язання, в тому числі поняття зобов`язання, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання передбачені розділом І книги 5 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, п.п. 2, 5, 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до частин 1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 205 ЦК України визначені вимоги до форми правочину, способів волевиявлення. Згідно з частинами 1, 2 цієї статті ЦК, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов`язання, зокрема:

зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);

сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);

одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);

зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);

кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги (ч. 2 ст. 527);

якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);

зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);

зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);

порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610);

у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (п. 3 ч. 1 ст. 611);

боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612).

Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:

договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626);

відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);

зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);

договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629);

ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч.ч. 1-3 ст. 632);

договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638);

договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639);

договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч. 1, 2 ст. 640).

Підрозділом І розділу ІІІ книги 5 ЦК України визначено окремі види договірних зобов`язань.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що 06.12.2022 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу №06/12/22, п.п. 1.1, 1.2, 3.1, 3.2., 4.1 якого відповідач, як продавець зобов`язався передати у власність позивача дизельний генератор ЕСД-10ВС/400-М(АД-10-Т/400М) в комплектації на одновісному напівпричепі ТАПЗ-755 за ціною 82000 грн. протягом 10 календарних днів з моменту отримання на свій рахунок 100% передоплати.

Пропозиція відповідача поставити товар, оформлена рахунком-фактурою № СФ-0000168 від 06.12.2022 року, з визначеними пунктами 3.1., 3.2. умовами, позивачем прийнята і виконана шляхом попередньої оплати товару платіжною інструкцією № 2656 від 06.12.2022 року на суму 82000 грн. (100% вартості товару).

Відповідач вказав, що ним 07.12.2022 року здійснено поставку товару за договором через водія ОСОБА_2 , який автомобілем позивача ГАЗ, модель 330232-414 СПГ, бортовий малотонажний-В, державний номерний знак НОМЕР_1 прибув в АДРЕСА_1 , де в цей автомобіль було завантажено дизельний генератор ЕСД-10- ВС/400-М (АД-10-Т/400-М) з пакетом необхідних супровідних документів документів і відправлено до місцезнаходження позивача в м. Дніпро.

На підтвердження виконання зобов`язань з поставки товару відповідач надав суду копії видаткової накладної № РН-0000044 від 06.12.2022 року на поставку генератора дизельного ЕСД-10 в кількості 1 шт на суму 82000 грн, яка підписана лише відповідачем, скріншот електронного листування з позивачем, копії посвідчення водія ОСОБА_2 і технічного паспорта автомобіля.

Надані відповідачем докази на підтвердження виконання свого зобов`язання з поставки товару суд оцінює критично та враховує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Суд касаційної інстанції звертав увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару, така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 року у справі № 916/922/19.

Разом з тим належних доказів виконання договірного зобов`язання з поставки позивачу товару, зазначеного в рахунку-фактурі № СФ-0000168 від 06.12.2022 року на загальну суму 82000 грн. відповідачем не надано, відтак вимогу позивача про стягнення цієї суми грошових коштів попередньої оплати товару суд визнає обґрунтованою, доказаною і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 76, ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Частинами 7, 8, 10 ст. 81 ГПК України встановлено, що будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Враховуючи наведені норми господарського процесуального законодавства суд вважає, що подані відповідачем докази обґрунтування заперечень проти позову не спростовують попереднього висновку про доведеність позивачем своїх позовних вимог.

Крім основної вимоги про стягнення коштів попередньої оплати, позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 2325 грн. 20 коп. 3% річних, нарахованих за період з 17.12.2022 року по 28.11.2023 року, 3116 грн. інфляційних втрат нарахованих за період прострочення грудень 2022 - листопад 2023 року.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Судом враховано позицію Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року викладену у справі № 918/631/19, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Зобов`язання із повернення попередньої оплати є грошовим зобов`язанням, відповідно відповідач боржник, зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок спірних сум 3% річних і інфляційних втрат позивачем методологічно здійснено правильно, але період прострочення визначено невірно.

Спірні правовідносини сторін виникли із укладеного ними договору купівлі-продажу від 06.12.2022 року, за умовами якого виникли зобов`язання у відповідача передати товар, а у позивача прийняти і оплатити його на умовах попередньої оплати. Відповідно, в разі порушення цих умов, у позивача виникає право вимагати поставки товару, а у відповідача його оплати.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

04.10.2023 позивач направив відповідачу претензію-вимогу, в якій відмовився від договору і вимагав повернення спірної суми попередньої оплати товару в обумовлений законом термін, претензія отримана відповідачем 17.10.2023 року.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, прострочення зобов`язання повернення спірної суми попередньої оплати товару стороною відповідача починається 25.10.2023 року, а період прострочення складає з 25.10.2023 по 28.11.2023 року.

За розрахунком розміру інфляційних втрат і 3% річних, проведеним судом відповідно до в ІПС LIGA 360, з урахуванням методики розрахунку, доведеної судам листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р і рекомендацій викладених в п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 07.12.2013 № 14, за період прострочення з 25.10.2023 по 28.11.2023 року на суму заборгованості 82000 грн. інфляційне збільшення складає 410 грн., сума трьох процентів річних 235 грн.89 коп., а разом (82000+410+235,89) 82645грн.89 коп. і в такому розмірі позов підлягає задоволенню.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту статей 13, 15, 16 ЦК України слідує, що право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Суд вправі застосувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії «ефективності» таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 ст. 13 ЦК України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства суд позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКП А-І-С-Т» визнає обґрунтованим і з наведених у ньому підстав задовольняє повністю.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2536 грн.81 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 234, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Скляренка Андрія Валентиновича, РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКП А-І-С-Т», ідентифікаційний код юридичної особи 40803420, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Байкальська, буд. 9/21 82000 грн. боргу, 235 грн.89 коп. 3% річних, 410 грн. інфляційних втрат, 2536 грн.81 коп. судових витрат.

У задоволенні позову в частині вимог про стягнення 2089 грн.31 коп. 3% річних, 2706 грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.04.2024 року

СуддяГрачов В.М.