Ухвала

від 24.04.2024 по справі 917/1264/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1264/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 5 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - Заклад освіти)

на рішення господарського суду Полтавської області від 07.12.2023 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2024

за позовом Закладу освіти

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Заклад освіти 05.04.2024 (через систему "Електронний суд") подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 07.12.2023 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 зі справи № 917/1264/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов про зобов`язання відповідача вчинити дії, а саме: здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.

Згідно з частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Згідно зі статтею 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Східного апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 11.03.2024 (повний текс складений 14.03.2024 ), а тому строк на її оскарження закінчився 03.04.2024.

З касаційною скаргою скаржник звернувся через систему "Електронний суд" 05.04.2024, яка зареєстрована Судом у той же день, що підтверджується вхідним штампом Суду, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження вказаної постанови від 11.03.2024.

Відповідно до частин першої та другої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Наведене свідчить про те, що скаржник має право подати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду.

При цьому саме по собі несвоєчасне отримання повного тексту постанови не свідчить про автоматичне продовження строку на касаційне оскарження.

Водночас Суд звертає увагу скаржника, що матеріали касаційної скарги не містять жодних обґрунтувань та доказів на підтвердження несвоєчасного отримання ним копії постанови суду апеляційної інстанції, позаяк з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що згадана постанова суду апеляційної інстанції доставлена в Електронний кабінет скаржника 14.03.24 о 17:17.

Однак клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги скаржником не заявлялося, що відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України є підставою для залишення касаційної скарги без руху.

Крім того, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Тобто, при зверненні до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційна скарга повинна відповідати вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Однак, як свідчить зміст касаційної скарги, скаржник як на підставу для касаційного оскарження посилається на частину другу статті 287 КАСУ та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану.

Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Тобто, з огляду на зміст наведених при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати норму права (пункт, частину, статтю) стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо її застосування, а не загальне посилання на главу відповідного кодексу в цілому.

Отже, посилання скаржника у касаційній скарзі на частину другу статті 287 КАСУ, а також сама лише вказівка на відсутність висновку Верховного Суду як на підставу касаційного оскарження судового рішення без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких, на думку скаржника, такий висновок відсутній не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.

Враховуючи, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладеного у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Окрім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок і розмір сплати судового збору, встановлений Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позов у цій справі було подано у 2023 році про зобов`язання вчинити дії, а саме: здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року визначений у розмірі 2 684,00 грн.

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

При цьому відповідно до частини третьої статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, з огляду на те, що касаційну скаргу подано в електронній формі через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, який підлягає застосуванню, та наведених положень Закону при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 4 294,40 грн (2 684,00*200%*0,8).

Проте до касаційної скарги скаржником не додано доказів про сплату судового збору у встановленому розмірі, не зазначено про наявність таких доказів і в додатках до касаційної скарги.

Водночас у касаційній скарзі скаржник просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у цій справі, посилаючись на скрутне майнове становище, обґрунтоване тим, що скаржник є навчальним закладом комунальної форми власності, який фінансується за рахунок місцевого бюджету, та який не має вільних коштів, оскільки всі кошти направляються на допомогу армії, облаштування укриття та інших заходів для забезпечення безпеки.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.

Із системного аналізу змісту зазначеної норми убачається, що положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).

Між тим, відповідно до пункту 37 вказаної постанови навіть за наявності умов для відстрочення сплати судового збору, таке відстрочення за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" є правом, а не обов`язком суду.

Тобто, з урахуванням положень статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд наділений правом відстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору, однак лише щодо фізичних осіб за наявності певних умов та юридичних осіб за наявності підстав визначених пунктом 3 вказаної норми.

Оскільки предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а положення пунктів 1, 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію, а тому і підстави для розстрочення сплати судового збору у даній справі відсутні.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на викладене, наведені скаржником обставини скрутного фінансового становища у зв`язку з його фінансуванням за рахунок коштів місцевого бюджету, а також, враховуючи, що предметом спору у цій справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, то відсутні й підстави для відстрочення та/або звільнення від сплати судового збору в силу статті 8 Закону, а тому подане клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- подати до Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням причин пропуску цього строку та доказами на підтвердження поважності причин пропуску цього строку;

- зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням вимог частини другої статті 287 ГПК України з обґрунтуванням норм права (пункт, частина, стаття) порушення та/або неправильного застосування яких, на думку скаржника, припустилися суди попередніх інстанції під час ухвалення оскаржуваної судових рішень та стосовно застосування яких (норм) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах;

- надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4 294,40 грн на реквізити, які зазначені на вебсайті Верховного Суду у розділі "Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях", із зазначенням обов`язкових реквізитів у призначенні платежу (зокрема, щодо інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга).

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто або відмовлено у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 07.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 зі справи № 917/1264/23 відмовити.

2. Касаційну скаргу Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення господарського суду Полтавської області від 07.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 зі справи № 917/1264/23 залишити без руху.

3. Надати Кременчуцькому закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

4. Роз`яснити Кременчуцькому закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 5 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто або відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова