Постанова

від 17.04.2024 по справі 686/27502/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 686/27502/22

провадження № 61-15600св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Манібігут», Товариство з обмеженою відповідальністю «Визнання», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Савченко Оксаною Володимирівною, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Манібігут» (далі - ТОВ «ФК «Манібігут»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Визнання» (далі - ТОВ «Визнання»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що 26 червня 2008 року між ОСОБА_2 (її мати) та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком (далі - ВАТ КБ) «Надра», правонаступником якого у цих правовідносинах є ТОВ «ФК «Манібігут», укладено кредитний договір № 26/06/2008/840-к/148.

У рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором у той самий день між нею та ВАТ КБ «Надра» укладено договір поруки. Окрім того, 26 червня 2008 року між нею та ВАТ КБ «Надра» укладено договір іпотеки, за яким вона передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

08 грудня 2022 року їй стало відомо про те, що 10 лютого 2022 року ТОВ «ФК «Манібігут» відчужило від її імені на користь ТОВ «Визнання» вказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В. В. та зареєстрованого у реєстрі за № 243.

Вказувала, що у ТОВ «ФК «Манібігут» не було права на укладення договору купівлі-продажу з врахуванням порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме їй не було надіслано відповідного попередження, а також не було проведено оцінку майна та не погоджено ціну продажу, внаслідок чого ціна була значно занижена. Ці обставини є підставою для визнання правочину недійсним.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 10 лютого 2022 року, укладений між ТОВ «ФК «Манібігут» та ТОВ «Визнання», та зареєстрований у реєстрі за № 243; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 63379639 від 10 лютого 2022 року щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Визнання»; витребувати вказану квартиру з чужого незаконного володіння ТОВ «Визнання» на її користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 червня 2023 року у складі судді Продана Б. Г. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений між ТОВ «ФК «Манібігут» та ТОВ «Визнання» 10 лютого 2022 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 243.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 63379639 від 10 лютого 2022 року щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Визнання».

Витребувано із чужого незаконного володіння ТОВ «Визнання» на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 .

Рішення міського суду мотивовано тим, що ТОВ «ФК «Манібігут» не повідомило відповідно до закону іпотекодавця ОСОБА_1 про намір укласти договір купівлі-продажу квартири у порядку звернення стягнення на цей предмет іпотеки; ціна продажу предмета іпотеки є значно заниженою і визначена з порушенням встановленого законом порядку.

Суд послався на відповідну практику Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Манібігут» задоволено частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що іпотекодавець у передбачений положеннями статті 35 Закону України «Про іпотеку» спосіб повідомив ОСОБА_1 про необхідність погашення заборгованості та можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, а не повідомлення про конкретних спосіб звернення стягнення шляхом продажу іпотечного майна, тобто невиконання вимог статті 38 Закону України «Про іпотеку» не є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним, а може бути підставою для відшкодування іпотекодержателем збитків.

Крім того, за змістом частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» невиконання іпотекодержателем умови про визначення ціни продажу предмета іпотеки за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, не має наслідком визнання договору недійсним - іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Суд послався на відповідну практику Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 червня 2023 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що ТОВ «ФК «Манібігут» не набуло право звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, оскільки не надіслало їй вимогу про усунення порушень з повідомленням про намір звернутися стягнення на предмет іпотеки, у разі не усунення таких порушень, у порядку встановленому частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку». Вимога від 08 листопада 2021 року, на яку послався апеляційний суд, не є належним виконанням вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку», оскільки така не надіслана боржнику, так як на той час ОСОБА_2 вже померла, а також не містить попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2023 року ТОВ «ФК «Манібігут» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи не спростовують правильність ухваленого судового рішення суду апеляційної інстанції, а наведена заявником постанова Верховного Суду не суперечить висновкам апеляційного суду, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

21 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 червня 2008 року між ОСОБА_2 , матір`ю позивача, та ВАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір № 26/06/2008/840-к/1481. У рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 26 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» укладено договір поруки.

Також, 26 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» укладено договір іпотеки, за яким нею передано в іпотеку банку належну їй квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Право вимоги за вказаними кредитним договором і договором іпотеки, перейшло до ТОВ «ФК «Манібігут» на підставі договору про відступлення прав вимоги від 18 жовтня 2021 року № 32/21/П-1.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В. В. 08 листопада 2021 року на адресу ОСОБА_1 надіслано повідомлення про необхідність протягом 30 днів усунути порушення та виконати зобов`язання за кредитним договором № 26/06/2008/840/-к/ 1481 , сплативши на користь ТОВ «ФК «Манібігут» заборгованість. Вказану заяву ОСОБА_1 отримала 24 листопада 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, а. с. 188-189).

10 лютого 2022 року ТОВ «ФК «Манібігут» здійснило відчуження від імені ОСОБА_1 на користь ТОВ «Визнання» квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В. В. та зареєстрованого у реєстрі за № 243.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частинами першою, другою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Встановивши, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В. В. 08 листопада 2021 року на адресу ОСОБА_1 надіслано повідомлення про необхідність протягом 30 днів усунути порушення та виконати зобов`язання за кредитним договором № 26/06/2008/840/-к/ 1481 , сплативши на користь ТОВ «ФК «Манібігут» заборгованість, вказану заяву ОСОБА_1 отримала 24 листопада 2021 року, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що вказана обставина свідчить про виконання відповідачем вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 10 лютого 2022 року, укладеного між ТОВ «ФК «Манібігут» та ТОВ «Визнання», недійсним, враховуючи, що іпотекодержателем було дотримано порядок повідомлення іпотекодавця, встановлений частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», а правовим наслідком невиконання передбаченого статтею 38 Закону України «Про іпотеку» обов`язку іпотекодержателя повідомити іпотекодавця про намір відчужити предмет іпотеки законом визначено відшкодування іпотекодержателем збитків.

Проте, висновки апеляційного суду по суті спору є передчасними.

Частиною першою статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно із частиною першою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

За правилами статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закон України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Припинення поруки та іпотеки визначені ЦК України та Законом України «Про іпотеку».

Так, у статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу.

Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

За правилами статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3) реалізації предмета застави;

4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов`язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов`язаний негайно повернути його заставодавцеві.

Припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги.

Схожа за замістом норма міститься у Законі України «Про іпотеку», зокрема стаття 17 регламентує, що іпотека припиняється у разі:

припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки;

визнання іпотечного договору недійсним;

знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

з інших підстав, передбачених цим Законом.

При цьому спільну підставу для припинення поруки та застави (іпотеки) законодавець визначив у частині першій статті 523 ЦК України, відповідно до якої порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

Заміна боржника може відбуватися з різних підстав, у тому числі й з незалежних від нього, зокрема у результаті його смерті.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора стягує заборгованість в межах вартості майна, одержаного у спадщину (стаття 1282 ЦК України).

За змістом зазначеної норми у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який відповідає перед кредитором в межах вартості одержаного у спадок майна.

Слід наголосити, що зобов`язання за договором поруки нерозривно пов`язані з особою боржника, тому у разі смерті цього боржника, кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від поручителів померлого та/або іпотекодавців відповідну згоду забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем).

У разі отримання такої згоди правовідносини поруки/іпотеки за своїм змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

У разі ж недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем), порука та/або іпотека визнаються припиненими.

Такі правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ухвалюючи судове рішення, суд апеляційної інстанції вказаний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду не врахував та не надав правову оцінку тому факту, що боржник у зобов`язанні -ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а спірні дії зі звернення стягнення на предмет іпотеки відбулися у 2022 році, тобто після смерті боржника.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, суд апеляційної інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, взагалі не надав оцінки тому факту, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося вже після смерті боржника, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Савченко Оксаною Володимирівною, задовольнити частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець