Постанова

від 07.08.2024 по справі 686/27502/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/27502/22

Провадження № 22-ц/4820/1166/24

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Демчук В.М.

за участю представника відповідача ТОВ «ФК «Манібігут» Андрєєва Д.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/27502/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Манібігут» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 червня 2023 року (суддя Продан Б.Г., повне судове рішення складено 20 червня 2023 року) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Манібігут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Визнання», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом вказувала, що 26.06.2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір №26/06/2008/840-к/1481, а в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором 26.06.2008 року між позивачкою та ВАТ КБ «Надра» укладено договір поруки і договір іпотеки, за яким ОСОБА_1 передано в іпотеку ВАТ КБ «Надра» належну останній квартиру АДРЕСА_1 .

Позивачка зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, а 08.12.2022 року їй стало відомо про те, що 10.02.2022 року ТОВ «ФК «Манібігут» відчужило від імені ОСОБА_1 на користь ТОВ «Визнання» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. та зареєстрованого в реєстрі за №243, іпотечне майно.

На думку позивачки, цей договір укладено з порушенням норм закону та істотно порушує її права та інтереси, як власника квартири, спадкоємця прав та обов`язків ОСОБА_2 за кредитним договором і поручителя за договором поруки. У ТОВ «ФК «Манібігут» не було права на укладення договору купівлі-продажу з врахуванням порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, також не було проведено оцінку майна та не погоджено ціну продажу із позивачкою, внаслідок чого ціна іпотечного майна була значно занижена.

Враховуючи вказане, позивачка просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений між ТОВ «ФК «Манібігут» та ТОВ «Визнання» 10.02.2022 року та зареєстрований в реєстрі № 243; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 63379639 від 10.02.2022 року щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Визнання»; витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Визнання» на її користь спірну квартиру та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13.06.2023 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Манібігут» та ТОВ «Визнання» 10.02.2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем та зареєстрований в реєстрі № 243.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 63379639 від 10.02.2022 року щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Визнання».

Витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ «Визнання» на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись із цим рішенням суду, ТОВ «Манібігут» оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідач зазначає, що наданими письмовими доказами підтверджується, що скаржник через нотаріуса, який повноважний вчиняти відповідні дії на підставі пункту 17 частини 1 статті 34 закону України «Про нотаріат», повністю дотримався та виконав вимоги статей 35, 38 закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу (звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку) письмово повідомивши іпотекодавця (позивачку) та усіх інших осіб (поручителя і боржника).

Відповідач зауважив, що вказані нотаріально посвідчені заяви (повідомлення) відповідача, які відправлялися (передавалися) через нотаріуса, були одержані усіма причетними до укладеного кредитного договору, договору іпотеки та договорів поруки і одержані ними особисто 24.11.2021, тобто за 78 днів до укладення спірного договору купівлі-продажу квартири від 10.02.2022.

Як зазначає скаржник, оцінка предмета іпотеки (квартири) була здійснена за погодженням сторін (банком і іпотекодавцем) під час укладення договору іпотеки. ТОВ «Манібігут» посилається на те, що зазначена позивачкою вартість квартири у позові 15000 доларів США, яка начебто є ринковою на час звернення до суду, є меншою ніж існуюча сума боргу, за який вона поручалася, що спростовує висновок суду щодо заниженої вартості предмета іпотеки, так як його вартість не покриває суму боргу, а іпотекодавець відповідає за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

На думку відповідача, недотримання (порушення) порядку визначення (встановлення) ціни предмета іпотеки не є підставою для визнання Договору купівлі-продажу квартири недійсним в цілому, адже іпотекодержатель несе відповідальність за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього. І такої аналогічної правозастосовної практики дотримується Верховний Суд у постанові від 27.04.2023 року у справі №345/3027/18.

Зважаючи на викладене, ТОВ «Манібігут» просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову.

Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи до апеляційного суду не надходив.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року апеляційну скарну ТОВ «ФК «Манібігут» задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. В позові ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Савченко О.В., задоволено частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 06 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Манібігут» Андрєєв Д.В. підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Інші учасники справи до суду не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Від представника позивачки ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи без її участі та участі ОСОБА_1 . Така ж, заява про розгляд справи без участі представника відповідача надійшла від директора ТОВ «Визнання».

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина 4 статті 376 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення в повному обсязі вказаним вимогам не відповідає.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Встановлено, що 26 червня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір №26/06/2008/840-к/1481, за умовами якого Банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 52836 доларів США (т. 1, а.с. 13 -15).

У рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 26 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» укладено договір поруки, згідно якого поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань, що витікають з кредитного договору №26/06/2008/840-к/1481 від 26.06.2008 (т. 1, а.с. 16).

Також, 26 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» укладено договір іпотеки, за яким нею передано в іпотеку банку належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.19-20).

ІНФОРМАЦІЯ_2 позичальник ОСОБА_2 померла (т.1 а.с.21).

Право вимоги за вказаними кредитним договором і договором іпотеки, перейшло до ТОВ «ФК «Манібігут» на підставі договору про відступлення прав вимоги від 18 жовтня 2021 року № 32/21/П-1.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В. В. 08 листопада 2021 року на адресу ОСОБА_1 надіслано повідомлення про необхідність протягом 30 днів усунути порушення та виконати зобов`язання за кредитним договором №26/06/2008/840/-к/ НОМЕР_1 , сплативши на користь ТОВ «ФК «Манібігут» заборгованість. Вказану заяву ОСОБА_1 отримала 24 листопада 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1 а. с. 187, 188-189).

10 лютого 2022 року ТОВ «ФК «Манібігут» здійснило відчуження від імені ОСОБА_1 на користь ТОВ «Визнання» квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. та зареєстрованого у реєстрі за №243 (т.1 а.с.22-23, 24).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «ФК «Манібігут» не повідомило відповідно до закону іпотекодавця ОСОБА_1 про намір укласти договір купівлі-продажу квартири в порядку звернення стягнення на цей предмет іпотеки; ціна продажу предмета іпотеки є значно заниженою і визначена з порушенням встановленого законом порядку, тому договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним. Поміж того, суд вважав, що у зв`язку із встановленим, слід також скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Визнання» і витребувати з володіння останнього на користь ОСОБА_1 спірну квартиру.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Щодо скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на квартиру та витребування її з чужого незаконного володіння.

Встановлено, що 10 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Манібігут» в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ «Визнання» в особі директора ОСОБА_5 укладено договір купівлі продажу квартири відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку», згідно умов якого ТОВ «ФК «Манібігут» передало, а ТОВ «Визнання» прийняло у власність квартиру АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу 26.06.2008 Пруняк Н.М.

Право продажу на квартиру виникло у ТОВ «ФК «Манібігут» на підставі наступних договорів: Договору №GL48N718070 /1 про відступлення прав вимоги укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», посвідчений Черленюх Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 15 липня 2020 року, зареєстровано в реєстрі за №834; Договору №20/07/2020 про відступлення прав вимоги, укледений між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «ФК «Факторінгс», посвідчений Черленюх Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 20 липня 2020 року, зареєстровано в реєстрі за №852; Договору №20/07/2020/1 про відступлення прав вимоги, укладеного між ТОВ «ФК «Факторінгс» та ТОВ «Галицька фінансова компанія», посвідчений Черленюх Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 20 липня 2020 року, зареєстровано в реєстрі за №853 та Договору №32/21/П-1 про відступлення прав вимоги, укладеного між ТОВ «Галицька фінансова компанія» та ТОВ «ФК «Манібігут», посвідченого Сирятяком М.Р., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, 18 жовтня 2021 року, зареєстровано в реєстрі за №858, у зв`язку з непогашенням боржником кредитних зобов`язань відповідно до кредитного договору №26/06/2008/840-к/1481 укладеного 26 червня 2008 року та порушень умов Договору іпотеки, укладеного, між ВАТ КБ «НАДРА» та ОСОБА_1 , посвідчений Пруняк Н.М., приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу, 26 червня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №1011 (т.1 а.с.22-23).

Цього ж дня, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В., прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ «Визнання» (т.1 а.с. 24).

Отже, у цій справі ТОВ «ФК «Манібігут», як іпотекодержатель, від свого імені уклав договір купівлі-продажу іпотечного майна із третьою особою.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховног Суду, що викладена в ухвалі від 05 березня 2024 року у справі №756/3036/20 слідує, що: «Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала, що пред`явлення віндикаційного позову є ефективним саме у випадку неодноразового відчуження майна. У цьому разі задоволення віндикаційного позову до останнього набувача такого майна, за яким зареєстровано відповідне речове право, є підставою для внесення відповідних записів до реєстру, а тому оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту права власника.

У разі ж, якщо спірне майно не відчужувалось третім особам, то підстав для пред`явлення віндикаційного позову в цьому випадку немає. У такому разі при визначенні ефективного способу захисту прав іпотекодавця слід виходити із того, на якій підставі іпотечне майно вибуло з його власності, зокрема:

- якщо таке майно вибуло внаслідок реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем і в подальшому не перевідчужувалось третім особам, ефективним способом захисту є вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України, та висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 у справі

№ 914/2350/18 (914/608/20);

- якщо порушення права власності іпотекодавця відбулося внаслідок укладення іпотекодержателем від свого імені договору купівлі-продажу іпотечного майна із третьою особою, то визнання такого правочину недійсним є також ефективним способом захисту. У цьому разі визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки є визнанням недійсним його як документа, на підставі якого проведено державну реєстрацію відповідного права, а іпотекодержатель не отримує це право в порядку реституції - воно повертається до первинного власника предмета іпотеки.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 726/1538/16-ц, від якої просить відступити колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений банком (іпотекодержателем) із першим набувачем предмета іпотеки - ТОВ «Естейт селлінг». Саме тому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що належним та ефективним способом захисту прав власника у подібних правовідносинах є позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки.».

З огляду на наведене та враховуючи положення частини 4 статі 2673 ЦПК України, колегія суддів вважає, що в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) з індексним номером 63379639 від 10 лютого 2022 року щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Визнання» та про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «Визнання» спірної квартири слід відмовити у зв`язку із неналежним та неефективним способом захисту. І в цих частинах оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає до скасування.

А тому, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді та вирішенні зазначених позовних вимог ОСОБА_6 є такими, що заслуговують на увагу.

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

В силу правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22), які відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин підлягають врахуванню судом, слідує, що: «Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно з частиною 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

За правилами статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закон України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Припинення поруки та іпотеки визначені ЦК України та Законом України «Про іпотеку».

Так, у статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу.

Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

За правилами статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов`язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов`язаний негайно повернути його заставодавцеві.

Припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги.

Схожа за замістом норма міститься у Законі України «Про іпотеку», зокрема стаття 17 регламентує, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

При цьому, спільну підставу для припинення поруки та застави (іпотеки) законодавець визначив у частині першій статті 523 ЦК України, відповідно до якої порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

Заміна боржника може відбуватися з різних підстав, у тому числі й з незалежних від нього, зокрема у результаті його смерті.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора стягує заборгованість в межах вартості майна, одержаного у спадщину (стаття 1282 ЦК України).

За змістом зазначеної норми у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який відповідає перед кредитором в межах вартості одержаного у спадок майна.

Слід наголосити, що зобов`язання за договором поруки нерозривно пов`язані з особою боржника, тому у разі смерті цього боржника, кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від поручителів померлого та/або іпотекодавців відповідну згоду забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем).

У разі отримання такої згоди правовідносини поруки/іпотеки за своїм змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

У разі ж недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем), порука та/або іпотека визнаються припиненими.»

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла позичальник за кредитним договором №26/06/2008/840-к/1481від26.06.2008, ОСОБА_2 і згідно копії спадкової справи №315/2020, заведеної Красилівською державною нотаріальною конторою до майна померлої ОСОБА_2 , спадкоємицею останньої є ОСОБА_1 (т.2 а.с. 186-229).

Враховуючи вищезазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 04 липня 2023 року у справі №570/3891/14, позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 17 квітня 2024 року у цій справі та встановивши не направлення та не отримання ТОВ «ФК «Манібігут», як кредитора померлого боржника ОСОБА_2 , який хоче задовольнити свої вимоги, саме згоди іпотекодавця ОСОБА_6 забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем), апеляційний суд вважає, що іпотека, відповідно до договору іпотеки від 26.06.2008, що укладений між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_6 , посвідчена приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк Н.М., є припиненою.

А той факт, що новий боржник (спадкоємець) за кредитним договором №26/06/2008/840-к/1481 від 26.06.2008 та іпотекодавець збігаються в одній особі ОСОБА_6 не звільняє кредитора ТОВ «ФК «Манібігут» виконати вимоги законодавства, адже ОСОБА_6 , як новий боржник (спадкоємець) відповідає за боргові зобов`язання спадкодавця в межах вартості спадкового майна, а ОСОБА_6 , як іпотекодавець, відповідає за боргові кредитні зобов`язання предметом іпотеки, що є власним майном.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, проте помилився із мотивами такої відмови.

А тому, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в цій частині слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

І з врахуванням зроблених висновків, відсутні підстави для надання оцінки іншим доводам апеляційної скарги ТОВ «ФК «Манібігут».

Згідно частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ «ФК «Манібігут» щодо вимоги майнового характеру та однієї вимоги немайнового характеру, тому підлягає до стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Манібігут» 13748, 25 грн судового збору (1488,60 грн (ставка судового збору за одну вимогу немайнового характеру (992,40 грн) *150%) + 12259,65 грн (ставка судового збору за вимогу майнового характеру (8173,10 грн) *150%)).

Також, ОСОБА_1 за подання касаційної скарги сплатила судовий збір у загальному розмірі 4763, 52 грн, тому враховуючи часткове задоволення позовних вимог, підлягає до стягнення із ТОВ «ФК «Маінібігут» та ТОВ «Визнання» з кожного на користь позивачки по 793,92 грн судового збору ((992,40 грн *200%*0,8)/2).

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, з врахуванням положень частини 10 статті 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 підлягає до стягнення на користь ТОВ «ФК «Манібігут» 12954,33 грн судового збору (13748,25 грн (судовий збір, що підлягає до стягнення з позивачки на користь ТОВ «ФК «Манібігут») 793,92 грн (судовий збір, що підлягає до стягнення з ТОВ «ФК «Манібігут» на користь позивачки)).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Манібігут» задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 червня 2023 року в частині скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Визнання» та в частині витребування квартири скасувати та ухвалити нове судове рішення в цих частинах.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) з індексним номером 63379639 від 10 лютого 2022 року щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Визнання» та про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «Визнання» квартири АДРЕСА_2 відмовити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 червня 2023 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Манібігут» (ЄДРПОУ 43086882; проспект Миру, 15а, каб. 209, 210, 211, м. Київ) 12954 (дванадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн 33 коп судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Визнання» (ЄДРПОУ 36688672; проспект Степана Бандери, 9, офіс 1В-207, м. Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ) 793 (сімсот дев`яносто три) грн 92 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 серпня 2024 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай