Рішення

від 16.01.2024 по справі 160/27837/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 рокуСправа №160/27837/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу №160/27837/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати накази командира військової частини НОМЕР_1 щодо визнання ОСОБА_1 таким, що самовільно залишив розташування підрозділу або військову частину (накази від 24.07.2022 р. № 190, від 09.08.2022 р. № 206, від 17.02.2023 р. № 77); визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 належного грошового забезпечення за період з 01.05.2022 р. по 23.07.2022 р., з 26.07.2022 р. по 31.07.2022 р., з 12.09.2022 р. по 05.10.2022 р., з 13.10.2022 р. по 18.10.2022 р., під час якого брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Ізюмському районі Харківської області, Бахмутському районі Донецької області; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 належного грошового забезпечення під час проходження стаціонарного лікування після тяжкого поранення з 19.10.2022 р. по 26.11.2022 р., з 27.11.2022 р. по 30.12.2022 р., з 16.05.2023 р. по 06.06.2023 р.; визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 належного грошового забезпечення під час перебування у відпустці за станом здоров`я в період з 31.12.2022 р. по 29.01.2023 р.; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне грошове забезпечення за період з 01.05.2022 р. по 23.07.2022 р., з 26.07.2022 р. по 31.07.2022 р., з 12.09.2022 р. по 05.10.2022 р., з 13.10.2022 р. по 18.10.2022 р., під час якого брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Ізюмському районі Харківської області, Бахмутському районі Донецької області; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне грошове забезпечення під час проходження стаціонарного лікування після тяжкого поранення з 19.10.2022 р. по 26.11.2022 р., з 27.11.2022 р. по 30.12.2022 р., з 16.05.2023 р. по 06.06.2023 р.; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне грошове забезпечення під час перебування у відпустці за станом здоров`я на підставі довідки ВЛК від 30.12.2022 р. № 1542 в період з 30.12.2022 р. по 28.01.2023 р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 з 26.02.2022 року зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 . Позивач в період з 01.05.2022 року по 23.07.2022 року, з 26.07.2022 року по 31.07.2022 року, з 12.09.2022 року по 05.10.2022 року, з 13.10.2022 року по 18.10.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Ізюмському районі Харківської області, Бахмутському районі Донецької області. 18.10.2022 року отримав поранення, у зв`язку з чим з 19.10.2022 року по 26.11.2022 року, з 27.11.2022 року по 30.12.2022 року, з 16.05.2023 року по 06.06.2023 року проходив стаціонарне лікування після тяжкого поранення. В період з 31.12.2022 року по 29.01.2023 року перебував у відпустці за станом здоров`я на підставі довідки військово-лікарської комісії від 30.12.2022 року № 1542 Однак, відповідачем було здійснено часткове нарахування та виплату додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Відповідачем на адвокатський запит позивача було повідомлено, що додаткова винагорода за липень, серпень 2022 року не була нарахована у зв`язку винесенням командиром військової частини наказів про самовільне залишення розташування підрозділу. Стверджує, що позивачу про проведення службового розслідування було не відомо, будь-які письмові пояснення він не надавав. Отже накази про самовільне залишення військової частини від 24.07.2022 року № 190, від 09.08.2022 року № 206, від 17.02.2023 року № 77 є незаконними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/27837/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

04.01.2024 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до порядку затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини. Відповідно до пункту 14 розділу XXXIV Наказу МОУ №260, до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували) за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника). Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2022 року №190, позивач, вважається таким, що 23 липня 2022 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. За вказаним фактом було призначено службове розслідування для встановлення причин та обставин, скасування чи підтвердження факту самовільного залишення частини, за результатами якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та визначено не нараховувати грошове забезпечення, зокрема не виплачувати додаткову винагороду, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за липень 2022 року у повному обсязі. В подальшому позивач знову самовільно залишив військову частину, про що було винесено наказ від 09.08.2022 року № 206 та проведено службове розслідування, за результатами якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та визначено не нараховувати грошове забезпечення, зокрема не виплачувати додаткову винагороду, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за серпень 2022 року у повному обсязі. Також позивач 17.02.2023 року самовільно залишив військову частину, про що було винесено наказ від 17.02.2023 року № 77 та проведено службове розслідування, за результатами якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та визначено не нараховувати грошове забезпечення, зокрема не виплачувати додаткову винагороду, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за лютий та березень 2023 року у повному обсязі. Відповідно до п. 27 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.08.2023 року №661 наказано внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2023 року №77, скасувати та вважати нереалізованим: 4.78. солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , вважати таким, що 17 лютого 2023 року самовільно залишив військову частину в пункті постійної дислокації, виключити з грошового та речового забезпечення військової частини з 17 лютого 2023 року. Зазначає, що військова частина не є розпорядником коштів та фінасується з державного бюджету, а тому утримані кошти з позивача будуть нараховані після надходження коштів на рахунок відповідача. Таким чином, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.

09.01.2024 року позивач подав до суду пояснення, в яких підтримано позицію викладену у позовній заяві.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказом командира військової частині НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.02.2022 року №42 зарахований до списків особового складу військової частини на посаду старшого механіка-водія 1 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти.

Солдат ОСОБА_1 в період з 01.05.2022 року по 23.07.2022 року, з 26.07.2022 року по 31.07.2022 року, з 12.09.2022 року по 05.10.2022 року, з 13.10.2022 року по 18.10.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Ізюмському районі Харківської області, Бахмутському районі Донецької області, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2023 року №14810.

18.10.2022 року ОСОБА_1 внаслідок обстрілу противником позицій поблизу м. Соледар Бахмутського району Донецької області, отримав акубаротравму, сліпі вогнепальні кульові поранення лівої нижньої кінцівки та лівої верхньої кінцівки. Поранення отримані під час виконання обов`язків військової служби, які пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується первинною медичною картою форми 100 та довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №12209 від 25.11.2022 року.

3 19.10.2022 року по 26.11.2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» ДОР, з діагнозом вогнепальне кульове поранення лівого стегна з уламковим переломом в 1/3 стегнової кістки. СПО МОС АЗФ «таз-стегно)» лівої нижньої кінцівки, 19.10.2022 року, вогнепальне поранення лівого плеча та передпліччя з уламковим переломом п1/3 плечової кістки, багато уламковим переломом с1/3-в1/3 кісток передпліччя з великим дефектом кісток. СПО МОС АЗФ «плече-передпліччя», кульове проникаюче поранення передньої черевної стінки, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого е 13236 від 26.11.2022 року.

3 27.11.2022 року по 30.12.2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №4158 від 30.12.2022 року.

30.12.2022 року солдат ОСОБА_1 , пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_2 , по завершенню якого видано довідку №1542 від 30.12.2022 року, в якій зазначено, що на підставі статті 81, графи II Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів.

В довідці №1542 від 30.12.2022 року зазначено діагноз та постанову військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва). Стан після вогнепального кульового сліпого поранення (18.10.2022) верхньої третини правого стегна з вогнепальним переломом верхньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, вогнепального кульового наскрізного поранення лівого плеча та передпліччя з вогнепальним переломом нижньої третини лівої плечової кістки та верхньої третини обох кісток передпліччя з дефектом кісткової тканини, кульового непроникаючого поранення передньої черевної стінки, лікованого оперативно: (18.10.2022): ПХО вогнепальних ран. видалення кулі з передньої черевної стінки, монтаж ДЗФ «таз-стегно» га «плече-передпліччя»; (01.11.2022): демонтаж АЗФ «таз-стегно», монтаж системи скелетного витяжіння за бугристість лівої великогомілкової кістки; (30.11 2022): закрита репозиція, металоостеосинтез перелому верхньої третини лівої стегнової кістки PFNa-cтержнем; (06.12.2022): демонтаж АЗФ «плече-передпліччя» зліва; (13.12.2022): відкрита репозиція, металостеоеинтез перелому нижньої третини лівої плечової кістки дистальною латеральною та медіальною пластинами з кутовою стабільністю гвинтів, ліктьового відростку лівої ліктьової кісти по Веберу, з тимчасовим порушенням функції. Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 травма відноситься до тяжких.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2022 року №190 солдата ОСОБА_1 , вважати таким, що 23 липня 2022 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Виключено з грошового та речового забезпечення військової частини з 23 липня 2022 року.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2022 року №193 солдата ОСОБА_1 , який 23 липня 2022 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, вважати таким, що 26 липня 2022 повернувся до розташування підрозділу та приступив до виконання бойових завдань за призначенням. З 26 липня 2022 року зараховано на грошове та речове забезпечення військової частини.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2022 року №206 солдата ОСОБА_1 , який з 31 липня 2022 року перебував на лікуванні у КНП «Лозівське територіальне медичне об`єднання», м. Лозова Харківської області та не прибув, вважати таким, що 08 серпня 2022 року самовільно залишив військову частину в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Виключено з грошового та речового забезпечення військової частини з 08 серпня 2022 року.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.08.2022 року №216 солдата ОСОБА_1 , який 08 серпня 2022 року самовільно залишив військову частину в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, вважати таким, що 16 серпня 2022 року повернувся до розташування військової частини в пункт постійної дислокації. З 16 серпня 2022 року зараховано на грошове та речове забезпечення військової частини.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.09.2022 року №7632 «Про результати службового розслідування» солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та визначено не нараховувати грошове забезпечення, зокрема не виплачувати додаткову винагороду, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за липень 2022 року у повному обсязі.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2022 року №10725 «Про результати службового розслідування» солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та визначено не нараховувати грошове забезпечення, зокрема не виплачувати додаткову винагороду, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за серпень 2022 року у повному обсязі.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2023 року №77 солдата ОСОБА_1 , вважати таким, що 17 лютого 2023 року самовільно залишив військову частину в пункті постійної дислокації. Виключено з грошового та речового забезпечення військової частини з 17 лютого 2023 року.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.08.2023 року №16805 «Про результати службового розслідування» за фактом самовільного залишення військової частини 17.02.2023 року солдата ОСОБА_1 вирішено не притягувати до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку з не підтвердженням факту його самовільного залишення військової частини та скасувати підпункт 4.78, пункту наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.02.2023 року №77.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2023 року №661 (по стройовій частині) внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2023 року №77, в якому визначено скасувати та вважати нереалізованим 4.78. солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , вважати таким, що 17 лютого 2023 року самовільно залишив військову частину в пункті постійної дислокації, виключити з грошового та речового забезпечення військової частини з 17 лютого 2023 року.

Відповідно картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 01/2022-12/2022 від 26.12.2023 року №9425/ФЕС, нараховано премію захисникам за 05/2022 в розмірі 30000 грн., за 07/2022 в розмірі 100 000 грн., нараховано винагороду за безпосередню участь в бойових діях за 10/2022 в розмірі 60 000 грн., за 11/2022 в розмірі 54 838,71 грн., нараховано винагороду до рівня 30 тисяч іншим за 10/2022 в розмірі 12 000 грн., за 11/2022 в розмірі 13 548,39 грн., за 12/2022 в розмірі 30 000 грн.

Вважаючи протиправними накази відповідача, бездіяльність щодо не належного нарахування та виплати грошового забезпечення за періоди 01.05.2022 року по 06.06.2023 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

01.04.2022 року постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" № 400 внесено зміни до вказаної вище постанови, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Згідно з пунктом 2 цієї постанови, вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Отже до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктами 2-1, 3 Постанови №168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Міністром оборони України в Окремому дорученні від 23.06.2022 №912/з/29, яке є обов`язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022.

Абзацами 3, 4 пункту 3 Окремого доручення передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Згідно з пунктом 4 Окремого доручення у підставах про видання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

Відповідно до пункту 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.

В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення).

Отже, з огляду на вказані норми можливо дійти висновку, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком №1 Окремого доручення.

Так, згідно матеріалів справи ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022, з 26.02.2022 року призваний на військову службу по мобілізації та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 належного грошового забезпечення за період з 01.05.2022 року по 23.07.2022 року, з 26.07.2022 року по 31.07.2022 року, з 12.09.2022 року по 05.10.2022 року, з 13.10.2022 року по 18.10.2022 року, під час якого брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Ізюмському районі Харківської області, Бахмутському районі Донецької області.

Водночас, матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

Так, судом встановлено, що довідка військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2023 року №148109 фактично видана позивачу для можливості оформлення статусу та отримання посвідчення учасника бойових дій, та не може свідчити про його фактичну безпосередню участь у бойових діях протягом вказаного періоду та бути підставою для нарахування додаткових виплат до грошового забезпечення.

Суд зауважує, що в цілях виплати спірної доплати вказана довідка не відповідає вимогам Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 та формі додатку № 1 Окремого доручення. Крім цього, у підставах про видання цієї довідки не зазначені документи, визначені абзацами 3, 4 та 5 пункту 3 цього Доручення, зокрема журнал бойових дій.

Також, суд зазначає, що наведеними нормами чітко визначено, що військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не надав суду докази про наявність бойового наказу, журналу бойових дій або іншого рапорту безпосереднього командира про обставини "безпосередньої участі в період з 01.05.2022 року по 23.07.2022 року, з 26.07.2022 року по 31.07.2022 року, з 12.09.2022 року по 05.10.2022 року, з 13.10.2022 року по 18.10.2022 року у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Ізюмському районі Харківської області, Бахмутському районі Донецької області.

За таких обставин, у військової частини НОМЕР_1 не було підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди саме в розмірі 100 000 грн, визначеної пунктом 1-1 Постанови №168.

Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було порушено права позивача в частині виплати належного грошового забезпечення (додаткової грошової винагороди), а позивачем протилежного не доведено, що свідчить про відсутність підстав для зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату такої винагороди на користь позивача.

Щодо не нарахування та не виплати належного грошового забезпечення під час проходження стаціонарного лікування після тяжкого поранення за період з 19.10.2022 року по 26.11.2022 року, з 27.11.2022 року по 30.12.2022 року, з 16.05.2023 року по 06.06.2023 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 Постанови №168 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається, що встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

При цьому, суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.

Як було встановлено судом та свідчать матеріали справи, 18.10.2022 року ОСОБА_1 внаслідок обстрілу противником позицій поблизу м. Соледар Бахмутського району Донецької області, отримав акубаротравму, сліпі вогнепальні кульові поранення лівої нижньої кінцівки та лівої верхньої кінцівки. Поранення отримані під час виконання обов`язків військової служби, які пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується первинною медичною картою форми 100 та довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №12209 від 25.11.2022 року.

Після отриманого поранення позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» ДОР з 19.10.2022 року по 26.11.2022 року; у Військовій частині НОМЕР_2 з 27.11.2022 року по 30.12.2022 року.

Крім того, у довідці військово-лікарської комісії №1542 від 30.12.2022 року також зазначено, що за ступенем тяжкості, травма позивача визначена як «тяжка» та поранення, яке отримав позивач, пов`язане із захистом Батьківщини.

Отже, в періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 19.10.2022 року по 26.11.2022 року, з 27.11.2022 року по 30.12.2022 року він набув права на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Відповідно картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 від 26.12.2023 року №9425/ФЕС в період з 01/2022 по 12/2022, зазначено наступні нарахування грошового забезпечення: премія захисникам за 05/2022 в розмірі 30000 грн., за 07/2022 в розмірі 100 000 грн., винагорода за безпосередню участь в бойових діях за 10/2022 в розмірі 60 000 грн., за 11/2022 в розмірі 54 838,71 грн., винагорода до рівня 30 тисяч іншим за 10/2022 в розмірі 12 000 грн., за 11/2022 в розмірі 13 548,39 грн., за 12/2022 в розмірі 30 000 грн.

З досліджених доказів вбачається, що відповідачем не було в повному обсязі нараховано та виплачено позивачу додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у період перебування його на стаціонарному лікуванні.

Також, матеріалами справи підтверджується період перебування позивача на стаціонарному лікуванні в Університетській клініці Німеччині у м. Вюрзбург з 16.05.2023 року по 06.06.2023 року.

Наведене свідчить про допущену відповідачем протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати у повному та належному розмірі додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у період перебування позивача на стаціонарному лікуванні, а тому суд приходить до висновку про зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачу додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у період перебування його на стаціонарному лікуванні з 19.10.2022 року по 26.11.2022 року, з 27.11.2022 року по 30.12.2022 року, з 16.05.2023 року по 06.06.2023 року, враховуючи суми виплаченої додаткової винагороди за ці періоди.

Щодо виплати позивачу винагороди за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 Постанови №168 умовою для виплати додаткової винагороди є перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З цього приводу суд зазначає, що нормативно-правовим актом, який визначає порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи у Збройних силах України є Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від14.08.2022 №402 (далі - Положення).

Згідно пункту 2.1. Положення, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Відповідно пункту 6.11 Положення, постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).

При цьому, форма та зміст згаданої довідки ВЛК встановлені додатком 4 до Положення. Встановленою законодавством формою довідки ВЛК не передбачено вказання у ній відомостей про потребу військовослужбовця в лікуванні та про ступінь тяжкості отриманої травми.

Підпунктом в пункті 20.3 Положення встановлено виключний перелік повноважень ВЛК при винесенні постанови в частині визначення, чого потребує військовослужбовець за результатами медичного огляду. Даним підпунктом не передбачено винесення ВЛК постанови про потребу у відпустці для лікування після тяжкого поранення. Водночас, ВЛК наділена повноваженням визначати потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я на визначену нею кількість календарних днів.

З наведеного слідує, що наявне протиріччя у юридичних формулюваннях між Постановою №168, яка передбачає відпустку для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК та Положенням, яке передбачає можливість ВЛК виключно визначити потребу у відпустці лише за станом здоров`я.

В той же час, потреба у лікуванні під час відпустки встановлюється лікувальним закладом, в якому проходило стаціонарне лікування.

Так, всі надані позивачем довідки, виписки, епікризи та виписні епікризи щодо лікування у період з 19.10.2022 року по 26.11.2022 року, з 27.11.2022 року по 30.12.2022 року містять розділ щодо лікувальних рекомендації, в якому перераховано конкретні види лікування, необхідні для застосування після закінчення стаціонарного лікування, а тому суд доходить висновку, що надана за станом здоров`я відпустка фактично була відпусткою для лікування.

Окрім того, варто звернути увагу, що відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-XII, у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання.

Таким чином, Закон, що є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили відносно як Постанови №168, так і Положення, містить формулювання відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії, в той час як ВЛК формально позбавлена права виносити постанови про потребу військовослужбовця саме у такій відпустці.

Закон №2011-ХІІ, Постанова №168 та Положення містять різні юридичні формулювання одного й того самого терміну - відпустки за станом здоров`я для лікування поза умовами стаціонару, а всі заперечення відповідача зводяться виключно до формалізованого підходу у визначенні зазначених понять.

Крім цього, суд звертає увагу, що згідно пункту 9 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Тобто, у вищенаведеному випадку законодавство ототожнює поняття відпустка для лікування у зв`язку з хворобою та відпустка за станом здоров`я. Також слід вказати, що Постанова № 168 за своєю правовою природою не є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правові відносини у сфері охорони здоров`я, оскільки предметом правового регулювання даної постанови є фінансове забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій осіб. А тому вжите у Постанові № 168 формулювання відпустка для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії має бути трактовано установою (військовою частиною), що приймає рішення про таку відпустку лише з урахуванням спеціального законодавства у сфері охорони здоров`я, яке, в свою чергу такого виду відпустки не передбачає.

Отже, єдиний вид відпустки, рішення про потребу в якій може прийняти ВЛК - відпустка за станом здоров`я, передбачена Положенням, є тотожним за своїм юридичним змістом відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, передбаченій Постановою №168.

Відповідно, перебування особи у відпустці за станом здоров`я за постановою ВЛК, якщо такій відпустці передувало лікування у стаціонарному закладі у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини із визначенням лікувальним закладом подальших лікувальних рекомендації на час перебування у відпустці, є підставою для включення такої особи до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, на підставі абзацу 4 пункту 1 Постанови №168.

Отже, позивач має право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 гривень за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за довідкою військово-лікарської комісії, який у випадку позивача становив з 31.12.2022 року по 29.01.2023 року, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо визнання протиправними та скасування наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2022 року № 190, від 09.08.2022 року № 206 про самовільне залишення розташування підрозділу або військової частини, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Отже, законодавством визначені обставини, за яких військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі Порядок №608).

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Згідно з пунктом 1 розділу II Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Пунктом 3 розділу II Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Відповідно до пункту 1 розділу IIІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.

Згідно пункту 3 розділу IIІ Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Відповідно до пункту 5 розділу IIІ Порядку №608 службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Згідно з пунктом 8 розділу IIІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Згідно пункту 3 розділу ІV Порядку №608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2022 року №190 солдат ОСОБА_1 , вважається таким, що 23 липня 2022 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Виключено з грошового та речового забезпечення військової частини з 23 липня 2022 року.

Також, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2022 року №206 солдат ОСОБА_1 , який з 31 липня 2022 року перебував на лікуванні у КНП «Лозівське територіальне медичне об`єднання», м. Лозова Харківської області та не прибув, вважається таким, що 08 серпня 2022 року самовільно залишив військову частину в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

За фактом самовільного залишення солдатом ОСОБА_1 військової частини були призначені службові розслідування з метою з`ясування причин та умов щодо відсутності позивача на службі.

Так, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №10725 від 25.10.2022 року «Про результати службового розслідування» позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та зокрема, вирішено не виплачувати додаткову винагороду відповідно потанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за серпень 2022 року у повному обсязі.

Також, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №7632 від 21.09.2022 року «Про результати службового розслідування» позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та зокрема, вирішено не виплачувати додаткову винагороду відповідно потанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за липень 2022 року у повному обсязі.

Отже, саме зазначеними наказами було затверджено результати службових розслідувань, якими встановлено допущені позивачем порушення та застосовано відносно нього дисциплінарні стягнення у вигляді зокрема позбавлення виплати додаткової винагороди відповідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за липень-серпень 2022 року у повному обсязі.

Однак, такі накази не є предметом оскарження в даному провадженні та їм не може бути надана правова оцінка.

Відтак, накази є чинними, не скасованими, а тому підлягають обов`язковому виконанню та врахуванню, в даному випадку щодо виплати позивачу додаткової винагороди відповідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за липень-серпень 2022 року у повному обсязі.

Щодо тверджень позивача про порушення порядку проведення та призначення службових розслідувань та такі твердження судом не приймаються до уваги, оскільки не стосуються предмету оскарження в даній адміністративній справі.

В свою чергу, оскаржувані позивачем накази №190 від 24.07.2022 року та №206 від 09.08.2022 року містять розпорядження щодо виключення позивача з всіх видів забезпечення у зв`язку з самостійним залишенням військової частини, факт чого позивачем не спростовано.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно зі статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" №551-XIV від 24.03.1999 року затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних учинків.

За приписами частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Статтею 48 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Статтею 83 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Відповідно до статей 84-86 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Згідно зі статетю 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. (ст.97 Дисциплінарного статуту)

Отже, визначення виду дисциплінарного стягнення відноситься до дискреційних повноважень командира.

Судом встановлено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.09.2022 року №7632 «Про результати службового розслідування» солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та визначено не нараховувати грошове забезпечення, зокрема не виплачувати додаткову винагороду, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за липень 2022 року у повному обсязі.

Також наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2022 року №10725 «Про результати службового розслідування» солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та визначено не нараховувати грошове забезпечення, зокрема не виплачувати додаткову винагороду, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за серпень 2022 року у повному обсязі.

Отже, вищевказаних вимог відповідач дотримався, зазначені вище обставини справи доводять, що позивач неналежним чином виконував встановлені законами обов`язки військовослужбовця. Вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку встановлена службовим розслідуванням.

Відсутність позивача у період з 23.07.2022 року по 25.07.2022 року, з 08.08.2022 року по 15.08.2022 року в місці розташування військової частини НОМЕР_1 останнім не заперечується. До суду належних документів (доказів) підтвердження непрацездатності позивачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновків, що накази командира військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2022 р. № 190 та від 09.08.2022 р. № 206 щодо визнання ОСОБА_1 таким, що самовільно залишив розташування підрозділу або військової частини є правомірними та скасуванню не підлягають.

Щодо визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2023 року № 77 про самовільне залишення розташування підрозділу або військової частини, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2023 року №77 солдат ОСОБА_1 , вважається таким, що 17 лютого 2023 року самовільно залишив військову частину в пункті постійної дислокації.

Службовим розслідуванням, ініційованим на перевірку вказаного факту самовільного залишення військової частини, встановлено, що солдат ОСОБА_1 дійсно мав поважні причини не з`явитися на службі з 17.02.2023 року по 04.03.2023 року, що підтверджується документами і рентгенівським знімком, в його діях не вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального Кодексу України.

За результатами службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 24.08.2023 року №16805 «Про результати службового розслідування» за фактом самовільного залишення військової частини 17.02.2023 року солдата ОСОБА_1 вирішено не притягувати до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку з не підтвердженням факту його самовільного залишення військової частини та скасувати підпункт 4.78, пункту наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.02.2023 року №77. Помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби відповідно до вимог пункту 5 розділу XVІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26 червня 2018 року за №745/32197, нарахувати грошове забезпечення старшому оператору - радіотелефоністу відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдату ОСОБА_2 з 17.02.2023 року по 03.03.2023 року, виплатити премію за лютий та березень 2023 року у повному обсязі, та виплатити додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за лютий та березень 2023 року у повному обсязі.

Також наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2023 року №661 (по стройовій частині) внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2023 року №77, в якому визначено скасувати та вважати нереалізованим: 4.78. солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , вважати таким, що 17 лютого 2023 року самовільно залишив військову частину в пункті постійної дислокації, виключити з грошового та речового забезпечення військової частини з 17 лютого 2023 року.

Отже, враховуючи те, що відповідачем самостійно було скасовано наказ від 17.02.2023 року № 77 про самовільне залишення позивачем розташування підрозділу або військової частини, а тому суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2023 року № 77.

Щодо визначення періоду виплати грошового забезпечення, під час якого брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 15 Розділу 1 «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, встановлено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Оскільки відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 21.09.2022 року №7632 та від 25.10.2022 року №10725 «Про результати службового розслідування» підтверджено факти самовільного залишення позивачем військової частини НОМЕР_1 у період з 23.07.2022 року по 25.07.2022 року, з 08.08.2022 року по 15.08.2022 року, тобто фактично позивач був відсутній на військовій службі без поважних причин, суд приходить до висновку відсутність підстав нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, зокрема додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. за прийняття безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві.

Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подані позовні вимоги.

Беручи до уваги вищенаведене, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному розмірі додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення в період з 19.10.2022 року по 26.11.2022 року, з 27.11.2022 року по 30.12.2022 року, з 16.05.2023 по 06.06.2023 року; визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» під час перебування у відпустці за станом здоров`я в період з 31.12.2022 року по 29.01.2023 року та зобов`язання військової частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належну додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення за періоди з 19.10.2022 року по 26.11.2022 року, з 27.11.2022 року по 30.12.2022 року та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» під час перебування у відпустці за станом здоров`я в період з 30.12.2022 року по 29.01.2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до вимог пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", відповідно розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення в період з 19.10.2022 року по 26.11.2022 року, з 27.11.2022 року по 30.12.2022 року, з 16.05.2023 року по 06.06.2023 року та у відпустці за станом здоров`я в період з 31.12.2022 року по 29.01.2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення за періоди з 19.10.2022 року по 26.11.2022 року, з 27.11.2022 року по 30.12.2022 року, з 16.05.2023 року по 06.06.2023 року та у відпустці за станом здоров`я в період з 31.12.2022 року по 29.01.2023 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська